Постанова

від 07.09.2021 по справі 308/6629/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/6629/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 вересня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А.,

з участю секретаря Волощук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 березня 2020 року (у складі судді Данка В.Й.) за позовом за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мікс , третя особа - Комунальне підприємство земельного господарства Агромікс , про скасування рішень загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мікс ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у липні 2017 р.

Після уточнення позовних вимог у лютому 2018 р. (т.1 а.с.66-67) просила визнати неправомірними дії ОСББ Мікс щодо встановлення диференційованого тарифу та скасувати відповідні рішення загальних зборів ОСББ Мікс , зафіксовані у протоколі №7 (з додатками) від 25 грудня 2013 р. загальних зборів ОСББ Мікс і протоколі № 8 (з додатками) від 23 грудня 2014 р.

На обґрунтування позовних вимог указала, що вона є власником нежитлового приміщення площею 56,30 кв. м у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .

Позивач не є членом ОСББ, однак щомісячно сплачує комунальні платежі на користь ОСББ на підставі встановленого відповідачем тарифу на утримання будинку та прибудинкової території.

Зокрема, одним із оспорюванихрішень установлено, що суму загального тарифу на утримання будинку позивач має оплачувати із підвищеним коефіцієнтом К=1,5 по відношенню до тарифу, згідно з яким сплачуватимуть решта співвласників будинку. Іншим рішенням ОСББ Мікс установлено для позивача дискримінаційний по відношенню до інших співвласників будинку тариф К=2,0.

Встановлення таких коефіцієнтів обґрунтовано користування позивачем сумісними дверима.

Указані рішення прийняті з перевищенням повноважень і порушенням норм закону, відтак дії відповідача є неправомірними, а прийнятті правочини мають бути визнані недійсними.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 березня 2020 р. позов задоволено: визнано неправомірними дії ОСББ Мікс щодо встановлення диференційованого тарифу ОСОБА_1 ; скасовано рішення загальних зборів ОСББ Мікс , зафіксовані у протоколі №7 (з додатками) від 25 грудня 2013 р. загальних зборів ОСББ Мікс та протоколі №8 (з додатками) від 23 грудня 2014 р.Стягнуто з ОСББ Мікс на користь ОСОБА_1 640 грн. у відшкодування судового збору.

ОСОБА_1 просить змінити мотивувальну частину цього рішення, виключивши наступний висновок суду: Так, із письмових заперечень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_1 влаштувала дверний проріз в несучій стіні, котрий з`єднав сходову клітинку житлової частини будівлі з офісною і таким чином отримала додатковий прохід до власних офісних приміщень.Дана обставина позивачем заперечена не була . Вирішити питання розподілу судових витрат.

Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не мав процесуальних підстав брати до уваги висновок ОСОБА_2 (якого не було на момент подання позову), відтак такий висновок не має жодного відношення до спірних правовідносин, а тому це є підставою для виключення із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновку про влаштування позивачем додаткового проходу до власних приміщень.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.

Суд дійшов висновку, що рішенням загальних зборів членів ОСББ Мікс , зафіксованим у протоколі №7 від 25 грудня 2013р., встановлено для ОСОБА_1 відмінний по відношенню до інших співвласників будинку тариф К=1,5, а рішенням загальних зборів членів ОСББ МІКС зафіксоване у Протоколі №8 (з додатками) зборів членів ОСББ МІКС від 23 грудня 2014 р., встановлено для ОСОБА_1 відмінний по відношенню до інших співвласників будинку тариф К=2,0, вказані рішення ОСББ Мікс , зафіксовані у відповідних протоколах загальних зборів членів ОСББ Мікс , прийнято із перевищенням повноважень, з порушенням норм матеріального права, що обумовлює неправомірність таких дій з боку ОСББ Мікс .

Рішення оскаржується лише в частині висновку мотивувальної частини (на думку позивача) судового рішення, а саме: Так, із письмових заперечень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_1 влаштувала дверний проріз в несучій стіні, котрий з`єднав сходову клітинку житлової частини будівлі з офісною і таким чином отримала додатковий прохід до власних офісних приміщень. Дана обставина позивачем заперечена не була .

Дійсно, в мотивувальній частині судового рішення міститься указаний апелянтом текст, однак його не можна віднести до висновку суду, тобто до обставин та/або фактів, установлених судом першої інстанції.

Суд в оскаржуваному рішенні наводить таке: Спір, що є предметом даного судового дослідження, виник внаслідок застосування відповідачем різних умов (коефіцієнт 1.5, 2,0 за користування дверима) до рівнозначних угод з іншими співвласниками будинку.Загальними зборами ОСББ було прийняте Рішення №6 Протокол №7 від 25.12.13 р. за яким ОСОБА_1 на відміну від інших співвласників сплачує тариф за житлово-комунальні послуги в підвищеному розмірі 1,5.Також рішенням загальних зборів членів ОСББ МІКС зафіксованим в Протоколі №8 (з додатками) зборів членів ОСББ МІКС від 23 грудня 2014р. встановлено для ОСОБА_1 відмінний по відношенню до інших співвласників будинку вже тариф за житлово-комунальні послуги в підвищеному розмірі 2,0.Наявність даних коефіцієнтів обґрунтовано як за користування сумісними дверима.

Так із письмових заперечень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_1 влаштувала дверний проріз в несучій стіні, котрий з`єднав сходову клітинку житлової частини будівлі з офісною і таким чином отримала додатковий прохід до власних офісних приміщень.Дана обставина позивачем заперечена не була .

Отже, з указаного тексту вбачається, що по-перше: речення Так із письмових заперечень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_1 влаштувала дверний проріз в несучій стіні, котрий з`єднав сходову клітинку житлової частини будівлі з офісною і таким чином отримала додатковий прохід до власних офісних приміщень. Дана обставина позивачем заперечена не була , було вирвано позивачем із контексту, а по-друге - вказане речення не є мотивом, із чого виходив суд, задовольняючи позовні вимоги, суд таким чином лише описує правову позицію відповідача в суді першої інстанції.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Указаний абзац не має жодної преюдиції у контексті спірних правовідносин, оскільки це всього лиш опис того, на що посилається відповідач, збільшуючи коефіцієнт для оплати послуг позивачеві, проте це не є ні обставиною, яка безпосередньо досліджувалася і встановлювалася судом,ні висновком, який спричинив ухвалення саме такого рішення у спорі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, є необґрунтованими та суперечні обставинам справи.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Також від представника позивача 07.09.2021 р. надійшла заява про стягнення із відповідача судових витрат, які складаються із судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги та витрат на правову допомогу в розмірі 1 185 грн.

Стосовно стягнення із відповідача на користь позивача сплаченого останньою судового збору за подання апеляційної скарги, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції (яке і так ухвалено на користь позивача) залишено без змін. Крім того така вимога суперечить положенням ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1185 грн., належить зауважити наступне.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2019 р. у справі № 904/4494/18 було висловлено позицію, що з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом із першою заявою по суті спору не подав до суду попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.

У нашому випадку заява адвоката Козакової М.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідає указаним вимогам.

Так, адвокатом позивача не подано жодних доказів про понесені витрати на правову допомогу в розмірі 1185 грн. ні до закінчення судових дебатів у справі, ні протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У контексті наведеного колегія суддів дійшла висновку, що заява адвоката Козакової М.В. в інтересах ОСОБА_1 не відповідає вимогам процесуального закону, відтак питання розподілу судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.РішенняУжгородського міськрайонного суду від 23 березня 2020 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 23 вересня 2021 р.

Судді: