Ухвала

від 24.09.2021 по справі 920/858/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 920/858/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Усманова Миколи Вікторовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021

на рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2021

у справі № 920/858/18

за позовом Заступника керівника Шосткінської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі :

1) Міністерства освіти і науки України;

2) Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

до:

1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях;

2) Фізичної особи-підприємця Усманова Миколи Вікторовича

про визнання недійсними змін до договору,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.09.2021 надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Усманова Миколи Вікторовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 (повний текст складено 29.06.2021) та рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2021 у справі № 920/858/18, подана 02.08.2021.

Через аварійне відключення електропостачання у Печерському районі та знеструмлення серверного обладнання Верховного Суду, проведення авторозподілу 06.09.2021 на базі комп`ютерної програми "Д-3" було неможливим, про що свідчить акт, складений комісією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2021.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.09.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга містить вимогу щодо відкриття касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

При цьому посилання скаржника на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, не можна вважати такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України з огляду на таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду (абз. 2 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

Скаржник вважає за необхідне відступити від правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та вказує на те, що у зазначених постановах не розглядались питання подібні до обставин справи № 920/858/18.

Хоча скаржник у касаційній скарзі і зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, однак вказує, що обставини вказаних справи не є подібними та тотожними зі справою № 920/858/18, тоді як п. 2 ч. 2 ст. 287, абз. 2 п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України визначено, що скаржник має вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Таким чином скаржником не вмотивовано обґрунтування необхідності відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, у зв`язку з чим не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 у розмірі 1 762 грн.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, якою залишено без змін рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2021 у справі № 920/858/18 про задоволення позову (містить одну вимогу немайнового характеру).

В касаційній скарзі заявник просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю, отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даному випадку є 3 524 грн (1 762 грн * 200%).

В свою чергу, до матеріалів касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додано квитанцію від 30.07.2021 № 41 про сплату 3 522 грн судового збору.

Таким чином, скаржник має доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 2 грн (3 524 грн - 3 522 грн).

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно доплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 2 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Відповідно до ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник посилається на те, що повний текст постанови отримав 27.07.2021 від балансоотримувача - Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка згідно листа від 26.07.2021 № 1354. Водночас скаржник зазначає, що апеляційний суд не надсилав Фізичній особі-підприємцю Усманову Миколі Вікторовичу повний текст постанови, у зв`язку з чим просить поновити строк на касаційне оскарження.

Розглянувши доводи скаржника про причини пропуску строку на касаційне оскарження, Суд вважає їх неповажними, з огляду на таке.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 03.06.2021, повний текст складено 29.06.2021, а тому строк на її оскарження закінчився 19.07.2021.

Касаційну скаргу подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.08.2021, тобто, з пропуском строку на її оскарження.

При цьому, як вказує заявник, постанову ним отримано 27.07.2021 від балансоотримувача - Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка згідно листа від 26.07.2021 № 1354, однак доказів на підтвердження зазначеного не надано.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що як передбачено положеннями ст. ст. 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі № 920/858/18 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.07.2021.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Скаржником не обґрунтовано звернення з касаційною скаргою після спливу строку на оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду та не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості звернутися до суду раніше ніж 02.08.2021, оскільки самі лише факти щодо неотримання копії оскаржуваної постанови не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на її оскарження, тому що зумовлені суб`єктивною поведінкою сторони.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Оскільки Фізична особа-підприємець Усманов Микола Вікторович був скаржником в суді апеляційної інстанції, а тому не був позбавлений можливості відстежувати хід розгляду справи № 920/858/18 за його ж апеляційною скаргою.

Крім того, Суд зазначає, що враховуючи те, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду, у колегії суддів відсутня можливість перевірити наявність або відсутність доказів надсилання копії оскаржуваної постанови скаржникові.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Оскільки наведені в клопотанні обставини не обґрунтовані неналежними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.

Частиною 3 ст. 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Усманова Миколи Вікторовича підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 2 грн; 3) навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Керуючись ст. ст. 119, 174, 234, 287-292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Усманова Миколи Вікторовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 на рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2021 у справі № 920/858/18 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В