Постанова

від 08.09.2021 по справі 569/3201/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 569/3201/20

провадження № 61-7086св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство Іоланта-Волинь ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Дяденчук Анатолій Іванович,на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року у складі судді Бучко Т. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року приватне підприємство Іоланта-Волинь (далі -

ПП Іоланта-Волинь)звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору іпотеки.

Позовну заяву мотивовано тим, що 30 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, розмір основного зобов`язання за яким складає 260 000 грн.

Цього ж дня, з метою забезпечення зобов`язання, що виникло на підставі договору позики, 30 липня 2018 року відповідач уклала з ОСОБА_2 договір іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мурашко Л. О., предметом якого є нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 83,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать на праві власності ТОВ Фірма СААН .

Оскільки за спірним договором іпотеки ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, яке не було її власністю, договір іпотеки від 30 липня

2018 року є недійсним. Укладення відповідачем та третьою особою договору іпотеки порушує майнові права та законні інтереси ПП Іоланта-Волинь , яке має право на звернення стягнення на нежитлові приміщення ТОВ Фірма СААН в рахунок виконання судового наказу Господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2016 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, позов ПП Іоланта-Волинь задоволено .

Визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 30 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Мурашко Л. О. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 липня 2018 року, індексний номер 42304165).

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що наявні підстави для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки зміст оспорюваного правочину суперечить вимогам ЦК України та Закону України Про іпотеку . Суди вважали, що оскільки 01 березня 2018 року на підставі рішення суду скасовано право власності відповідача на нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки, тобто нерухоме майно не належало іпотекодавцю на праві власності, а тому це нерухоме майно не могло бути предметом іпотеки за договором від 30 липня 2018 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у справах за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору мають залучатися у якості відповідачів усі сторони правочину, однак позивач пред`явив позов лише до ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_2 також є стороною правочину, однак залучений до участі у розгляді справи у якості третьої особи, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року від ПП Іоланта-Волинь надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 02 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 лютого 2016 року між ТОВ Фірма СААН та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, на підставі якого ТОВ Фірма СААН передало у власність ОСОБА_1 нерухоме майно: нежитлові приміщення цокольного поверху загальною площею 83,1 кв.м, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 листопада 2017 року у справі № 569/7583/17 частково задоволено позов ПП Іоланта-Волинь до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Онищука І.М. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19 лютого 2016 року, укладений між ТОВ Фірма СААН та ОСОБА_1

30 липня 2018 року між ОСОБА_2 як позикодавцем та

ОСОБА_1 як позичальником укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в розмірі 260 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики до 01 вересня 2018 року.

Цього ж дня між ОСОБА_2 як іпотекодержателем та

ОСОБА_1 як іпотекодавцем укладено договір іпотеки з метою забезпечення повного виконання зобов`язання ОСОБА_1 перед іпотеко держателем за договором позики від 30 липня 2018 року.

Згідно з пунктом 5 вказаного договору в іпотеку передається нежитлові приміщення цокольного поверху, що розташовані в АДРЕСА_1 , загальною площею 83,1 кв.м.

Звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_1 , ПП Іоланта-Волинь посилалося на те, що відповідач не мала право передавати у іпотеку ОСОБА_2 майно, яке їй не належить, а тому просило визнати недійсним договір іпотеки, укладений 30 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).

З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання недійсним договору іпотеки від 30 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідачем у справі зазначено ОСОБА_1 , яка є іпотекодавцем за спірним правочином, однак іпотекодержателя ОСОБА_2 не залучено до участі у справі як відповідача.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року визначено, зокрема, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що правові наслідки вчинення недійсного правочину насамперед стосуються прав та інтересів осіб, які є сторонами за таким договором.

Таким чином, під час вирішення спорів щодо встановлення недійсності правочину судам необхідно перевірити склад учасників процесу та з`ясувати коло осіб, на яке поширюються наслідки недійсності укладеного правочину.

У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада

2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину .

Саме такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді своїх постанов, зокрема у постановах: від 30 липня 2020 року в справі № 670/23/18, від 23 вересня 2020 року в справі № 175/1753/17, від 20 травня 2020 року в справі № 591/4618/16-ц, від 27 серпня 2020 року в справі № 371/986/16-ц. Така судова практика є незмінною.

Пред`являючи позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки,

ПП Іоланта-Волинь відповідачем зазначило лише одну сторону оспорюваного правочину, клопотання про залучення у справі співвідповідачів не заявляв за умови їх обов`язкової співучасті, позивачем не було зазначено в якості відповідача іпотекодержателя ОСОБА_2 , що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі заявляв про те, що він є стороною оспорюваного договору іпотеки та власником спірного нежитлового приміщення, однак не був залучений до участі у справі як співвідповідач,

а процесуальний статус третьої особи у цивільному процесі обмежує його можливості здійснювати свої процесуальні права.

Відхиляючи ці доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції послався на принцип процесуальної економії, не звернувши увагу на те, що у справі, яка переглядається, йдеться про обов`язкову співучасть в якості відповідача сторони (іпотекодержателя) оспорюваного договору іпотеки.

Зазначене призвело до того, що суд апеляційної інстанції не усунув помилки суду першої інстанції щодо належного суб`єктного складу в цій справі і вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_2 як іпотекодержателя без залучення його до участі у справі як відповідача.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , а отже такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Про те, що процесуальний статус ОСОБА_2 як третьої особи обмежує його процесуальні права свідчить також ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 18 листопада 2020 року, якою ОСОБА_2 було повернуто заяву про перегляд заочного рішення цього ж суду від 08 жовтня 2020 року з підстав того, що він є третьою особою у справі, тоді як суб`єктом звернення до суду із відповідною заявою є виключно відповідач.

За таких обставин у задоволенні позову ПП Іоланта-Волинь слід відмовити у зв`язку з неналежним суб`єктним складом.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що відмова в задоволенні позовних вимог у зв`язку із вказаних вище підстав не позбавляє ПП Іоланта-Волинь права на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних учасників справи, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушене.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПП Іоланта-Волинь .

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки ОСОБА_2 було сплачено судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі 7 357 грн (3 153 грн + 4 204 грн), які в силу положень статті 141 ЦПК України підлягають стягненню на його користь з ПП Іоланта-Волинь .

Керуючись статтями 400 , 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Дяденчук Анатолій Іванович,задовольнити.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2020 року тапостанову Рівненського апеляційного суду від 25 березня

2021 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову приватного підприємства Іоланта-Волинь до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

Стягнути з приватного підприємства Іоланта-Волинь на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі 7 357 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович