Постанова

від 23.09.2021 по справі 755/13808/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 755/13808/17

провадження № 61-10495св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Нормарк ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2020 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Нормарк (далі - АТ Нормарк ) про зобов`язання вилучити продукцію із продажу у зв`язку з ненаданням необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про споживчу продукцію та описи, що вводять в оману, за відсутності експертних, наукових та інших об`єктивних підтверджень вигаданих чи перебільшених переваг споживчої продукції, та відшкодування заподіяної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач пропонує споживачам так звані акустичні (звукові) риболовні приманки, які за типом акустичного пристрою можуть бути поділені на дві головні групи: приманки з дзвіноподібним акустичним пристроєм, такі як обертові блешні (спінери); приманки з кульковим акустичним пристроєм (типу брязкальця), такі як воблери, коливальні блешні, м`які приманки з вмонтованим брязкальцем тощо.

У цілому, відповідачі позиціонують усі акустичні риболовні приманки на ринку як такі, що приваблюють рибу.

Проте, існують нарікання риболовів, які скаржаться на те, що акустичні приманки не дозволяють з очевидністю ловити більшу кількість риби у порівнянні із звичайними приманками (без акустичного пристрою).

Випробовування придбаних позивачем акустичних приманок також не підтверджують їх задекларованих переваг.

Таким чином, задекларовані переваги акустичних риболовних приманок потребують свого підтвердження.

Слід наголосити, що звичайні споживчі характеристики будь-яких риболовних приманок (матеріал, вага, довговічність тощо) треба відрізняти від їх стимульних (етологічних) характеристик, які не підпадають під звичайні технічні регламенти.

За визначенням, стимульні характеристики риболовних приманок впливають на поведінку риб чи інших водних тварин, а їх ефективність визначається не інакше як у науково-статистичний спосіб шляхом дослідження і тестування приманок (у лабораторних та природних умовах) із застосуванням стандартних методів біологічної статистики.

Крім того, не існує жодної інформації щодо допустимого впливу звуків акустичних риболовних приманок компанії Рапала на екологію риб і інших водних тварин, тобто щодо допустимого рівня акустичного забруднення водного середовища цими приманками.

Разом з тим, спроби позивача отримати від АТ Нормарк достовірну інформацію про акустичні риболовні приманки та довести невідповідність їх властивостей описам шляхом перемовин не виявилось за можливе, що спонукало позивача звернутись з цим позовом до суду з вимогою зобов`язати відповідача - АТ Нормарк , Російська Федерація, вилучити вказану продукцію з продажів протягом тижня після ухвалення судового рішення (на підставі пункту 6-1 частини першої статті 15 Закону України Про захист прав споживачів ), яке повинно бути виконане судом Російської Федерації на підставі міжнародних принципів взаємності.

Позивач просив суд, через ненадання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про споживчу продукцію та описи, що вводять в оману споживчої продукції шести товарних груп, які широко використовуються у дитячому, рекреаційному та спортивному риболовстві, а саме: риболовних приманок з акустичними пристроями, приманок із застосуванням екологічно небезпечних харчових приманок з інгредієнтами чужорідними чи ворожими для водного середовища, приманок з покриттям, яке відбиває ультрафіолетове випромінювання, приманок з флуоресцентними кольорами та екологічно небезпечними флуоресцентними розчинними барвниками, приманок з голографічним та подібним декоративним покриттям, з урахуванням відсутності експертних, наукових та інших об`єктивних підтверджень вигаданих чи перебільшених переваг споживчої продукції вказаних шести товарних груп, зобов`язати відповідача, а саме: АТ Нормарк , Російська Федерація, вилучити вказану продукцію з продажів протягом тижня після ухвалення судового рішення (на підставі пункту 6-1 частини першої статті 15 Закону України Про захист прав споживачів ), яке повинно бути виконане судом Російської Федерації на підставі міжнародних принципів взаємності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2020 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено сам факт виникнення між сторонами договірних відносин, що є предметом доказування в межах даного спору, оскільки відносини, які складаються в процесі задоволення потреб споживачів, між виконавцями робіт і надавачами послуг та споживачем установлюються на підставі договору.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які мали підтвердити звернення позивача до відповідача з приводу надання інформації щодо конкретного товару (отримання послуги) та/або з пропозицією придбати певний вид товару (отримати певну послугу), сам факт ознайомлення позивача через доступні засоби інформації з товарами, які реалізуються відповідачем, як суб`єктом господарювання, та зацікавленість позивача придбати та використовувати в майбутньому певний асортимент товарів у доступний для споживача спосіб, не може розцінюватись як доведений факт виникнення між сторонами відносин, що регулюються Законом України Про захист прав споживачів .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду,ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 15 Закону України Про захист прав споживачів та статті 700 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 369/7002/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 755/5301/16-ц, від 13 березня 2018 року у справі № 915/1764/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що договір може бути укладений лише за умови виконання статті 15 Закону України Про захист прав споживачів та статті 700 ЦК України, а у разі ненадання продавцем можливості одержати покупцю повну і достовірну інформацію про товар, продавець несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв`язку з відсутністю у нього такої інформації (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 369/7002/17);

позивач неодноразово звертався до відповідача щодо надання достовірної інформації, однак відповідач ухилявся від надання такої інформації; позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з не наданням йому необхідної інформації про продукцію, ухилення від укладення договору, обман; суди не дослідили та не оцінили надані позивачем результати наукових досліджень;

відмовляючи у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд першої інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 915/1764/17 та не взяв до уваги, що особа не змінювала предмет позову, тобто матеріально-правових вимог позивача до відповідача, стосовно яких позивач просить ухвалити судове рушення про відшкодування шкоди у певному грошовому еквіваленті, яка була завдана відповідачем позивачу шляхом порушення його прав як споживача. Позивач лише доповнив підстави позову новими обставинами при збереженні первісних обставин, які з`явилися вже під час судового розгляду справи (обман позивача, ненадання відповідей на запитання, затягування справи) і не були відомі ні позивачу, ні суду на час подання первісної позовної заяви, а тому ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року є незаконною і необґрунтованою.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що позивач пред`явив позов до АТ Нормарк та просив дослівно через ненадання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про споживчу продукцію та описи, що вводять в оману, споживчої продукції шести товарних груп, які широко використовуються у дитячому, рекреаційному та спортивному риболовстві, а саме: риболовних приманок з акустичними пристроями, приманок із застосуванням екологічно небезпечних харчових приманок з інгредієнтами чужорідними чи ворожими для водного середовища, приманок з покриттям, яке відбиває ультрафіолетове випромінювання, приманок з флуоресцентними кольорами та екологічно небезпечними флуоресцентними розчинними барвниками, приманок з голографічним та подібним декоративним покриттям, з урахуванням відсутності експертних, наукових та інших об`єктивних підтверджень вигаданих чи перебільшених переваг споживчої продукції вказаних шести товарних груп, зобов`язати відповідача, а саме: АТ Нормарк , Російська Федерація, вилучити вказану продукцію з продажів протягом тижня після ухвалення судового рішення (на підставі пункту 6-1 частини першої статті 15 Закону України Про захист прав споживачів ), яке повинно бути виконане судом Російської Федерації на підставі міжнародних принципів взаємності , з посиланням на порушенням відповідачем положень Закону України Про захист прав споживачів .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 15 Закону України Про захист прав споживачів та статті 700 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 369/7002/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 755/5301/16-ц, від 13 березня 2018 року у справі № 915/1764/17.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, відмовляючи у позові, місцевий суд, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позовних вимог, а саме не надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з приводу надання інформації щодо конкретного товару (отримання послуги) та/або з пропозицією придбати певний вид товару (отримати певну послугу), сам факт ознайомлення позивача через доступні засоби інформації з товарами, які реалізуються відповідачем, як суб`єктом господарювання, та зацікавленість позивача придбати та використовувати в майбутньому певний асортимент товарів у доступний для споживача спосіб, не може розцінюватись судом як доведений факт виникнення між сторонами відносин, що регулюються Закону України Про захист прав споживачів .

Встановлення нових фактичних обставин у справі та переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 369/7002/17-ц, на яку посилався заявник у скарзі, на відміну від справи, що переглядається, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, якими встановлено, що товар придбано, недоліки виявлено під час експлуатації, а тому вимоги про повернення коштів, сплачених позивачем, є обґрунтованими.

Таким чином, обставини, встановлені судом в цій справі, відрізняються від обставин, встановлених у справі, на судове рішення в якому посилався заявник.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 755/5301/16-ц, про яку зазначив ОСОБА_1 у скарзі, судом не застосовано статті 15 Закону України Про захист прав споживачів та статті 700 ЦК України, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з процесуальних підстав, оскільки суди фактично не розглянули позов в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам щодо застосування норм права, а саме - статті 15 Закону України Про захист прав споживачів та статті 700 ЦК України, викладеним у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 369/7002/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 755/5301/16-ц.

Доводи скарги про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 915/1764/17, не заслуговують на увагу, оскільки у цій постанові Верховний Суд зазначив, що частина 4 статті 22 ГПК України надавала право позивачу змінити предмет або підстави позову до початку розгляду господарським судом справи по суті. При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пред`являє окрему самостійну вимогу майнового характеру про відшкодування майнової шкоди в розрізі спору немайнового характеру, що фактично свідчить про подання позивачем нової позовної заяви, оскільки за своїм змістом та предметом позову у заяві про збільшення позовних вимог позивач одночасно змінює підстави та предмет позову, що є недопустимим відповідно вимог статті 49 ЦПК України, та свідчить про подання позивачем нової позовної заяви з визначенням іншого способу захисту в частині вимог майнового характеру та доведення заявлених вимог шляхом подання нових доказів.

З урахуванням наведеного висновки суду першої інстанції в цій ухвалі не суперечать висновкам суду касаційної інстанції, викладеним у постанові Верховного Суду, оскільки у справі, яка переглядається, суд встановив, що позивач пред`явив окрему самостійну вимогу майнового характеру про відшкодування майнової шкоди в розрізі спору немайнового характеру, що фактично свідчить про подання позивачем нової позовної заяви.

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норм права, які стали підставою для вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами було ухвалено судові рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо надання достовірної інформації, однак відповідач ухилявся від надання такої інформації; позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з не наданням йому необхідної інформації про продукцію, ухилення від укладення договору, обман; суди не дослідили та не оцінили надані позивачем результати наукових досліджень, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська