Рішення

від 20.09.2021 по справі 420/7592/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7592/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (ДЕРЖЛІКСЛУЖБА), Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №56-к від 12.04.2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 11 травня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (ДЕРЖЛІКСЛУЖБА) (надалі - відповідач 1), Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (надалі - відповідач 2), в якому позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №56-к від 12.04.2021 року Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області;

- стягнути з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (з дня звільнення до дня фактичного поновлення її на посаді);

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області та в частині стягнення з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнути солідарно з відповідачів понесені судові витрати по справі.

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

Позивачка зазначає, що наказом Держлікслужби №131-к від 07.09.2016 року з 07.09.2016 року вона була переведена на посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області.

У позові зазначено, що наказом Держлікслужби №28-к від 04.02.2020 року на підставі п.1 ч1 ст.87 Закону України Про державну службу позивачку було звільнено у перший робочий день наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, з виплатою компенсації відповідно до чинного законодавства України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року по справі №420/1093/20 скасований наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №28-к від 04 лютого 2020 року Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області; допущено негайне виконання рішення суду, зокрема, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області.

Як вказує позивачка, наказом Держлікслужби №53-к від 09.04.2021 року на виконання рішення суду вона була поновлена на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області.

Наказом Держлікслужби №56-к від 12.04.2021 року ОСОБА_1 , заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області, було звільнено 13 квітня 2021 року із займаною посади відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу та 13.04.2021 року позивачці була вручена копія зазначеного наказу та внесений відповідний запис до трудової книжки.

Позивачка наголошує на тому, що вона була звільнена 13.04.2021 року з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області без будь-якого попередження про це звільнення, без врахування її переважного права на залишення на роботі, без запропонування позивачці іншої рівнозначної посади або нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Також, позивачка звертає увагу, що будь-якого попередження про її звільнення за 30 календарних днів до звільнення відповідачі не здійснили, чим порушили вимоги абз.1 ч.3 ст.87 Закону України Про державну службу .

Крім того, позивачка зазначає, що будь-якої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей відповідачі не запропонували, чим порушили вимоги абз.2 ч.3 ст.87 Закону України Про державну службу .

Також, позивачка наголошує на тому, що її переважне право на залишення на роботі відповідачами при звільненні не було враховане, чим порушені вимоги абз.2 ч.3 ст.87 Закону України Про державну службу та ст.42 Кодексу законів про працю України.

На переконання позивачки, викладені вище порушення та ігнорування відповідачами вимог законодавства України безумовна свідчать про протиправність оскарженого наказу, є підставами для скасування оскарженого наказу та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області.

Позиція Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками обґрунтовується наступним

Відповідач 1 не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що 09.04.2021 року відповідач 1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року видав наказ Держлікслужби №53-к Про виконання рішення суду та поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області з 05.02.2020 року. Одночасно, відповідач 1, засобами телекомунікаційного зв`язку довів інформацію про поновлення, як позивачці, так і її представнику.

У відзиві зазначено, що 12.04.2021 року о 8:00 год. ОСОБА_1 прибула до приміщення відповідача 2 за адресою: АДРЕСА_1 та була у встановленому порядку допущена до виконання посадових обов`язків. Одночасно, ОСОБА_1 , під особистий підпис була ознайомлена із змістом наказу Держлікслужби від 09.04.2021 року №53-к. При цьому, пунктом 2 цього наказу було передбачено повідомлення ОСОБА_1 про застосування повідомлення про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу, виданого на виконання наказу Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області .

Як вказує відповідач 1, поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області відбулося на виконання рішення суду.

Відповідач 1 зазначає, що враховуючи те, що під час судового розгляду справи №420/1093/20, як Держлікслужбою, так і відповідачем 2, неодноразово позивачці надсилалося разом з іншим процесуальними документами - повідомлення про скорочення посади, тобто персональне попередження про наступне звільнення, відповідач 1 вважає, що позивачка попереджена про скорочення посади та про наступне звільнення у розумінні частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу .

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу відповідачі повідомили позивачку про відсутність можливості запропонувати рівнозначну посаду або, як виняток, нижчу посаду державної служби. При цьому, відповідач 1, врахував переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Відповідач 1 наголошує, що для визначення державного службовця, який має переважне право, відповідач 1 здійснив порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації, зокрема заступників відповідача 2. Такий аналіз був проведений шляхом підготовки довідки в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини з`ясував відповідач 1, приймаючи відповідне рішення.

Як зазначає відповідач 1, для перевірки переважного права на залишенні на роботі відповідачем 1 досліджено відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про тимчасове виконання обов`язків, про досвід трудової діяльності, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій, щорічне оцінювання державного службовця тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП щодо переважного права на залишенні на роботі досліджувалося і питання притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Тобто, на думку відповідача 1 з системного аналізу правових норм та правових позицій Верховного Суду, вбачається, що відповідач 1 самостійно здійснює оцінювання продуктивності праці і кваліфікації працівника. За результатами порівняльного аналізу з врахуванням ряду факторів, зокрема, рівня освіти і присвоєної кваліфікації, підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов`язків більш кваліфікованого працівника, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи, суміщення професій, щорічного оцінювання та дисциплінованості державного службовця, переважне право отримав заступник начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області ОСОБА_2 .

Крім того, як вказує відповідач 1 в Службі були відсутні вакантні посади державної служби, на які можливе здійснення переведення державних службовців. В дні перебування на робочому місці 12 та 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 була ознайомлена з інформацією щодо відсутності вакантних посад державної служби.

12.04.2021 року Держлікслужба видала наказ №56-к Про звільнення ОСОБА_1 , згідно із яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

Таким чином, на переконання відповідача 1, даний наказ було видано із врахуванням обов`язкових вимог, які передбачені чинним законодавством при звільненні:

1) ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу, виданого на виконання наказу Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області ;

2) переважне право на залишення на роботі у позивачки відсутнє;

3) відсутні вакантні посади державної служби, на які можливе здійснення переведення.

Крім того, відповідач 1 наголошує, що у наказі зазначалась підстава для звільнення: повідомлення про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу, виданого на виконання наказу Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області .

Враховуючи вищевикладене, на переконання відповідача 1, звільнення позивачки з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області ОСОБА_1 було здійснено у встановленому порядку, визначеному Законом України Про державну службу та КЗпП.

Позиція Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області обґрунтовується наступним

Відповідач 2 не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області з 05.02.2020 року.

У відзиві зазначено, що 09.04.2021 року з Держлікслужби до відповідача 2 надійшли копії наказу Держлікслужби від 09.04.2021 року №53-к Про виконання рішення суду та протоколу про доведення інформації або документів до державного службовця. Відповідно до п.1 цього наказу ОСОБА_1 була поновлена на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області з 05.02.2020 року. Згідно із зазначеним протоколом ця інформація була доведена до ОСОБА_1 (через її представника) та повідомлено про необхідність з`явитись до Служби 12.04.2021 року для ознайомлення із необхідною документацією та виконання службових обов`язків за посадою.

Як вказує відповідач 2, 12.04.2021 року о 8:00 год. ОСОБА_1 прибула до приміщення Служби за адресою: АДРЕСА_1 та була у встановленому порядку допущена до виконання посадових обов`язків.

Поряд із цим, ОСОБА_1 під особистий підпис була ознайомлена із змістом наказу Держлікслужби від 09.04.2021 року №53-к. При цьому, пунктом 2 цього наказу було передбачено повідомлення ОСОБА_1 про застосування повідомлення про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу, виданого на виконання наказу Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області . Із змістом зазначеного повідомлення ОСОБА_1 була ознайомлена 05.03.2020 року, отримавши пояснення третьої особи та додані до нього матеріали.

13.04.2021 року відповідачем 2 отримана копія наказу Держлікслужби від 12.04.2021 року №56-к Про звільнення ОСОБА_1 , згідно із яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу . В цей же день ОСОБА_1 була ознайомлена із зазначеним наказом про звільнення, отримала його копію та трудову книжку. Слід зазначити, що у наказі зазначалась підстава для звільнення: повідомлення про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу, виданого на виконання наказу Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області .

Отже, як вказує відповідач 2 ОСОБА_1 отримувала повідомлення про скорочення посади 05.03.2020 року, була ознайомлена із наказами Держлікслужби від 09.04.2021 року №53-к Про виконання рішення суду та від 12.04.2021 року №56-к Про звільнення ОСОБА_1 щодо застосування такого повідомлення як підстави для звільнення.

Відповідач 2 також зазначає, що після виконання рішення суду з 05.02.2020 року ОСОБА_1 була поновлена на посаді заступника начальника Служби, яку вона обіймала на цю дату відповідно до Організаційної структури, затвердженої наказом Держлікслужби від 07.09.2016 року за №130-к. Відповідно до цієї організаційної структури передбачалось 2 посади заступника начальника Служби.

Разом з тим, на момент поновлення ОСОБА_1 продовжувала діяти Організаційна структура, затверджена наказом Держлікслужби від 16.10.2019 року №389-к, яка налічувала лише 1 посаду заступника начальника Служби.

Відповідно до наказу Держлікслужби від 30.07.2019 року №252-к ОСОБА_2 призначена на посаду заступника начальника Служби, на якій безперервно перебуває до теперішнього часу.

Таким чином, відповідач 2 зазначає, що з дати прийняття рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Служби (09.04.2021 року) відповідно до Організаційної структури, затвердженої наказом Держлікслужби від 07.09.2016 року №130-к, з дати такого поновлення (05.02.2020 року), у зв`язку із дією на той момент нової організаційно-штатної структури відповідно до наказу Держлікслужби від 16.10.2019 року №389-к, внаслідок скорочення 1 посади заступника начальника Служби, виникла потреба у звільненні 1 державного службовця, що обіймав таку посаду.

Відповідач 2 вказує на те, що відповідно до інформації, яка надійшла з Держлікслужби, її керівником було враховане переважне право залишення на роботі ОСОБА_2 , що має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці та прийняте рішення про звільнення ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач 2 наголошує, що в Службі були відсутні вакантні посади державної служби, на які можливе здійснення переведення державних службовців. В дні перебування на робочому місці 12 та 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 була ознайомлена із довідками з цього приводу.

Отже, на переконання відповідача 2, запропонувати рівнозначну або нижчу посаду ОСОБА_1 не представлялось можливим, у зв`язку із відсутністю вакансій, що відповідно до абзацом 3 частини 3 статті 87 Закону України Про державну службу стало причиною для звільнення позивачки.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено перше судове засідання на 07 червня 2021 року.

Вищевказаною ухвалою також витребувано:

1) з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (ДЕРЖЛІКСЛУЖБА) (просп. Перемоги, буд.120-А, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 40517815), усі наявні та належним чином засвідчені копії доказів, які стали підставою для прийняття наказу №56-к від 12.04.2021 року Про звільнення ОСОБА_1 , у тому числі, але не зокрема належним чином засвідчені копії:

- матеріалів особової справи (у повному обсязі) заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області Шишкіної Ірини Володимирівни;

- наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №56-к від 12.04.2021 року Про звільнення ОСОБА_1 ;

- повідомлення про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу та його вручення позивачці;

- наказу Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області з додатками

- штатного розпису, який введено в дію наказом Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к;

- штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області, який діяв до видання наказу Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к;

- посадової інструкції заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області ОСОБА_1 ;

2) з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (просп. Гагаріна, 8, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 37089367) належним чином засвідчені копії:

- довідки про середньомісячну та середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 , обчислену виходячи з виплат за останні 2 повні календарні місяці роботи, що передували її звільненню (з відображенням кількості відпрацьованих позивачкою днів в кожному з цих місяців), яка складена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100;

- положення про Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, клопотання Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області щодо розгляду в порядку загального позовного провадження - задоволено та розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (ДЕРЖЛІКСЛУЖБА), Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №56-к від 12.04.2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено по справі підготовче засідання на 16 червня 2021 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, клопотання Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (ДЕРЖЛІКСЛУЖБА) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Судове засідання у справі №420/7592/21 призначене на 16 червня 2021 року о 10 год. 00 хв. вирішено проводити в режимі відеоконференції у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: 65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №17.

В підготовчому засіданні 16 червня 2021 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи: відзив Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (вхід. №27287/21); відзив Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (вхід. №29389/21); лист Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області про приєднання до матеріалів справи витребуваних судом доказів разом з додатками (вхід. №28820/21); лист Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів разом з додатками (вхід. №ЕС/1255/21).

В підготовчому засіданні 24 червня 2021 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи додаткові пояснення представника позивача (вхід. №ЕП/17230/21).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (ДЕРЖЛІКСЛУЖБА), Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №56-к від 12.04.2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 липня 2021 року о 10 год. 00 хв. в Одеському окружному адміністративному суді за адресою: вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062, зала судових засідань 30.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року, у задоволенні клопотання Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (ДЕРЖЛІКСЛУЖБА) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовлено.

В судове засідання 25 серпня 2021 року, сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Від представника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області надійшла заява про неможливість прийняття участі у розгляді даної справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (вхід. №ЕП/22511/21). Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (вхід. №46137/21).

Таким чином, враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, в судовому засіданні 25 серпня 2021 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом задоволено заяву представника позивача та продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзиви на позовну заяву та додаткові пояснення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Згідно Наказу Держлікслужби №131-к від 07.09.2016 року Про переведення ОСОБА_1 позивачку переведено з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів в Одеській області на посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (т.1 а.с.74).

Наказом Держлікслужби №130-к від 07.09.2016 року було введено в дію Організаційну структуру Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області, згідно якої передбачено дві посади заступника начальника служби (т.1 а.с.75-76).

Наказом Держлікслужби №252-к від 30.07.2019 року, призначено ОСОБА_2 з 31 липня 2019 року на посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області як переможця конкурсу (т.1 а.с.130).

Наказом Держлікслужби №389-к від 16.10.2019 року введено в дію нову Організаційну структуру Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області, згідно якої передбачено одну посаду заступника начальника служби (т.1 а.с.77-78А).

Наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №28-к від 04.02.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 позивачку звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням посади держслужби на підставі п.1 ч.1 ст.87 ЗУ Про державну службу (т.1 а.с.80).

При цьому, підставою видання наказу зазначено лист МОЗ України від 08.11.2019 року №11.4-01/44950/2-19.

Не погоджуючись із правомірністю вищевказаного наказу, позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із відповідним адміністративним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року по справі №420/1093/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ) до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (код ЄДРПОУ 40517815, місцезнаходження: проспект Перемоги, 120-А, м. Київ, 03115), Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (код ЄДРПОУ 37089367; 65044, м. Одеса, проспект Гагаріна,8) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №28-к від 04.02.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 .;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області з 05 лютого 2020 року;

- стягнуто з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (код ЄДРПОУ 37089367) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.02.2020 року по 29.03.2021 року у сумі 173049 (сто сімдесят три тисячі сорок дев`ять) грн. 52 коп.;

- допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області та в частині стягнення з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Вищевказане судове рішення набрало законної сили 09 червня 2021 року.

Наказом Держлікслужби №53-к від 09.04.2021 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області з 5 лютого 2020 року та повідомлено ОСОБА_1 про застосування повідомлення про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу виданого на виконання наказу Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (т.1 а.с.126).

Посадовими особами Держлікслужби складено протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 09 квітня 2021 року, відповідно до якого 09.04.2021 року о 12 год. 01 хв. головний спеціаліст відділу з управління персоналом ОСОБА_3 здійснила телефонний дзвінок з номеру НОМЕР_2 на номер заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області Шишкіної Ірини Володимирівни (096) 222-22-73, з метою доведення до відома ОСОБА_1 інформації, згідно якої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року по справі №420/1093/20 наказом Держлікслужби від 09.04.2021 року №53-к Про виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області з 05 лютого 2020 року. Тривалість дзвінка склала 1 хвилини 52 секунди (т.1 а.с.127).

Також, начальником відділу з управління персоналом Держлікслужби І. Фомичовою складено повідомлення про доведення інформації, згідно якого, позивачка 12.04.2021 року зобов`язана приступити до виконання посадових обов`язків заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (т.1 а.с.128).

Наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №56-к від 12.04.2021 року Про звільнення ОСОБА_1 позивачку звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.87 ЗУ Про державну службу (т.1 а.с.80).

Підставою для видання вищевказаного наказу було повідомлення про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу, виданого на виконання наказу Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області .

Позивачка, не погоджуючись з прийнятим наказом, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п.2 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Законом України Про державну службу врегульовані відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначається правовий статус державного службовця.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України Про державну службу , державна служба, це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (ч.1). Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2).

Згідно ч.1, 3-5 ст.87 Закону України Про державну службу (у редакції станом на момент видання наказу Держлікслжуби №28-к від 04.02.2020 року) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Слід зазначити, що наведене правове регулювання процедури припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців суттєво відрізняється від того, яке існувало на момент видання оскаржуваного наказу Держлікслужби №56-к від 12.04.2021 року, тобто в редакції станом на 06.03.2021 року.

Зокрема, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу передбачав, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частина третя статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законами №117-IX від 19.09.2019 року, №440-IX від 14.01.2020 року; в редакції Закону №1285-IX від 23.02.2021 року передбачала, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Тобто, суд наголошує, що безпосередньо законодавцем було визнано той факт, що приписи Закону від 14 січня 2020 року №440-IX, які передбачали доповнення частиною третьою статті 87 Закону України Про державну службу новим абзацом першим щодо права (замість обов`язку) суб`єкта призначення запропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), є такими, що суперечить базовим гарантіям та принципам державної служби в цілому.

Так, станом на 03 березня 2021 року Закон України №1285-IX від 23 лютого 2021 року Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби , яким включено, зокрема, положення статті ч.3 ст.87 Закону України Про державну службу , підписано Головою Верховної Ради України.

05 березня 2021 року Закон України №1285-IX від 23 лютого 2021 року Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби за №42 було опубліковано в офіційному виданні Голос України.

Таким чином, 06 березня 2021 року набрала чинності редакція ч.3 ст.87 Закону України Про державну службу .

У зв`язку з викладеним, суд доходить до висновку, що до позивачки застосовані норми п.1 ч.1, ч.3 ст.87 Закону України №889-VIII від 10 грудня 2015 року Про державну службу , які суперечить самому Закону України Про державну службу та Конституції України, та які були в подальшому виключені самим законодавцем.

Суд наголошує, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби (ч.4 ст. 43 Закону України Про державну службу ).

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом Держлікслужби №53-к від 09.04.2021 року позивачка була поновлена на займаній посаді, а вже наказом Держлікслужби №56-к від 12.04.2021 року позивачку було звільнено з посади заступника начальника Держдавної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області.

Суд погоджується з твердженням позивачки, що на момент повідомлення ОСОБА_1 про застосування повідомлення про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури державного органу виданого на виконання наказу Держлікслужби від 16 жовтня 2019 року №389-к Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області - 05.03.2020 року, а також на момент видання наказу Держлікслужби Про виконання рішення суду №53-к від 09.04.2021 року, позивачка не перебувала на посаді державної служби, оскільки наказ Держлікслужби про її звільнення №28-к від 04.02.2020 року був чинним.

Також, згідно повідомлення начальника відділу з управління персоналом Держлікслужби І.Фомичової про доведення інформації, позивачка зобов`язана приступити до виконання посадових обов`язків заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області 12.04.2021 року (т.1 а.с.128).

Тобто, саме з 12.04.2021 року, коли позивачка приступила до виконання своїх посадових обов`язків, Держлікслужба повинна була розпочати процедуру повідомлення про наступне її вивільнення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Держлікслужбою не було попереджено державного службовця про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

В силу вимог п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас ч.2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Підставою для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 липня 2020 року по справі №813/1520/16 висловив правову позицію, згідно якої при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишенні на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

При цьому, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 19.03.2020 року у справі №804/1542/16 (адміністративне провадження №К/9901/21292/18).

Крім того, при розгляді даної справи суд також враховує правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладену у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №812/1303/17 (провадження №К/9901/57012/18), згідно якої визначена КЗпП України процедура звільнення у випадку реорганізації, яка супроводжується скороченням чисельності працівників або штату, спрямована не на те, щоб витримати строк тривалістю два місяці і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вживати заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку, суб`єкта призначення. При скороченні чисельності штату звільнень не оминути, однак дії роботодавця мають засвідчити, що він справді вживав заходів для працевлаштування осіб з урахуванням, зокрема, переважного права на залишення на роботі, а також кваліфікаційних вимог до посади, позаяк в цій справі йдеться про державну службу.

Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України №80/06/187-12 від 21.05.2012 року при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Як було встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 має профільну медичну освіту, що підтверджується дипломом спеціаліста серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.150-151) та освіту з державного управління, що підтверджується дипломом магістра серії НОМЕР_4 (т.1 а.с.152), є кандидатом фармацевтичних наук, що підтверджується серії ДК №004242 (т.1 а.с.169), в свою чергу інший кандидат немає будь-якої профільної освіти, має 4 ранг державного службовця, що підтверджується наказу Держлікслужби №291-к від 04.09.2019 року (т.1 а.с.243) тобто вищий ніж інший кандидат, який має лише 6 ранг, позивачка має на 8 років та 2 місяці більший стаж перебування на керівних посадах ніж інший кандидат. Крім того, позивачка має сертифікат Одеського регіонального інституту державного управління отриманого за результатами тематичного короткотермінового семінару Актуальні питання публічного управління з підвищення кваліфікації працівників Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (т.1 а.с.165), а також сертифікат №018, який підтверджує те, що ОСОБА_1 приймала участь у роботі циклу освітніх семінарів, а саме Належна фармацевтична практика. Імплементація протоколів провізора/фармацевта (т.1 а.с.166). Також, позивачка неодноразово нагороджувалась грамотами МОЗ України у 2011 та 2013 роках, а також почесною грамотою Одеської обласної державної адміністрації, зазначене підтверджується порівняльною таблицею щодо застосування переважного права на залишення на роботі (т.2 а.с.14).

Проте, зазначені обставини не були враховані Держлікслужбою при звільненні позивачки з займаної посади.

Також, відповідачами не надано до суду доказів того, що при скороченні штату були залишені працівники із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці ніж позивачка.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.07.2018 року у справі №816/1232/17.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням відповідачів, що ОСОБА_2 має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці ніж ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлені вище порушення процедури звільнення позивачки із займаної посади, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №56-к від 12.04.2021 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд зауважує, що із аналізу норм статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення факту незаконного звільнення, орган, який вирішує спір, поновлює особу на посаді, яку вона займала до звільнення.

Враховуючи встановлений судом факт незаконного звільнення позивачки, суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт з пункту 1). Відповідно до ч.3 п.2 Порядку, збереження заробітної плати у всіх інших випадках , до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Оскільки позивачку звільнено з роботи з 12.04.2021 року, відповідно 12.04.2021 року є останнім днем роботи, за який відповідачем виплачено позивачці заробітну плату при проведенні розрахунку при звільненні.

Тривалість вимушеного прогулу позивачки, який утворився внаслідок винесення протиправного наказу, суд вважає необхідним обраховувати з 12.04.2021 року по 20.09.2021 року.

Згідно листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №3501-06/219 від 12.08.2020 року Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік :

- кількість робочих днів у квітні 2021 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 15);

- кількість робочих днів у травні 2021 року складає - 18, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 18);

- кількість робочих днів у червні 2021 року складає - 20, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 20);

- кількість робочих днів у липні 2021 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 22);

- кількість робочих днів у серпні 2021 року складає - 21, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 21);

- кількість робочих днів у вересні 2021 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 13).

В рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року по справі №420/1093/20, яке набрало законної сили - 09 червня 2021 року, судом було встановлено, що згідно довідки Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області від 08 вересня 2020 року №1 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 602,96 грн.

При цьому, згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) №2 від 24.05.2021 року, заробітна плата ОСОБА_1 за 2 відпрацьованих робочих дні у квітні 2021 року складає - 1308,19 грн.

Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку позивачки за час вимушеного прогулу за період часу з 12.04.2021 року по 20.09.2021 року, а саме: оскільки нарахована середньоденна заробітна плата становить 602,96 грн., а кількість днів вимушеного прогулу складає 109 днів, то середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками складає 65 722,64 грн.

У відповідності з п.2 ч.1 ст.371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, рівно як і рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Відповідно до зазначеної норми Закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області та в частині стягнення з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 71 296,90 грн.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачка довела обґрунтованість позовних вимог з викладених судом вище підстав.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень не довели правомірності оскаржуваного наказу. Їх доводи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються наведеними вище обставинами, встановленими судом, та нормами права, застосованими при вирішенні цього спору.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Рішення суду складено у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (ДЕРЖЛІКСЛУЖБА), Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №56-к від 12.04.2021 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №56-к від 12.04.2021 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області з 12 квітня 2021 року.

Стягнути з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 12.04.2021 року по 20.09.2021 рік у розмірі 65 722 грн. 64 коп. (шістдесят п`ять тисяч сімсот двадцять дві гривні шістдесят чотири копійки).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області з 12 квітня 2021 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (ДЕРЖЛІКСЛУЖБА) (просп. Перемоги, буд.120-А, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 40517815).

Відповідач: Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (просп. Гагаріна, 8, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 37089367).

Суддя С.О. Cтефанов