Рішення

від 15.03.2012 по справі 2-585/12

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-585/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2012 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого Літвінова В.Є.

при секретарі Зелінському Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вишгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єкту незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя, визначення розміру частки в спільному майні та про розподіл об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки в натурі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання об`єкту незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя, визначення розміру частки в спільному майні та про розподіл об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки в натурі.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірний на його думку об`єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка площею 0,0500 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, тому 1/2 частини об`єктів належить позивачу та відповідачу у рівних частках.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просить задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача підтримав свої вимоги, просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Крім того, статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як встановлено судом, предметом спору, що виник між сторонами по справі є будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яку відповідач придбав, знаходячись у шлюбі з позивачем.

Сторонами по справі не заперечується, що право власності на об`єкт незавершеного будівництва у встановленому порядку не зареєстроване.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі. Споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Тобто основний акт цивільного законодавства України фактично визначив три моменти виникнення права власності на об`єкт новоствореного нерухомого майна: момент завершення будівництва, та два випадки, які діють у разі якщо вони прямо передбачені законодавством - момент прийняття майна до експлуатації та момент його державної реєстрації.

Відповідно до статті 18 Закону України Про основи містобудування новозбудовані об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

Згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Крім того, відповідно до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень підставою для реєстрації права власності на майно є акт прийому нерухомого майна.

Однак, зазначена будівля, на частину якої претендує позивач, не введена в експлуатацію і первинне право власності на неї у встановленому порядку не зареєстроване.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 3, 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ч. 2 ст. 331, 182 ЦК України, статтями 180, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України , суд

Вирішив :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя