Рішення

від 08.06.2010 по справі 7/30-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 червня 2010 р.           Справа 7/30-08

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Літинської районної державної адміністрації,  ідентифікаційний  код  03084718,  вул. Леніна, 7, смт. Літин, Вінницька область, 22300,   

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1,  АДРЕСА_2,  (поштова адреса : АДРЕСА_3)  

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: СПД - ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про розірвання договорів оренди

За участю представників сторін:

позивача :   Віннічук М.А., керівник апарату

відповідача : не з"явився

третьої особи : ОСОБА_4, адвокат

ВСТАНОВИВ :

Літинською районною державною адміністрацією подано позов про розірвання договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004 р., зареєстрованого 11.05.2005 року за № 040501201060 та договору оренди водного об'єкта (ставків) з земельною ділянкою № 3 від 08.10.2004 року, укладених з  Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Справа розглядається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача СПД - ОСОБА_2

Ухвалою суду 16.12.2009 р. дана справа була прийнята до свого провадження суддею Залімським І.Г. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2010 р.

В свою чергу, розгляд справи неодноразово відкладався, як за клопотанням сторін та необхідністю внесення змін до складу учасників процесу, так і в зв"язку з оскарженням Літинською районною державною адміністрацією постанови Вищого господарського суду України, прийнятої і даній справі 10.11.2009 р., та подальшим надісланням справи до касаційної інстанції.

На визначену дату судового засідання відповідач не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не подав, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить вихідна кореспонденція суду № 3857 -3859 від 29.04.2010 р.

Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових пояснень СПД ОСОБА_1, останній проти задоволення позовних вимог заперечував, обгрунтовуючи факт порушення ним взятих на себе умовами договорів оренди, що є предметом розгляду даної справи, зобов"язань неналежним виконанням СПД ОСОБА_2 умов укладеного з відповідачем договору № 1/06 про спільну діяльність.  

За вказаних обставин суд вважає, що ним вжито усіх заходів для забезпечення відповідачу права на судовий захист своїх інтересів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд, врахувавши подану 21.04.2010 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній посилаючись на закінчення дії договору оренди водного об'єкта (ставків) з земельною ділянкою № 3 від 08.10.2004 року, зазначив, що станом на день розгляду справи відпала необхідність у розірванні вказаного договору, і з огляду на п. 6.1 даного договору, де визначено що договір оренди припиняється у разі закінчення терміну дії договору, просив суд розірвати договір оренди земель водного фонду від 21.08.2004 р., зареєстрованого 11.05.2005 року за № 040501201060, та зобов"язати ФОП ОСОБА_1 у семиденний термін з моменту набрання законної сили рішенням суду повернути позивачу земельну ділянку площею 161,9949 га.

Дані уточнення прийняті судом до розгляду та підлягають задоволенню, з огляду на їх обгрунтованість.

В судовому засіданні представниками позивача та третьої особи подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

04.06.2004 р. розпорядженням № 188 Літинської районної державної адміністрації "Про надання земельної ділянки в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 на території Івчанської сільської ради" було надано в оренду земельну ділянку із земель запасу Івчанської сільської ради загальною площею 161,9949 га, в тому рахунку земельну ділянку із колишніх земель Літинського виробничого рибцеху "Вінницярибгосп" площею 123,2514 га. В свою чергу, земельну ділянку площею 38,7435 га надано в оренду терміном на 49 років, а земельну ділянку із колишніх земель Літинського виробничого риб цеху "Вінницярибгосп" площею 123,2514 га – на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення). Окрім того, вказаним розпорядження було зобов'язано відповідача у місячний термін укласти договір оренди з Літинською райдержадміністрацією.

На виконання вказаного, 21.08.2004 року між Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області (Орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди земель водного фонду відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 161,9949 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення), розташовану за межами населеного пункту на території Івчанської сільської ради Літинського району Вінницької області.

Положеннями п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за один календарний рік складатиме 8 448,14 грн., а періодичність її внесення - два рази на рік рівними частинами, не пізніше 15-го червня та 15-го листопада поточного року.

У відповідності до вказаного Договору відповідач, окрім іншого зобов'язувався забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил використання земельної ділянки; не порушуючи прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів і своєчасно сплачуючи орендну плату - п.п.3.4.2, 3.4.7, 3.4.11 Договору.

Разом з тим, пунктом 4.3 Договору визначено, що однією із підстав для розірвання договору оренди є невиконання однією із сторін взятих на себе  обов'язків.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи зокрема довідок Літинського відділення ХОДПІ № 2283/10/1714 від 19.06.2008 р., № 3817/10/1714 від 11.11.2008 року, № 4057/10/1714 від 05.12.2008 року, № 67/10/1714 від 15.01.2009 року, № 2495/10/17-114 від 08.12.2009 р. та № 822/10/17-14 від 08.04.2010 відповідачем на протязі 2008 - 2009 років було допущено порушення взятих на себе зобов"язань щодо своєчасної сплати орендної плати.

Крім того, факт порушення вказаного вище зобов'язання відповідача знайшов відображення в листах Івчанського сільського голови від 09.06.2008 року № 67 (а.с.22, 68, т.1), від 22.12.2008 року № 130, довідці виданої виконкомом Івчанської сільської ради від 11.11.2008 року № 868 (а.с.146, т.1).

Також, в ході розгляду даної справи судом з"ясований факт тривалої відсутності відповідача на орендованому об'єкті у період з липня 2007 року по грудень 2008 року, що засвідчується на разі, наданими представником позивача актами від 19.06.2008 року та від 05.12.2008 року, що були складені за участю представника позивача, Івчанського сільського голови та громадян ОСОБА_2 і ОСОБА_5

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про оренду землі" визначено, що земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" умова щодо розміру орендної плати, строків та порядку її внесення є істотною умовою договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.  

Законодавець у ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачив, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених положеннями даного Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

До того ж, п. д) статті 141 Земельного кодексу України передбачено примусове припинення у судовому порядку прав на земельну ділянку у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати.

В силу ч. 5 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.  Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 23.07.2008 року № 765-1/19 з пропозицією добровільного розірвання господарського договору щодо оренди земель водного фону, укладеного 21.08.2004 р.

Відповідач у письмових поясненнях, наданих суду та наявних в матеріалах справи, не заперечує факт отримання від позивача цієї пропозиції, але з огляду на відхилення останньої, письмової відповіді у встановлені чинним законодавством строки, Літинській районній державній адміністрації не надав.

Суд вбачає за необхідне зауважити, що недотримання відповідачем встановленого законом порядку щодо надання відповіді на пропозицію про розірвання договорів, за наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору, не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки це суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення.

Вказана позиція знайшла своє відображення в п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Таким чином, системний аналіз вказаних вище норм приводить до висновку, що закон пов'язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду з невиконанням сторонами обов'язків, передбачених укладеним між ними договором, що з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини порушення відповідачем умов договору оренди землі від 21.08.2010 р., як в частині сплати орендних платежів, що окрім того не заперечувалось відповідачем, так в частині належного використання землі за цільовим призначенням без порушення прав власників суміжних земельних ділянок, свідчить про обгрнутованість позовних вимог Літинської районної державної адміністрації та є підставою для їх задоволення в частині розірвання договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004 р.

До того ж, судом також була розглянута вимога позивача щодо зобов"язання відповідача у семиденний термін, з моменту набрання рішенням суду законної сили, повернути Літинський районній державній адміністрації за актом прийому передачі земельну ділянку, отриманну ним на умовах договору договору оренди від 21.08.2004 р.

Відповідно до п. 2.4 договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року після припинення дії договору або його розірвання орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві  земельну ділянку (водний об'єкт) у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Разом з тим, положеннями ст. 34 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За таких обставин, суд вбачає за необхідне задовольнити вказану вимогу позивача та зобов'язати відповідача у семиденний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили повернути за актом прийому-передачі земельну ділянку, отриману ним на умовах договору оренди від 21.08.2004 р..

Окрім викладеного вище, суд звертає увагу на положення ст. 527 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 528  цього ж Кодексу виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Аналогічний припис міститься в ч. 1 ст.194 Господарського кодексу України, яка вказує, що виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Однак аналізом змісту договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004 р. встановлено, що обов'язки покладені на СПД ОСОБА_1 повинні виконуватись безпосередньо останнім. Вказані положення договорів прямо кореспондуються із ч. 1 ст.8 Закону України "Про оренду землі", яка вказує що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.  

Натомість п.п.1.1, 1.2 договору № 1/06 укладеного між СПД ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 04.04.2005 року суперечать вказаним вище нормам законодавства, оскільки передбачають передання 50 % прав по договору оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року До того ж вказаний договір не містить обов'язку ОСОБА_2 сплачувати замість СПД-ФО ОСОБА_1 орендну плату, а передбачає, що погашення податків, орендних плат та інших обов'язкових платежів здійснюється за рахунок отриманого доходу (п.4.1.1).  

У ч.ч. 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України закріплено, що  особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від нього, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів, тощо.

Крім того, в ч.2 ст.218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.  

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, з огляду на викладене судом не беруться до уваги заперечення відповідача, надані в наявних в матеріалах справи письмових поясненнях останнього.

Відповідно до ст. 33  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що уточненні позовні вимоги Літинської районної державної адміністрації є обгрунтованими, відповідають матеріалам справи та підтвердженні належеними доказами, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, беручи до уваги, що позивачем сплачено державне мито в сумі 102 грн., розмір надмірно сплаченого державного мита, з врахуванням заявлених позовних вимог, становить 17 грн., яке підлягає поверненню

          Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -     

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний код – НОМЕР_1, АДРЕСА_2, 22332) договір оренди земель водного фонду від 21.08.2004 року, зареєстрованого 11.05.2005 року за № 040501201060 у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України Літинський відділ.

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код – НОМЕР_1, АДРЕСА_2, 22332) у семиденний термін з моменту набрання даним рішенням законної сили повернути Літинській районній державній адміністрації (ідентифікаційний код – 03084718, вул. Леніна, 7, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, 22300)  за актом прийому-передачі земельні ділянки площею 38,7435 га та площею 123,2514 га.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код –НОМЕР_1, АДРЕСА_2, 22332) на користь Літинської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код –03084718, вул. Леніна, 7, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, 22300) - 56,7  грн. (п'ятьдесят шість грн. 70 коп.) відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 78,7 грн. (сімдесят вісім грн. 70 коп.) відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

6. Повернути з державного бюджету Літинській районній державній адміністрації (ідентифікаційний код –03084718, вул.Леніна, 7, смт.Літин Літинського району Вінницької області, 22300) надмірно сплачене державне мито в розмірі 17 грн. (сімнадцять грн.).

7. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.  

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  14 червня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  вул. Леніна, 7, смт. Літин, Вінницька область, 22300,

3 - відповідачу  АДРЕСА_2

4 - третій особі, СПД - ОСОБА_2, АДРЕСА_1