Ухвала

від 15.09.2021 по справі 478/1585/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.09.21

22-ц/812/1615/21

Провадження №22-ц/812/1615/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Бондаренко Т.З.,

суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 її представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про призначення судової посмертної почеркознавчої експертизи у цивільній справі №478/1585/20 за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Сябренко І.П. в приміщенні того ж суду, за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О., Каширівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області про визнання заповіту недійсним , -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 7,1600 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4823682200:02:000:0111. 30 серпня 2016 року сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_5 та 15 лютого 2017 року на її ім`я приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. 17 лютого 2017 року ОСОБА_6 склала заповіт на позивача ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

У лютому 2018 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. З даної позовної заяви ОСОБА_1 стало відомо, що за життя ОСОБА_5 28 листопада 2003 року склала заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О., зареєстровано в реєстрі за №3104, яким належну їй земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповіла відповідачу ОСОБА_3 . Вважає, що даний заповіт складено ОСОБА_5 під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Крім цього, під час складання заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій, оскільки перебувала в похилому віці, хворіла, мала поганий зір та знаходилась під примусом та оманою з боку відповідача ОСОБА_3 , яка саме в той період займала посаду завідуючого стаціонарного відділення Надія , в якому перебувала ОСОБА_5 , та використовуючи своє службове становище спонукала останню погодитись поїхати до нотаріуса для складання заповіту на свою користь.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати заповіт ОСОБА_5 , складений 28 листопада 2003 року на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О., зареєстрований в реєстрі за №3104, недійсним.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 зробила особисте розпорядження вільно, тому воно є таким, що відповідає її внутрішній волі, оскільки доказів, що заповідачка не могла розуміти значення своїх дій в період складання заповіту або діяла під примусом або впливом чи введено її в оману не надано.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 страждала на глаукому, відповідно до показів свідка племінника ОСОБА_7 тітка постійно скаржилася на поганий зір, серед речей, які були передані рідним після її смерті окуляр не було, тому остання не мала можливості підписати заповіт. Крім того, в самому заповіті фактично відсутній її підпис, а наявне лише її прізвище ім`я та по батькові, що вказує на неможливість ОСОБА_5 підписати заповіт звичайним своїм підписом в зв`язку з поганим зором, або вона взагалі його не підписувала.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача ОСОБА_2 заявлено клопотання про призначення посмертної судово-почеркознавчої експертизи на вирішення якої запропонувати питання - чи виконаний підпис у заповіті від 28 листопада 2003 року, який складено ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Рожко О.О. та зареєстрований в реєстрі за номером 3104 особисто ОСОБА_5 чи іншою особою?

Вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування, обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позов про визнання заповіту недійсним пред`явлено з тих підстав, що ОСОБА_5 під час складання заповіту діяла під впливом тяжкої обставини та з тих підстав, що в силу віку та стану здоров`я не розуміла значення своїх дій. В судовому засіданні суду першої інстанції сторонами надавались відповідні докази та досліджувалися судом.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції позивач не заявляв клопотання про призначення посмертної судової-почеркознавчої експертизи.

Із змісту клопотання ОСОБА_2 про призначення вказаної експертизи в суді апеляційної інстанції слідує, що сумніви стосовно ідентичності підпису в оспорюваному заповіті від імені ОСОБА_5 у нього виникли лише 08 вересня 2021 року тоді як він дізнався, що того ж дня коли було складено оспорюваний заповіт на користь ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5 , тим же нотаріусом посвідчено і інший заповіт на користь ОСОБА_3 від імені ОСОБА_8 , яка перебувала в тому ж самому пансіонаті, що і ОСОБА_5 .

Такий довід не заслуговує на увагу, оскільки він безпосередньо не стосується обставини підписання заповіту ОСОБА_5 , в той час, як копії заповіту наявні в матеріалах справи з якими сторони ознайомлені.

За вказаних обставин, підстав для задоволення клопотання про призначення судової посмертної експертизи немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення судової посмертної почеркознавчої експертизи відмовити.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова