Рішення

від 07.09.2021 по справі 1.380.2019.003021

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року зал судових засідань №3

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Стародубця М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження справу за позовом Державної авіаційної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Девелопмент Індустрі", виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, приватного підприємства "Никіта", товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Енд Пі Білдінг Корпорейшн", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Ужгород" про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

I. Стислий виклад позицій учасників справи

1. до суду надійшов позов Державної авіаційної служби України код ЄДРПОУ 37536026, місцезнаходження: 01135, м.Київ, пр..Перемоги, 14 (далі - позивач або ДАС України) до товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Девелопмент Індустрі» код ЄДРПОУ 39776736, місцезнаходження: 79020, м.Львів, вул.Чорновола, буд.63 (далі - відповідач-1), виконавчого комітету Ужгородської міської ради код ЄДРПОУ 04053699, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Поштова, буд.3 (далі - відповідач-2), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 41284929, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Героїв Небесної сотні, 4 (далі - відповідач - 3), приватного підприємства Никіта код ЄДРПОУ 22098264, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Минайська, буд.67, кв.191 (далі - відповідач-4), товариства з обмеженою відповідальністю Сі Енд Пі Білдінг Корпорейшн код ЄДРПОУ 39545163, місцезнаходження: 88000, м.Ужгород, вул.Гранітна, 5 (далі - відповідач-5), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород код ЄДРПОУ 37869775, місцезнаходження: 88017, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Собранецька, буд.145, в якому із урахуванням уточненої заяви, просить суд:

- зобов`язати відповідача-1 виконати рішення позивача від 14.03.2019 №158;

- зобов`язати відповідачів 1,4-5 знести самочинне будівництво за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-3 в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва;

- визнати протиправними дії відповідача-3 щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 26.07.2016 №95/20-17 по об`єкту будівництва за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська та скасувати їх;

- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо видачі дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська та скасувати їх.

2. В обґрунтування позову зазначає, що за результатами проведеного обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови виявлено факт будівництва за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська, яке здійснюється без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження Державіаслужби, що є порушенням норм чинного законодавства. У зв`язку з чим Державіаслужба прийняла рішення про припинення будівництва, що скеровано на адресу місця реєстрації забудовника. Проте таке в добровільному порядку не виконане.

3. Вказує, що незважаючи на законодавчі вимоги щодо обов`язку погодження умов забудови приаеродромної території з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надало оскаржені містобудівні умови та обмеження забудови з порушенням норм містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, а тому такі підлягають скасуванню.

4. 04.01.2020 до суду надійшов відзив відповідача-4, який проти задоволення позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивач не долучив жодних доказів затвердження координат контрольної точки аеродрому та її висоти, доведення до органів місцевого самоврядування інформації про розмір при аеродромної території, а тому твердження позивача про незаконність спірного будівництва є помилковим. Також відповідач-4 звертає увагу на те, що станом на 2016 рік міжнародний аеропорт Ужгород не функціонував, а тому видання містобудівних умов та обмежень забудови відповідної земельної ділянки є правомірним. Окрім цього, зазначає, що конфігурація приаеродромної території визначено лише у 2018 році, тобто після видання містобудівних умов та обмежень. Відповідач-4, серед іншого, зауважує, що будівельні роботи за адресою м.Ужгород, вул.Університетська не ведуться понад два роки, а містобудівні умови та обмеження забудови відповідної земельної ділянки є скасованими, проте вказані обставини не враховані позивачем.

5. 24.01.2020 на адресу суду надійшли пояснення позивача, згідно з якими останній заявлені позовні вимоги підтримує повністю, вважає аргументи відповідача-4 у поданому ним відзив безпідставними і такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах. Так, ДАС України зазначає, що анулювання сертифіката аеродрому Ужгород ніколи не здійснювалось. Між тим, 15.02.2016 сертифікат вказаного аеродрому був призупинений. Утім, рішенням позивача від 02.03.2016 дію сертифіката відновлено. Відтак на момент отримання відповідачем-4 документів для здійснення будівництва аеропорт Ужгород функціонував, тому відповідачем-4 порушено законодавство України щодо будівництва на приаеродромній території.

6. З приводу вимоги щодо знесення самочинного будівництва позивач посилається на висновок Великої Падати Верховного Суду у справі №810/3046/17, згідно з яким констатовано наявність у ДАС України права звертатися до суду із вимогами щодо припинення незаконного та знесення самочинного будівництва.

7. Також ДАС України звертає увагу на те, що відповідачем-4 не надано жодного документального підтвердження скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою м.Ужгород, вул.Університетська.

8. 13.07.2020 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача подала пояснення, у яких вимоги позивача просить задовольнити у повному обсязі. Пояснення обґрунтовані тим, що аеропорт Ужгород станом на момент видачі дозвільних документів на проведення спірної забудови функціонував на підставі сертифікату, дія якого не була анульована, що підтверджується, у тому числі, й офіційними відомостями від ДАС України.

9. Зазначає, що інформація про розміри приаеродромної території експлуатантом аеродрому доводилася до відома уповноважених осіб органів місцевого самоврядування . При цьому повідомляє про наявність підтверджень про отримання зазначених відомостей органами місцевого самоврядування.

10. 09.11.2020 позивач подав пояснення, у яких частково дублює доводи, викладені у позовній заяві та пояснення від 24.01.2020. Вважає, що відповідачем-1 порушено вимоги законодавства щодо будівництва на приаеродромній території, зважаючи на те, що об`єкт спірного будівництва в частині визначення його місця розташування та висоти підлягав погодженню з позивачем та провайдером аеронавігаційного обслуговування. Однак, за наслідками обстеження при аеродромної території аеродрому Ужгород виявлено, що об`єкт будівництва здійснюється без належного погодження.

11. З приводу бездіяльності відповідача-3 в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою м.Ужгород, вул.Університетська зазначає про протиправну бездіяльність всупереч його обізнаності про розміри та конфігурацію приаеродромної території.

12. Щодо протиправності видання містобудівних умов та обмежень (далі - зокрема МУО) наголошує на тому, що їх складовою є планувальні обмеження, без врахування повного переліку яких видача МУО є протиправною, а тому вони не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам законодавства. Із урахуванням зазначеного вважає, що видача МУО на приаеродромній території повинна здійснюватися з урахуванням особливого режиму використання земель та спеціального законодавства.

13. З приводу протиправності видачі дозвільних документів на здійснення спірного будівництва позивач зазначає, що такі не могли бути видані з огляду на наявність невідповідності між поданими документами та вимогами законодавства, що регулюють видачу відповідних дозволі на проведення будівельних робіт. Позивач стверджує, що видача дозвільних документів відповідачем-2 є наслідком ігнорування порушень відповідачем-3.

14. 24.11.2020 до суду надійшли пояснення ДАС України, які дублюють доводи позивача у поясненнях від 24.01.2020.

15. 13.07.2021 року відповідач-5 подав відзив, у якому проти позову заперечив. У відзиві вказує те, що власником незавершеного будівництва за адресою м.Ужгород, вул.Університетська є відповідач-5, тому вимоги позивача до відповідача-1 є безпідставними. Зазначає про відсутність на момент видачі МУО наданих від експлуатанта аеродрому Міжнародний аеродром Ужгород графічних матеріалів схеми планувальних обмежень. Також звертає увагу на те, що позивачем не доведено невідповідність спірного будівництва чинній містобудівній документації.

II. Рух справи

1. Ухвалою від 24.06.2019 суддя прийняв заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

2. Ухвалою від 31.07.2019 суд замінив первісного відповідача у справі Державну архітектурно-будівельну інспекцію України належним відповідачем виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.

3. Ухвалою від 30.09.2019 суд витребував додаткові докази.

4. Ухвалою від 11.11.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено третю особу на стороні відповідача Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Ужгород" (Т.2, а.с.33).

5. Ухвалою від 23.10.2019 суд повернув без розгляду клопотання адвоката Ільницького М.П. про витребування доказів.

6. Ухвалою від 11.12.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено другого відповідача у справі приватне підприємство Никіта (Т.2, а.с.73).

7. Ухвалою від 06.07.2020 суд вирішив проводити судові засідання в режимі відеоконференції.

8. Ухвалою від 07.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

9. Ухвалою від 02.12.2020 суд витребував додаткові докази.

10. Ухвалою від 19.02.2021 суд залучив співвідповідача у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Енд Пі Білдінг Корпорейшн".

II. Фактичні обставини справи

1. Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

2. 14.03.2019 позивач прийняв рішення №158 (далі - Рішення №158), яким зобов`язав припинити будівельні роботи за адресою м.Ужгород, вул.Університетська. Згідно з Рішенням №158 його адресатом є ТзОВ Юкрейніан Девелопмент Індустрі , яке є відповідачем-1 у справі, що розглядається.

3. Відповідно до змісту Рішення №158 підставою його прийняття є акт обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та ДАС України від 11.02.2019 №01 (далі - Акт).

4. З матеріалів справи вбачається, що складення та підписання Акта є результатом обстеження приаеродромної ділянки аеродрому Ужгород , проведеного у період з 15.11.2018 по 25.01.2019 за участю працівників СБУ в Закарпатській області. За наслідками проведеного обстеження виявлено факт незаконного будівництва за адресою м.Ужгород, вул.Університетська, а саме - здійсненого без необхідних узгоджень та погоджень, що зафіксовано у пункті 3 Акта.

5. За наслідками виявлених порушень комісією, котра склала Акт прийнято рішення проінформувати, з-поміж іншого, Ужгородську міську раду та ДАС України.

6. Також, суд встановив, що аеродром Ужгород станом на момент звернення позивача до суду функціонує у відповідності до сертифікату №АП 06-01 від 30.03.2019. Згідно з додатком до зазначеного сертифікату аеродром Ужгород належить до класу Г , його власником та одночасно власником сертифікату є ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород .

7. Матеріалами справи підтверджується, що приватне підприємство Никіта (відповідач-4) уклало договір оренди землі з Департаментом міського господарства від 02.08.2010, предметом якого є передання в строкове платне користування земельної ділянки що знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська. Цільовим призначенням земельної ділянки є розміщення та будівництво готельно-торговельно-житлового комплексу.

8. У подальшому, а саме - 30.10.2015 - приватне підприємство Никіта уклало з товариством з обмеженою відповідальністю Юкрейніан Девелопмент Індустрі договір №3010/15 про передачу функцій замовника-забудовника. У відповідності до положень цього договору товариство з обмеженою відповідальністю Юкрейніан Девелопмент Індустрі прийняло на себе функції замовника-забудовника при будівництві та реалізації об`єкта будівництва, яким за змістом цього ж договору був багатоквартирний житловий будинок.

9. Додатковою угодою №3 від 23.04.2018 розірвано договір №3010/15 від 30.10.2015.

10. Опісля приватне підприємство Никіта уклало інший договір про передачу функцій замовника-забудовника з товариство з обмеженою відповідальністю Сі Енд Пі Білдінг Корпорейшн від 11.09.2019.

11. 26.07.2016 відповідач-4 отримав МУО №95/20-17 земельної ділянки за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська з метою будівництва торгово-розважального багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими нежитловим приміщеннями за вказаною адресою. Відповідно до вказаних МУО граничнодопустима висота будівель складає 28 м для секції 1А - 7 пов. та 34 м для секції 1Б - пов.

12. 15.02.2016 сертифікат аеродрому Ужгород №АП 06-01 від 30.09.2014 був призупинений. Рішенням ДАС України від 02.03.2016 дію вказаного сертифікату відновлено до 30.09.2017. Надалі вводились у дію також інші сертифікати аеродрому Ужгород (Т.2 а.с.136-145).

13. Згідно з матеріалами справи Ужгородська міська рада неодноразово повідомлялася про розміри приаеродромної території аеродрому Ужгород , зокрема, листами від 22.12.2010, 24.05.2012, 24.12.2013, 22.12.2014, до яких долучались схеми при аеродромної ділянки аеродрому Ужгород (Т.2 а.с.81-87).

IV. Позиція суду

1. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

2. Повноваження Державіаслужби у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Повітряним кодексом України (далі - ПК України), Положенням про Державну авіаційну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року № 520 (далі - Положення № 520), Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року №721 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 24 грудня 2012 року за №2147/22459 (далі - Порядок № 721) (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

3. Відповідно до частин першої та другої статті 4 ПК України Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.

4. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

5. Згідно з частиною п`ятої зазначеної статті державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації); національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

6. Пунктом 1 Положення № 520 визначено, що Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

7. До основних завдань Державіаслужби відповідно до пункту 3 цього Положення належить, зокрема, погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

8. Порядок розгляду та надання Державіаслужбою погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації відповідно до ПК України визначає Порядок № 721, пунктом 1.2 якого передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).

9. Згідно з пунктом 3.5 Порядку №721 за результатом розгляду матеріалів Державіаслужба приймає рішення про погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, або обґрунтовану відмову у наданні такого погодження.

10. На підставі частини десятої статті 69 ПК України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

11. Отже, Державіаслужба є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

12. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постановах від 6 лютого 2019 року у справі № 810/3046/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17, аналіз положень статті 69 ПК України у взаємозв`язку з нормами Положення № 520 та Порядку №721 дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, яке є обов`язковим для органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, які допустили це порушення.

13. Щодо позовної вимоги про зобов`язання виконати рішення ДАС України від 14.03.2019 №158 суд зазначає наступне.

14. Суд зауважує, що вирішення вказаної позовної вимоги по суті є похідним від з`ясування обґрунтованості та вмотивованості зазначеного рішення ДАС України. При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.05.2021 у справі №260/888/19, за змістом яких не оскарження рішення відповідача не є безумовною підставою для його виконання, оскільки суд повинен перевірити правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на предмет його відповідності вимогам релевантного законодавства.

15. Відповідно до частин першої та другої статті 69 Повітряного кодексу України (далі - ПК України) будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

16. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належить, зокрема, будівництво.

17. Визначення поняттю приаеродромна територія надано в пункті 84 частини першої статті 1 ПК України, відповідно до якого такою є обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

18. Порядок розгляду та надання Державіаслужбою України погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації відповідно до Повітряного кодексу України унормовано однойменним порядком, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 №721 (далі - Порядок №721) .

19. Пунктом 1.5 Порядку №721 встановлено, що для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.

20. При цьому, на момент видачі містобудівних умов та обмежень на будівництво за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська було чинне Положення про використання повітряного простору України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 (далі - Положення №401), яке визначало порядок організації та використання повітряного простору України (далі - повітряний простір) юридичними і фізичним особами-користувачами повітряного простору, а також органами, що здійснюють контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору, управління використанням повітряного простору та обслуговування повітряного руху (далі - ОПР). Діяльність державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування, пов`язана з використанням повітряного простору, яка може загрожувати безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів, провадиться відповідно до вимог цього Положення в частині, що стосується порядку використання повітряного простору.

21. Нормами пункту 146 Положення №401 встановлено, що умови розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом та РДЦ. Розташування та будівництво об`єктів, дійсна висота яких перевищує 50 метрів, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом.

22. Згідно з пунктом 147 Положення №401 в Державіаслужбі України підлягає погодженню вибір майданчиків для проектування, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переобладнання:

1) аеродромів, постійних та тимчасових злітно-посадкових майданчиків;

2) об`єктів у межах смуг повітряних підходів до аеродромів, а також поза межами цих смуг у радіусі 10 кілометрів від контрольної точки аеродрому (КТА);

3) об`єктів заввишки 50 метрів і більше стосовно висоти аеродрому на відстані від 10 до 30 кілометрів від КТА;

4) ліній зв`язку, електропередачі, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, кар`єрів тощо), які можуть створити перешкоди в функціонуванні аеродрому, його радіотехнічних засобів або радіотехнічних пристроїв повітряних трас незалежно від їх розміщення;

5) об`єктів заввишки 50 метрів і більше незалежно від їх розміщення;

6) об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів незалежно від їх розміщення;

7) вибухонебезпечних об`єктів незалежно від їх розміщення.

23. Відповідно до пункту 150 Положення №401 підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів у районах аеродрому, повинні погоджувати таке розміщення з відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, яким належать або підпорядковані ці аеродроми.

24. Отже, вимогами чинного на момент видачі містобудівних умов та обмежень забудови законодавства з питань безпеки авіації був передбачений обов`язок державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування здійснювати погодження з уповноваженими органами умов розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху, у випадках, якщо такі відповідають встановленим критеріям, зокрема, перевищення висоти об`єкта будівництва.

25. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №954 визнано таким, що втратило чинність Положення №401 та затверджено нове Положення про використання повітряного простору (далі - Положення № 954).

26. Так, відповідно до пункту 56 Положення №954 місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

27. Дія такого Положення поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості за напрямами діяльності у галузі авіації, використання повітряного простору та діяльність яких створює або потенційно може створювати небезпеку повітряному руху, перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

28. Відповідно до пункту 57 Положення №954 погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції:

- аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

- об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

- об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів;

- повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення;

- об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

29. Згідно з пунктом 60 Положення №954 підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.

30. Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 721 погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

31. Процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі заявки, яка реєструється в день її надходження (пункт 2.3 Порядку № 721 ).

32. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що погодження місця розташування та висотності здійснюється Державіаслужбою України щодо тих об`єктів будівництва, які розміщені на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації. При цьому, до таких об`єктів, зокрема, відносяться об`єкти, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків, об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів, об`єкти незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

33. Враховуючи викладене, суд зазначає, що до спірних правовідносин в контексті погодження розташування та висотності об`єкта будівництва релевантними є приписи як Положення №401, котрі діяли на момент видачі МУО, так і приписи Положення №954, які залишаються чинними на момент здійснення будівельних робіт за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська. При цьому, положення названих положень як передумову для погодження проведення робіт з будівництва детермінують випадки, коли висота об`єкта будівництва досягає граничної висоти у розумінні відповідного нормативного акта. Як встановлено та відображено в описовій частині судового рішення, відповідно до виданих у справі, що розглядається містобудівних умов та обмежень граничнодопустима висота будівель складає 28 м для секції 1А - 7 пов. та 34 м для секції 1Б - пов.

34. Із наведеного вбачається, що висота спірного будівництва за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська не досягає рівня, з наявністю якого законодавцем пов`язується здійснення погодження будівельних робіт із позивачем після врахування висновків експлуатанта аеродрому.

35. Суд додатково наголошує, що акт обстеження приаеродромної території №01 від 11 лютого 2019 року, на підставі якого Державіаслужбою винесено рішення №158, не містить відомостей чи документальних підтверджень того, що об`єкт будівництва за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська відповідає критеріям, визначених приписами Положень №401 або №954, за наявності яких здійснюється погодження висотності та розміщення об`єкта будівництва. В акті обстеження, серед іншого, не міститься посилань на висотність об`єкта будівництва із замірами, факт знаходження такого об`єкта на приаеродромній території із зазначенням відстані від межі аеродрому, а також не зазначено, в чому може полягати його вплив на безпеку польотів чи роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, тобто акт, на підставі якого прийнято рішення №158 Державіаслужбою, є необґрунтованим, у зв`язку з чим не відповідає критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України.

36. Таким чином, суд висновує про безпідставність вимог ДАС України щодо зобов`язання відповідача-1 виконати рішення від 14.03.2019 №158.

37. За наведених обставин суд вважає, що вимоги стосовно визнання протиправною бездіяльності відповідача-3 в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська та зобов`язання вчинити дії щодо погодження такого будівництва також не підлягають задоволення, оскільки є похідними від з`ясування факту необхідності погодження зазначених будівельних робіт. З огляду на те, що суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідності обов`язкового погодження висотності та розміщення об`єкта будівництва за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська суд вважає, що відсутня об`єктивна сторона правопорушення, котре, як вважає позивач, полягало у протиправній бездіяльності.

38. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI від 17.02.2011 у редакції спірних правовідносин (далі - закон України №3038-VI).

39. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 1 зазначеного Закону містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

40. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Закону України №3038-VI містобудівні умови та обмеження є основними складовими вихідних даних.

41. Як встановив суд, МУО видано 26.07.2016, тобто у період дії редакції Закону України №3038-VI. Суд зауважує, що оцінка правомірності видачі МУО повинна здійснюватися, виходячи із положень, чинних на момент його прийняття, тобто згідно з приписами Закону України №3038-VI у редакції від 03.07.2016 (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

42. Абзацом 2 частини 5 Закону України №3038-VI у вказаній редакції встановлено, що підставою для відмови у видачі МУО є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

43. Резюмуючи аналіз правомірності видачі МУО, суд враховує, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (у даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. До того ж підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням застосовної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або в подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Суд в цьому контексті враховує постанову Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №803/1596/17.

44. Згідно із частиною першою статті 16 Закону України №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

45. Частиною першою статті 17 Закону України №3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

46. Відповідно до частини 1 Закону України №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

47. Згідно із положеннями частини 1 статті 19 Закону України №3038-VI передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

48. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина 1 статті 25 Закону України №3038-VI ).

49. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відтак, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану.

50. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17, від 11 липня 2019 року у справі № 369/9003/16-а.

51. З обставин справи вбачається, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська видані відповідно до Генерального плану м.Ужгорода, затвердженого 1 сесією Ужгородської міської ради VII скликання (6-е пленарне засідання) від 10 березня 2016 року №119.

52. Суд акцентує увагу на тому, що на момент розгляду та вирішення цієї справи МУО від 26.07.2016 зупинені, а не скасовані, що підтверджується листом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 10.12.2020 №266/01-15 (Т.3, а.с.231). Відтак доводи відповідача-4 у ході судового розгляду не знайшли свого документального підтвердження.

53. Додатково суд наголошує, що за відсутності невідповідності намірів забудовника положенням містобудівної документації спеціально уповноважений орган зобов`язаний видати заявнику містобудівні умови та обмеження.

54. Враховуючи викладені аргументи з точки зору їх когерентності та взаємної інтерференції, суд кваліфікує дії щодо видачі містобудівних умов та обмежень від 26.07.2016 як правомірні. Відтак у цій частині позовні вимоги ДАС України слід залишити без задоволення.

55. Одночасно суд звертає увагу, що інформування експлуатантом аеродрому уповноважених осіб про розміри та конфігурацію при аеродромної ділянки не спростовує висновки щодо правомірність спірної забудови, оскільки суд не може самостійно робити припущення про те, що Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, очевидно, було відомо про те, що висотність та розміщення об`єкта будівництва підлягали погодженню з ДАС України.

56. Щодо позовної вимоги ДАС України про визнання протиправними дій виконавчого комітету Ужгородської міської ради, які полягають у видачі дозвільних документів на початок будівельних робіт на об`єкті за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська суд зазначає наступне.

57. Правова регламентація процедури отримання дозволу на здійснення будівельних робіт, з-поміж іншого, забезпечується статтями 36 та 37 Закону України №3038-VI. За змістом частин 1 та 2 статі 36 Закону України №3038 право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої зазначеної статті, не вимагається.

58. Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт (частина 1 статті 37 Закону України №3038-VI).

59. Підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт персоніфіковано абзацом 2 частини 4 статті 37 Закону України №3038-VI. До таких підстав належить:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

60. Суд зазначає, що вказаний перелік є вичерпний та поширювальному тлумаченню не підлягає. Крім того, суд зауважує, що зазначених обставин, з наявністю яких закон пов`язує обмеження у наданні дозволу на проведення будівництва в ході судового розгляду не встановлено.

61. На переконання суду, мотивація вимог, звернених до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, фактично стосуються питання не проведення уповноваженим органом державного контролю у сфері містобудування в порядку, визначеному законодавством. Суд зазначає, що питання видачі документів дозвільного характеру на здійснення будівельних робіт, що є предметом даного позову регламентуються приписами статей 36 і 37 Закону України № 3038-VI. Разом з тим, питання проведення заходів державного архітектурно-будівельного нагляду врегульовані положеннями статті 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

62. Зазначені питання є різними за змістом та способом реалізації повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю, а тому суд не може визнати протиправність видачі уповноваженим органом дозвільних документів на здійснення робіт щодо будівництва з мотивів непроведення уповноваженим органом заходів державного архітектурно-будівельного нагляду.

63. При цьому, суд зазначає, що звертаючись з цим адміністративним позовом, позивач жодних аргументів на обґрунтування протиправності дій відповідача 2 саме в частині видачі дозвільних документів не наводить.

64. Отже, суд висновує, що позовні вимоги про скасування дозвільних документів є безпідставними та задоволенню не підлягають.

65. Щодо позовної вимоги про зобов`язання знести самочинне будівництво за адресою: м.Ужгород, вул.Університетська та привести ділянку в попередній стан, суд зазначає про таке.

66. Відповідно до статті 38 Закону України №3038-VI, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

67. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

68. За змістом приписів частин 1 та 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

69. У разі істотного відхилення від проекта, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

70. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

71. Таким чином, суд дійшов висновку, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, при цьому знесенню передує направлення забудовнику припису, надання можливості добровільного виконання припису та приведення об`єкту будівництва у відповідність до вимог законодавства та тільки в разі невиконання припису можливе звернення з позовами про знесення самочинного об`єкту будівництва.

72. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вимог щодо проведення відповідної перебудови позивач відповідачам не висував, відомості про неможливість здійснення перебудови матеріали справи не містять.

73. При цьому, суд вважає, що сама по собі відсутність погодження з Державіаслужбою місця розташування та висоти об`єкта будівництва не є належним та допустимим доказом того, що об`єкт є самочинним будівництвом, або створює загрозу безпеці польотів чи негативно впливає на роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації.

74. За таких обставин суд висновує про безпідставність позовних вимог щодо знесення самочинного будівництва за адресою:

АДРЕСА_1 . Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

76. Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

77. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

78. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

79. Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

80. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до статті 139 КАС України такі розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. у задоволенні позову Державної авіаційної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Девелопмент Індустрі", виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, приватного підприємства "Никіта", товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Енд Пі Білдінг Корпорейшн", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Ужгород" про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

2. Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 14 вересня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик