Рішення

від 28.09.2021 по справі 911/1621/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2021Справа № 911/1621/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 911/1621/21

за позовом Акціонерного товариства Харківське підприємство автобусних станцій

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія СВ Транс-Плюс

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

02 червня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 31.05.2021 року Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "СВ Транс-Плюс" про стягнення грошових коштів у розмірі 14 108,27 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісім гривень 27 копійок).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 46/19 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях від 06.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2021 року позовну заяву Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "СВ Транс-Плюс" про стягнення грошових коштів у розмірі 14 108,27 грн. направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

24 червня 2021 року матеріали справи № 911/1621/21 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 року матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 року у справі № 911/1621/21 позовну заяву б/н від 31.05.2021 року Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "СВ Транс-Плюс" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Акціонерному товариству "Харківське підприємство автобусних станцій" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Акціонерному товариству "Харківське підприємство автобусних станцій" за адресою: 61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, 22, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0105478375499 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 01.07.2021 року у справі № 911/1621/21 вручено уповноваженому представнику позивача - 09.07.2021 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 14.07.2021 року (включно).

16 липня 2021 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" надійшла заява б/н від 14.07.2021 року "Про усунення недоліків". Вказана заява направлена відправленням "Укрпошта Експрес" 14.07.2021 року за штриховим кодовим ідентифікатором 6102256010746, що підтверджується датою оформлення на конверті, тобто подана у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 911/1621/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

25.08.2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, в якій позивач просить вважати правильним періодом стягнення штрафу з 01.11.2020 року по 30.04.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 року відмовлено відповідачу у поновленні строку для подання відзиву на позов, продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 01.09.2021 року включно.

31.08.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За приписами ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Виходячи з вищевказаної норми процесуального закону, заява, клопотання чи заперечення, має містити власноручний підпис заявника або його представника при цьому, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів не допускається.

Підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об`єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Натомість, поданий до суду відзив б/н від 29.08.2021 року не містить власноручного підпису чи електронного цифрового підпису представника відповідача, адвоката - Патюк С.О., на ньому проставлений факсиміле. Належних та допустимих доказів на підтвердження використання факсиміле заявником до суду не надано.

Наявність на відзиві факсимільного підпису означає, що він не підписаний особою, яка має право його підписувати.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.2021 року у справі № 916/3209/20.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відзив на позовну заяву ТОВ Транспортна компанія СВ Транс-Плюс поданий без додержання вимог статті 170 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим не приймається судом до розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2019 року між Публічним акціонерним товариством Харківське підприємство автобусних станцій , назву змінено на Акціонерне товариство Харківське підприємство автобусних станцій (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія СВ Транс-Плюс (надалі - відповідач) укладено договір № 46/19 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях, предметом якого є надання послуг і виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів автобусних маршрутів згідно з затвердженими розкладами руху на автостанціях м. Харкова та Харківської області, які входять до складу ПАТ ХПАС (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору, ХПАС надає перевізникові послуги, пов`язані з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів тих маршрутів, які згідно з дозволами органу державного управління на автомобільному транспорті закріпленні за перевізником.

Згідно з п. 2.2.11. договору у разі неможливості виконати рейс негайно сповістити про це ХПАС усно та письмово.

Відповідно до п. 4.1. договору, виручка від реалізації квитків згідно з касовими відомостями без урахування страхового збору розподіляється у співвідношенні: винагорода ХПАС - 10% (в тому числі ПДВ), перевізнику - 90%.

Згідно з п. 4.2. договору, виручка від реалізації багажних квитків касами автостанцій розподіляється у співвідношенні: ХПАС - 50% (в тому числі ПДВ), перевізнику - 50%.

Умовами пункту 4.3. договору визначено, що розрахунки ХАПС з перевізником проводяться плановими платежами на поточний рахунок перевізника, зазначений у розділі 12, кожні 5 діб, а кінцевий розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним по реєстру відомостей реалізації квитків за вирахуванням винагороди ХПАС зазначеної у п. 4.1. та 4.2.

Виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт, який підписується сторонами до 10 числа місяця наступного за звітним, і є підставою для розрахунків (п. 4.5. договору).

Згідно з п. 5.1. договору ХПАС і перевізник за невиконання зобов`язань, передбачених цим договором, несуть матеріальну відповідальність у вигляді штрафів.

Відповідно до п. 5.1.2.1. договору перевізник сплачує ХПАС штраф за неподачу автобуса в начальний пункт маршруту (зрив рейсу), початок руху автобуса за маршрутом не з автостанції та за незаїзд транзитного автобуса згідно з затвердженим розкладом руху на автостанцію без поважних причин - у розмірі 50 гривень за кожний випадок.

Згідно з п. 5.2. договору підставою для матеріальної відповідальності ХПАС і перевізника є претензії, до яких додаються акти, що оформлюються згідно з матеріалами перевірок посадових осіб, відомостями касового продажу квитків, даними диспетчерських журналів, записами у дорожній документації, завіреними підписами відповідальних осіб. Суми штрафів визначаються на підставі цього договору згідно з претензіями, виставленими не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.3. договору у разі незгоди з виставленим ХПАС або перевізником штрафом винна сторона у 10-тиденний термін після надходження претензії в письмовій формі повинна повідомити іншу сторону з обґрунтованістю причин незгоди. При відсутності обґрунтованої письмової відповіді ХПАС стягує з перевізника штрафи або відшкодовує перевізнику штрафи згідно з виставленою претензією.

Умовами пункту п. 5.4. договору визначено, що на суму виставлених стороною штрафних санкцій зменшуються або збільшуються платежі, передбачені пунктом 4.1 укладеного договору. У разі, якщо суми штрафів перевищують суму платежу, перевізник сплачує суму штрафів на розрахунковий рахунок або в касу ХПАС.

У відповідності до п.п. 2.4 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року із змінами від 16.03.2020 року № 215 заборонено з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року - регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями) та заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення. Дані обмеження продовжувались до 23.05.2020 року.

У зв`язку з цим, АТ "ХПАС" видано Наказ № 33 від 17.03.2020 року про зупинення з 18.03.2020 року діяльності суб`єкта господарювання на період карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 року № 392 та протоколу Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 22.05.2020 року дозволено з 23.05.2020 року регулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньо обласному та міжобласному сполученні.

У зв`язку з вищенаведеним, АТ "ХПАС" видано Наказ від 22.05.2020 року № 38 про початок роботи автостанції з 23.05.2020 року.

Таким чином, АТ "ХПАС" з 18.03.2020 року до 23.05.2020 року не здійснював господарської діяльності на період дії карантину.

Як вказує позивач, у період з 01.11.2020 року по 30.04.2021 року відповідачем були допущені випадки не заїздів на автостанції в кількості 534 разів, на загальну суму 14 108,27 грн., що підтверджується актами про невиконання рейсів по датам та часу відправлення, а саме: від 12.11.2020 року, від 11.12.2020 року, від 12.12.2020 року, від 11.01.2021 року, від 02.02.2021 року, від 04.03.2021 року, від 05.04.2021 року.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензіями № 11/433 від 14.12.2020 року, № 11/8 від 11.01.2021 року, № 07/44 від 03.02.2021 року, № 11/83 від 04.03.2021 року, № 11/124 від 05.04.2021 року про сплату штрафу за незаїзди на транзитні автостанції на внутрішньообласному маршруті: Сєвєродонецьк - Колобжег.

У позові позивачем зазначено, що станом на 30.04.2021 року заборгованість позивача перед відповідачем становить 14 108,27 грн.

Таким чином, позивач вказує, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором порушує його права, у зв`язку з чим він був вимушений звернутись з відповідним позовом до суду для відновлення порушених прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт визначення основних термінів: автостанція - споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під`їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про автомобільний транспорт відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 32 Закону України Про автомобільний транспорт відносини автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором. Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів. Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вже було встановлено судом вище, 06.12.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 46/19 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях.

Згідно п. 1.8.4. Статуту АТ "Харківське підприємство автобусних станцій", до складу Товариства (без права юридичної особи) входять відокремлені виробничі структурні підрозділи (автостанції, касові та касово-диспетчерські пункти), розташовані в м. Харкові та Харківській області та інші об`єкти, що йому належать.

Відповідно до п. 5.1.2.1. договору перевізник сплачує ХПАС штраф за не подачу автобуса в начальний пункт маршруту (зрив рейсу), початок руху автобуса за маршрутом не з автостанції та за незаїзд транзитного автобуса згідно з затвердженим розкладом руху на автостанцію без поважних причин - у розмірі 50 гривень за кожний випадок.

Пунктом 5.2. договору визначено, що підставою для матеріальної відповідальності ХПАС і перевізника є претензії, до яких додаються акти, що оформлюються згідно з матеріалами перевірок посадових осіб, відомостями касового продажу квитків, даними диспетчерських журналів, записами у дорожній документації, завіреними підписами відповідальних осіб. Суми штрафів визначаються на підставі цього договору згідно з претензіями, виставленими не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Положеннями частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума., рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем додано до матеріалів справи відповідні акти та претензії, які були складені та направлені відповідачу. Натомість відповідачем не спростовано обставин, які викладені в актах. Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 14 108,27 грн. заборгованості та не надав доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати штрафу, тоді як відповідач доказів сплати штрафу станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми штрафу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 14 108,27 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісім гривень 27 копійок).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно наведеного у позовній заяві попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат розмір витрат позивача на правничу допомогу становить 20 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2021 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням Декстра було укладено договір про надання правничої допомоги №26/4-05, за умовами п. 2.1.1. якого, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити вивчення та надати правовий аналіз обставинам, які слугують підставами для подання позовної заяви; зробити аналіз судової практики; здійснити аналіз наявних письмових доказів на предмет їх належності та достатності, а також виготовити їх копії; підготувати та подати відповідну позовну заяву до Господарського суду Київської області; представляти інтереси клієнта по даній справі у судах всіх інстанцій, сумлінно користуватися правами наданими процесуальним законодавством України в інтересах клієнта, складати інші необхідні супутні процесуальні документи та подавати їх до суду.

Згідно з п. 4.2. договору обсяг правової допомоги враховується при визначені обгрунтованого розміру гонорару за наступними показниками:

- вартість послуг АО наданих клієнту, в тому числі щодо виконання пункту 2.1.1. цього договору - визначається на підставі звіту витраченого часу адвоката АО з розрахунку 1 (одна) година витраченого часу адвоката АО дорівнює 1200 грн.;

- вартість представництва інтересів клієнта у судовому засіданні (участь адвоката АО у судовому засіданні І інстанції) є фіксованою та складає 2000 грн. за кожне судове засідання.

Судом встановлено, що позивачем не надано розрахунку витрат на правничу допомогу, який підтверджує обсяг та вартість наданих послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено фактичного розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія СВ Транс-Плюс (ідентифікаційний код 39843638, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-Б, оф. 402/1) на користь Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (ідентифікаційний код 03115293, адреса: 61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, 22) грошові кошти: штрафу - 14 108,27 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісім гривень 27 копійок) та судовий збір - 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.09.2021р.

Суддя О.В. Котков