Постанова

від 29.09.2021 по справі 916/323/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/323/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №5

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Доронін О.Д., за ордером;

від відповідача: Коваленко К.О., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» та Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області

від 07 червня 2021 року (повний текст складений 11.06.2021р.)

по справі № 916/323/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки»

до відповідача Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни

про стягнення 573 281,70 грн., -

суддя суду першої інстанції: Малярчук І.А.

час та місце винесення додаткового рішення: 07.06.2021р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 29.09.2021р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» (далі-позивач, ТОВ НДУККЦПБ ) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця (ФОП) Федорчук Лариси Рафаїловни (далі-відповідач) з вимогою про стягнення 573 281,70 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2021р. залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки до Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни про стягнення 573 281,70грн.

19.05.2021р. до Господарського суду Одеської області від Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни надійшла заява про розподіл судових витрат, якою відповідач зазначив, що при розгляді справи №916/323/21 ним були понесені судові витрати у розмірі 188 303,79 грн., а тому вказану суму відповідач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» на свою користь.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. по справі №916/323/20 (суддя Малярчук І.А.) заяву Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» на користь Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни 120 270,45 грн.

Частково задовольняючи заяву Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни про розподіл судових витрат, місцевий господарський суд, дослідивши матеріали справи встановив, зокрема, що зазначений адвокатом затрачений час на послуги останнього був невиправдано завищеним. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування на суму адвокатських витрат ПДВ є неможливим, оскільки при розгляді справи у суді першої інстанції відповідачем не надано доказів, що Адвокатське бюро Коваленко Катерини є платником ПДВ, а тому враховуючи категорію справи, рівень її складності, тривалість розгляду даної справи, підлягає стягненню 120 270,45грн. судових витрат, що на думку суду першої інстанції є розумною, співмірною та пропорційною сумую.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р., та ухвали нове рішення яким у задоволені заяви Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни про стягнення судових витрат відмовити у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права прийнято до розгляду недопустимі докази та враховано позицію однієї сторони, а саме відповідача, що свідчить про однобокий розгляд справи.

Так, позивач, посилаючись на ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (якою встановлено, зокрема, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії), вважає, що копії квитанцій, наданих відповідачем у підтвердження оплати аудиторських послуг, проведення судової економічної експертизи та копія товарного чеку щодо оплати відповідачем ксерокопій, не є допустимими доказами. Водночас, апелянт вказує, що копії доказів, у відповідності до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути надіслані особою, яка їх надає, іншим учасникам справи

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» зазначає, що судом першої інстанції не було викликано позивача, який є стороною по справі. Даний факт на думку позивача свідчить про упереджений розгляд справи судом першої інстанції.

Більш детально доводи ТОВ НДУККЦПБ викладені в апеляційній скарзі.

Окрім цього, Фізична особа-підприємець Федорчук Лариса Рафаїловна також звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. в частині відмови відповідачу у решті вимог, викладених в заяві від 19.05.2021р. про розподіл судових витрат та ухвалити нове рішення, яким заяву про розподіл судових витрат від 19.05.2021р. задовольнити повністю.

Зокрема, обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідачем зазначається, що судом першої інстанції в додатковому рішенні, зменшуючи розмір судових витрат, вказується стаття 129 Господарського процесуального кодексу України,однак не зазначається конкретну правову підставу для такого зменшення.

Крім того, не погоджуючись із відмовою суду у стягненні нарахованої суми ПДВ, оскільки відповідач не довів, що Адвокатське бюро Коваленко Катерини зареєстроване як платник ПДВ, ФОП Федорчук Л.Р. зауважує, що ПДВ - це непрямий податок, що входить у вартість товарів (робіт, послуг), а тому Акт приймання-передачі наданих послуг є первінним документом, що підтверджує, що Адвокатське бюро Коваленко Катерини зареєстроване як платник ПДВ. Крім того, відповідач звертає увагу, що загальновідомі обставини не підлягають доказуванню, а факт реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість підтверджується інформацією про таку реєстрацію на офіційному веб-порталі Державної податкової служби України.

Також ФОП Федорчук Лариса Рафаїловна у своїй апеляційній скарзі зазначає, що при прийнятті Господарським судом Одеської області додаткового рішення від 07.06.2021р. по справі №916/323/20 не враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.05.2021р. у справі №910/7586/19 щодо врахування часу, витраченого на дорогу для участі у судовому засіданні, у складову правничої допомоги, яка підлягає компенсації.

Разом з тим, відповідач зазначає, що для ефективного захисту його інтересів та доведення безпідставності та необґрунтованості позову, адвокат доклала зусиль для збирання доказів. Так, представником відповідача було надіслано 8 адвокатських запитів з метою отримання належних та допустимих доказів У відповідь на запити, уповноважені особи надали належним чином завірені копії 292 різних документів. Усі документи підлягали аналізу та опрацюванню адвокатом (приблизно 1800 аркушів). Окрім того, для проведення судової експертизи (на виконання ухвали) було зібрано та долучено понад 200 документів, які належать відповідачу. Тобто, судом першої інстанції необґрунтовано та всупереч фактичним обставинам справи зменшено витрати на професійну правничу допомогу щодо збору, витребування та долучення до матеріалів справи необхідних доказів.

Детальніше доводи ФОП Федорчук Л.Р. викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. у справі №916/323/20, розгляд справи призначено на 15 вересня 2021р. о 10:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. по справі №916/323/20; об`єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» у справі №916/323/20, призначено на 15 вересня 2021 року о 10:30 год. Учасникам справи встановлено строк для подання відповідних відзивів на апеляційні скарги.

29.07.2021р. від Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» , відповідно до якого відповідач зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» без задоволення.

06.09.2021р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни, в якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021р. у судовому засіданні оголошено перерву до 29 вересня 2021р. о 12:30 год.

27.09.2021р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки" до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про зменшення розподілу судових витрат.

Дослідивши вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку про залишення його без задоволення, оскільки обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Водночас, позивачем відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, не доведено жодним доказом неспівмірності заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а лише зазначено без відповідного обґрунтування суму, яку позивач визнає, а саме: 62 787,29 грн.

Окрім того, ТОВ "Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки" не доведено неспівмірності заявлених ФОП Федорчук Л.Р. витрат на професійну правничу допомогу та наявності підстав для їх зменшення і у поданій апеляційній скарзі.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для зменшення заявлених відповідачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені.

Також, 27.09.2021р. представником позивача заявлено клопотання про проведення судового засідання без участі представника ТОВ "Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки", що було враховано колегією суддів.

28.09.2021р. від Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

У судовому засіданні 29.09.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо твердження ТОВ «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» про неповідомлення судом останнього про розгляд заяви відповідача щодо розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2021р. залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» до Фізичної особи - підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни про стягнення 573281,70 грн.

19.05.2021р. за вх.№2-656/21 до суду від ФОП Федорчук Л.Р. надійшла заява про розподіл судових витрат, яку ухвалою суду від 24.05.2021р. призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.06.2021р. об 11 год. 20 хв.

Матеріали справи свідчать, що вказана ухвала була відправлена позивачу у справі на офіційну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» (код ЄДРПОУ 36156154), яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Космонавтів, 36, м. Одеса, Одеська область, 65078, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.05.2021р. за штрихкодовим ідентифікатором 6511913376052, наявним у матеріалах справи.

Однак, вказане поштове відправлення не було вручено позивачу, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою пошти від 07.06.2021р. та повернулось до суду 09.06.2021р.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження , місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2019р. у справі №904/5452/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного суду вказав, що в разі якщо ухвалу зі справи було надіслано за належною адресою, і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що копія ухвали про призначення судового засідання стосовно розгляду заяви ФОП Федорчук Л.Р. про відшкодування витрат на правничу допомогу повернута із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» , колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду апеляційної інстанції від 24.05.2021р. вважається врученою ТОВ «НДУККЦПБ» саме 07.06.2021р.

Таким чином, враховуючи, що вищенаведена ухвала була повернута до суду та отримана останнім лише 09.06.2021р. за вх.№1519/21, а згідно діючому законодавству вказана ухвала вважається врученою ТОВ «НДУККЦПБ» лише 07.06.2021р., апеляційний суд дійшов висновку, що станом на 07.06.2021р. у Господарського суду Одеської області не було інформації щодо отримання позивачем ухвали про розгляд 07.06.2021р. заяви ФОП Федорчук Л.Р. про розподіл судових витрат.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Частиною 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За умовами ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України)

Частиною 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Разом з тим, частиною 6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Отже, саме на суд покладено обов`язок щодо належного і завчасного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії. Більше того, чинне процесуальне законодавство передбачає, що ухвала суду повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали суду про розгляд заяви ФОП Федорчук Л.Р. щодо розподілу судових витрат та призначення цього розгляду на 07.06.2021р. було направлено судом позивачу 24.05.2021р., що підтверджується відміткою про відправку процесуального документу на оригіналі наведеної ухвали (т. 11, а.с. 191 зв.ст.).

Однак, судова колегія звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази отримання вказаної ухвали ТОВ «НДУККЦПБ» завчасно до дня судового засідання.

Водночас, відповідно до наявного у матеріалах справи поштового відправлення, вказана ухвала вважається врученою позивачеві 07.06.2021р., тобто, безпосередньо в день проведення судового засідання.

За таких обставин, апеляційна колегія зазначає, що позивач не був обізнаний про розгляд заяви ФОП Федорчук Л.Р. щодо розподілу судових витрат у справі №916/323/20 в суді першої інстанції 07.06.2021р., не повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином , внаслідок чого не реалізував право участі у судовому засіданні 07.06.2021р.

При цьому, судова враховує, що у цьому випадку, відповідно до ч.6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен вирішити питання про розподіл судових витрат у 15-ти денний строк з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, а неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату , час та місце судового засідання, не перешкоджають розгляду заяви.

Однак, судова колегія зауважує, що місцевий господарський суд, не зважаючи на стислі строки розгляду відповідної заяви, здійснив відправку вищевказаної ухвали лише шляхом поштового відправлення за допомогою АТ Укрпошта , хоча повинен був врахувати те, що для повідомлення позивача поштовим листом про дату судового засідання потрібен час на пересилку ухвали про призначення розгляду справи.

Відтак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості здійснити додаткові заходи щодо належного повідомлення сторони позивача про призначення судового засідання у справі №916/323/20 на 07.06.2021р., наприклад, шляхом надсилання відповідної інформації позивачу у даній справі телефонограмою (враховуючи наявність у матеріалах справи телефонних номерів представників позивача), факсограмою, засобами електронного зв`язку тощо (у матеріалах справи містяться електронні адреси представників позивача), або розміщенням відповідної інформації (оголошення) на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.

Проте, жодного доказу щодо додаткового повідомлення ТОВ «НДУККЦПБ» , крім надіслання АТ Укрпошта 24.05.2021р. ухвали суду із зазначенням дати проведення судового засідання 07.06.2021р., у матеріалах справи не міститься.

Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу від 07.06.2021р. суд першої інстанції не пересвідчився, чи отримана ухвала суду від 24.05.2021р. позивачем у даній справі.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши вказані обставини, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо належного повідомлення ТОВ «НДУККЦПБ» про час та місце судового засідання, призначеного на 07.06.2020р., що в свою чергу, позбавило позивача можливості скористатися своїми процесуальними правами учасника справи, наданими Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з п. 3 ч 3. ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на те, що апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, зокрема, неналежним повідомленням про час та дату засідання, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. у справі №916/323/20 підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права.

Така ж правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2019р. у справі №906/142/18 (провадження №12-233гс18), у постанові Верховного Суду від 09.04.2019р. у справ №913/444/18.

Щодо розгляду по суті заяви ФОП Федорчук Л.Р. стосовно розподілу судових витрат.

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в разі, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При цьому, порядок розподілу судових витрат визначає стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

- у разі задоволення позову - на відповідача;

- у разі відмови в позові - на позивача;

- у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За приписами ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених, зокрема ч. 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 8 ст. 129 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріали справи свідчать, що позовна заява ТОВ «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» щодо стягнення з ФОП Федорчук Лариси Рафаїловни 573 281,70 грн. була подана до господарського суду 10.02.2020р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву (т. 1, а.с. 25-67) просить закрити провадження у справі №916/323/20 у зв`язку із відсутністю спору та наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в загальному розмірі 23 400,00 грн., виходячи з того, що 1 година роботи адвоката становить 1 560,00 грн. з урахуванням ПДВ (1 300,00 грн. - без урахування ПДВ).

При цьому, для здійснення захисту прав та інтересів відповідача адвокат орієнтовано планував витратить 15 годин роботи, а саме: зустріч з Клієнтом - близько 3 годин (4 680,00 грн.); ознайомлення з матеріалами справи (з урахуванням часу на проїзд) - близько 3 годин (4 680,00 грн.); формування правової позиції, збір необхідних доказів, складання та подача до Господарського суду процесуальних документів - близько 5 годин (7 800,00 грн.); участь у судових засіданнях суду першої інстанції (з урахуванням часу на проїзд) - близько 4 годин (6 240,00 грн.).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2021р. у справі №916/323/20 позов залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи тривале нез`явлення позивача (його представників) у судові засідання, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» без розгляду.

При цьому, у судовому засіданні 12.05.2021р. (до винесення судом першої інстанції рішення у цій справі - примітка суду) відповідач звернувся до суду з заявою (у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України), в якій заявив, що докази понесених судових витрат відповідача будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

19.05.2021р. відповідач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про розподіл судових витрат з вимогою щодо відшкодування йому за рахунок позивача 188 303,79 грн., до якої заявником було додані (т.11, а.с. 173-186):

- копія договору про надання професійної правничої допомоги №60 від 25.10.2019р., укладений між АБ «Коваленко Катерини» та Федорчук Л.Р.,

- копія акту приймання-передачі наданих послуг від 12.05.2021р., згідно з яким АБ «Коваленко Катерини» надало, а ФОП Федорчук Л.Р. прийняла без зауважень професійну правничу допомогу у справі №916/323/20 на загальну суму 124 800,00 грн. (у.т.ч. ПДВ 20 800,00 грн.),

- копія додатку до акту від 12.05.2021р. за договором №60 від 25.10.2019р., який по суті є детальним описом наданих Клієнту послуг з боку АО.,

- копія акту здачі-приймання робіт від 17.08.2020р. згідно договору №11/08/2020р. від 11.08.2020р., відповідно до якого ПП Аудиторська компанія Сучасні технології аудиту виконало завдання ФОП Федорчук Л.Р. з виконання узгодження процедур стосовно фінансової інформації. Вартість цих послуг становить 20 000,00 грн.

- копія рахунку ПП Аудиторська компанія Сучасні технології аудиту від 17.08.2020р. на 20 000,00 грн.,

- копія квитанції №28016387 від 18.08.2020р. на суму 20 000,00 грн. щодо оплати з боку ФОП Федорчук Л.Р. вищенаведеного рахунку,

- копія квитанції №28016388 від 18.08.2020р. на суму 200,00 грн. (комісія за розрахунково-касові послуги),

- копія квитанції №29171943 від 27.10.2020р. на суму 42 363,70 грн., згідно з якою ФОП Федорчук Л.Р. було оплачено судову економічну експертизу,

- копія квитанції №29171944 від 27.10.2020р. на суму 423,60 грн. щодо оплати комісії за озрахунково-касові послуги,

- копія товарного чеку СПД Шаталов К.П. від 17.08.2020р. на суму 516,50 грн. щодо оплати ксероксу А4.

Таким чином, відповідачем дотримані встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки на подання як попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і доказів понесення таких витрат.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною. На виконання вимог вказаних статей відповідач повинен мотивувати, в чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, наслідком чого є необхідність у стягненні з нього судових витрат, понесених відповідачем.

Судова колегія звертає увагу, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. А тому, судова колегія звертається до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.05.2021р. у справі №910/16777/20 та полягає в тому, що відповідно до приписів частини 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26.09.2018р. у справі №148/312/16-ц, від 28.01.2019р. у справі №619/1146/17-ц, від 02.12.2020р. у справі №. 202/2600/15-ц, від 17.12.2020р. у справі №758/12381/18-ц, від 14.01.2021р. у справі №521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09.07.2019р. у справі №922/592/17, від 21.01.2020р. у справі №922/3422/18, від 21.12.2020р. у справі №922/1001/20, від 18.06.2019р. у справі №922/3787/17, від 24.03.2021р. у справі №922/2157/20, від 26.04.2021р. у справі №910/12099/17, від 19.04.2021р. у справі №924/804/20, від 16.06.2021р. у справі №904/9024/16, від 29.07.2021р. у справі №922/2017/17; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21.11.2018р. у справі №820/4347/17, від 18.03.2020р. у справі №280/5628/18.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Одночасно, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З наведених норм вбачається, що підставою для покладення судових витрат на позивача у випадку залишення позову без розгляду є необхідність доведення відповідачем необґрунтованості дій позивача, які можуть полягати у: поведінці позивача під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; поданні позивачем явно необґрунтованих заяв і клопотань; безпідставному твердженні або запереченні позивачем певних обставин, які мають значення для справи; безпідставному завищенні позивачем позовних вимог.

Отже, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду, можливо лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Разом із тим, необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України зловживанням процесуальними правами визнаються дії, що суперечать завданню господарського судочинства, невичерпний перелік яких наведений у пунктах 1 - 5 частини 2 цієї статті.

Верховний Суд у своєї постанові від 02.09.2021р. у справі №33/29 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним. (Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.08.2019р. у справі №905/945/18 та у постанові від 16.10.2019р. у справі №906/936/18).

Колегія суддів зазначає, що заявник вказує, що необґрунтованість дій позивача, які завдали витрат ФОП Федорчук Ларисі Рафаїловні є, насамперед те, що позивач звернувся до суду із заздалегідь безпідставним та надуманим позовом щодо нібито порушення його прав, що призвело до понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу. Але, після проведення судової експертизи у рамках даної справи , позивач, враховуючи висновок експертів, яким підтверджувалась позиція відповідача, почав вчиняти дії, які призвели до залишення позову без розгляду.

Так, незважаючи на визнання місцевим господарським судом явку позивача у судові засідання обов`язковою, що підтверджується ухвалами (викликами) суду першої інстанції від 02.11.2020р. (т.10 а.с. 19-20), від 26.04.2021р. (т.11 а.с. 148), ТОВ «НДУККЦПБ» у судові засідання не з`являвся.

Замість цього, у справу почали вступати один за одним нові представники позивача, а саме: після адвоката Іскри С.Л. заяву у вступ в дану справу в якості представника позивача подав адвокат Демченко Г.Г., потім - адвокат Кривич Р.І., далі - адвокат Доронін О.Д., які заявляли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з чим суд відкладав проведення судових засідань. Але, в подальшому, жоден із чотирьох представників позивача у судові засідання 14.04.2021р., 19.04.2021р., 26.04.2021р. та 12.05.2021р. не з`явився, що свідчить про порушення позивачем розумних строків тривалості судового провадження, що, в свою чергу, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом будь-якої справи упродовж розумного строку.

Водночас, як правильно зазначив, місцевий господарський суд в ухвалі від 12.05.2021р. про залишення позову без розгляду, жоден із чотирьох представників позивача не скористався своїм правом, передбаченим приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України, щодо подання заяви про розгляд справи за відсутності позивача, щоб свідчило про зацікавленість позивача у розгляді справи №916/323/20.

Разом з тим, враховуючи вказані приписи законодавства, слід зазначити, що право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020р. у справі №910/16978/19.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що у даному випадку не підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладену у постановах №644/7976/18 від 21.12.2020р., від 28.01.2019р. у справі №619/1146/17, від 14.01.2021р. у справі №521/3011/18, згідно з якою неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки вказане є його диспозитивним правом, оскільки у даній справі, враховуючи, що нез`явлення позивача перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України визнав явку ТОВ «НДУККЦПБ» обов`язковою та оскільки викликав його у судові засідання.

Більш того, судова колегія зазначає, що з огляду на матеріали справи, витребувані у позивача ухвалою суду від 02.11.2020р. (т.10 а.с. 19-20) документи, необхідні для проведення експертизи (запитувані експертом), ТОВ «НДУККЦПБ» ані до суду, ані до експертної установи так і не надало, що свідчить про відсутність у позивача заінтересованості у розгляді його позовних вимог.

Разом з тим, враховуючи, що позивач проти призначення проведення судової економічної експертизи не заперечував, що в свою чергу, потягнуло проведення відповідної експертизи та зупинення провадження у справі №916/323/20, вищенаведена поведінка ТОВ «НДУККЦПБ» свідчить про затягування строків розгляду даної справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Окремо, судова колегія звертає увагу, що ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.05.2021р. про залишення позову без розгляду ТОВ «НДУККЦПБ» не оскаржувало, тобто, не можна стверджувати, що позивач був зацікавлений у вирішенні спору по суті та отриманні кінцевого результату розгляду відповідних спірних правовідносин, але з поведінки позивача впливає, що останній систематично та умисно здійснював заходи, спрямовані на протидію правильному та швидкому вирішенню спору.

Таким чином, в межах розгляду справи №916/323/20 судом встановлено недобросовісність дій позивача в розумінні ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, а тому, апеляційна колегія дійшла висновку про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом, що в силу ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України є підставою для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з оскаржуваного додаткового рішення Господарського суду Одеської області, останній частково задовольняючі заяву відповідача щодо розподілу судових витрат, зменшив заявлену суму адвокатських послуг з власної ініціативи, без відповідного заперечення позивача.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019р. у справі №5023/5587/12).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже зазначалось вище, згідно п.4.1. договору №60 від 25.10.2019р. за професійну правничу допомогу, передбачену п.п. 2.1.1. договору Клієнт сплачує Адвокатському Бюро (АБ) винагороду в розмірі 1300,00 грн. без урахування ПДВ, за одну годину роботи адвоката, після надання останнім акту приймання-передавання наданих послуг протягом 30 днів з моменту надання АБ рахунку.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, від 22.11.2019р. у справі №902/347/18, від 06.12.2019р. у справі №910/353/19.

Отже, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Саме протилежна сторона (до якої заявлені до стягнення ці витрати) повинна доводити, що встановлена та погоджена адвокатом та Клієнтом вартість послуг завищена та в який частині.

З врахуванням наведеного, апеляційна колегія зазначає, що суд, при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме вищезгадані умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Матеріали справи свідчать, що на підставі та на виконання договору про надання правничої допомоги, сторони договору склали акт від 12.05.2021р. щодо обсягу наданої правової допомоги та її вартості, в якому детально зазначили види послуг, що надавалася, кількість годин, витрачених на їх надання, та загальну вартість наданої допомоги, яка дорівнює 124 800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20 800,00 грн. Зі змісту акту та Додатку до нього від 12.05.2021р. (який по суті є детальним описом виконаних робіт) вбачається, що розмір та порядок обчислення вартості наданої правової допомоги в ньому повністю відповідає встановленим в договорі умовам, а всі розрахунки здійснено арифметично правильно.

Дослідивши зміст акту та матеріали справи, також можна встановити, що зазначена в ньому правова допомога дійсно була надана Адвокатським Бюро, про що свідчить, зокрема, наявність в матеріалах справи поданих відповідачем письмових документів, про які зазначає заявник. Крім того, з відповідних протоколів судових засідань вбачається присутність представника відповідача в судових засіданнях, згаданих у акті.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019р. у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019р. у справі №923/726/18).

Крім цього, положеннями статті 128 Господарського процесуального кодексу України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Вказане цілком узгоджується правовою позицією об`єднаної палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19, згідно з якою втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Як зазначалось вище, таке заперечення від позивача не надійшло, будь-якої заяви про неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ НДУКЦПБ не надало, що виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція викладена також в Постанові Верховного Суду від 14.05.2019р. року у справі №904/65/18.

Також, у пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц, Судом зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Проте, місцевим господарським судом не було враховано положення частини 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, які виключають можливість суду самостійно (без клопотання іншої сторони) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач належним чином обґрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Оскільки додатком (т.11 а.с. 179) до акту про надання правової допомоги підтверджено конкретну кількість годин, витрачену на надання кожної з послуг, а обґрунтування необхідності витрачати саме таку кількість часу не вимагається, беручи до уваги те, що актом доведено обсяг наданих послуг та їх вартість, визначену згідно з умовами договору, суд вважає, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у справі дійсно може становити 124 800,00 грн.

На переконання суду, всі витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 124 800,00 грн. є пов`язаними з розглядом справи.

Щодо відмови місцевим господарським судом у стягненні нарахування ПДВ на суму адвокатських витрат, оскільки заявник не довів суду, що АБ «Коваленко Катерини» є платником ПДВ.

Апеляційна колегія погоджується з доводами відповідача, що обставина реєстрації АБ «Коваленко Катерини» як платника ПДВ не підлягає доказуванню, оскільки податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем; за умовами статті 186 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; статтею 19 Закону України "Про адвокатуру" передбачені види адвокатських дій, що за своїм характером вважаються послугами правового характеру та за правовою природою є податковим зобов`язанням; базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги; факт надання послуг адвоката підтверджується відповідним первинним документом, яким у відповідності Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , як правило, є акт наданих послуг.

Отже, оплата послуг правового характеру підлягає оподаткуванню ПДВ, що також зазначено у листі Державної податкової адміністрації України від 16.06.1998р. №7200/10/16-1118.

Статтею 193 Податкового кодексу України ставка ПДВ за вищенаведене зобов`язання (надання послуг) встановлена у розмірі 20%.

Щодо зауваження суду першої інстанції, що пересування (час на дорогу) адвоката містом чи то у судове засідання, чи для ознайомлення тощо, не є видом правничої допомоги , колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021р. у справі №910/7586/19 наголосив на тому, що участь адвоката у судовому засіданні …являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовою позицією, викладеною КГС ВС у постанові від 20.07.2021р. у справі №922/2604/20.

Щодо вимоги ФОП Федорчук Л.Р. про стягнення з ТОВ НДУКЦПБ інших судових витрат, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у рішенні від 23.01.2014р. (справа East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04) та полягає у тому, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268), колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати по оплаті судової економічної експертизи в сумі 42 363,65 грн. підлягають відшкодуванню останньому, оскільки судова експертиза встановлювала обставини, що входили до предмета доказування за позовом ТОВ НДУКЦПБ , а тому зазначені витрати стали неминучими для відповідача, оскільки були покладені судом на ФОП Федорчук Л.Р.

Водночас, 20 000,00 грн., пов`язані із отриманням звіту аудитора, колегія суддів не приймає як неминучі для відповідача, оскільки договір, на який посилається (між відповідачем та ПП «Аудиторська компанія «Сучасні технології аудиту» ) у матеріалах справи не міститься, а тому не вбачається, що він був укладений у зв`язку саме існуючого спору у даній справі. Отже дослідити підстави звернення ФОП Федорчук Л.Р. до ПП «Аудиторська компанія «Сучасні технології аудиту» не можливе, а тому, вказана заявником сума у розмірі 20 000,00 грн. не підлягає стягненню.

Крім того, апеляційний суд зазначає, статтею 123 Господарського процесуального кодексу країни наведено вичерпний перелік судових витрат, це - судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. Згідно з частиною 3 вказаної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи відносяться: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Встановлення законом вичерпного переліку судових витрат означає, що на присудження судом саме цих витрат у разі настання відповідних обставин (задоволення позову, залишення його без розгляду, чи закриття провадження у справі), а не будь-яких інших може розраховувати особа, що звернулася до суду з відповідною заявою.

Разом з цим, комісія банку, ксерокопія, поштові витрати не відносяться до судових витрат, передбачених зазначеним вище переліком, а тому, такі витрати не можуть бути предметом відшкодування за наслідками розгляду судової справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не передбачає їх відшкодування.

Аналогічна позиція наведена Верховним судом 07.03.2019р. у справі №200/10765/18-а (провадження №П/9901/913/18).

Отже, комісія банку у розмірі 423,64 грн. та 200,00 грн., а також 516,50 грн. витрат на ксерокопію документів не належить до судових витрат, передбачених статтею 123 господарського процесуального кодексу України, а тому, судова колегія відмовляє у задоволенні вказаної суми, заявленої ФОП Федорчук Л.Р.

Окремо, колегія суддів звертає увагу, що з наданого відповідачем товарного чеку на підтвердження понесених витрат у сумі 516,50 грн., взагалі не можна встановити, що саме підлягало ксерокопірованію, а тому, неможливо довести чи відноситься до даної справи вказаний товарний чек, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи №916/323/20, що суперечить п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ч.1).

Згідно зі ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено апеляційною колегією, судове додаткове рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідає.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021 року у справі №916/323/20 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» , апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни, заява Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни про розподіл судових витрат підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 277, 280, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2021р. у справі №916/323/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву Фізичної особи-підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни про розподіл судових витрат у справі №916/323/20 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницький учбово-курсовий консультаційний центр промислової безпеки» (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36) на користь Фізичної особи - підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни ( АДРЕСА_1 ) 124 800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 42 363,70 грн. витрат, пов`язаних с проведенням судової економічної експертизи.

В решті заяви Фізичної особи - підприємця Федорчук Лариси Рафаїловни про розподіл судових витрат - відмовити.

На виконання даної постанови доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова відповідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 30.09.2021р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.

Враховуючи припинення відправлення поштової кореспонденції Південно-західним апеляційним господарським судом, надіслати копію цієї постанови від 29.09.2021р. у справі №916/323/20 на електронні адреси, зазначені учасниками справи (згідно з наявної в матеріалах справи інформації).