Ухвала

від 08.09.2021 по справі 924/677/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/677/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

офісу ГП - Гребеник І.А.,

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Червона калина"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (у складі колегії суддів: Грязнов В.В. (головуючий), Розізнана І.В., Мельник О.В.)

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 (суддя: Музика М.В.)

за позовом першого заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до Фермерського господарства "Червона калина", село Григорівка Старокостянтинівського району Хмельницької області

про внесення змін до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - Управління, Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фермерського господарства "Червона калина" (далі - ФГ "Червона калина", Відповідач) про внесення змін до договору оренди землі від 22.10.2002, укладеного між Старокостянтинівською районною державною адміністрацією та Червятюком Іваном Григоровичем (ФГ "Червона калина") шляхом доповнення пункту 1.1 договору: "кадастровий номер земельної ділянки 6824282300:03:016:0011"; пункту 2.1 договору викладенням в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 (п`яти) відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Хмельницькій області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 11 га (кадастровий номер 6824282300:03:016:0011) становить 335 247 грн".

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства щодо визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 924/677/20, позов задоволено. Внесено зміни до вищезазначеного договору в редакції, яка викладена у резолютивній частині судового рішення.

Судові рішення мотивовані тим, що існують законодавчо визначені підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки у частині встановлення розміру річної орендної плати у грошовій формі у розмірі 5 % від її нормативної грошової оцінки.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, ФГ "Червона калина" подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх висновків щодо застосування положень статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статей, 4, 12, 56, 288 Податкового кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі", які викладені у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/7905/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 620/371/17 та постанові Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 у справі № К/800/8077/16.

Також заявник посилається на те, що до участі у справі не була залучена як окрема фізична особа сторона за договором оренди - фізична особа-підприємець Червятюк Іван Григорович та не допущено для участі у справі представника Відповідача за довіреністю.

Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2021 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою для здійснення перегляду оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 08.09.2021.

08.09.2021 (у день судового засідання) до касаційного суду надійшли клопотання ФГ "Червона калина" про відкладення розгляду справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Із зазначеної норми вбачається, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними.

При цьому, відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Перевіривши доводи, наведені у клопотаннях про відкладення розгляду справи, заслухавши думку присутнього у судовому засіданні Прокурора, зважаючи на те, що участь представників учасників справи у судовому засіданні касаційної інстанції не є обов`язковою, їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія дійшла висновку, що причини неявки не можуть бути визнані поважними, а відтак відмовляє у задоволенні цих клопотань.

Заслухавши суддю-доповідача та Прокурора, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, а тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, подібність правовідносин означає схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (однотипними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

Доводи заявника про те, що висновки судів попередніх інстанцій у даній справі суперечать правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у постанові від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, не відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Так, у вказаній справі розглядались вимоги про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а саме зміни в його пункті, який стосується орендної плати. При цьому, вказані вимоги з посиланнями на приписи статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України та статей 21, 23, 30 Закону України "Про оренду землі", були обґрунтовані тим, що у зв`язку з прийняттям міською радою рішення, змінено розмір мінімальної орендної плати для відповідного виду землекористування.

Досліджуючи правомірність заявлених позовних вимог, Суд дійшов висновку, що рішення міської ради може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

При цьому, Суд відмовив у задоволені позову у справі № 910/7905/17 з огляду на те, що до переліку повноважень міської ради у галузі земельних відносин, визначеного статтею 9 Земельного кодексу України, не входить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.

Натомість, у справі, яка переглядається рішенням селищної ради не змінювався граничний (мінімальний чи максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки, а встановлено ставки земельного податку на певний рік, що у відповідності до норм чинного законодавства, а також умов договору є достатньою підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Отже, справа, що переглядається є схожою за предметом позову зі справою № 910/7905/17, але поданим з інших підстав, а судові рішення постановлені за різних фактичних обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 620/371/17 на яку також посилається заявник, викладено правову позицію, відповідно до якої якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною чи іншою особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Проте, якщо на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є фізична особа, якій надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справі, яка переглядається (№ 924/677/20) господарськими судами установлено, що ФГ "Червона калина" зареєстровано 22.10.2002, тобто, задовго до відкриття провадження у справі, а відтак справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В такий спосіб, посилання скаржника на вищенаведену правову позицію є помилковими.

Аргументи скаржника про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ФГ "Червона калина" не є стороною договору, колегія суддів вважає також необґрунтованими враховуючи, що в силу вимог Закону України "Про фермерське господарство" після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18 та від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

При цьому, у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц та від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Вищенаведеним також спростовуються твердження заявника про незалучення господарськими судами попередніх інстанцій до участі у справі Червятюка І.Г., як сторони за договором оренди та голови ФГ "Червона калина".

Посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 у справі № К/800/8077/16 є необґрунтованими, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого адміністративного суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Суд також відхиляє аргументи скаржника про допущені місцевим господарським судом процесуальні порушення з огляду на таке.

Приписи частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України визначають підстави для обов`язкового скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, однак наведені скаржником обставини для скасування судових рішень попередніх інстанцій не відносяться до зазначеного переліку.

Отже, зазначені доводи скаржника є такими, що фактично спрямовані на переоцінку доказів з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду та не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Червона калина" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 у справі № 924/677/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Червона калина" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 у справі № 924/677/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік І. С. Міщенко