Постанова

від 14.09.2021 по справі 200/736/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року справа №200/736/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року (повне судове рішення складено 07 червня 2021 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/736/21-а (суддя в І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Бердянської сільської ради, Маріупольської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянської сільської ради, Маріупольської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 по справі № 200/14026/19-а, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на службі в Бердянській сільській раді Мангушського району Донецької області на посаді заступника сільського голови з виконавчої роботи. Рішення в цій частині звернуто до негайного виконання. Однак, як вказав позивач, рішення суду не виконано, на посаді заступника сільського голови з виконавчої роботи ОСОБА_1 не поновлено. На переконання позивача, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом, а саме проводення виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму середнього заробітку за період з 10.08.2020 по 28.04.2021 (182 робочих днів) в розмірі 164 056, 62 грн (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 11 серпня 2020 року по 25 січня 2021 року, який складає 96 463, 15 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів до бюджету.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо наявності затримки (зволікання) у виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі № 200/14026/19-а, в частині поновлення на роботі, проте дійшов невірних висновків щодо фактичного виконання зазначеного рішення. Формально встановивши обставини справи, суд ототожнив видання власником наказу про поновлення до фактичного виконання рішення суду, в частині поновлення на роботі, що в свою чергу є більш ширшим поняттям, яке включає в себе видання такого наказу, як одну із стадій виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Також позивач зазначив, що з огляду на те, що Постановою КМУ від 9 березня 2006 року № 268, посадовий оклад заступника сільського голови у селах з чисельністю населення до 3 тис. осіб не передбачено, слід керуватись пп.б) п.1 ч.2 зазначеної Постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 441 місячний посадовий оклад сільського голови у селах, селищах з чисельністю населення до 3 тис. осіб, підвищився з 7000 до 7500 грн, та з урахуванням 3% зниження окладу, застосовується коефіцієнт підвищення - 1,0714 (7275 грн. / 6790 грн.). Отже, підстави для застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати все ж таки є. Крім того, судом першої інстанції не досліджувався Наказ 6-к на предмет належності та допустимості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

Розпорядженням Бердянського сільського голови Білозерцева І.І. від 18.10.2019 № 25-к Про звільнення заступника сільського голови ОСОБА_1 звільнено заступника сільського голови ОСОБА_1 18.10.2019 за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, останнім робочим днем вирішено вважати 16.10.2019.

Згідно з п. 2 зазначеного розпорядження головного бухгалтера зобов`язано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 50 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за відпрацьований період: з 20.11.2015 по 19.11.2016 - 16 календарних днів, з 20.11.2016 по 19.11.2017 - 9 календарних днів, з 20.11.2018 по 16.10.2019 - 25 календарних днів.

Не погодившись із вказаним розпорядженням Бердянського сільського голови від 18.10.2019 року № 25-к Про звільнення заступника сільського голови ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням від 10.08.2020 Донецький окружний адміністративний суд по справі № 200/14026/19-а задовольнив частково позов ОСОБА_1 до Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області, сільського голови Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області про визнання протиправними дії Бердянського сільського голови Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області із видання розпорядження № 25-к від 18.10.2019 Про звільнення заступника сільського голови ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування розпорядження Бердянського сільського голови Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області № 25-к від 18.10.2019 Про звільнення заступника сільського голови ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на службі в Бердянській сільській раді Мангушського району Донецької області на посаді заступника сільського голови з виконавчої роботи, стягнення із Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.10.2019 по день фактичного поновлення на посаді, виходячи із середньоденного розміру заробітку 987,86 грн., стягнення із Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн, стягнення із Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 20 115, 00 грн.

Суд визнав протиправними дії Бердянського сільського голови Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області щодо видання розпорядження № 25-к від 18.10.2019 Про звільнення заступника сільського голови ОСОБА_1 .

Визнав протиправним та скасував розпорядження Бердянського сільського голови Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області № 25-к від 18.10.2019 Про звільнення заступника сільського голови ОСОБА_1 . Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника сільського голови з виконавчої роботи в Бердянській сільській раді Мангушського району Донецької області.

Стягнув із Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.10.2019 по 10.08.2020 в розмірі 171 117,24 грн. (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів).

В решті позовних вимог відмовив.

Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 17 615,00 грн (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів) звернув до негайного виконання (а.с.4-19).

Вищевказане судове рішення набрало законної сили 17.11.2020, відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду (а.с.127-133).

Наказом голови комісії з реорганізації (управління справами) Бердянської сільської ради від 25.01.2021 № 6-к ОСОБА_1 було поновлено на роботі з 17.10.2019 (а.с.51).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не поновлення його на посаді, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, апеляційний суд виходить з такого.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише позивачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій в задоволенні частки позовних вимог відмовлено. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Згідно ч. 2 ст. 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Стаття 14 КАС України визначає, що рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Питання компенсаційних виплат, пов`язаних з поновленням на роботі, врегульовано ст.ст. 235, 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене, законодавство передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Виходячи з лексичного тлумачення поняття затримка в якості зволікання, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Таким чином, місцевий суд правильно вважав неприйнятною позицію відповідачів щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 по справі № 200/14026/19-а після набрання останнім законної сили, відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду.

Відтак, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених ОСОБА_1 у цій справі вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Такий висновок суду кореспондує правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, від 02 жовтня 2019 року у справі № 823/1507/18, та правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України викладеною у постанові від 23 червня 2015 року у справі № 21-63а15.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Разом з тим слід наголосити, що у випадку, якщо позивач мав заінтересованість у фактичному виконанні рішення суду, у нього була можливість звернутись до Бердянської сільської ради з метою надання інформації щодо видання наказу про поновлення.

Його посилання в апеляційній скарзі на отримання виконавчого листа не заслуговують на увагу, оскільки цей лист стосувався лише стягнення коштів, а не поновлення на роботі (а.с.61-62,75).

З огляду на наведене та враховуючи приписи Пленуму Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , необхідне розраховувати середній заробіток саме по день винесення наказу (включно) головою комісії з реорганізації (управління справами) Бердянської сільської ради Про поновлення на роботі ОСОБА_1 від 25.01.2021 № 6-к.

Судами встановлено, що позивач був поновлений на посаді з 17 жовтня 2019 року після видання наказу Бердянської сільської ради від 25.01.2021 № 6-к.

Тобто, виконання відповідачем судового рішення від 10.08.2020 про поновлення на посаді, незважаючи на зазначення в рішенні суду про негайне його виконання, відбулося лише 25.01.2021.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15).

Згідно з пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

З комплексного аналізу вказаних норм вбачається, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.

З рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі № 200/14026/19-а судами встановивлено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 838,81 грн.

На переконання суду, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Наведена правова позиція узгоджується з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16 та від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16.

Отже, період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, у межах спірних правовідносин становить з 11.08.2020 по 25.01.2021.

Вказаний період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 11.08.2020 по 25.01.2021 включає 115 робочих днів.

Середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період 11.08.2020 по 25.01.2021 складає 96 463,15 грн (115 робочих днів * 838,81 середньоденної заробітної плати позивача).

Щодо доводів апеляційної скарги про урахування п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки пункт 10 виключено на підставі Постанови КМ N 1213 (1213-2020-п) від 09.12.2020.

Також необгрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо неправомочності видання наказу про поновлення головою ліквідаційної комісії, оскільки саме така особа є керівником цього відповідача. При цьому зайвим є дослідження посадової інструкції, тощо, оскільки повноваження на це передбачені законом: згідно ч.4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Отже, з моменту відкриття ліквідаційної процедури всі права керівника юридичної особи переходять голові ліквідаційної комісії (ліквідатору).

При цьому позивачем до позовної заяви подавалось рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2020 № 8/2-28, додатком 1 до якого визначено склад комісії з реорганізації (управління справами) юридичної особи Бердянської сільської ради, головою якої визначено Пудак Л.В. (а.с.20-23), якою підписаний наказ від 25.01.2021 № 6-К про поновлення позивача на роботі (а.с.51). Це рішення також наявно на офіційному сайті Маріупольської міської ради, про що зазначав позивач в своєму позові.

Інформація про ОСОБА_2 (голови ліквідаційної комісії) як особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, міститься також і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є загальнодоступним.

Поряд з цим, згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Враховуючи викладене, Бердянська сільська рада як страхувальник зобов`язана виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 11 серпня 2020 року по 25 січня 2021 року, який складає 96 463,15 грн, утримавши з нього при виплаті передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі до бюджету.

Слід наголосити, що позивач просив суд стягнути середній заробіток солідарно з Бердянської сільської ради та Маріупольської міської ради.

Водночас, солідарна відповідальність - це у зобов`язальному праві відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

Дійсно Бердянська сільська рада наразі знаходиться в стані припинення, проте вказане не свідчить про неможливість виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості.

При цьому, з рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2020 № 8/2-28 вбачається, що правонаступником прав та обов`язків є саме Маріупольська міська рада (а.с.20-25).

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення виконання рішення суду, місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі саме з Маріупольської міської ради, як правонаступника.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, місцевий суд дійшов правильного висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту та часткове задоволення позовних вимог.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 200/736/21-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 14 вересня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Суддя А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук