Рішення

від 08.06.2010 по справі 8/69-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 червня 2010 р.           Справа 8/69-10

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Баядера",  вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецької області , 84601; для листування : вул. 600- річчя , 17 , м. Вінниця, 21011   

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  АДРЕСА_1 , 24321  

про стягнення 99 545,47 грн.

За участю представників сторін:

позивача :   Стукальська Г.М., представник за дорученням

відповідача : ОСОБА_1, фізична особа - підприємець

інша особа : ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством "Баядера" подано позов про стягнення 99 545,47 грн. з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 26.04.2010 р. дана справа була прийнята до свого провадження суддею Залімським І.Г. і призначена до розгляду на 08.06.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на факт укладення між сторонами договору поставки, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначивши разом з тим, що відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків, яким останній фактично визнав заявлену до стягнення суму боргу.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу також не заперечував, надавши одночасно докази її часткового погашення в сумі 32 409,52 грн.

Представниками позивача та відповідача було подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

17.11.2008 р. між сторонами було укладено договір поставки (елітка) (далі Договір), відповідно до умов якого ПП "Баядера"(Постачальник) зобов"язується передати, а ФОП ОСОБА_1 (Покупець) прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі партії товару.

Пунктами 2.1, 2.2 сторони погодили, що ціна кожної одиниці товару визначається Постачальником та вказується у видатковій накладній. Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ці партія поставляється.

Положеннями п. 4.1 Договору визначено, що розрахунки за товар здійснюється за кожною поставленою партією товару шляхом оплати Покупцем вартості партії товару протягом 60 календарних днів з дати поставки такої партії.

Також, п. 6.3 Договору сторони узгодили, що оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів.

Як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних № 15 від 29.10.2009 р., № 294578 та № 294579 від 03.11.2009 р., №№ 295875, 295876, 296136, та 296138 від 09.11.2009 р., № 297367 від 13.11.2009 р., №№ 298095, 298096 від 17.11.2009 р., №№ 299696, 299697, 299770 від 24.11.2009 р., № 301410 від 28.11.2009 р., №№ 301693, 301695 від 01.12.2009 р., № 303372, 303377 від 09.12.2009 р., № 304421 від 11.12.2009 р., № 305238 від 14.12.2009 р., № 305375 від 15.12.2009 р., № 305880 від 16.12.2009 р. відповідачу було поставлено товару на загальну суму 73 619,52 грн.

В свою чергу, в ході розгляду даної справи, зокрема вивчення наведених вище видаткових накладних, суд дійшов висновку про без договірний характер вказаних поставок, оскільки позивачем не надано належних доказів в підтвердження факту поставки товару відповідачу саме у відповідності до умов укладеного між сторонами договору поставки (елітка) від 17.11.2008 р.

Разом з тим, відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконував, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати ФОП ОСОБА_1 коштів за отриманий на підставі наведених вище видаткових накладних товар.

З метою досудового врегулювання спору, 25.02.2010 р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 61 з вимогою на протязі 5 календарних днів сплатити суму заборгованості за поставлений товар.

Дана вимога, станом на день порушення провадження у справі виконана відповідачем не була.

В ході ж вивчення судом наданих сторонами доказів, судом встановлено, що станом на день розгляду справи борг відповідача перед позивачем за товар отриманий на підставі перелічених вище видаткових накладних складає 33 402,52 грн., що також підтверджено представниками сторін як в судовому засіданні, так і шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків.

До того ж, представниками сторін було зазначено в судовому засіданні про факт часткової сплати відповідачем суми боргу.

Дослідивши  подані відповідачем докази, та з огляду на той факт, що дана позовна заява була подана до господарського суду 01.04.2010 р., що засвідчується на разі вхідним поштовим штампом канцелярії господарського суду Вінницької області, а надані, в підтвердження сплати боргу, платіжні документи датовані починаючи з 12.04.2010 р., суд дійшов висновку, що відповідачем була проведена оплата після подання позовної заяви.

Таким чином, враховуючи викладене та факт підтвердження сплати відповідачем суми боргу належними доказами, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 40 217 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України з покладенням судових витрат на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 202, ст. 205 та ст. 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

До того ж, положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Таким чином, враховуючи викладене та беручи до уваги факт визнання відповідачем суми боргу в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 33 402,52 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення 2 546,88 грн. пені, 1293,21 грн. 10% річних, 22085,86 грн. грн. штрафу у розмірі 30% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Стаття 611 ЦК України передбачає наслідки порушення зобов’язання, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до  ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи встановлену в судовому засіданні природу виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, тобто здійснення поставка товару на бездоговірній основі поза умовами будь-якого договору, суд приходить до висновку про безпідставність заявлення до стягнення  вказаних господарських санкцій.

Водночас, судом не беруться до уваги посилання позивача в обгрунтування заявленої до стягнення суми боргу, на факт укладення між сторонами двох договорів поставки, оскільки під час здійснення провадження у справі суду не надано доказів існування між сторонами договірних відносин по жодному з договорів. До того ж, в матеріалах справи фігурує лише один договір укладений сторонами 17.11.2008 р., іншого ж суду для огляду не надано.

Відповідно до ст. 33  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача 99 545,47 грн., з яких 73 619,52 грн. сума основного боргу, 2 546,88 грн. пені, 1293,21 грн. 10% річних та 22085,86 грн. грн. штрафу у розмірі 30% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено, підлягають частковому задоволенню в сумі 33 402,52 грн. основного боргу.

Провадження у справі в частині стягнення 40 217 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення з відповідача 25 925,95  грн. слід відмовити.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -    

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково в сумі 33 402,52 грн. Провадження у справі в частині стягнення 40 217 грн. припинити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційни код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 24321) на користь Приватного підприємства "Баядера" (код ЄДРПОУ 13491057, вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, 84601, п/р 26001050225010 у ВОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 302010) 33 402,52 грн. (тридцять три тисячі чотириста дві грн. 52 коп.) основного боргу, 736,2 грн. (сімсот тридцять шість грн. 20 коп.) витрат на сплату державного мита; 174,54 грн. (сто сімдесят чотири грн. 54 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.  

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  14 червня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  вул. 600- річчя , 17 , м. Вінниця, 21011

3 - відповідачу  АДРЕСА_1 , 24321