Постанова

від 23.09.2021 по справі 640/24049/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 640/24049/19

адміністративне провадження № К/9901/9554/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року (суддя Катющенко В.П.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., Федотов І.В.)

у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Альянс-Капітал", ОСОБА_1

про визнання недійсними результатів електронних торгів,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДПС у м. Києві (надалі також - Позивач, скаржник) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" (надалі також - Відповідач 1, ТОВ "Еліт"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Альянс-Капітал" (надалі також - Відповідач 2, ТОВ "Фірма Альянс-Капітал"), ОСОБА_1 (надалі також - Відповідач 3, ОСОБА_1 ), у якому просило визнати недійсними результати прилюдних торгів, оформлених актом №1 про проведення електронних торгів від 3 липня 2019 року з продажу майна ТОВ "Еліт", яке перебуває в податковій заставі згідно з актом опису від 8 жовтня 2014 року № 15/26-59-25-01-15; визнати недійсними результати прилюдних торгів, оформлених актом №1 про проведення електронних торгів від 22 листопада 2018 року з продажу майна ТОВ "Еліт", яке перебуває в податковій заставі згідно з актом опису від 8 жовтня 2014 року № 15/26-59-25-01-15.

1.2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві у відкритті провадження в адміністративній справі.

Постановляючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що юрисдикційність справ про оскарження електронних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо юридична особа - в порядку господарського судочинства.

При цьому суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив висновок, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, позаяк Позивач має на меті захистити своє право на реалізацію майна платника податків - ТОВ "Еліт", що перебувало у податковій заставі, шляхом нівелювання наслідків проведених торгів без оспорення правомірності набуття права власності іншими особами ТОВ "Фірма Альянс-Капітал" та ОСОБА_1 , а тому цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного та господарського судочинства.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і повернути матеріали справи для продовження розгляду.

Скаржник наголошує на тому, що предметом заявленого позову є відносини щодо реалізації на прилюдних торгах майна платника податків, яке знаходиться в податковій заставі, без дозволу контролюючого органу.

Позивач послався на те, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не врахували, що повноваження контролюючих органів щодо звернення до суду з цим позовом, який є фактично позовом про визнання правочинів недійсними, визначені підпунктом 20.1.30 пункту 201 статті 20 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України).

ТОВ "Фірма Альянс-Капітал" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін. Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким влаcником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів, а покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів.

3. РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України.

Ухвалюючи це рішення, Суд зазначив про те, що визначальним критерієм для розмежування судових юрисдикцій є зміст (суть) спірних правовідносин. Водночас Велика Палата при визначенні приватноправової юрисдикції спірних правовідносин у справах № 725/3212/16-ц, № 910/856/17 № 823/1387/17 керувалася насамперед суб`єктним критерієм. Втім, відсутні підстави вважати, що у наведених вище справах та у цій справі правовідносини є подібними, адже у них позивачами не були суб`єкти владних повноважень (податкові органи), які вважали, що реалізовують свої повноваження в порядку, визначеному підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за відсутністю підстав, передбачених частиною шостою статті 346 КАС України для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У цьому судовому рішенні зазначено, що у касаційній скарзі скаржник посилається на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 817/274/17, що не є позицією іншого касаційного суду у розумінні пункту 2 частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - ;КАС України) та зауважено, що при відсутності різної практики касаційних судів у справах з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах КАС України надає достатні та чіткі механізми для суду, який розглядає справу в касаційному порядку, задля узгодження існуючої судової практики чи заповнення її прогалин.

Таким чином, Судом реалізовано й вичерпано правові механізми щодо визначення правил предметної юрисдикції у цій категорії спорів Великою Палатою Верховного Суду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Враховуючи висловлене Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 18 травня 2021 року, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду зазначає таке.

Як підтверджується матеріалами, доданими до позовної заяви, актом опису майна від 8 жовтня 2014 року №15/2659-25-01-15 податковим керуючим ОСОБА_2 на підставі рішення начальника (заступника начальника) ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 5 червня 2014 року №494 про опис майна у податкову заставу ТОВ "Еліт" проведено опис майна (рухомоого та нерухомого) останнього: 24 об`єкти на загальну вартість 2 999 780,19 грн.

Згідно із витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 17 та 20 жовтня 2014 року на підставі наведеного вище акта опису майна внесено відомості про заборону відчуження таких предметів обтяження як: склад тари №2 В-1, загальною площею 298 м.кв; будівля, склад тари цегляний №4; цех по виробництву морозива /Б-1/.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових права (а.с.14), відповідно до свідоцтва на придбання нерухомого майна з електронних торгів, виданого 26 грудня 2018 року, 28 грудня 2018 року зроблено запис про те, що склад тари №2 В-1 належить на праві власності ОСОБА_1 .

За змістом витягу з Державного реєстру речових права (а.с. 32), відповідно до свідоцтва на придбання нерухомого майна з електронних торгів, виданого 26 грудня 2018 року, 28 грудня 2018 року зроблено запис про те, що цех по виробництву морозива /Б-1/ належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до акта №1 "Про проведення електронних торгів" від 3 липня 2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ТОВ "Еліт" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованості проведено електронні торги, за якими визначено майно, яке підлягало реалізації, в тому числі й те, що включено до акту опису майна у податкову заставу.

Згідно з актом прийому-передачі від 17 липня 2019 року зберігачем Фізичною особо ОСОБА_3 передано отримувачу ТОВ "Фірма альянс капітал" рухоме майно в кількості 189 позицій.

Як зазначено у позовній заяві, ТОВ "Фірма альянс капітал" та ОСОБА_1 звертались до позивача із заявами щодо зняття податкової застави з відповідних об`єктів.

Натомість, як вказано у позові, за ТОВ "Еліт" обліковується податковий борг перед бюджетом у розмірі 2 850 258, 97 грн.

З урахуванням цих обставин, на виконання передбачених Податковим кодексом України, повноважень Позивач звернувся до суду із цим позовом.

Предметом позовних вимог у цій справі є визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених відповідними актами.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, позаяк Позивач має на меті захистити своє право на реалізацію майна платника податків - ТОВ "Еліт", що перебувало у податковій заставі, шляхом нівелювання наслідків проведених торгів без оспорення правомірності набуття права власності іншими особами ТОВ "Фірма Альянс-Капітал" та ОСОБА_1 .

Аналізуючи висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів касаційного суду звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори а зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав кваліфікувати спір як публічно-правовий і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач має бути наділений повноваженнями для звернення до суду, підстави для такого звернення мають бути визначені законом з указівкою на предмет звернення, спір у справі повинен відповідати ознакам публічно-правового спору.

Визначаючись щодо того чи передбачені чинним законодавством України повноваження контролюючих (податкових) органів щодо звернення до суду із позовом про оскарження результатів торгів, за результатами яких реалізовано майно, що перебуває у податковій заставі, яке згідно з відповідними реєстрами заборонено відчужувати, слід зазначити таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також - ПК України). Цим кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів.

Стаття 19-1 ПК України визначає перелік функцій контролюючих органів, підпунктами 19-1.1.2, 19-1.1.22 з-поміж усіх виділено саме контроль за повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів та здійснення погашення податкового боргу.

Крім того, підпунктом 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України визначено таку функцію контролюючого органу як звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.

З метою виконання відповідних функцій статтею 20 ПК України передбачено конкретні права контролюючих органів України.

Системоутворююче значення для правильного розуміння статті 20 Кодексу має частина друга статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до підпунктів 20.1.19, 20.1.46 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, а також здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Так, наслідком виникнення податкового боргу, є податкова застава.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застав.

Отже податкова застава спрямована на гарантування надходження до бюджетів податків і зборів у разі порушення платником податків встановленого терміну сплати податкового зобов`язання.

За змістом пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає, зокрема у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу (пункт 89.3 статті 89 ПК України).

Згідно з пунктом 92.1 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Таким чином, контрольні функції щодо операцій із майном, що перебуває у податковій заставі, покладено на контролюючі (податкові) органи.

Статтею 20 ПК України передбачені конкретні випадки, які надають контролюючим органам, як суб`єктам, що здійснюють владні управлінські функції, можливість реалізувати свої повноваження, які опосередковуються попереднім (превентивним) судовим контролем. З поміж таких можна виділити право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (підпункт 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Отже, вимоги податкового органу про визнання правочинів, укладених господарюючими суб`єктами, недійсними підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такий спір є публічно-правовим та походить з компетенції контролюючих органів здійснювати податковий контроль.

Разом із тим, у межах цієї справи суди не надавали оцінку тому чи свої повноваження Позивач, як контролюючий орган, реалізовував у порядку, передбаченому підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач посилався на положення цієї норми і в позовній заяві, і в апеляційній скарзі.

Втім, зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстав вважати, що суди як першої, так і апеляційної інстанцій, надавали оцінку відповідним доводам Позивача.

Суд звертає увагу на те, що у постановах від 21 березня 2018 року у справі №725/3212/16-ц, від 5 червня 2018 року у справі №910/856/17, від 22 січня 2020 року у справі №823/1387/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено позицію про те, що: - спір, пов`язаний із проведенням електронних торгів та реєстрацією права власності на майно, придбане на цих торгах, не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства; юрисдикційність справ про оскарження прилюдних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину.

Аналізуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у вказаних справах на предмет їх релевантності до обставин цієї справи, слід, насамперед, зауважити на тому, що правовідносини у цій справі та у справах №725/3212/16-ц, №910/856/17 та №823/1387/17 не є подібними, оскільки у зазначених справах позивачами не були суб`єкти владних повноважень (податкові органи), які звертались до суду з позовом в порядку реалізації повноважень щодо здійснення податкового контролю в порядку, визначеному підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, тобто за фактом здійснення публічно-владних управлінських функцій податкового контролю.

Отже, у контексті суті та змісту фактичних обставин справи та зумовленого ними нормативного регулювання, висновки судів попередніх інстанцій про непідвідомчість зазначеного спору адміністративним судам є такими, що сформовані без урахування всіх фактичних обставин у справи та доводів контролюючого органу.

Суд звертає увагу на те, що подібний підхід щодо юрисдикційності спорів за позовами податкових органів, коли право звернення до суду щодо реалізації певних функцій чітко передбачене положеннями ПК України, підтверджується сталою та послідовною судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постановами від 2 грудня 2020 року у справі № 640/717/20, від 8 грудня 2020 року у справі № 640/9648/19, від 17 березня 2021 року у справі №640/5058/19.

У цих постановах Верховний Суд виходив із того, що звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень у випадку, який прямо передбачений законом, на виконання повноважень щодо забезпечення контролю за виконанням податкового обов`язку платниками податків свідчить про те, що спір, який виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.

Враховуючи наведене, положення пункту 5 частини першої статті 19 КАС України та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права та зроблено передчасні висновки у цій справі щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження, а тому касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції для продовження на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх