Постанова

від 14.09.2021 по справі 552/3667/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/3667/19 Номер провадження 22-ц/814/1748/21Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.

Секретар Яковенко В.С.

За участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адв. Литовченко Р.В.

представника відповідачів - Концерну Військторгсервіс , Філії Східна Концерну Військторгсервіс - Стецюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтава від 02 червня 2021 року (повний текст складено 04.06.2021 року)

по справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну Військторгсервіс , Філії Східна Концерну Військторгсервіс , Філії Військторг Концерну Військторгсервіс про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення на роботі

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, зміненим та доповненим у ході судового розгляду, до відповідачів,мотивуючи тим, що перших числах грудня 2017 року ним було подано письмову заяву на ім`я начальника Харківської філії (на даний час філія Східна ) Концерну Військторгсервіс , ОСОБА_2 , про прийняття на роботу на посаду начальника дільниці № 3 (м. Полтава) Харківської філії концерну Військторгсервіс . Дану заяву ним було особисто передано ОСОБА_2 , котрий на цей час знаходився у м. Полтаві у відрядженні.

Вказує, що на посаді начальника дільниці №3 (м. Полтава) філії Східна Концерну Військторгсервіс він перебував, починаючи з 01 січня 2018 року з режимом роботи з понеділка по п`ятницю, з 09 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин. Заробітну плату отримував один раз на місяць на банківську картку у розмірі 2000,00 грн.

Під час роботи виконував усні та письмові розпорядження своїх безпосередніх керівників начальника філія Східна Концерну Військторгсервіс Клопкова С.М. та заступника начальника філія Східна Концерну Військторгсервіс Грищенко М.В.

Зазначає, що 10 січня 2019 року ТВО начальника філії повідомив йому, що на посаду начальника Полтавської дільниці філії Східна Концерну Військторгсервіс прийнятий ОСОБА_3 але на якій посаді тепер позивач - йому повідомлено не було. Відтак, на думку позивача,без наказу про звільнення його було незаконно усунуто від посади.

Вказані дії позивач вважає незаконними, та такими, що порушують його права.

З урахуванням наведеного остаточно прохав: - встановити факт трудових відносин ОСОБА_1 з філією Східна Концерну Військторгсервіс та роботи на посаді начальника дільниці №3 (м. Полтава) філії Східна Концерну Військторгсервіс за адресою: м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 14А/22, в період з 01 січня 2018 року й по теперішній час; - зобов`язати начальника філії Східна Концерну Військторгсервіс внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про прийняття на роботу на посаду начальника дільниці №3 (м. Полтава) філії Східна Концерну Військторгсервіс з 01.01.2018 року; - поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника дільниці №3 (м. Полтава) філії Східна Концерну Військторгсервіс , за адресою: м. Полтава, вул. 1100- річчя Полтави, 14А/22;- вирішити питання судових витрат.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2019 року позов задоволено.

Встановлено факт трудових відносин ОСОБА_1 з філією Східна Концерну Військторгсервіс , ЄДРПОУ 38746882, юридична адреса: м. Харків, вул. Переможців, 6А, та роботи на посаді начальника дільниці № 3 (м. Полтава) філії Східна Концерну Військторгсервіс за адресою: м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 14А/22, в період з 01 січня 2018 року й по теперішній час.

Зобов`язано начальника філії Східна Концерну Військторгсервіс , ЄДРПОУ 38746882, внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про прийняття на роботу на посаду начальника дільниці №3 (м. Полтава) філії Східна Концерну Військторгсервіс з 01.01.2018 року.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника дільниці №3 (м. Полтава) філії Східна Концерну Військторгсервіс , за адресою: м. Полтава, вул.. 1100-річчя Полтави, 14А/22.

Стягнуто з відповідача, філії Східна Концерну Військторгсервіс , ЄДРПОУ 38746882, на користь позивача судові витрати у розмірі 2305,20 грн. (т.1, а.с.216-218).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу філії Східна Концерну Військторгсервіс , залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2019 року, залишено без змін (т,2, а.с.70-74).

Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2019 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2020 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3 а.с.232-236).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2021 року клопотання позивача, задоволено. Залучено Концерн Військторгсервіс до участі у справі №552/3367/19 за позовом ОСОБА_1 до Філії Східна Концерну Військторгсервіс , Філії Військторг Концерну Військторгсервіс про встановлення факту перебування у трудових відносинах, якості співвідповідача (т.4, а.с.42).

У подальшому, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Концерну Військторгсервіс , Філії Східна Концерну Військторгсервіс , Філії Військторг Концерну Військторгсервіс про встановлення факту перебування в трудових відносинах, поновлення на роботі відмовлено (т.4, а.с.189-193).

З вказаним рішенням не погодився позивач, який подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що наявними у справі належними доказами в повній мірі підтверджено факт перебування позивача у трудових відносинах з Філією Східна Концерну Військторгсервіс в розумінні статті 21 КЗпП України. При цьому ОСОБА_1 повністю заперечує факт того, що між ним та відповідачем укладався та підписувався бать-який цивільно-правовий договір, в тому числі №6 від 01.01.2018 року, а також Акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) у кількості 12 штук.

Також, зауважує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року(справа №520/9275/19) встановлено порушення відповідачем вимог закону, щодо не оформлення належним чином з позивачем трудових відносин.

У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали та прохали її задовольнити.

Представник відповідачів апеляційну скаргу не визнав та прохав її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу приходить до висновку про її відхилення з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, Концерн Військторгсервіс (код ЄДРПОУ 33689922) є юридичною особою, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.4, а.с.100).

З вказаної інформації також вбачається, що філія Східна Концерну Військторгсервіс та філія Військторг Концерну Військторгсервіс є відокремленими підрозділами вказаної юридичної особи.

Вказана інформація підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про відокремлені структурні підрозділи юридичної особи - філію Східну Концерну Військторгсервіс та філію Військторг Корнцерну Військторгсервіс (т.4, а.с.98, 99).

Відтак, належним відповідачем у даній справі є саме Концерн Військторгсервіс .

Як убачається з матеріалів справи, підставою звернення до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що він фактично перебував у трудових відносинах з Філією Східна Концерну Військторгсервіс , проте відповідний факт відповідачами не визнається. Відповідачі стверджують, що між сторонами існували цивільно-правові відносини.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в позові місцевий суд виходив із того, що правовідносини, які склалися між філією Східна Концентру Військторгсервіс та ОСОБА_1 не є трудовими, а мають ознаки цивільно-правових.

Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Так, визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та відповідачами, а саме за правилами КЗпП України або Цивільного кодексу України (ЦК України).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

При цьому, Кодекс законів про працю України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.

Згідно частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України.

Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підряднику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, виконавець не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З такого ж тлумачення наведених норм виходив Верховний Суд у постановах 08 травня 2018 року у справі №127/21595/16 (провадження № 61-10203св16-ц), від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (провадження № К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження № К/9901/10149/19) та від 03 березня 2020 року у справі №1540/3913/18 (провадження №К/9901/8967/19), від 10 червня 2020 року у справі №298/827/15-ц (провадження № 61-4327св18), від 17 вересня 2020 року у справі №560/975/19 (провадження №К/9901/35741/19).

Враховуючи зазначене правове регулювання трудових та цивільно-правових відносин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який правильно визначив сутність правовідносин, що виникли між сторонами, а саме, що такі правовідносини мають ознаки цивільно-правових і повинні врегульовуватися за правилами ЦК України.

Так, судом установлено, що штатним розписом Харківської філії Концерну Військторгсервіс , затвердженим 13 липня 2017 року ТВО Генерального директора Концерну Військторгсервіс , що діяв з 01 жовтня 2017 року, не було передбачено посади начальника дільниці №3 (т.3, а.с.106).

Вказаним штатним розписом взагалі не передбачено посад начальників дільниць, в тому числі №1, №2, №3.

Посади начальників дільниць введені до штатного розпису філії Східна Концерну Військторгсервіс наказом від 31 січня 2018 року №22 з 01 січня 2018 року (т.3, а. с. 99-101).

