Ухвала

від 06.09.2021 по справі 905/1996/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

06.09.2021 Справа № 905/1996/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., суддів Сковородіной О.М. та Лейби М.О., за участю секретаря судового засідання Бутенко П.Є., розглянув у відкритому засіданні скаргу Приватного підприємства «Аква-Сіті» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за позовом Приватного підприємства «Аква-Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранснафтогазпром» про стягнення 124 654 грн. 71 коп.

За участю представників сторін:

від позивач (стягувач) - не з`явились;

від відповідача (боржник)- не з`явились;

від ВДВС - не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.05.2018 позовні вимоги Приватного підприємства «Аква-Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранснафтогазпром» про стягнення 124 654 грн. 71 коп. задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранснафтогазпром» стягнуто на користь Приватного підприємства «Аква-Сіті» заборгованість у розмірі 71 358 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 6 224 грн. 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 47 068 грн. 73 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 869 грн. 78 коп.

15.06.2018 на виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

09.08.2021 до Господарського суду Донецької області надійшла скарга Приватного підприємства «Аква-Сіті» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Зі змісту поданої скарга вбачається, що Приватне підприємство «Аква-Сіті» , просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не повідомленні про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранснафтогазпром» заборгованість у розмірі 71 358 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 6 224 грн. 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 47 068 грн. 73 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 869 грн. 78 коп;

- зобов`язати головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) або іншу уповноважену особу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомити про відкриття виконавчого провадження та направити постанову про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) та інші документи виконавчого провадження на адресу стягувача;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Приватного підприємства «Аква-Сіті» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Листом Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 позивача (стягувача, скаржника) повідомлено про перебування судді Зекунова Е.В. у відпустці з 09.08.2021 по 25.08.2021, та, як наслідок, вирішення питання щодо прийняття до розгляду зазначеної скарги після повернення судді з відпустки.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.08.2021 призначено до розгляду скаргу Приватного підприємства Аква-Сіті в судовому засіданні на 06.09.2021; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю Укртранснафтогазпром та Голосіївському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати суду пояснення (заперечення) за поданою скаргою.

06.09.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від скаржника надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.

У судове засідання 06.09.2021 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із частинами 1, 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов`язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Суд зазначає, що згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, з огляду на обмеженість розгляду скарги процесуальним строком, підстави для відкладення розгляду скарги відсутні.

Отже, враховуючи те, що всіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про місце, час та дату розгляду скарги, а також з огляду на те, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, вважає можливим розглянути скаргу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали скарги Приватного підприємства Аква-Сіті на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд зазначає наступне.

Подана скарга мотивована тим, що скаржником 17.11.2020 відповідно до статей 2-5. 14-16, 19. 26 Закону України Про виконавче провадження було направлено оригінал наказу від 15.06.2018 по справі №905/1996/16 на адресу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Приватне підприємство Аква-Сіті зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу стягувача направлена не була.

06.04.2021 на адресу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скаржником було направлено (вручено 09.04.2021) адвокатський запит № 06-04/2021-1 від 06.04,2021 щодо повідомлення про стан виконання рішення Господарський суд Донецької області по справі №905/1996/16.

Проте, відповідь на адвокатський запит не направлена ні на адресу стягувача, ні на адресу представника стягувача.

Станом на дату зверненні зі скаргою, постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) та інші документи виконавчого провадження не направлені ні на адресу стягувача, ні на адресу представника стягувача.

За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Як передбачено ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

При цьому, відповідно до ч.1, ч.3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження» , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження , заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Зі статті 13 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надано суду доказів відкриття виконавчого провадження, чи прийняття іншого рішення передбаченого Законом України Про виконавче провадження`ю

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм Закону України Про виконавче провадження , стягувач має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження (або інше рішення прийняте державним виконавцем), а державний виконавець повинен не лише направляти стягувачу копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови.

Щодо вимоги скаржника зобов`язати орган державної виконавчої служби повідомити про відкриття виконавчого провадження та направити постанову про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) та інші документи виконавчого провадження на адресу стягувача.

У ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У ч. 1, ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено постановлення за результатами розгляду скарги ухвали; у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави дійти висновку про те, що сторони виконавчого провадження при зверненні до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права, мають обґрунтувати у чому саме полягає порушення їх прав, а суд розглядаючи скаргу має пересвідчитись у наявності такого порушеного права, усунути порушення та поновити порушене право заявника, при цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

У поданій скарзі заявник просить суд витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. покласти на Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

До скарги додано: копію договору про надання правової допомоги №13-11/2020 від 16.11.2020, укладеного між Адвокатським бюро Олександра Шипіцина та ПП Аква-Сіті , копію додаткової угоди №1 (до договору про надання правової допомоги №13-11/2020 від 16.11.2020), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2698 від 07.11.2007, копію акту приймання - передачі виконаних робіт №1 від 04.08.2021.

За умовами пункту 2.1. Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що розмір гонорару, що сплачується Клієнтом на користь Бюро є конфіденційною інформацією та узгоджується Сторонами окремо у додатковій угоді до Договору.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди розмір гонорару, що сплачується Клієнтом на користь Адвоката за праву допомогу вказану в пункті 1.2. Договору дорівнює 5000,00 грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Згідно з ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2020 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних послуг від 04.08.2021, на виконання умов Договору Бюро виконало доручення Клієнта в наступних обсягах із втратою такої кількості часу;

- Аналіз нормативно - правових документів, які регулюють спірні взаємовідносини між Клієнтом та державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - одна година;

- Аналіз судової практики судів України щодо спірних взаємовідносин між Клієнтом та державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - одна година;

- Підготування та направлення до суду скарги та доданих до неї документів - три години.

Державним виконавцем та органом державної виконавчої служби не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи підтвердження обсягу виконаних робіт та їх вартості, співмірність розміру цих витрат з виконаною роботою, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд дійшов висновку про задоволення вимог про покладення на Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат скаржника на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.

У зв`язку з перебуванням судді Сковородіной О.М. у відрядженні на визначену згідно з процесуальним законодавством кінцеву дату складання повного тексту ухвали, підписання останнього здійснено 20.09.2021 року.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 234, 235, 339, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Приватного підприємства «Аква-Сіті» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за позовом Приватного підприємства «Аква-Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранснафтогазпром» про стягнення 124 654 грн. 71 коп - задовольнити.

-визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не повідомленні про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранснафтогазпром» заборгованості у розмірі 71 358 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 6 224 грн. 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 47 068 грн. 73 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 869 грн. 78 коп;

- зобов`язати головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) або іншу уповноважену особу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) невідкладно вжити всі необхідні заходи з примусового виконання рішення Господарського суду Донецької області за наказом Господарського суду Донецької області від 15.06.2018 року у справі №905/1996/16 передбачені Законом України «Про виконавче провадження» .

Стягнути з Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03127, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 22/15, код ЄДРПОУ 34999976) на користь Приватного підприємства «Аква-Сіті» (03062, місто Київ, проспект Перемоги , будинок 67, корпус 1, офіс 217, код ЄДРПОУ 34304532) витрати на професійну правову допомогу к розмірі 5000,00 грн.

Ухвалу прийнято у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 06 вересня 2021 року.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.09.2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Е.В. Зекунов

Суддя О.М. Сковородіна

Суддя М.О. Лейба