Постанова

від 14.09.2021 по справі 367/2522/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/2522/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12634/2021

Головуючий у суді першої інстанції: Линник В.Я.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Кибукевич О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Ткаленка Олега Валерійовича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2021 року, постановлену у складі судді Линника В.Я., у цивільній справі № 367/2522/15-ц про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство Святошинське лісове господарство , ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення ради, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: КП Святошинське лісове господарство , ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення ради, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Зазначав, що в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства прокуратурою виявлено факт порушення Гостомельською селищною радою Київської області вимог закону при виділенні громадянам земельних ділянок. Рішенням Гостомельської селищної ради від 21 жовтня 2010 року № 1449-56-V затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1359 га для будівництва і обслуговування будинку на АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0137, серія ЯЛ 381646, який був зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096602711. На підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2010 року ОСОБА_2 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , а остання на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2014 року - відчужила її на користь ОСОБА_1 . Спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_2 з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, надана відповідачу ділянка перебуває за межами селища Гостомель, яка не має генерального плану, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатися та перевищила свої повноваження. Крім того, спірна ділянка відповідно до рішення РМ УРСР від 20 червня 1956 року № 673 відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення і перебуває у постійному користуванні КП Святошинське лісопаркове господарство , що підтверджується проектом організації лісового господарства і планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (квартал № 19). Отже, ця ділянка лісового фонду передана у власність ОСОБА_2 без її вилучення у встановленому порядку у КП Святошинське лісопаркове господарство та без зміни її цільового призначення. Відповідно до Указу Президента України Про зміну меж національного природного парку Голосіївський від 01 травня 2014 року землі Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд були віднесені до території національного природного парку Голосіївський , відтак є землями природно-заповідного фонду, якими розпоряджається Кабінет Міністрів України. Враховуючи викладене, просив визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради від 21 жовтня 2010 року щодо передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, площею 0,1359 га, та витребувати земельну ділянку з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Веровного Суду від 27 листопада 2019 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу на те, що в позовній заяві прокурор відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру має обґрунтувати виключні підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України як органу, який є розпорядником земель природоохоронного призначення, проте судами не встановлено, чому Кабінет Міністрів України не звернувся до суду із самостійним позовом, а не через органи прокуратури. Також вказано, що при повторному розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити коли саме про порушення прав виділення Гостомельською селищною радою Київської області вимог закону про виділення громадянам земельних ділянок стало відомо Кабінету Міністрів України в інтересах якого до суду звернувся прокурор.

При повторному розгляді справи ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2021 року залишено без розгляду позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: КП Святошинське лісове господарство , ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення ради, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури Ткаленко О.В. подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суд першої інстанції. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що застосовуючи до спірних правовідносин висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, та положення ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року, судом першої інстанції не враховано, що вказаний Закон набрав чинності 15 липня 2015 року. З даним позовом перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду у квітні 2015 року, а провадження у справі відкрито ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2015 року. Відтак, на час звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі питання представництва інтересів держави в суді було врегульовано ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року, яка не вимагала від прокурора попереднього повідомлення позивача про намір вжиття заходів представницького характеру. Звертає увагу на те, що Кабінет Міністрів України наявність у прокурора повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі вказаного органу не заперечував, а навпаки підтримував позовні вимоги. Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки суду касаційної інстанції та не з`ясовано з якого моменту Кабінет Міністрів України дізнався про порушення свого права на спіну земельну ділянку.

В судовому засіданні Донець Олександр Олександрович , який діє в інтересах Кабінету Міністрів України, апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Київська обласна прокуратура, Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: КП Святошинське лісове господарство , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: КП Святошинське лісове господарство , ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення ради, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що при подачі позову до суду прокурором не було наведено належне обґрунтування для звернення до суду в інтересах Кабінету Міністрів України, не надано доказів того, що про порушення прав держави йому було відомо і, не зважаючи на це Кабінет Міністрів України не здійснював або неналежним чином здійснював захист інтересів держави. При цьому, в судовому засіданні представник Кабінет Міністрів України повідомив, що про порушення прав держави останнє дізналося із позову прокурора, з яким він вже звернувся до суду. Відтак, прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не довів, що компетентний орган, якого прокурор зазначив як позивача, не здійснює своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, Закон України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року набрав чинності 15 липня 2015 року, тобто після подання прокурором 15 квітня 2015 року позову у цій справі, а, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Судочинство здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру в редакції, чинній на час подання позовної заяви, визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Частиною другою статті 45 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення прокурора із позовом, передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду із позовом, прокурор виконав вимоги чинного на той момент законодавства, зокрема - частини другої статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення із позовом), та визначив у позовній заяві у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовував необхідність їх захисту.

Крім того, як було з`ясовано судом першої інстанції, Кабінет Міністрів України, в особі якого прокурор звернувся до суду з відповідним позовом, підтримав даний позов та просив його задовольнити.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував положень статті 58 Конституції України щодо зворотної дії законів в часі, що призвело до неправильного застосування норм частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру , та дійшов помилкового висновку про відсутність, у даному випадку, законних підстав для представництва інтересів держави прокурором та залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 257 ЦПК України.

При цьому, апеляційний суд враховує, що провадження у справі було відкрито ще 23 червня 2015 року, під час якого судом з`ясовано обставини щодо наявності у прокурора підстав та повноважень для звернення з таким позовом, протягом семи років судом вчинялись процесуальні дії щодо розгляду справи, досліджувались матеріали і докази по справі, заслуховувались пояснення сторін та лише у 2021 році судом виявлено відсутність повноважень у прокурора на ведення даної справи, в той час як, станом на 2015 рік, прокурор мав право та відповідні повноваження на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене, ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Ткаленка Олега Валерійовича задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2021 року скасувати, а справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство Святошинське лісове господарство , ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення ради, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді