Ухвала

від 29.09.2021 по справі 177/368/21

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/368/21

Провадження № 2-з/177/33/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2021

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Данилової А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із зазначеною заявою, в обґрунтування якої посилається на те, що в провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

Предметом спору по даній справі є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики у сумі 38160,00 грн., моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. та судових витрат.

Відповідачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6.050 га., кадастровий номер 1221883500:04:001:0148, розташована на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 095262.

Заявник стверджує, що дана земельна ділянка, що є приватною власністю відповідача, без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб та у разі невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у зв`язку із чим просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 6.050 га., кадастровий номер 1221883500:04:001:0148, розташовану на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що належить ОСОБА_2 , на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 095262, а також заборони іншими особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки.

На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України, справа розглянута за відсутності сторін.

Оскільки справа розглядається за відсутності сторін, то у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали заяви, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги заявника про забезпечення позову не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, серед інших, судом можуть бути застосовані такі заходи забезпечення позову: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (відповідний висновок викладено у постанові ВС від 13.03.2019 року по справі №755/1357/18).

Крім того, як зазначено вище, при вирішенні питання забезпечення позову суд має враховувати вимоги співмірності, що передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як видно із заяви про забезпечення позову, заявник вказує про необхідність забезпечення позову з метою виконання судового рішення про стягнення коштів у загальному розмірі 61430,00 грн., при цьому просить накласти арешт на земельну ділянку площею 6.050 га, кадастровий номер 1221883500:04:001:0148, розташовану на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Вказана земельна ділянка не є предметом спору, вона належить на праві власності позивачеві, а доводи заявника про можливість її відчуження без його згоди, суд розцінює критично, оскільки будь-яких підстав для отримання такого дозволу, суду не повідомлено та їх існування перед судом не доведено. Крім цього, заявник не надає суду доказів вартості земельної ділянки, що унеможливлює визначення співмірності обраного заявником способу забезпечення позову з заявленими позовними вимогами.

Крім того, заявником не надано доказів того, що ОСОБА_2 , взагалі має намір продати зазначену земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності та не обґрунтовано та не доведено того факту, що відчуження земельної ділянки може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду щодо стягнення коштів, у разі задоволення позову.

Заявник заявляючи про те, що реалізація земельної ділянки може утруднити виконання можливого рішення суду по справі за позовом про стягнення грошових коштів, не конкретизує, як саме реалізація відповідачем своєї власності перешкодить або унеможливить виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, у разі ухвалення такого рішення.

Захід забезпечення позову у вигляді арешту майна на вищевказану земельну ділянку, що належить відповідачу, безумовно порушить її права як власника земельної ділянки, яка до того ж не є предметом даного спору.

Такий спосіб забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки, згідно ч.1 ст. 150 ЦПК України, може бути застосована лише щодо майна, яке є предметом спору. Дана земельна ділянка не є предметом спору справі, що перебуває в провадженні суду.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що при поданні заявником заяви про забезпечення позову, останнім не наведено доказів того, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя М.В.Березюк