Постанова

від 28.09.2007 по справі 5/590-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/590-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2007 р.                                                           Справа № 5/590-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Демченко В.О. , Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Зливка Д.І. –дир.

відповідача –Масіча Ю.В. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2663С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 19 липня 2007 року по справі № 5/590-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Трейдінг ЛТД», м. Київ

         до  Приватного інженерно-сервісного центру «Кварк», м. Суми

        про стягнення  943117,40 грн. збитків

встановила:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант Трейдінг ЛТД», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача, Приватного інженерно-сервісного центру «Кварк», 943117,40 грн. збитків, пов'язаних з невиконанням умов договору комісії, укладеного між сторонами по справі 04.04.2005 року, 9431,17 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.07.2007 р. у справі № 5/590-06 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного інженерно-сервісного центру «Кварк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Трейдінг ЛТД» 943117,40 грн. збитків, 9431,17 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, Приватний інженерно-сервісний центр «Кварк», з даним рішенням  не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій (з урахуванням наданих уточнень) просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 19.07.2007 р. у справі № 5/590-06  та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Адамант Трейдінг ЛТД». При цьому, відповідач посилається на невірне застосування місцевим господарським судом законодавства, неповне з‘ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. У апеляційній скарзі відповідач вказує, що він взагалі не отримував від позивача товар на комісію, а договір між сторонами укладений формально, з метою забезпечення виконання грошового зобов‘язання відповідачем по договору поставки, що укладений між ТОВ «Лотта ЛТД» з відповідачем. Таким чином, відповідач вважає, договір комісії укладений з метою приховати іншу угоду, а тому такий договір повинен бути визнаний недійсним. Відповідач також посилається на те, що факт передачі позивачем товару відповідачу не підтверджується матеріалами справи, оскільки позивачем до позовної заяви не надано довіреностей на отримання товару та накладних, які б підтверджували факт такого отримання. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено тих обставин, що спірний товар станом на дату підписання договору комісії був наявним у позивача та обраховувався у нього на складі. Доданий до матеріалів справи акт приймання - передачі товару відповідач розцінює як специфікацію до договору та вважає, що наявність такого акту за відсутності довіреностей та накладних не може бути належним доказом підтвердження факту отримання відповідачем товару.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення господарським судом м. Києва справи про визнання недійсним укладеного між сторонами договору комісії. При цьому відповідач посилається на те, що розгляд даної справи є неможливим та пов'язаний зі справою про визнання договору комісії недійсним.

У відповідності зі ст. 79 ч. 1 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов‘язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Колегія суддів вважає, що заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ним не надано доказів того, що господарським судом розглядається справа про визнання недійсним договору комісії (наявність на копії позовної заяви відмітки канцелярії суду про одержання позовної заяви не є таким доказом, а ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду відповідачем не надана). Крім того, відповідачем не надано належних доказів того, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи про визнання недійсним договору комісії.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант Трейдінг ЛТД», проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Позивач вважає, що станом на дату прийняття рішення існували підстави для відшкодування збитків з відповідача, оскільки наявність зобов‘язання підтверджується договором та актом приймання -передачі товару, однак, відповідач свої зобов‘язання за договором не виконав та не повернув позивачеві отриманий від нього на комісію товар. Позивач заперечує щодо тверджень відповідача про укладання договору комісії як заходу щодо забезпечення зобов‘язань. Позивач вважає, що договір комісії укладений у відповідності з вимогами закону та є самостійним договором, що породжує певні правові наслідки, як сам договір, так і акт приймання-передачі товару підписані з боку відповідача його керівником (тобто, уповноваженою особою).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про відшкодування збитків з відповідача, позивач посилався на те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, прийнятого на комісію, на вимогу позивача такий товар не повернув, у зв‘язку з чим договірна величина збитків за невиконання умов договору комісіонером обрахована відповідно до ст. 9.3 договору, тобто 200 % від вартості переданого на комісію товару.

 Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд виходив з того, що вимоги позивача є такими, що заявлені у відповідності до норм чинного законодавства, умов договору та підтверджені наявними у справі доказами.

Як свідчать матеріали справи, 04 квітня 2005 року року між позивачем (комітентом) та відповідачем (комісіонером) було укладено договір комісії, у відповідності до умов якого комісіонер до 30 травня 2005 року зобов'язувався за дорученням комітента здійснити для останнього кілька угод від свого імені по продажу згідно з актом приймання – передачі за рахунок комітента, за ціною не нижчою, ніж узгоджена сторонами у Додатку № 1 до цього договору.

Умовами договору передбачено, що після закінчення терміну (після 30.05.2005 р.) відповідач повинен повенути позивачу непродані (не реалізовані) товари, здійснити з ним остаточний розрахунок та подати звіт (п. 7.3).

П. 9.3 договору, комісіонер несе відповідальність за будь-які упущення щодо майна переданого йому на комісію. На випадок розтрати майна, переданого на комісію, чи будь-яких інших упущень щодо товару, та у випадку неповернення товару комітенту, оціночна договірна вартість майна, яка застосовується при обрахуванні заподіяних збитків комітенту, складає 200 % від вартості товару, переданого на комісію.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.04.2005 р. між сторонами по справі підписаний акт приймання-передачі (додаток № 1 до договору комісії від 04.04.2005 р., згідно з яким відповідач прийняв від позивача на комісію товарно-матеріальних цінностей на суму 471558,70 грн.

25 травня 2006 року позивачем на адресу відповідача направлена вимога про повернення майна та відмову від договору.

29.06.2006 р. відповідачем на адресу позивача за вих. № 171 направлено лист, в якому відповідач просить продовжити термін погашення заборгованості до 31 грудня 2006 року, згідно до запропонованого ним графіка.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи у належній формі підтверджений факт укладення угоди між сторонами по даній справі, яка на час прийняття рішення місцевим господарським судом не визнана недійсною у встановленому законом порядку, та факт передачі відповідної кількості товару відповідачеві. Наявність довіреностей на отримання товару та видаткових накладних для даних правовідносин не є обов‘язковою, оскільки товар переданий не у власність, а на комісію. Крім того, умовами договору комісії передбачено, що передача товару здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

Заперечення відповідача щодо того, що він фактично товар не отримував та щодо того, що договір комісії укладений з метою забезпечення зобов‘язання по іншому договору не підтверджується жодним доказом.

Таким чином, твердження відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі, є безпідставними та такими, що не підтверджені документально.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Ч. 1 названої статті зазначено, що апеляційний господарський суд повторно розглядає справу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків за порушення господарського зобов‘язання. Обгрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач посилається на ст. 224, 225 ч. 5 ГК України та п. 9.3 укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків.

Статтею 1021 ч. 1 ЦК України встановлено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження майна комітента.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник в господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено. Ч. 2 названої статті встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч. 5 статті 225 ГК Ураїни передбачено, що сторони господарського зобов‘язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що пілягають відшкодуванню.

Разом з тим, п. 1 вказаної статті визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуваню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб‘єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов‘язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов‘язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

2)          Аналогічні положення щодо складу збитків містяться і в статті  22 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Системний аналіз вищенаведених положень закону дає підстави вважати, що для задоволення вимог про стягнення збитків необхідно, щоб такі збитки були реально понесеними та кредитор (позивач) довів факт понесення таких збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в обгрунтування позовних вимог не надано жодних доказів понесення ним збитків у розмірі, що заявлений до стягнення. Жодним доказом не підтверджено тих обставин, що відповідач втратив, знищив чи пошкодив отримане ним за договором комісії майно, чи поніс будь-які інші збитки у зв‘язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов‘язань.

Колегія суддів вважає, що вказання у договорі розміру збитків, які повинен відшкодувати відповідач у випадку неповернення майна, у відповідності до приписів чинного законодавства не є безумовною підставою для стягнення таких збитків при відсутності доказів фактичного понесення збитків. Також, позивачем у встановленому законом порядку не заявлялися вимоги до суду про зобов‘язання відповідача повернути отримане ним за договором комісії майно.

За таких обставин, вимоги позивача є необгрунтованими та неправомірно задоволені місцевим господарським судом, оскільки позивачем не доведено факту понесення ним збитів у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України,  

постановила:

У задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі відмовити.

 Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 19 липня 2007 року по справі № 5/190-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Трейдінг ЛТД», (04071 м. Київ, вул. Нижній Вал, 33-г р/рахунок 26000031562001  в ВАТ КБ «Інтербанк», МФО 300216 Код 31808109) на користь Приватного інженерно-сервісного центру «Кварк» (40000 м. Суми пров. Пляжний,3 р/рахунок 2600930018 в банку СФ АТ «Вабанк» МФО 337007 Код 21127271) 4715,58 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                 Судді                                                                    Демченко В.О.  

                                                                                                               Шевель О.В.