Постанова

від 09.09.2021 по справі 641/101/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2021 року

м. Харків

справа № 641/201/20

провадження № 22-ц/818/1148/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: судді Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Сабельнік Б.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю СНЕЙК , Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко Олеся Олегівна,

інші учасники справи:

треті особи - Споживчий кооператив Перспектива , Харківська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року у складі судді Чайка І.В.,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення Державного реєстратора права на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко Олесі Олегівни (надалі Державний реєстратор) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47316492 від 12.06.2019 (з відкриттям розділу), запису про право власності № 31965338 від 10.06.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850443763101, зобов`язати Державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності (№ запису про право власності 31965338, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850443763101) за товариством з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) СНЕЙК (код ЄДРПОУ 31643401).

Позовна заява мотивована тим, що 15.01.2007 між Споживчим кооперативом Перспектива (надалі Кооператив) та ОСОБА_2 укладений договір пайової участі № 19/АПГ у будівництві об`єкта нерухомості, що має бути зведений за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання умов договору ОСОБА_2 були перераховані грошові кошти на загальну суму 245500,38 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. 24.12.2015 Кооператив, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали угоду про заміну сторони по договору пайової участі асоційованого члену кооперативу № 19/АПГ від 15.01.2007, згідно з якою з моменту підписання угоди всі права та обов`язки по договору від 15.01.2007 № 19/АПГ від ОСОБА_2 перейшли до ОСОБА_1 . Також в додатковій угоді зазначено, що Кооператив підтверджує виконання грошових зобов`язань ОСОБА_2 в 100 % розмірі в сумі 245500,38 грн. в зазначені в договорі строки. Тобто згідно з Угодою про заміну сторони по договору пайової участі асоційованого члену кооперативу від 24.12.2015 ОСОБА_1 стала пайщиком у будівництві об`єкта нерухомості, що має бути зведений за адресою: АДРЕСА_1 .

27.11.2006 Кооператив уклав Договір № 1-Г про спільну діяльність у будівництві цього об`єкту з ТОВ Снейк . У подальшому, у новій редакції договору від 24.02.2012, до вказаного Договору також було залучено Обслуговуючий кооператив (надалі ОК) ЖСК Перспектива . Відповідно до умов Договору № 1-Г від 27.11.2006 у редакції від 24.02.2012 Кооператив та в подальшому ОК ЖСК Перспектива залучали грошові кошти на будівництво трьох шістнадцятиповерхових будинків та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реалізації квартир та приміщень в них, на підставі Договорів пайової участі у будівництві. В той же час, ТОВ Снейк з Харківською міською радою уклали договір оренди земельної ділянки під будівництво багатоповерхового житлового та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом від 20.09.2006, кадастровий номер земельної ділянки 6310136900:06:003:0069, реєстраційний номер 1768930963101. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі № 922/1715/18, у зв`язку із невиконанням умов договору орендарем, договір оренди землі, укладений 20.09.2006 між Харківською міською радою та ТОВ Снейк , було розірваний. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10.06.2019 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко О.О. за відсутністю чинного договору оренди землі та/або будь-яких інших документів, що посвідчують речове право на землю, зареєструвала право власності на об`єкт незавершеного будівництва на вказаній ділянці за ТОВ Снейк . ТОВ Снейк незаконно набуло право власності на все нерухоме майно, побудоване на земельній ділянці, в будівництво якої вклалися грошові кошти не тільки ОСОБА_1 , а й усіх пайщиків за договорами на пайову участь, укладеними з Кооперативом та ОК ЖСК Перспектива . Державним реєстратором порушені вимоги п. 1 ч.3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майн та їх обтяжень і правових підстав вчинення оскаржуваної реєстраційної дії з державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Снейк не існувало. Оскаржуваними реєстраційними діями Державний реєстратор порушила і її майновий інтерес, позбавивши можливості отримати у власність, внаслідок виконання договору пайової участі № 116/АПГ від 17.10.2007 та Договору пайової участі № 301/АПГ від 18.03.2011 частину нерухомого майна.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що Державним реєстратором була здійснена перевірка поданих документів вимогам законодавства та встановлено, що заявлені права та подані документи відповідають усім заявленим вимогам та відсутні підстави для відмови в державній реєстрації прав. Позивач не зазначає, яким чином реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ СНЕЙК порушує її права та позбавляє її можливості здійснити, реалізувати своє майнове право за договором пайової участі. Окрім похідних вимог про скасування рішення державного реєстратора, жодних вимог по суті спору щодо майна або майнових прав на нерухоме майно, що підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, позивачем не заявлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції здійснений помилковий висновок про відповідність Дозволу на виконання будівельних робіт № 07/48 від 19.02.2007 вимогам п. 2 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Судом не враховано, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104 Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт , яка втратила чинність 13.04.2011, вимагалось продовження дії, а не видача дозволу, що суперечить тим висновкам, які зробив суд з аналізу діючого законодавства. Дозвіл на виконання будівельних робіт з усіма його продовженнями видавався і продовжувався на перший пусковий комплекс першої черги будівництва, тобто на 1/3 частину житлового комплексу. Тоді як ТОВ Снейк зареєструвало на підставі цього документу весь житловий комплекс на праві власності. У зв`язку з реєстрацією права власності на житловий комплекс за ТОВ Снейк у позивача та майже 100 пайщиків була втрачена можливість на отримання своїх квартир після добудови дому.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , діючи в інтересах Департаменту реєстрації Харківської міської ради, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Зазначає, що згідно з п. 8 розділу V Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дозволи на виготовлення будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим законом, є чинними до завершення будівництва об`єкта. Дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.02.2007 № 07/48 було видано, продовжено, перереєстровано відповідно до вимог законодавства та він є чинним до завершення будівництва. Доказів, що підтверджували би його анулювання, скасування, визнання недійсним, позивачем до суду не надано.

У відзиві на апеляційну скаргу Харківська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Зазначає, що Державним реєстратором відповідно до вимог ст. ст. 10, 27-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень була встановлена наявність у Державному реєстрі прав зареєстрованого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0069 та для проведення державної реєстрації Державному реєстратору були надані всі необхідні документи, передбачені діючим законодавством, підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації були відсутні.

У письмових поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 вказала, що іншим способом захистити своє порушене право вона не може. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.04.2016 у справі № 641/2161/16-ц за позовом іншого пайщика Кооперативу було встановлено, що договори, укладені з Кооперативом, є інвестиційними договорами, тому визнавати за пайщиками право власності на квартири підстав немає.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзивів та пояснень до неї в межах вимог, що були предметом дослідження в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.367 ЦПК України).

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч.4 ст.376 ЦПК України).

Як установлено судовим розглядом і вбачається з матеріалів справи, 09.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з дійсним позовом, у якому просила скасувати рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47316492 від 12.06.2019 (з відкриттям розділу), запису про право власності № 31965338 від 10.06.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850443763101, та зобов`язати Державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності (№ запису про право власності 31965338, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850443763101) за ТОВ СНЕЙК (код ЄДРПОУ 31643401) (т. 1 а.с. 4-11).

Позов обґрунтовувала тим, що рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію права власності № 47316492 від 12.06.2019 було прийняте з порушенням чинного на той час законодавства, тому вказане рішення підлягає скасування. Існування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ Снейк на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 порушує права ОСОБА_1 як пайщика Кооперативу, який повністю сплатив вартість вкладу.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19 вказано, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. Постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 823/588/16 (№ в ЄДРСР 86401165).

ОСОБА_1 оскаржуючи рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію права власності № 47316492 від 12.06.2019 оскаржує реєстрацію за ТОВ СНЕЙК права власності на незавершений будівництвом об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 та вважає, що такою реєстрацією порушене її майнове право як пайщика на набуття у власність квартири після завершення будівництва об`єкта. Позивач сама погоджується з тим, що заявлений нею позов про скасування рішення Державного реєстратора спрямований на захист її майнових прав.

Як указано в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, як указав Верховний Суд у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з поясненнями апелянта про те, що оскільки об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 не добудований, визнання права власності на квартиру не буде належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 , проте позивачка не позбавлена можливості заявити позов про визнання за нею права власності на майнові права поряд з вимогами про скасування рішення Державного реєстратора, що буде належним способом захисту її порушених прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України ).

Оскільки обраний ОСОБА_1 спосіб захисту її цивільних прав не є належним у дійсній справі, відсутня необхідність надавати оцінку законності винесення Державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47316492 від 12.06.2019.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , але помилився з мотивами такої відмови. Тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, рішення суду - змінити, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1 з мотивів, викладених у постанові.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 вересня 2021 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук