Постанова

від 29.09.2021 по справі 826/9419/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 вересня 2021 року

справа № 826/9419/17

адміністративне провадження № К/9901/31658/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у складі колегії суддів Собківа Я.М., Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.

у справі № 826/9419/17

за позовом Головного управління ДПС у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ленсі Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю ВОГ Трейдінг

про визнання договору недійсним, -

УСТАНОВИВ:

28 липня 2017 року Головне управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ленсі Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю ВОГ Трейдінг , в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15 січня 2016 року №1501/1, укладений між відповідачами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року адміністративний позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15 січня 2016 року №1501/1 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ленсі Груп і Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Трейдінг .

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вирок суду, який набрав законної сили, підтверджує фіктивний характер діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Ленсі Груп та умисел його керівника на здійснення фіктивного підприємництва. У зв`язку з вказаним, суд дійшов до висновку, що правочин, укладений між відповідачами, в розумінні вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, є недійсним, оскільки він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Головним управління ДФС у Київській області у даній справі не обґрунтовано з посиланням на належні та допустимі докази того, що вищевказаний правочин, а саме договір купівлі-продажу від 15 січня 2016 року №1501/1, не відповідає інтересам держави і суспільства. Позивачем не доведено в чому даний правочин порушує державні і суспільні інтереси, яку шкоду було завдано державі та умислу сторін даного правочину на вчинення його саме з протиправною метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Не погоджуючись із вказаним рішеннями суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся з касаційною скаргу, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Податковий орган, вважає рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушеннями норм матеріального та процесуального права, базується на однобічному інтерпретуванні судом обставин справи та вибірковому застосуванні ним норм законодавства України, без реального дослідження всіх обставин справи та наявних доказів в матеріалах справи, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі слугувало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Також, підставою для відкриття касаційного оскарження слугувало посилання податкового органу на те, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права в частині неврахування належних та достатніх доказів по справі.

Верховний Суд ухвалою від 15 вересня 2021 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 826/9419/17 витребував з суду першої інстанції.

23 вересня 2021 року справа № 826/9419/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив від відповідачів на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами четвертою - п`ятою вказаної статті встановлено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За приписами частин першої - третьої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною дев`ятою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

У справі №826/9419/17 предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 січня 2016 року №1501/1.

Суди попередніх інстанцій неодноразово посилаються на вказаний договір, зокрема цитуючи окремі пункти цього договору.

В той же час, в матеріалах справи договір купівлі-продажу від 15 січня 2016 року №1501/1, який податковий орган просить визнати недійсним, відсутній. Жодний поданий до судів попередніх інстанцій документ у переліку додатків, не містить посилання на наявність цього договору. В жодній ухвалі суди попередніх інстанцій не витребовують спірний договір. У справі ніде не міститься посилання на те, що вказаний договір неможливо подати до суду.

Все вищевказане свідчить про те, що бездіяльність судів попередніх інстанцій, яка полягає у недосліджені документу, який є предметом спору, є порушенням принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій під час розгляду справи порушено норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2021 року та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року у справі №826/9419/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Васильєва

І. Я. Олендер