Ухвала

від 17.09.2021 по справі 480/8933/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

17 вересня 2021 року Справа № 480/8933/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши заяву Охтирського Свято-Троїцького чоловічого монастира Сумської єпархії Української Православної церкви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Охтирського Свято-Троїцького чоловічого монастира Сумської єпархії Української Православної церкви до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Охтирський Свято-Троїцький чоловічий монастир Сумської єпархії Української Православної церкви звернувся до суду 09.09.2021 з позовом до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень Чернеччинської селищної ради від 16.7. 2021 року:

- про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Чернеччинської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5920389200:01:001:0074- площею 1.84 га.);

- про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, (кадастровий номер земельної ділянки 5920389200:01:001:0077 - площею 1,85 га. );

- про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 5920389200:01:001:0080 - площею 1,5560га) для ведення особистого селянського господарства на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області;

- про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 13.09.2021 позовну заяву залишено без руху з наданням семиденного строку для усунення недоліків позовної заяви.

17.09.2021 представником Охтирського Свято-Троїцького чоловічого монастира Сумської єпархії Української Православної церкви було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій представник просить забезпечити позов шляхом заборони Чернеччинській сільській раді вчиняти дії щодо прийняття рішення про затвердження проекту та передачу у приватну власність земельних ділянок: громадянину ОСОБА_1 для передачі в оренду для ведення особистого селянського господарства на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, (кадастровий номер земельної ділянки 5920389200:01:001:0077 - площею 1,85 га), для передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5920389200:01:001:0078 - площею 1.84 га), для передачі у власність громадянці ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, (кадастровий номер земельної ділянки 5920389200:01:001:0080 - площею 1,5560га), про затвердження проекту та передачу у приватну власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 .

Подана заява вмотивована тим, що затвердження Чернеччинською селищною радою проектів відведення і земельних ділянок з кадастровими номерами: 5920389200:01:001:0078; 5920389200:01:001:0077; 5920389200:01:001:0080 та їх безоплатна передача у власність позбавить позивача можливості завершити розпочату відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання в користування земельної ділянки. Прийняття рішення про затвердження проектів відведення та передача у приватну власність є останнім етапом, після їх формування (присвоєння кадастрового номеру) процедури безоплатної приватизації земельної ділянки. Враховуючи той факт, що спірні земельні ділянки вже сформовані, Чернеччинська сільська рада передасть їх у приватну власність, а це ускладнить або зробить неможливим виконання можливого рішення суду про скасування державної реєстрації земельних ділянок оскільки треті особи уже набудуть права власності, у зв`язку з чим їх право власності буде захищено найвищим законом та буде наявна презумпція правомірності набуття права власності.

Розгляд заяви позивача про забезпечення позову здійснюється згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи позивача, викладені у поданій заяві, вбачається необхідним у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.ч.4,5,6 ст.154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із наведеного вбачається, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 по справі № 826/10936/18.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує на те, що затвердження Чернеччинською селищною радою проектів відведення і земельних ділянок з кадастровими номерами: 5920389200:01:001:0078; 5920389200:01:001:0077; 5920389200:01:001:0080 та їх безоплатна передача у власність позбавить позивача можливості завершити розпочату відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання в користування земельної ділянки. Прийняття рішення про затвердження проектів відведення та передача у приватну власність є останнім етапом, після їх формування (присвоєння кадастрового номеру) процедури безоплатної приватизації земельної ділянки. Враховуючи той факт, що спірні земельні ділянки вже сформовані, Чернеччинська сільська рада передасть їх у приватну власність, а це ускладнить або зробить неможливим виконання можливого рішення суду про скасування державної реєстрації земельних ділянок оскільки треті особи уже набудуть права власності, у зв`язку з чим їх право власності буде захищено найвищим законом та буде наявна презумпція правомірності набуття права власності.

Однак, позивач у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Вищевказані посилання представника позивача на те, що на підставі оскаржуваних рішень від 16.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 буде прийнято рішення про затвердження таких проектів відведення та передано земельні ділянки у приватну власність, що в свою чергу є останнім етапом процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може ускладнити виконання рішення суду саме у даній справі чи привести про необхідність додавати значні зусилля для відновлення прав позивача та виконання рішення, оскільки предметом спору у даній справі є рішення відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Водночас, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, що узгоджується з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 (№815/5987/14), постанові Верховного Суду від 27.02.2018 (545/808/17).

Подання ж позовної заяви, предметом якої є правомірність прийняття відповідачем рішень від 16.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не може слугувати беззаперечним доказом того, що такі рішення відповідача є очевидно протиправними. Відповідність прийнятих рішень від 16.07.2021 критеріям правомірності, підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, через що задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, за наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений представником позивача, в даному випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, представника позивача для забезпечення позову суд не вбачає.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, вбачається необхідним у задоволенні заяви представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" про забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 154, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Охтирського Свято-Троїцького чоловічого монастира Сумської єпархії Української Православної церкви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття ухвали апеляційної скарги.

Суддя І.Г. Шевченко