Постанова

від 19.05.2010 по справі 14/257-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 р. № 14/257-09

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Мале тича М.М.,

суддів: Мам онтової О.М.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритом у судовому засіданні касацій ну скаргу Приватного підприє мства “Автодіагностика” на п останову Харківського апеля ційного господарського суду від 15.02.2010р. у справі № 14/257-09 за позо вом фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_2 до Приватного п ідприємства “Автодіагности ка” про стягнення 182151,90 грн.,

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_2, ОСО БА_3, довіреність № 4711 від 04.09.2008р .,

Відповідача: ОСОБА_4, дов іреність б/н від 31.12.2010р.

В с т а н о в и в :

Фізична особа - підпри ємець ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2, Позивач) звернувся д о господарського суду Сумськ ої області з позовом до Прива тного підприємства “Автодіа гностика” (далі - ПП “Автоді агностика”, Відповідач), з ура хуванням уточнень до позовни х вимог, про стягнення 88248,00 грн. основного боргу за договорам и позики та 20343,91 грн. в рахунок п лати за користування позикою , а всього - 108 591,91 грн.

Рішенням господарського с уду Сумської області від 12.11.2009р ., в частині позовних вимог про стягнення коштів, перерахов аних по платіжним дорученням : № 2 від 31.01.2006р. на суму 500,00 грн., № 6 ві д 24.03.2006р. на суму 3880,00 грн., № 14 від 03.05.200 6р. на суму 1865,00 грн., № 15 від 03.05.2006р. на суму 1400,00 грн., № 19 від 02.06.2006р. на суму 9040,00 грн., № 20 від 14.06.2006р. на суму 1700,00 гр н., № 21 від 15.06.2006р. на суму 350,00 грн., № 27 від 22.06.2006р. на суму 900,00 грн., № 28 від 04 .07.2006р. на суму 1900,00 грн., № 33 від 19.07.2006р. на суму 1850,00 грн., № 35 від 26.07.2006р. на су му 1510,00 грн., № 36 від 28.07.2006р. на суму 500,0 0 грн., № 37 від 03.08.2006р. на суму 2250,00 грн ., № 38 від 11.08.2006р. на суму 820,00 грн., № 43 в ід 16.08.2006р. на суму 220,00 грн., № 44 від 31.08. 2006р. на суму 235,00 грн., № 45 від 31.08.2006р. на суму 2000,00 грн., № 46 від 08.09.2006р. на суму 2080,00 грн., № 48 від 18.09.2006р. на суму 770,00 гр н., № 49 від 20.09.2006р. на суму 600,00 грн., № 53 від 26.09.2006р. на суму 110,00 грн. і № 65 від 29.12.2006р. на суму 19798, грн., проваджен ня у справі припинено. В іншій частині позовних вимог - пр о стягнення коштів, перерахо ваних по платіжним доручення м: № 4 від 02.03.2006р. на суму 2400,00 грн., № 9 в ід 05.06.2006р. на суму 2100,00 грн., № 4 від 02.03. 2007р. на суму 200,00 грн., № 94_26 від 04.07.2006р. н а суму 21000,00 грн., № 62 від 24.07.2007р. на су му 8270,00 грн. та в частині стягнен ня плати у розмірі 20343 грн. 91 коп. за користування позикою, суд ом у позові відмовлено.

Постановою Харківського а пеляційного господарського суду від 15.02.2010р., рішення господ арського суду Сумської облас ті від 12.11.2009р. було скасовано та прийнято нове рішення, яким п озов СПД ОСОБА_2 задоволен о: стягнуто з Відповідача на к ористь Позивача 88248,00 грн. основ ного боргу, 20343,91 грн., в якості пл ати за користування позикою, а також судові витрати у спра ві.

Відповідач, у поданій ним ка саційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляцій ної інстанції норм матеріаль ного та процесуального права , просить скасувати постанов у апеляційного господарсько го суду та залишити в силі ріш ення суду першої інстанції.

У своєму письмовому відзив і на касаційну скаргу, Позива ч, посилаючись на безпідстав ність доводів та вимог Відпо відача, викладених у касацій ній скарзі, просить залишити таку без задоволення, а оскар жувану постанову суду апеляц ійної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення пре дставників сторін, вивчивши матеріали справи та обговори вши доводи касаційної скарги , проаналізувавши на підстав і фактичних обставин справи застосування норм матеріаль ного та процесуального права , колегія суддів вважає, що кас аційна скарга підлягає задов оленню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справ и та встановлено судами попе редніх інстанцій, відповідн о до платіжних доручень, копі ї яких містяться в матеріала х справи, протягом 2006 - 2007 років Позивач перерахував Відпові дачу наступні грошові кошти: від 31.01.2006р. - на суму 500 грн., від 02.0 3.2006р. - на суму 2400 грн., від 24.03.2006р. - на суму 3880 грн., від 05.04.2006р. - на су му 2100 грн., від 03.05.2006р. - на суму 1400 г рн., від 03.05.2006р. - на суму 1865 грн., ві д 02.06.2006р. - на суму 9040 грн., від 14.06.2006р . - на суму 1700 грн., від 15.06.2006р. - на суму 350 грн., від 22.06.2006р. - на суму 900 грн., від 04.07.2006р. - на суму 1900 грн. , від 04.07.2006р. - на суму 200 грн., від 19. 07.2006р. - на суму 1850 грн., від 26.07.2006р. - на суму 1510 грн., від 28.07.2006р. - на су му 500 грн., від 03.08.2006р. - на суму 2250 г рн., від 11.08.2006р. - на суму 820 грн., ві д 16.08.2006р. - на суму 220 грн., від 31.08.2006р . - на суму 2000 грн., від 31.08.2006р. - на суму 235 грн., від 08.09.2006р. - на суму 2080 грн., від 18.09.2006р. - на суму 770 грн. , від 20.09.2006р. - на суму 600 грн., від 26. 09.2006р. - на суму 110 грн., від 29.12.2006р. - на суму 19798 грн., від 26.02.2007р. - на су му 21000 грн. і від 24.07.2007р. - на суму 827 0 грн.

Предметом спору у даній сп раві є вимоги Позивача, з урах уванням уточнень до позовних вимог, про стягнення з Відпов ідача 88248,00 грн. основного боргу за договорами позики та 20343,91 гр н. в рахунок плати за користув ання позикою, а всього - 108 591,91 г рн.

Суд першої інстанції, поси лаючись на те, що позовні вимо ги про стягнення коштів, пере рахованих по платіжним доруч енням: № 2 від 31.01.2006р. на суму 500,00 грн ., № 6 від 24.03.2006р. на суму 3880,00 грн., № 14 в ід 03.05.2006р. на суму 1865,00 грн., № 15 від 03.05 .2006р. на суму 1400,00 грн., № 19 від 02.06.2006р. н а суму 9040,00 грн., № 20 від 14.06.2006р. на сум у 1700,00 грн., № 21 від 15.06.2006р. на суму 350,00 г рн., № 27 від 22.06.2006р. на суму 900,00 грн., № 28 від 04.07.2006р. на суму 1900,00 грн., № 33 від 19.07.2006р. на суму 1850,00 грн., № 35 від 26.07.2006р . на суму 1510,00 грн., № 36 від 28.07.2006р. на с уму 500,00 грн., № 37 від 03.08.2006р. на суму 22 50,00 грн., № 38 від 11.08.2006р. на суму 820,00 грн ., № 43 від 16.08.2006р. на суму 220,00 грн., № 44 в ід 31.08.2006р. на суму 235,00 грн., № 45 від 31.08. 2006р. на суму 2000,00 грн., № 46 від 08.09.2006р. н а суму 2080,00 грн., № 48 від 18.09.2006р. на сум у 770,00 грн., № 49 від 20.09.2006р. на суму 600,00 г рн., № 53 від 26.09.2006р. на суму 110,00 грн. і № 65 від 29.12.2006р. на суму 19798, грн., вже б ули предметом розгляду спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав у справі № 14/468-08 (постанова Харків ського апеляційного господа рського суду від 10.12.2008р.), а тому, провадження у справі у цій ча стині слід припинити, на підс таві п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу Укра їни (далі - ГПК України).

Щодо іншої частини позову - про стягнення коштів за плат іжними дорученнями: № 4 від 02.03.200 6р. на суму 2400,00 грн., № 9 від 05.06.2006р. на суму 2100,00 грн., № 4 від 02.03.2007р. на суму 200,00 грн., № 94_26 від 04.07.2006р. на суму 21000,00 г рн. і № 62 від 24.07.2007р. на суму 8270,00 грн. та в частині стягнення плати у розмірі 20343 грн. 91 коп. за корис тування позикою, то на думку с уду першої інстанції, Позива ч, всупереч ст.ст. 1046, 1047 Цивільно го кодексу України (далі - ЦК України), не надав належних до казів існування між сторонам и договірних відносин позики із встановленням строків ви конання сторонами своїх зобо в' язань, як і не надав належн их доказів пред' явлення до Відповідача вимоги, в розумі нні ч. 2 ст. 530 ЦК України, про пове рнення перерахованих коштів , а тому, відмовив у цій частин і позову.

Суд апеляційної інстанції , скасовуючи рішення суду пер шої інстанції та приймаючи н ове рішення про задоволення позову посилався на те, що під ставою позову у справі № 14/468-08 бу ли договори позики за різним и номерами і датами, а по даній справі - договори позики, як і виникли з платіжних доруче нь про перерахування коштів, у зв' язку з чим, дійшов висно вку про те, що підстави позову у вказаних справах, є різними , тому припинення судом першо ї інстанції провадження у да ній справі, визнав необґрунт ованим.

При цьому, за висновками суд у апеляційної інстанції, суд першої інстанції невірно за стосував положення, як ст. 1047 ЦК України, так і ч. 2 ст. 530 цього ж К одексу, а також не врахував пр иписи ст. 1049 ЦК України про обов ' язок повернення позичальн иком, яким є Відповідач, запоз ичених коштів та, з урахуванн ям представлених доказів у с праві, дійшов висновку про об ґрунтованість вимог Позивач а та їх задоволення у повному обсязі.

Разом з тим, на думку колегі ї суддів, в порушення вимог ст . 43 ГПК України, такі висновки с уду апеляційної інстанцій, н е відповідають в повній мірі обставинам справи та були зр облені з порушенням норм мат еріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Як вказувалось вище, предм етом спору у даній справі є ви моги Позивача про стягнення 88248,00 грн. основного боргу та про центів за користування позик ою в розмірі 20343,91 грн., на підста ві укладених, на його думку, з Відповідачем, договорів пози ки.

Згідно ст. 1046 ЦК України за д оговором позики одна сторона (позикодавець) передає у влас ність другій стороні (позича льникові) грошові кошти або і нші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобо в' язується повернути позик одавцеві таку ж суму грошови х коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір поз ики є укладеним з моменту пер едання грошей або інших рече й, визначених родовими ознак ами.

Відповідно до ст. 1047 ЦК Украї ни, договір позики укладаєть ся у письмовій формі, якщо йог о сума не менш як у десять разі в перевищує встановлений зак оном розмір неоподатковуван ого мінімуму доходів громадя н, а у випадках, коли позикодав цем є юридична особа - незал ежно від суми. На підтверджен ня укладення договору позики та його умов може бути предст авлена розписка позичальник а або інший документ, який пос відчує передання йому позико давцем визначеної грошової с уми або визначеної кількості речей.

При цьому, ст. 203 ЦК України мі стить загальні вимоги, додер жання яких є необхідним для ч инності правочину. Зокрема, ч . 4 вказаної статті Закону пере дбачає, що правочин має вчиня тися у формі, встановленій за коном.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторо нами письмової форми правочи ну, яка встановлена законом, н е має наслідком його недійсн ість, крім випадків, встановл ених законом. Заперечення од нією із сторін факту вчиненн я правочину або оспорювання окремих його частин може дов одитися письмовими доказами , засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення с уду не може ґрунтуватися на с відченнях свідків.

В даному випадку, як видно з матеріалів справи і, зокрема , письмового відзиву на позов , Відповідач заперечував укл адення з Позивачем договорів позики.

У зв' язку з цим, для правил ьного вирішення спору, місце вим господарським судом було зобов' язано Позивача надат и суду належні та допустимі д окази про укладення між стор онами договорів позики, прот е такі вимоги суду, виконанні так і не були.

Тому, як правильно зазначив суд першої інстанції у своєм у рішенні, в порушення припис ів ст.ст. 33 та 34 ГПК України, Пози вачем не було надано доказів на підтвердження своїх дово дів про укладання з Відповід ачем договорів позики та вим ог про стягнення суми позики і відповідних процентів, а пр едставлені ним платіжні дору чення про перерахування грош ових коштів, свідчать про пер ерахування таких коштів не н а підставі оформлених належн им чином договорів позики з ї х відповідними істотними умо вами. При цьому, на підставі ма теріалів справи та застосува ння положення ч. 2 ст. 530 ЦК Украї ни, згідно якої, якщо строк (те рмін) виконання боржником об ов' язку не встановлений або визначений моментом пред' я влення вимоги, кредитор має п раво вимагати його виконання у будь-який час; боржник повин ен виконати такий обов' язок у семиденний строк від дня пр ед' явлення вимоги, якщо обо в' язок негайного виконання не випливає із договору або а ктів цивільного законодавст ва, суд першої інстанції дійш ов правильного висновку і пр о те, що Позивачем не було нада но належних доказів пред' яв лення до Відповідача вимоги про повернення перераховани х коштів, в розумінні вказано ї норми матеріального права.

Також, суд першої інстанції , розглядаючи дану справу та д осліджуючи представлені пла тіжні доручення, надані Пози вачем, як доказ перерахуванн я грошових коштів, дійшов до п равильного висновку про те, щ о частина позовних вимог про стягнення коштів, перерахов аних по платіжним дорученням у даній справі (про які йшлося вище), вже було предметом розг ляду спору між тими ж сторона ми, про той же предмет і з тих ж е підстав - у справі № 14/468-08, а то му, припинив провадження у да ній справі, у цій частині, на п ідставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Разом з цим, Харківський апе ляційний господарський суд, розглядаючи дану справу неві рно дійшов висновку про те, що підтвердженням факту перера хування Відповідачу грошови х коштів саме за договорами п озики, Позивачем були предст авлені належні та допустимі докази - відповідні платіжн і доручення, допустившись, во дночас, суперечливих висновк ів про те, що підставою позову у справі № 14/468-08 були договори п озики за різними номерами та датами, а по справі № 14/257-09 - дог овори позики, які виникли з пл атіжних доручень про перерах ування коштів, тобто - з різн ими підставами.

На дані обставини справи та норми матеріального п рава суд апеляційної інста нції не звернув належної у ваги та безпідставно скасу вав правильне рішення суду першої інстанції.

Тому, суд першої інстанції , встановивши вказані обстав ини справи та правильно заст осувавши норми матеріальног о права, з дотриманням процес уальних норм, дійшов до обґру нтованого висновку про припи нення провадження в частині позовних вимог, на підставі с т. 80 ГПК України, а в іншій части ні - відмовив у позові.

За таких обставин, постанов у апеляційного господарсько го суду, висновки якої у даній справі не відповідають в пов ній мірі обставинам справи і були зроблені з порушенням н орм матеріального та процесу ального права, необхідно ска сувати, а рішення суду першої інстанції - залишити без зм ін.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конститу ційного Суду України № 8-рп/2010 в ід 11.03.2010р. постанова Вищого госп одарського суду України каса ційному оскарженню не підляг ає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Гос подарського процесуального кодексу України, Вищий госпо дарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу При ватного підприємства “Автод іагностика” задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарськог о суду від 15.02.2010р. скасувати, а рі шення господарського суду Су мської області від 12.11.2009р. у спр аві № 14/257-09 залишити без змін.

Постанова касаційному о скарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Ма летич М.М.

Судді Мам онтова О.М.

Са мусенко С.С.