Окрім того, згідно вказаного штатного розпису було створено чотири дільниці: дільниця №1 (м. Новомосковськ), дільниця №2 (м. Чугуїв), дільниця №3 (м. Запоріжжя), дільниця №4 (м. Харків). При цьому вказаним штатним розписом не передбачалось створення дільниці філії Східна у м. Полтаві.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно недоведеності, на підставі належних та допустимих доказів, твердження позивача про те, що з 01 січня 2018 року його було прийнято на посаду начальника дільниці №3 (м. Полтава).

Також, згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України Форми ОК-5, вбачається, що ОСОБА_1 отримував грошові кошти у розмірі 2500,00грн. на місяць від підприємства з кодом 38746882 Східна філія Концерну Військторгсервіс (т.1 а. с. 21-24).

При цьому, вказаним штатним розписом установлено, що посадові оклади начальників дільниці №1 (м. Новомосковськ), дільниці №2 (м. Чугуїв), дільниці №3 (м. Запоріжжя), дільниці №4 (м. Харків) встановлювались у розмірі 7373,97грн, а позивач в позовній заяві зазначав, що заробітну плату він отримував у розмірі 2000 грн.

Відтак, наведене також вказує на спростування твердження ОСОБА_1 про існування між ним та відповідачем трудових відносин, оскільки розмір одержуваних позивачем від філії Східна Концерну Військторгсервіс виплат жодним чином не відповідає розміру посадового окладу начальників дільниць, що передбачений штатним розписом з 01 січня 2018 року.

На підтвердження наявності між позивачем та Філією Східна Концерну Військторгсервіс саме цивільно-правових відносин вказує лист Головного управління Держпраці у Харківській області від 11 червня 2019 року № Г-303/Г-315/02.03/12-08/6633, де зазначено, що у звітності Філії Східна Концерну Військторгсервіс відображено нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за січень-грудень 2018 року з кодом категорії застрахованої особи 26 (Цивільно-правовий договір) (т.1, а.с.16-18).

Наявні у матеріалах справи довіреності, видані 10 січня 2018 року за №20 та 29 грудня 2018 року №399, за якими Східна філія Концерну Військторгсервіс в особі начальника Східної філії Концерну Клопкова Сергія Миколайовича уповноважує ОСОБА_1 на представництво майнових та інших немайнових інтересів Східної філії Концерну Військторгсервіс , також не містять жодних відомостей про наявність між сторонами саме трудових відносин, визначення посади позивача, як начальника дільниці №3 (м. Полтава) вони не містять.

Також, судом установлено, що ОСОБА_1 з 08 грудня 2017 року по 31 липня 2018 року працював на посаді директора Приватної фірми Антарес (трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , т.2, а. с. 140- 143).

Відтак, за реальності факту перебування позивача у трудових відносинах з Східною філією Концерну Військторгсервіс , у трудовій книжці повинна була б міститись інформація про суміщення посад, проте така відсутня.

З урахуванням наведного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про доведеність факту існування між сторонами саме цивльно - правовівих відносин, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо наявності у правовідносинах між сторонами всіх передбачених законом компонентів, які визначали б такі правовідносини, як трудові.

Наявний у справі наказ начальника філії Східна Концерну Військторгсервіс Клопкова С.М. від 20 листопада 2018 року №138-3Д Про переукладення договорів зберігання ТМЦ між філією Східна Концерну Військторгсервіс та контрагентами (т.1, а.с. 8), у якому ОСОБА_1 згаданий як начальник дільниці №3 (м. Полтава), колегія судів оцінює критично, оскільки він суперечить іншим доказам у справі в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року(справа №520/9275/19) встановлено порушення відповідачем вимог закону, щодо не оформлення належним чином з позивачем трудових відносин, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідним судовим рішенням не було встановлено наявності між сторонами трудових відносин, а надано аналіз діяльності Філії Східна Концерну Військторгсервіс .

Відтак, за недоведеності наявності між сторонами факту трудових відносин, місцевим судом було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, так як всі вимоги є похідними від визнання такого факту.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено даною постановою без змін, то підстави для компенсації понесених позивачем судових витрат відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтава від 02 червня 2021 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ П.С. Абрамов

Л.І. Пилипчук

Повний текст постанови виготовлено 15.09.2021 року.