Рішення

від 21.09.2021 по справі 545/3352/20

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3352/20

Провадження № 2/545/299/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Потетій А.Г.,

при секретарі Данко А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м. Кіровограда цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ Альфа-Банк , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню , посилаючись на те, що між АКБ ТАС-Комерцбанк (правонаступник ПАТ Омега Банк ) та ОСОБА_1 13.11.2007 року було укладено Кредитний договір №1606/117/45-003.

В забезпечення виконання умов Кредитного договору № 1606/117/45-003 від 13.11.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ ТАС-Комерцбанк було укладено Іпотечний договір (на купівлю житлової нерухомості), посвідчений 13.11.2007 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 4159. За даним іпотечним договором в іпотеку Банку було передано житловий будинок з господарськими будівлями, який в цілому складається з житлового будинку А-1, житловою площею 47,0 кв.м., загальною площею 104,0 кв.м., сараю Б, погреба Б1, гаража Б2, сараю б, колонки № 1, воріт, хвіртки, огорожі № 2-5 та земельну ділянку площею 0,1603 га, передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324087703:03:001:0043, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Майно належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 4155.

У зв`язку з невиконанням зобов`язання за кредитним договором (як вважав Відповідач) 05.12.2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 21185, яким стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором.

Нотаріус не повідомляв Боржника про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис оскільки ним не була перевірена безспірність вимог кредитора (Відповідача). Наслідки такого неповідомлення зазначені в узагальненні ВССУ від 07.02.2014 р. про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. А саме в п. 10 вказаного узагальнення вказано, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Тому судам під час розгляду таких справ має бути враховано суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Як вже зазначалося вище, такого повідомлення стягувачем здійснено не було, що свідчить про спірність суми боргу.

Про те, що заборгованість не була безспірною свідчить також цивільна справа, яка з 2014 році знаходилася на розгляді в Полтавському районному суді Полтавської області, відповідно до якої АТ Альфа Банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту 17114,00 дол. США, відсотками у розмірі 844,55 дол. США та пені у розмірі 417,70 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11.04.2018 року, по справі № 554/14716/14-ц в задоволенні позову ПАТ Альфа Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та в зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ Альфа-банк про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору відмовлено за безпідставністю.

На погодившись з вище вказаним рішенням ПАТ Альфа Банк була подана апеляційна скарга.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02.08.2018 року, по справі №545/14716/14-ц, апеляційну скаргу представника ПАТ Альфа-банку задоволено.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства АльфаБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - скасовано та ухвалено нове, яким позов Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк заборгованість за кредитом в сумі 244759,76 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 232851,30грн, заборгованість по відсотках -11490,76 грн., пені 417, 70 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк заборгованість за кредитом в сумі 244759,76 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 232851,30 грн., заборгованість по відсотках -11 490,76 грн., пені 417,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк сплачений судовий збір в розмірі по 2039,67 грн. з кожного окремо.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року № 14-557цс19.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007р. в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011р. в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010р. в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994р. в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01 липня 2003р. в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008р. в справі Мелтекс ЛТД (МЕLТЕХ LTD) та Меsrор Моvsesуаn проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обгрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Таким чином, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню. В даному ж випадку ПАТ Альфа-Банк , як кредитором, було подано до приватного нотаріуса Чуловського В.А. в обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором розрахунок заборгованості, здійснений безпосередньо посадовою особою відповідача за період часу з 10 травня 2014 року по 07 жовтня 2016 року.

Приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не були враховані положення ст. 88 Закону України Про нотаріат .

За період часу з 10 травня 2014 року по 07 жовтня 2016 року розмір заборгованості за кредитом не співпадає із сумою зазначеною у виконавчому написі та сумою зазначеною у розрахунку заборгованості, оскільки сума, яка підлягає стягненню за виконавчим написом у зазначений період часу значно перевищує суму заборгованості за цей період часу.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує безспірність заборгованості. В результаті сума заборгованості стягнута з ОСОБА_1 двічі.

Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 04.03.2015 року у справі № 6-27цс15.

З урахуванням викладеного позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 21185 про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Альфа Банк (код ЄДРПОУ 23494714) заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 884,87 дол. США та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Гайтота І.М. позов підтримала, просила задовольнити звернувши увагу суду на той факт , що в судовому рішенні про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача коштів та у виконавчому написі різні суми боргу, що підтверджує факт не безспірності розміру заборгованості.

Представник відповідача - адвокат Луньова А.Г. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов та зокрема прохала врахувати пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду і те, що виконавчий напис хоча і був вчинений, але не пред`являвся до виконання і на даний час вже пропущений строк для подання його до виконання.

У відзиві на позов представник відповідача - адвокат Луньова А.Г. прохала у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що між сторонами укладено кредитний договір.

Взяті за кредитним договором зобов`язання Первісний кредитор виконав належним чином та у повному обсязі, кредитні кошти були отримані позивачем у повному обсязі, що ним не заперечується, а також доведено Відповідачем у іншій цивільній справі (копії судових рішень містяться в матеріалах справи). Однак Позичальником умови кредитного договору не виконувалися, порушувалися строки повернення кредиту та сплати процентів.

Неналежне виконання Позивачем взятих за кредитним договором зобов`язань призвело до виникнення простроченої заборгованості.

Згідно останніх правових висновків Верховного Суду голослівних посилань позивача на незгоду із заборгованістю не достатньо для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, у Постанові від 04 листопада 2020 року по справі № 761/17040/18 Верховний Суд висловив такий правовий висновок: Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчого напису (постанова Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19)) .

Також зазначає, що посилання на постанову Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 640/5240/13-ц (провадження № 6-27пс15), правовий висновок якої зводиться до того, що наявність судового спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором спростовує висновок про безспірність заборгованості боржника, а отже, свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису, однак, слід зазначати, що сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку.

Окрім цього, від даного правового висновку Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Позовна заява взагалі не містить посилань на відсутність у позивача заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитором розрахунків заборгованості.

При поданні даної позовної заяви позивач не наводить жодних розрахунків, не доводить відсутності заборгованості чи наявності боргу у меншому розмірі, ніж визначений кредитором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У порушення умов Договору Позивач свої зобов`язання належним чином не виконував, в результаті чого має прострочену заборгованість.

Згідно зі ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 88 ЗУ Про нотаріат нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно ст. 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, який регулює даний різновид правовідносин, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Подання будь-яких інших документів для вчинення написів даної категорії не передбачено.

Всі необхідні документи були передані стягувачем нотаріусу разом із заявою про вчинення виконавчого напису, копії всіх наданих нотаріусу документів будуть надані суду та учасникам справи до початку судового розгляду справи.

Посилання ж позивача на нібито відсутність у нотаріальній справі необхідних документів, є лише його припущенням, що не підтверджене жодними доказами.

Щодо безспірності заборгованості.

За п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Тобто мова йде саме про документи, розрахунки, які встановлюють наявність прострочення виконання зобов`язання, визначають обставини несплати чергових платежів.

Таким чином, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Звертає увагу суду, що мова йде саме про безспірність заборгованості (тобто самого факту наявності заборгованості або її розмірів, а не про наявність чи відсутність будь-який іншого спору, що може мати місце між сторонами.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувана та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувана.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Згідно до заяви про вчинення виконавчого напису та додатків до неї, що міститься в матеріалах приватного нотаріуса - Банком були виконані зазначені умови, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, не є безспірним.

Також звертає увагу, що позивачем взагалі не спростовано суму боргу за виконавчим написом.

У відповідності до Правової позиції Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі №310/9293/15, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Боржником жодним чином не доведено, що в нього наявний інший розмір заборгованості перед Кредитором, адже боржником не надано доказів того, що на час вчинення виконавчого напису, сума заборгованості була іншою ніж та, яка вказана нотаріусом, жодних доказів відсутності заборгованості або існування заборгованості в іншому розмірі, ніж зазначено у виконавчому написі, позивачем надано не було, та позивачем взагалі не доведено, чим таки порушуються його права вчиненням виконавчого напису для погашення заборгованості за Кредитним договором при існуючій та неспростованій сумі боргу.

Таким чином, подання позивачем позовної заяви, за наявності заборгованості перед Відповідачем, розмір якої ним не спростовано, є спробою ухилення боржника від взятих на себе зобов`язань.

Крім того, вважає, що при розгляді даної справи слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у ст. 12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Така правова позиція відображена в постанові ВС від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18.

Отже стверджувати про те, що належні документи подані нотаріусу не були у позивача підстав немає, адже він учасником таких правовідносин не був та відповідними

Крім того представник відповідача зазначає, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу (п. 3.4 глави 16 розділу II Порядку).

Так, Кредитний договір № 1606/1107/45-003 укладений 13.11.2007 на термін до 13.11.2037.

Прострочена заборгованість виникла з 10.05.2014 року.

Виконавчий напис нотаріуса вчинений 05.12.2016 року, тобто встановлений чинним законодавством строк вчинення виконавчого напису також був повністю дотриманий.

Враховуючи те, що строк пред`явлення оспорюваного виконавчого напису сплив 05.12.2019 року, Кредитор вже не зможе пред`явити його до виконання і додаткове визнання його таким, що не підлягає виконанню, не матиме для сторін жодних правових наслідків. Отже, сама по собі наявність даного виконавчого напису без можливості звернути його до виконання ніяким чином не впливає та не може вплинути на права, інтереси або обов`язки позивача.

Також представник відповідача вказує на те, що відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим, позивач вказує, що про ймовірне порушення своїх прав він дізнався 16.10.2020 року, ознайомившись з матеріалами цивільної справи № 545/1127/19.

При цьому позивач приховує від суду, що це вже щонайменше третє пред`явлення позову про визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, у 2019 році позивач уже двічі звертався з аналогічним позовом до Полтавського районного суду Полтавської області у зв`язку з чим представник позивача просить застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріли справи, вважає що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 13.11.2007 року між ВАТ Сведбанк (право вимоги якого за кредитним договором перейшло до ПАТ Альфа-Банк ) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1606/1107/45-003 від 13.11.2007 року, згідно якого позичальнику видано кредит в сумі 73 000 дол. США, згідно умов якого ВАТ Сведбанк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 73000 дол. США на термін до 13.11.2037 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що випливають з основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 13.11.2007 року ВАТ Сведбанк (правонаступник ПАТ Сведбанк ) та фізичною особою-громадянином України ОСОБА_2 , укладено договір поруки № 1606/1107/45-003-Р-1. Та одночасно 13.11.2007 року ВАТ Сведбанк ( правонаступник ПАТ Сведбанк ) та фізичною особою-громадянкою України ОСОБА_3 укладено договір поруки № 1606/1107/45-003-Р-2.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредит у сумі 73 000 дол. США. У порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 29.08.2014 року мав прострочену заборгованість за кредитом - 17 114,15 дол. США, що за курсом НБУ на 29.08.2014 року складає - 232 861,30 грн., за відсотками 844,55 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 29.08.2014 року складає - 11 490,76 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11.04.2018 року, по справі № 554/14716/14-ц в задоволенні позову ПАТ Альфа Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та в зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ Альфа-банк про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору відмовлено за безпідставністю.

На погодившись з вище вказаним рішенням ПАТ Альфа Банк була подана апеляційна скарга.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02.08.2018 року, по справі №545/14716/14-ц, апеляційну скаргу представника ПАТ Альфа-банку задоволено.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства АльфаБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - скасовано та ухвалено нове, яким позов Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк заборгованість за кредитом в сумі 244759,76 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 232851,30грн, заборгованість по відсотках -11490,76 грн., пені 417, 70 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк заборгованість за кредитом в сумі 244759,76 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 232851,30 грн., заборгованість по відсотках -11 490,76 грн., пені 417,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк сплачений судовий збір в розмірі по 2039, 67 грн. з кожного окремо.

05.12.2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 21185, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1606/1107/45-003 від 13.11.2007 року, яка складається з 17114,15 дол. США заборгованості за кредитом та 5770,72 дол. США заборгованості за відсотками за користування кредитом, а всього 22 884,87 дол. США.

Даний виконавчий напис пред`явлений до виконання не був.

Статтею 4 ЦПК України встановлено право кожної особи на звернення до суду для захисту своїх порушених, не визнаних чи оспорюваних прав свобод, чи законних інтересів.

Статтею 19 ЦПК України, встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів закріплено право споживача на судовий захист прав, передбачених законодавством.

Зокрема преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" визначено цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 1 цього Закону визначено сферу його дії, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Статтею 2 цього Закону визначено норми законодавства що регулює правовідносини між споживачем та надавачем послуг,зокрема законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Таким чином Закон України "Про захист прав споживачів" є спеціальним законом, яким визначено врегулювання правовідносин за порушення норм Закону, та механізм захисту прав споживачів.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 вересня 1993року Про нотаріат нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 50 Закону України Про нотаріат визначено що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України Про нотаріат , нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно Розділу 2 глави 16 п.3.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р. передбачено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, можна зробити висновок, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Відповідно до п.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 р. № 296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Отже, виконавчий напис може бути виданий лише за умови, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та за наявності доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Доводи представника відповідача про те, що строк пред`явлення до виконання оспорюваного виконавчого напису сплив і Кредитор вже не зможе пред`явити його до виконання і додаткове визнання його таким, що не підлягає виконанню, не матиме для сторін жодних правових наслідків, а тому у справі відсутній предмет спору, суд вважає неспроможними, оскільки як процесуальним законом, так і Законом України Про виконавче провадження передбачена можливість поновлення строків пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Щодо заяви представника відповідача про пропуск строку позовної давності та застосування наслідків такого пропуску, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином строк позовної давності для оскарження виконавчого напису нотаріуса становить 3 роки з моменту вчинення, або з моменту, коли боржник офіційно дізнався про вчинення виконавчого напису.

Оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинений 05.12.2016 року.

Верховним судом України сформовано наступну правову позицію у справі за № 6-2469цс16 (Постанова від 16.11.2016 року): пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач вказує, що про ймовірне порушення своїх прав він дізнався 16.10.2020 року, ознайомившись з матеріалами цивільної справи № 545/1127/19 та 08.12.2020 року звернувся до суду з даним позовом.

Проте 04.12.2019 року до Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 була подана позовна заява до Акціонерного товариства Альфа-Банк , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання (справа № 545/3037/19, провадження 2/545/1427/19).

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області 05.12.2019 року по справі № 545/3037/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання - повернуто позивачу у зв`язку з тим, що 03.12.2019 року до суду надійшли матеріали позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, справа № 545/3020/19.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.12.2019 року по справі № 545/3020/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - вважати неподаною та повернуто позивачу у зв`язку з тим, що представником позивача до відкриття провадження у справі подано заяву про відкликання позовної заяви.

Як було зазначено позивачем у позовній заяві у справі № 545/3020/19 про існування оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса він дізнався у вересні 2019 року коли ознайомився з матеріалами цивільної справи №545/1127/19.

Таким чином, ОСОБА_1 у 2019 році в межах строків позовної давності було подано дві позовні заяви до Полтавського районного суду Полтавської області про визнання виконавчого напису нотаріуса вчиненого 05.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 21185 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 261 ч.1 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд вважає неспроможними твердження позивача та його представника про те, що представник позивача адвокат Гайтота І.М. дізналась про існування оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса лише 16.10.2020 року, оскільки вона брала участь як представник позивача - ОСОБА_1 у справі №545/3020/19.

Позов позивачем в даній справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню подано 08.12.2020 року, тобто більш ніж через рік після спливу строку позовної давності.

Будь яких доказів, які свідчили б про протилежне позивачем та його представником не надано.

Тож беручи до уваги те, що позивач не звернувся з заявою до суду про поновлення пропущеного строку позовної давності, суд вважає, що клопотання відповідача про застосування строку позовної давності підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення у зв`язку з пропущенням строку позовної давності позивачем.

Завчаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду відповідно до положень ЗУ Про захист прав споживачів , судові витрати, які становлять 840,80 грн. слід віднести за рахунок держави.

Судові витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4900,00 грн. слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, Законом України Про нотаріат , постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року, ст. ст. 256-267 ЦК України, ст.ст.12, 81,130,131, 141, 223, 229, 247, 263, 280, 354 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Віднести за рахунок держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Судові витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4900грн.00 коп. віднести за рахунок ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

В разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 22 вересня 2021 року.

Суддя: А.Г. Потетій