Постанова

від 13.09.2021 по справі 161/15507/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 161/15507/16-а

адміністративне провадження № К/9901/37170/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.03.2017 (суддя - Рудська С.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (судді - Кузьмич С.М., Гулида Р.М., Улицький В.З.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Державного реєстратора Департаменту Центр надання адміністративних послуг в місті Луцьку Луцької міської ради Ткачук І.С. про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У листопаді 2016 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили:

- зобов`язати державного реєстратора Департаменту "Центр надання адміністративних послуг в місті Луцьку" Луцької міської ради провести державну реєстрацію рішення, прийнятого на зборах засновників та учасників Релігійної громади Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Благодать від 13.04.2016 про відміну рішення про припинення юридичної особи;

- зобов`язати скасувати реєстраційний запис №11981110037003962 від 27.04.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

- зобов`язати внести реєстраційний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Релігійна громада Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Благодать була зареєстрована державним реєстратором Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області 05.02.2004, що підтверджується Інформацією про юридичну особу відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

07.10.2012 на загальних зборах Релігійної громади Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Благодать було прийнято рішення про перейменування релігійної громади у Релігійну громаду помісної церкви Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Сіон .

19.10.2012 державним реєстратором Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи.

01.02.2015 на загальних зборах Релігійної громади помісної церкви Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Сіон було прийнято рішення про припинення діяльності шляхом ліквідації Релігійної громади помісної церкви Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Сіон , що підтверджується протоколом загальних зборів членів релігійної громади.

27.04.2015 була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи Релігійна громада помісної церкви Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Сіон (код ЄДРПОУ 26516391) шляхом її ліквідації, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідний запис №11981110037003962.

13.04.2016 засновниками та членами Релігійної громади Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Благодать було прийнято відповідне рішення про відміну рішення від 01.02.2015 про припинення юридичної особи (релігійної громади) та про відміну рішення від 26.04.2015 про ліквідацію юридичної особи (релігійної громади), прийнятих на загальних зборах Релігійної громади помісної церкви Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Сіон .

20.09.2016 позивачі, як засновники Релігійної громади Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Благодать та члени Релігійної громади Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Благодать , звернулися до Департаменту Центр надання адміністративних послуг в місті Луцьку Луцької міської ради з заявою про проведення державної реєстрації рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи, а саме Релігійної громади помісної церкви Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Сіон .

30.09.2016 державний реєстратор Ткачук І.С. повідомила, що не може прийняти заяву для опрацювання та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки Релігійна громада помісної церкви Християн Віри Євангельської п`ятидесятників Сіон (код ЄДРПОУ 26516391) припинена у результаті її ліквідації за рішенням засновників 27.04.2015, рішення засновників не оскаржені, тому юридичні підстави для внесення змін до ЄДР відсутні.

Не погоджуючись із діями державного реєстратора позивачі звернулися до суду з цим позовом.

В обгрунутвання позовних вимог посилалась на те, що ними, як засновниками та членами Релігійної громади Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Благодать 13.04.2016 було прийнято рішення про відміну рішення від 01.02.2015 про припинення юридичної особи (релігійної громади) та про відміну рішення від 26.04.2015 про ліквідацію юридичної особи (релігійної громади) у зв`язку з чим 20.09.2016 вони звернулись до державного реєстратора з заявою про проведення державної реєстрації рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи, в задоволенні якої відповідачем протиправно відмовлено.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, визнав безпідставним посилання позивачів на протокол зборів релігійної громади помісної церкви Благодать (код ЄДРПОУ 26516391) від 13.04.2016, як на підставу відміну реєстрації припинення юридичної особи, оскільки юридичної особи з назвою Релігійна громада Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Благодать з кодом ЄДРПОУ 26516391 не існує з 07.10.2012 у зв`язку з її перейменуванням у Релігійну громаду помісної церкви Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Сіон , а Релігійна громада помісної церкви Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Сіон , в свою чергу, припинила своє юридичне існування 27.04.2015.

Крім того, суди виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази скасування судом рішення загальних зборів релігійної громади від 01.02.2015 та державної реєстрації припинення юридичної особи Релігійної громади помісної церкви Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Сіон .

Також суди визнали безпідставним посилання позивачів, як на підставу для проведення спірних реєстраційних дій, на п. 10 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , оскільки в такій редакції ця стаття викладена 05.10.2016, тобто після звернення позивачів до відповідача з відповідною заявою і відмовою державного реєстратора вчинити певні дії.

З ухваленими судовими рішеннями не погодилась ОСОБА_1 , звернулась з касаційною скаргою, до якої приєдналась ОСОБА_9 . В касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилались на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки правовідносинам, що виникли у даній справі у зв`язку з чим суди дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема посилались на те, що рішення про припинення (ліквідацію) релігійної громади в даному випадку є виключним правом його засновників, а тому вони можуть прийняти рішення про продовження діяльності релігійної громади.

Посилались на те, що позивачі у даній справі мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки є засновниками та учасниками (членами) Релігійної громади Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Благодать , що підтверджено рішенням ВССУ у справі №161/4740/14-ц.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками суддів колегія не погоджується з огляду на наступне

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. .

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №826/15700/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже розглядала справи, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Зокрема у постанові від 22.01.2020 у справі № 809/1025/17, в якій предметом позову було визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру рішення про припинення в результаті ліквідації релігійної організації, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку:

…..правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної організації. За змістом позовної заяви, доводів апеляційної та касаційної скарг вимоги позивача про визнання протиправним оскаржуваного рішення державного реєстратора подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.

При цьому суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року №987-XII Про свободу совісті та релігійні організації (далі - Закон №987-XII).

За змістом статті 7 Закону №987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру та діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

За правилами, встановленими частинами першою та п`ятою статті 16 Закону №987-ХІІ, діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації у порядку позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Отже, чинним законодавством встановлено юрисдикційну належність спорів, які виникають у зв`язку з оскарженням рішень, дій, чи бездіяльності уповноваженого органу, пов`язаних з припиненням релігійної організації.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення про припинення релігійної організації та питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, слід визначати відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону №987-ХІІ.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення з цим позовом до суду стали протиправні, на думку позивачів дії державного реєстратора щодо відмови провести державну реєстрацію рішення, прийнятого на зборах засновників та учасників Релігійної громади Християн Віри Євангельської - п`ятидесятників Благодать від 13.04.2016 про відміну рішення про припинення юридичної особи, та скасування запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Тобто спір у цій справі стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення про припинення релігійної організації та питань участі позивачів у створенні та діяльності релігійної громади.

Оскільки положеннями ч. 5 ст. 16 Закону №987-ХІІ встановлено інший, ніж передбачено КАС України порядок судового провадження у спорах щодо припинення діяльності релігійної організації, в силу приписів пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів на такі публічно-правові спори не поширюється, а тому за правилами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивачі мають право протягом десяти днів з дня отримання ними цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 345, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 - скасувати.

Провадження у справі №161/15507/16-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Державного реєстратора Департаменту Центр надання адміністративних послуг в місті Луцьку Луцької міської ради Ткачук І.С. про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - закрити.

Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивачі вправі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук