Ухвала

від 14.09.2021 по справі 757/9431/14-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/9431/14-к Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_2.

Провадження №11-сс/824/3857/2021 Доповідач - ОСОБА_1.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_1.,

суддів - ОСОБА_3., ОСОБА_4.,

секретаря - ОСОБА_5.,

за участю:

прокурора (в режимі ВКЗ з

Приморським районним судом

міста Одеси) - ОСОБА_6.,

адвокатів, які діють

в інтересах власника майна

ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» - ОСОБА_7., ОСОБА_8.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8., який діє в інтересах ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12014160020000076 від 24.02.2012 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364-1, ч.5 ст.191, ч.1 ст.204, ч.4 ст.190,ч.3 ст.212 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

16 квітня 2014 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого групи слідчих Головного слідчого управління МВС України ОСОБА_9. та накладено арешт на все нерухоме майно нафтобази, яка розташована за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н, та належить ТОВ «Всеукраїнський промисловий союз» (код ЄДРПОУ 32827075), шляхом заборони розпорядження, відчуження та передачі майнових прав щодо всього нерухомого майна нафтобази.

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя послався на врахування того, що нерухоме майно нафтобази було об'єктом кримінального правопорушення, тобто має ознаки речового доказу у кримінальному провадженні та метою арешту майна є забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного, у зв'язку з чим такий захід забезпечення є розумним та співмірним.

На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_8., який діє в інтересах ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ», подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» є добросовісним набувачем та законним власником нафтобази, оскільки товариство набуло право власності на неї як на предмет іпотеки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, і під час його придбання ані ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ», ані Національний Банку України, ані первинний власник майна неправомірну вигоду не отримували. Наголошує, що на момент звернення органу досудового розслідування до суду із клопотанням про арешт майна, зазначене нерухоме майно не розцінювалося слідством як доказ у кримінальному провадженні і не набуло відповідного статусу у зв'язку з відсутністю відповідної постанови. При цьому об'єкт нерухомості не може зберігати на собі сліди таких злочинів, як ухилення від сплати податків або службового підроблення. Крім того, слідчим суддею всупереч положень, передбачених абз.2 ч.1 ст.173 КПК України накладено арешт на майно, права вимоги за яким належать Національному Банку України в рахунок виконання зобов'язань ПАТ «РЕАЛ БАНК», віднесеного до категорії неплатоспроможних 28.02.2014 року, чим створено перешкоди у здійсненні діяльності щодо виведення з ринку неплатоспроможного ПАТ «РЕАЛ БАНК». Також зазначає, що на момент накладення арешту власник нафтобази не набув статусу підозрюваного чи обвинуваченого, а відтак власник майна мав статус третьої особи, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, саме тому із клопотанням про арешт майна мав звертатися виключно прокурор у відповідно до правил ст.64-2 КПК України. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 16 квітня 2014 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Також апелянт просить поновити строк апеляційного оскарження враховуючи, що ухвала постановлена без виклику в судове засідання ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ», а копія оскарженої ухвали отримання представником товариства 02.06.2021 року.

Від прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6. надійшли письмові заперечення в яких міститься прохання повернути апеляційну скаргу у зв'язку пропущеним строком на апеляційне оскарження.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та наголосив, що апелянтом пропущено строк апеляційного оскарження ухвали;

- адвокатів, які діють в інтересах власника майна ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» - ОСОБА_7., ОСОБА_8., які просили поновити строк апеляційного оскарження та задовольнити апеляційну скаргу;

- ознайомившись з матеріалами апеляційної скаргита обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як встановлено з матеріалів, що наявні в розпорядженні суду, апеляційна скарга із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження подана поза межами процесуальних строків, передбачених ст.395 КПК України, а в клопотанні захисником не наведено поважних та вагомих причин, що унеможливили своєчасного оскарження судового рішення, а тому підстав для задоволення клопотання суд не вбачає.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Обставини, на які посилається апелянт не заслуговують на увагу, оскільки оскаржена ухвала слідчого судді про арешт майна постановлена 16 квітня 2014 року без виклику в судове засідання власника майна - ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» та його представників. При цьому, апелянт стверджує, що копію зазначеної ухвали ним отримано 02.06.2021 року.

Разом з цим, як повідомив в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор, і щодо цього не заперечувала сторона захисту, у даному кримінальному провадженні представники ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» в порядку ст.174 КПК України зверталися до суду з клопотаннями про скасування арешту з майна, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року.

Ухвалами слідчих суддів Київського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2019 року, 26 грудня 2019 року та 25 червня 2020 року відмовлено в скасуванні арешту майна.

Наведені обставини дозволяють прийти до висновку, що ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» та представники вказаного товариства були обізнані в арешті майна та не позбавлені в передбачений законом строк звернутись з апеляційної скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року.

Відповідно до ч.2 ст.1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

В рішенні по справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини сформульовану в рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України». Так, у пункті 41 цього рішення Європейський суд зазначив, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде не обмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_8., який діє в інтересах ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ», про поновлення строку на апеляційне оскарження слід залишити без задоволення, тобто відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 16 квітня 2014 року, а подану апеляційну скаргу надіслати особі, яка її подала.

При цьому суд вважає за необхідне врахувати й практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 07.07.1989 р. справа "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Відмовити адвокату ОСОБА_8., який діє в інтересах ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ», в задоволенні клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12014160020000076 від 24.02.2012 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364-1, ч.5 ст.191, ч.1 ст.204, ч.4 ст.190,ч.3 ст.212 КК України, а саме: на все нерухоме майно нафтобази, яка розташована за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н, та належить ТОВ «Всеукраїнський промисловий союз» (код ЄДРПОУ 32827075), шляхом заборони розпорядження, відчуження та передачі майнових прав щодо всього нерухомого майна нафтобази.

Апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4