Ухвала

від 27.09.2021 по справі 36/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

27.09.2021Справа № 36/295 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго"

до суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Князєвої Оксани Володимирівни

про стягнення 31 115,12 грн,

Учасники справи: без повідомлення (виклику)

УСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (яка в подальшому змінила своє найменування на Акціонерне товариство "К.Енерго") в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Князєвої Оксани Володимирівни заборгованості у розмірі 31 115,12 грн., з яких: 29 353,86 грн. - основний борг, 1 536,43 грн. - пеня, 224,83 грн. - три проценти річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди від 4 травня 2007 року № 218.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 у справі № 36/295 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29 353,86 грн. основного боргу, 1 536,43 грн. пені, 224,83 грн. трьох процентів річних, 311,15 грн. витрат по сплаті держмита, а також 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання наведеного рішення 25.10.2010 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

26.08.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про заміну у виконавчому провадженні стягувача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну позивача та стягувача у справі № 36/295 задоволено, замінено у справі № 36/295 позивача - Акціонерне товариство "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", замінено у справі № 36/295 стягувача - Акціонерне товариство "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

15.09.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про покладення на суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну особу Князєву Оксану Володимирівну судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому статтями 123, 126, 124, 129, 244 ГПК України.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Як встановлено у ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

У даному випадку суд дійшов висновку про відсутність необхідності викликати сторони в судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення судових витрат.

Як вбачається з поданої заяви, заявник просить суд стягнути з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Князєвої Оксани Володимирівни судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6470,00 грн, пов`язані з розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну позивача та стягувача у справі № 36/295.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України суд, як орган державної влади, управнений здійснювати свої повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Наразі, питання розподілу судових витрат в межах господарського судочинства врегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України:

- за змістом ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, питання про можливість розподілу яких йдеться в розглядуваному випадку, визначається через пов`язаність з розглядом справи;

- загальне правило про порядок розподілу таких витрат, приведене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, узалежнене алгоритмом розподілу від результатів розгляду позовних вимог тобто вирішення справи по суті, що кореспондується з п.5 ч.1 ст.237 та п.2 ч.5 ст.238 цього Кодексу;

- відповідно до ч.3 ст.232 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду;

- ст.130 Господарського процесуального кодексу України, водночас, передбачає спеціальні застереження щодо можливості розподілу судових витрат й у разі завершення провадження ухвалою суду про його закриття чи залишення позову без розгляду; спеціальний припис відносно розподілу судових витрат при постановленні ухвали суду передбачено і ст.ст.343, 344 Господарського процесуального кодексу України відносно результатів розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного/приватного виконавця у перебігу здійснення судового контролю за виконанням судових рішень;

- наразі, положення ст.ст.52 та 334 Господарського процесуального кодексу України, які були застосовані судом при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну у виконавчому провадженні стягувача, не передбачають спеціальних застережень (на відміну від згадуваних положень ст.ст.130, 344 Господарського процесуального кодексу України) про розподіл судових витрат за результатами розгляду питання про процесуальне правонаступництво, що у світлі загальних вимог ч.2 ст.232 та ст.234 Господарського процесуального кодексу України однозначно вказують про те, що судом не має вирішуватися питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаної з розглядом заяви про заміну сторони стягувача.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося із заявою про покладення на суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну особу Князєву Оксану Володимирівну судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому статтями 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, які натомість не підлягають застосуванню до процедури заміни сторони стягувача як такої, що не являє собою розгляд справи по суті.

Суд наголошує, що положення Господарського процесуального кодексу не містять спеціальної норми, яка б передбачала покладення судових витрат на сторону (позивача чи відповідача) у разі заміни сторони у виконавчому провадженні на стадії виконання рішення суду.

Заявник також посилається у поданій заяві на ст.244 Господарського процесуального кодексу України. Однак, необхідність прийняття додаткового рішення за змістом п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України вимагає законодавчо встановленої необхідності вирішення питання про судові витрати в рішенні (основному), яке (вирішення) не відбулося. Між тим, такої необхідності не існувало і на момент постановлення ухвали суду від 07.09.2021 (по суті заяви про заміну сторони стягувача) та не могло існувати в силу наведених норм процесуального законодавства, що унеможливлює і ухвалення такого додаткового рішення.

Суд також зазначає, що заміна сторони стягувача обумовлюється виключно вчиненням відповідного правочину між первісним та новим кредитором щодо передачі права вимоги, що не пов`язується з жодними діями відповідача, які б стосувалися безпосередньо нового кредитора. З огляду на це, намагання останнього покласти на відповідача необов`язкові та невідворотні витрати за відсутності відповідної процесуальної підстави їх розподілу фактично перетворює такі витрати на позадоговірну штрафну санкцію для боржника за вчинену без його участі цесію.

Зважаючи на основні засади господарського судочинства, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, відсутність правової норми, яка б передбачала порядок розподілу судових витрат (витрат на правничу допомогу) у разі звернення особи із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, та прийняття за результатами розгляду відповідного судового рішення, покладення таких витрат на іншу сторону - відповідача призведе до порушення основних засад господарського судочинства.

Враховуючи викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну особу Князєву Оксану Володимирівну судових витрат на професійну правничу допомогу залишається судом без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 233-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну особу Князєву Оксану Володимирівну судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 36/295 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 27.09.2021 та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання повного тексту ухвали.

Суддя Т. Ю. Трофименко