Постанова

від 01.09.2021 по справі 390/426/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

01 вересня 2021 року м. Кропивницький

справа № 390/426/21

провадження № 22-ц/4809/1276/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року у складі судді Бойко І.А.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив скасувати повідомлення про початок будівельних робіт, подане ОСОБА_2 , та визнати за позивачем права забудовника на будівлю, розташовану на земельній ділянці, кадастровий номер 3522587200:51:000:1451, за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно з позовною заявою позивачем до суду подано заяву, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити ОСОБА_2 здійснювати введення в експлуатацію двоповерхову будівлю, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3522587200:51:000:1451, за адресою: АДРЕСА_1 та реєструвати щодо нього право власності. В обґрунтування заяви вказував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час шлюбу придбали земельну ділянку. Внаслідок її неодноразового поділу було утворено земельна ділянка з кадастровим номером 3522587200:51:000:1451, якій присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , на якій позивач почав капітальне будівництво господарської будівлі. 11 лютого 2015 року між ОСОБА_3 за письмовою згодою ОСОБА_1 , як чоловіка продавця і відповідно співвласника майна, та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 . За змістом договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 11.02.2015 року, будівля, розташована на відчужуваній земельній ділянці, не ввійшла до предмету договору. Знаючи, що дана будівля належить заявнику, він спочатку як ФОП ОСОБА_1 , а потім, як директор та засновник ТОВ Енергопостачсервіс ВП , використовував її в комерційних цілях. У грудні 2020 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 вимогу про звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки, в якій ОСОБА_2 написав про звільнення лише земельної ділянки, утримавшись від вимог щодо звільнення самої будівлі. В подальшому ОСОБА_1 виявив, що ОСОБА_2 змінив цільове призначення земельної ділянки, та у липні 2016 року без відома ОСОБА_1 отримав будівельний паспорт на вже збудований ОСОБА_1 об`єкт за вищевказаною адресою. На підставі даного будівельного паспорту та договору купівлі-продажу земельної ділянки Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт. З приводу протиправних дій відповідача щодо його майна він звертався з відповідною заявою до поліції. З метою досягнення ефективного судового захисту порушення прав і недопущення унеможливлення виконання судового рішення є необхідним вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2021 року вжито заходи забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 , про скасування повідомлення про початок будівельних робіт, визнання прав забудовника, а саме заборонено ОСОБА_2 здійснювати введення в експлуатацію двоповерхового житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та реєструвати щодо нього право власності.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про скасування заходів забезпечення позову та про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення його клопотань.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01 вересня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , від апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих відповідно до ухвали Кіровогралського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2021 року. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих відповідно до ухвали Кіровогралського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2021 року.

Тобто, у зазначеній частині ухвала суду відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України перегляду та перевірці апеляційним судом не підлягає.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності відповідача та третьої особи на стороні позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції , в частині, що оскаржується,без змін.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано переконливих доказів на підтвердження зловживання процесуальними правами позивачем у даній справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.135 ЦПК України суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат). Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або

2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване у разі, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Стаття 44 ЦПК України визначає неприпустимість зловживання процесуальними правами. Так, частина перша статті передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27 серпня 2019 року по справі №914/2264/17, під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи, що також впливає на права інших учасників судового процесу стосовно безперешкодного і своєчасного вирішення спору. Правова конструкція зловживання правом передбачає, насамперед, активні дії учасників судового процесу та їх представників, що знаходять свій прояв у здійсненні процесуальних дій чи поданні процесуальних документів.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Як убачається із поданого представником відповідача клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, він зазначав про безпідставність позову та ознаки зловживання правом.

Однак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлення наявності чи відсутності підстав для пред`явлення даного позову встановлюється судом під час розгляду справи по суті в нарадчій кімнаті після закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. По даній справі триває підготовче провадження і вирішення даного питання в підготовчому судовому засіданні цивільним процесуальним законом не передбачено.

Інших доводів про наявність обставин, передбачених п.2 ч.4 ст.135 ЦПК України, клопотання представника відповідача не містить.

З огляду на викладені вище правові норми та фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення заяви про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу відсутні. Доводи апеляційної скарги зведені до посилань на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 , 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року, в частині, що оскаржується, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2021 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C .М. Єгорова

В.В. Черненко