Вирок

від 30.09.2021 по справі 525/713/20

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/713/20

Провадження № 1-кп/525/74/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2021 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області кримінальне провадження, зареєстроване 29.04.2017 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42017170000000155 про обвинувачення

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Синівка, Липоводолинського району, Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, є особою з інвалідністю 2 групи, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент вчинення кримінального правопорушення займав посаду інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Гадяцького відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області, мав спеціальне звання старший лейтенант поліції, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №432о/с від 09.12.2016 старшого лейтенанта поліції в Полтавській області ОСОБА_9 призначено на посаду інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, звільнивши його ( у зв`язку з проведенням реорганізації) з посади оперуповноваженого Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, з 08 грудня 2016 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» ОСОБА_9 є працівником правоохоронного органу.

29 квітня 2017 року, приблизно о 8 годині 40 хвилин, ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21093, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині 267 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, розташованого у Великобагачанському районі Полтавської області, в напрямку м. Київ, зі швидкістю приблизно 100 км/год, більш точну швидкість руху встановити під час досудового розслідування не представилося можливим, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити автомобілі ВАЗ 21099, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 та « Lada Largus», державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 , які їхали у зустрічному напрямку, та маючи при цьому технічну можливість попередити зіткнення з цими автомобілями, для чого у нього не було перешкод технічного характеру, проявивши злочинну недбалість та не переконавшись в безпеці виконуваного маневру, допустив виїзд на смугу зустрічного руху та зіткнення передніми лівими частинами свого автомобіля з передніми лівими частинами автомобіля ВАЗ 21099, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , після чого продовжив рух у стані заносу і допустив ще одне зіткнення правою боковою частиною свого автомобіля з передньою частиною автомобіля « Lada Largus», державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який на той час взагалі покинув свою смугу руху, виїхавши на укріплене узбіччя.

Своїми діями водій ОСОБА_9 порушив вимоги п.п. 10.1, 11.2 чинних на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, водії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також пасажир автомобіля « Lada Largus», державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, а пасажир автомобіля ВАЗ 21093, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_13 помер на місці.

Згідно висновку експерта №96 від 08.06.2017, за результатами судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_13 , причиною смерті ОСОБА_13 стала тупа травма грудної клітини, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до виникнення розриву серцевого м`язу та ускладнилась тампонадою серцевої сумки кров`ю. При дослідженні трупу ОСОБА_13 у нього були виявлені тілесні ушкодження: розрив м`яза правого шлуночка серця; тампонада серцевої сумки кров`ю; перелом 1,4-10 ребер зліва та 4-7 ребер справа, по кількох анатомічних лініях; перелом остистих відростків 4,5 грудних хребців; перелом лівої великогомілкової кістки, в середній третині та малогомілкової кістки, в нижній третині; підкапсульні розриви правої долі печінки; крововиливи у м`які тканини голови тім`яної ділянки та у м`які тканини спини; рани, що розташовані у потиличній ділянці, в середній частині, на 3 см нижче потиличного бугра; в лобно-тім`яній ділянці, в середній частині; садна, що розташовані на зовнішній поверхні лівої гомілки, у нижній третині, на внутрішній поверхні правої гомілки, в нижній третині; на передній поверхні правої гомілки, в верхній, середній третинах; в ділянці лівого колінного суглобу; в ділянці правого колінного суглобу; на тильній поверхні лівої кістки; в ділянці правого кута рота, з розповсюдженням на щоку та проекцію тіла нижньої щелепи; на спинці носа; на верхній губі справа; на верхній губі, в середній частині; в ділянці проекції тіла нижньої щелепи справа; в ділянці правої надбрівної дуги; в лобній ділянці справа; які утворилися одномоментно, від дії тупих твердих предметів, та по ступеню тяжкості у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті.

Згідно висновку експерта №520 від 07.05.2020, за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_9 , у нього встановлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої торако-абдомінальної травми, перелому грудинного кінця лівої ключиці зі зміщенням, закритого перелому 2-го ребра справа з розвитком правобічного пульмоніту, закритих скалкових переломів кісток тазу праворуч, забою субкапсулярної і паренхіматозної гематоми правої нирки, забою сечового міхура, заочеревної обширної гематоми праворуч та надриву брижі товстої кишки в ділянці печінкового кута з розривом гемоперітоніум, припухлості, підшкірних крововиливів, саден шкіри правої половини тулуба, підшкірних крововиливів обличчя, травматичного шоку 1-2-го ступеню, які утворилися від дії тупих предметів та кваліфікуються тільки у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Згідно висновку експерта № 531 від 22.05.2020, за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_10 , у нього встановлене тілесне ушкодження у вигляді: підголовчатого перелому 5-ої плюснової кістки лівої стопи, без зміщення, яке утворилося від дії тупого предмету та кваліфікується, як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Згідно висновку експерта №533 віл 12.05.2020, за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_12 , у нього встановлено тілесне ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, яке утворилося від дії тупого предмету та кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 підтвердив всі обставини скоєння кримінального правопорушення,свою вину в скоєному визнав повністю, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення. Повідомив суду, що не може пояснити, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, як трапилося зіткнення не пам`ятає, вважає, що відволікся, дійсно напередодні вони з ОСОБА_13 вживали міцні алкогольні напої, спали мало, але на момент ДТП почував він себе нормально, за дорогою слідкував, останнє, що пам`ятає удар, отямився пізніше у лікарні, де й дізнався про те, що ОСОБА_13 , який за життя був його товаришем, загинув.

Обвинувачений ОСОБА_9 під час розгляду справи щиро розкаявся у скоєному, жалкував про скоєне, повідомив, що частково відшкодував завдані збитки, має намір та докладає всіх зусиль, щоб відшкодувати шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, просив суд його суворо не карати.

Заявлені цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та цивільного позивача ТОВ «Полігон» визнав частково, просив зменшити їх розмір, посилався на те, у нього відсутня матеріальна можливість відшкодувати збитки у розмірах, що вказані у позовах, але факту завдання збитків не заперечує і готовий нести відповідальність.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , суду повідомила, що є дружиною загиблого ОСОБА_13 , у день коли трапилася трагедія вони з чоловіком мали йти на весілля, чоловік напередодні заступив на чергування, чому і яким чином він опинився на трасі їй невідомо. Повідомила, що чоловік телефонував їй у день, коли трапилася ДТП, щоб вона подивилася дорогу, оскільки вони заблукали, повідомив, що вони з ОСОБА_9 їдуть та що за кермом автомобіля знаходиться ОСОБА_9 . Про ДТП і події, що трапилися дізналася пізніше. Просила суд суворо обвинуваченого ОСОБА_9 не карати. Заявлений цивільний позов по справі підтримала повністю, з урахуванням уточнених позовних вимог, повідомила, що обвинуваченим їй частково відшкодована моральна шкода, завдана кримінальним правопорушенням у розмірі 150000 гривень.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 , суду повідомив, що є рідним батьком загиблого ОСОБА_13 , про подію дізнався по телефону, коли телефонував сину дізнатися де він знаходиться. Він був на місці дорожньо-транспортної події, бачив пошкоджені транспортні засоби, біля автомобіля ВАЗ 21093 знаходився труп сина, неподалік автомобіля стояла напівпорожня пляшка з алкоголем, ОСОБА_9 на той час на місці події вже не було, його забрали до лікарні. Повідомив, що кримінальним правопорушенням йому завдано непоправної шкоди, адже він залишився без сина. Просив задовольнити поданий ним цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У наступні судові засідання потерпілий ОСОБА_7 не з`явився, подав на адресу суду письмову заяву у якій просив суворо обвинуваченого ОСОБА_9 не карати, повідомив, що заявлений цивільний позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити.

Оскільки фактичні обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_9 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності позицій учасників судового розгляду немає, їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за доцільне не досліджувати усі докази стосовно обставин справи.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його вина також підтверджується сукупністю доказів зібраних під час досудового розслідування, дійсність та достовірність, яких жодною із сторін не оспорюється, зокрема дослідженими у судовому засіданні:

-витягом з кримінального провадження №42017170000000155 від 29.04.2017, згідно фабули 29.04.2017 близько 8 год. 40 хв. автомобіль ВАЗ 21093 днз НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який працює на посаді інспектора ювенальної превенції сектору превенції Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області, на 267 км автодороги Київ-Харків-Довжанський виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099, днз НОМЕР_2 , та автомобілем « Lada Largus» днз НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП водії ОСОБА_11 та ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження, а пасажир автомобіля ВАЗ 21093 днз НОМЕР_1 ОСОБА_13 помер на місці. Правова кваліфікація: ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 1 т. 3; а.с. 16 т. 4, а.с. 18 т. 4);

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.04.2017 зі схемою та фототаблицею до нього, під час якого було зафіксовано місце розташування транспортних засобів, учасників ДТП, механічні пошкодження транспортних засобів, труп ОСОБА_13 (а.с. 4-22 т. 3);

-протоколом огляду трупа від 29.04.2017, який було проведено у ході огляду місця події ( а.с. 23-24 т. 3);

-висновком експерта №96 від 08.06.2017, згідно якого, за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 , причиною смерті ОСОБА_13 стала тупа травма грудної клітини, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до виникнення розриву серцевого м`язу та ускладнилась тампонадою серцевої сумки кров`ю. При дослідженні трупу ОСОБА_13 у нього були виявлені тілесні ушкодження: розрив м`яза правого шлуночка серця; тампонада серцевої сумки кров`ю; перелом 1,4-10 ребер зліва та 4-7 ребер з права, по кількох анатомічних лініях; перелом остистих відростків 4,5 грудних хребців; перелом лівої великогомілкової кістки, в середній третині та малогомілкової кістки, в нижній третині; підкапсульні розриви правої долі печінки; крововиливи у м`які тканини голови тім`яної ділянки та у м`які тканини спини; рани, що розташовані у потиличній ділянці, в середній частині, на 3 см нижче потиличного бугра; в лобно-тім`яній ділянці, в середній частині; садна, що розташовані на зовнішній поверхні лівої гомілки, в нижній третині, на внутрішній поверхні правої гомілки, в нижній третині; на передній поверхні правої гомілки, в верхній, середній третинах; в ділянці лівого колінного суглобу; в ділянці правого колінного суглобу; на тильній поверхні лівої кістки; в ділянці правого кута рота, з розповсюдженням на щоку та проекцію тіла нижньої щелепи; на спинці носа; на верхній губі справа; на верхній губі, в середній частині; в ділянці проекції тіла нижньої щелепи справа; в ділянці правої надбрівної дуги; в лобній ділянці срава; які утворилися одномоментно, від дії тупих твердих предметів, та по ступеню тяжкості у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті (а.с. 27-29 т. 3);

-висновком службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю працівників Гадяцького відділу поліції ГУНП від 12.06.2017 з додатками, за результатами якої було підтверджено відомості, що стали підставою для призначення та проведення службового розслідування. Тілесні ушкодження 29.04.2017 внаслідок ДТП інспектор з ювенальної превенції сектору превенції Гадяцького ВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_9 у вигляді політравма ( ДТП 29.04.2017), закрита торако-абдамінальна травма, забій грудної клітки, перелом лівої ключиці, закритий перелом кісток тазі зі зміщенням уламків, забій правої нирки, субкапсулярна гематома правої нирки, забій сечового міхура, гематурія, заочеревинна гематома праворуч, травматичний шок ІІ ступеня отримав при обставинах, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків. Смерть помічника оперуповноваженого СКП Гадяцького ВП ГУНП сержанта поліції ОСОБА_13 настала 29.04.2017 внаслідок ДТП при обставинах, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків. За порушення службової дисципліни, недотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України « Про національну поліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, керування транспортним засобом у нетверезому стані, що призвело до тяжких наслідків інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції старшого лейтенанта ОСОБА_9 звільнено зі служби в Національній поліції України. (а.с. 50-90 т. 3);

-висновком судовоїавтотехнічної експертизи№649по кримінальномупровадженню №42017170000000155від 20.09.2017 , згідно якого рульове керування автомобіля «Lada Largus» днз НОМЕР_3 на момент експертного дослідження знаходилося в непрацездатному стані і не могло виконувати свої основні функції. Рульове керування втратило свої функції за рахунок спрацювання подушки безпеки, розташованої в рульовому колесі, переміщення правого переднього колеса відносно колісної арки із затисканням колеса деформованими складовими задньої частини колісної арки та втратою можливості його обертання напрямком спереду назад та обмеженим кутом повороту керованих коліс та деформації правої рульової тяги. Виявлені на автомобілі «Lada Largus» в ході експертного дослідження несправності рульового керування не могли виникнути в процесі експлуатації, а виникли в результаті ударних навантажень, при контактуванні автомобіля з зустрічним автомобілем «ВАЗ 21093 ЗНГ», є характерними для аварійних наслідків дорожньо-транспортної пригоди, тобто виникли під час ДТП.

Ходова частина автомобіля «Lada Largus» на момент експертного дослідження знаходилася у непрацездатному стані і не могла виконувати свої основні функції. Ходова частина втратила свої функції за рахунок деформації амортизаційної стійки підвіски правого переднього колеса, деформації елементів кріплення нижнього краю правої амортизаційної стійки підвіски правого переднього колеса до поворотного кулаку його маточини напрямком спереду назад, деформації елементів кріплення внутрішнього краю поперечного важеля підвіски правого переднього колеса до кузова автомобіля «Lada Largus» та складної деформації правого краю підрамника напрямком спереду назад, зміщення положення правого переднього колеса відносно колісної арки напрямком спереду назад із затисканням колеса деформованими складовими задньої частини колісної арки і втратою можливості його обертання, деформації зовнішньої закраїни диску напрямком до вісі колеса з від`єднанням зовнішньої бокової шини від зовнішньої закраїни диску від контактування із стороннім об`єктом та відсутності надлишкового тиску повітря в шині за відсутності слідів пошкодження шини та деформації внутрішньої закраїни диску напрямом до вісі колеса з від`єднанням внутрішньої бокової шини від внутрішньої закраїни диску від контактування зі стороннім об`єктом та відсутності надлишкового тиску повітря в шині за відсутності слідів пошкодження шини. Виявлені на автомобілі «Lada Largus» в ході експертного дослідження несправності ходової частини не могли виникнути в процесі експлуатації , а виникли в результаті ударних навантажень при контактуванні автомобіля з зустрічним автомобілем «ВАЗ 21093 ЗНГ», є характерними для аварійних наслідків дорожньо-транспортної пригоди, тобто виникли під час ДТП.

На момент огляду робоча гальмівна система автомобіля «Lada Largus» знаходилася в працездатному стані і могла виконувати свої функції.

Несправності, які виявлені в процесі дослідження автомобіля і не пов`язані з гальмівною системою, ходовою частиною та рульовим керуванням автомобіля «Lada Largus» не могли впливати на курсову стійкість транспортного засобу при наближенні до місця зіткнення і не могли бути технічною причиною виникнення ДТП.

Несправності ходової частини та рульового керування автомобіля «Lada Largus», які виявлені в процесі дослідження і перелічені в першому і другому висновку не могли впливати на курсову стійкість транспортного засобу при наближенні до місця зіткнення і не могли бути технічною причиною виникнення ДТП. ( а.с. 93-147 т. 3);

-висновком судової автотехнічної експертизи №648 по кримінальному провадженню №42017170000000155 від 21.09.2017, згідно якого рульове керування автомобіля «ВАЗ 21093 ЗНГ» днз НОМЕР_1 на момент експертного дослідження знаходилося у непрацездатному стані і не могло виконувати свої основні функції. Рульове керування втратило свої функції за рахунок переміщення лівого переднього колеса відносно колісної арки із обмеженим кутом повороту керованих коліс та деформації шарнірного з`єднання лівої рульової тяги з важелем лівої стойки амортизатора та правої рульової тяги з важелем правої стойки амортизатора. Виявлені на автомобілі «ВАЗ 21093 ЗНГ» в ході експертного дослідження несправності рульового керування не могли виникнути у процесі експлуатації, а виникли в результаті ударних навантажень при контактуванні автомобіля з зустрічними автомобілями «ВАЗ 21099» та «Lada Largus», є характерними для аварійних наслідків дорожньо-транспортної пригоди, тобто виникли під час ДТП.

Ходова частина автомобіля «ВАЗ 21093 ЗНГ» на момент експертного дослідження знаходилася в непрацездатному стані і не могла виконувати свої основні функції. Ходова частина втратила свої функції за рахунок деформації елементів амортизаційних стійок підвіски лівого і правого передніх коліс автомобіля «ВАЗ 21093 ЗНГ», руйнування із від`єднанням від штатного місця правої і лівої стійок переднього стабілізатора поперечної стійкості, деформації зі зміщенням від штатного положення напрямком спереду назад та дещо справа ліворуч розтяжки нижнього важеля підвіски правого переднього колеса деформації елементів підвіски із зміщенням від штатного положення напрямком спереду назад та дещо справа ліворуч, відносно колісної арки підвіски правого переднього колеса, руйнування диску з демонтажем шини лівого переднього колеса. Виявлені на автомобілі «ВАЗ 21093 ЗНГ» в ході експертного дослідження несправності ходової частини не могли виникнути в процесі експлуатації, а виникли в результаті ударних навантажень при контактуванні автомобіля з зустрічними автомобілями «ВАЗ 21099» та «Lada Largus», є характерними для аварійних наслідків дорожньо-транспортної пригоди, тобто виникли під час ДТП.

На момент огляду робоча гальмівна система автомобіля «ВАЗ 21093 ЗНГ» знаходилася в працездатному стані і могла виконувати свої основні функції. Виявлена на автомобілі «ВАЗ 21093 ЗНГ» в ході експертного дослідження несправність гальмівної системи не могла виникнути в процесі експлуатації, а виникла в результаті ударних навантажень при контактуванні автомобіля з зустрічними автомобілями «ВАЗ 21099» та «Lada Largus», є характерними для аварійних наслідків дорожньо-транспортної пригоди, тобто виникла під час ДТП.

Несправності, які виявлені в процесі дослідження автомобіля і не пов`язані з гальмівною системою, ходовою частиною та рульовим керуванням автомобіля «ВАЗ 21093 ЗНГ» не могли впливати на курсову стійкість транспортного засобу при наближенні до місця зіткнення і не могли бути технічною причиною виникнення ДТП. Несправності ходової частини та рульового керування автомобіля «ВАЗ 21093 ЗНГ», які виявлені в процесі дослідження і перелічені в першому, другому і третьому висновку не могли впливати на курсову стійкість транспортного засобу при наближенні до місця зіткнення і не могли бути технічною причиною виникнення ДТП. ( а.с. 150-210 т. 3);

-висновком судовоїавтотехнічної експертизи№647по кримінальномупровадженню №42017170000000155від 20.09.2017 , згідно якого рульове керування автомобіля «ВАЗ 21099» днз НОМЕР_2 на момент експертного дослідження знаходилося в непрацездатному стані і не могло виконувати свої основні функції. Рульове керування втратило свої функції за рахунок переміщення лівого переднього колеса відносно колісної арки із затисканням його деформованими елементами кузова та втратою можливості його обертання напрямком спереду назад та з обмеженим кутом повороту керованих коліс та деформації шарнірного з`єднання лівої рульової тяги з важелем лівої стойки амортизатора. Виявлені на автомобілі «ВАЗ 21099» в ході експертного дослідження несправності рульового керування не могли виникнути в процесі експлуатації, а виникли в результаті ударних навантажень, при контактуванні автомобіля з зустрічним автомобілем «ВАЗ 21093 ЗНГ», є характерними для аварійних наслідків дорожньо-транспортної пригоди, тобто виникли під час ДТП.

Ходова частина автомобіля «ВАЗ 21099» на момент експертного дослідження знаходилася у непрацездатному стані і не могла виконувати свої основні функції. Ходова частина втратила свої функції за рахунок деформації амортизаційної стійки підвіски лівого переднього колеса, руйнування із від`єднанням від штатного місця лівої стійки переднього стабілізатора поперечної стійкості, деформації нижнього важеля підвіски лівого переднього колеса з переміщенням його зовнішнього краю від штатного місця напрямком спереду назад, деформації з пошкодженням ЛФП кузовних складових та елементів кріплення нижнього важеля підвіски лівого переднього колеса із зміщенням від штатного положення напрямком спереду назад, руйнування елементів кріплення з від`єднанням від штатного місця переднього краю розтяжки нижнього важеля підвіски лівого переднього колеса, з відсутністю надлишкового тиску повітря в шині колеса, переміщення лівого переднього колеса відносно колісної арки із затисканням його деформованими елементами кузова та втратою можливості його обертання напрямком спереду назад та деформації з потертостями диску лівого переднього колеса із зовнішньої та внутрішньої сторони з відставанням боковин від закраїн диску з відсутністю надлишкового тиску повітря в шині та наскрізних протертостей зовнішньої та внутрішньої боковин шини колеса. Виявлені на автомобілі ВАЗ 21099 в ході експертного дослідження несправності ходової частини не могли виникнути в процесі експлуатації, а виникли в результаті ударних навантажень при контактуванні автомобіля з зустрічним автомобілем «ВАЗ 31093 ЗНГ», є характерними для аварійних наслідків дорожньо-транспортної пригоди, тобто виникли під час ДТП.

На момент огляду робоча гальмівна система автомобіля «ВАЗ 21099» знаходилася в працездатному стані і могла виконувати свої основні функції.

Несправності, які виявлені в процесі дослідження автомобіля і не пов`язані з гальмівною системою, ходовою частиною та рульовим керуванням автомобіля «ВАЗ 21099» не могли впливати на курсову стійкість транспортного засобу при наближенні до місця зіткнення і не могли бути технічною причиною виникнення ДТП. Несправності ходової частини та рульового керування автомобіля «ВАЗ 21099», які виявлені в процесі дослідження і перелічені в першому і другому висновку не могли впливати на курсову стійкість транспортного засобу при наближенні до місця зіткнення і не могли бути технічною причиною виникнення ДТП. ( а.с. 213-273 т. 3);

-висновком експерта №286 за результатами проведення судової авто технічної експертизи по матеріалах кримінального провадження №42017170000000155 від 23.08.2019, згідно якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21093 днз НОМЕР_1 ОСОБА_9 мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099 днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 та з автомобілем «Lada Largus» днз НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_10 шляхом виконання вимог п.п 10.1, 11.2 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

У даній дорожній обстановці в діях водія ВАЗ 21093 днз НОМЕР_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10., 11.2 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Згідно методики 10.1.06 «Дослідження зіткнень транспортних засобів» технічна можливість уникнути пригоди в даній дорожній обстановці для водія автомобіля ВАЗ 21099 днз НОМЕР_2 ОСОБА_11 та водія автомобіля марки «Lada Largus» днз НОМЕР_3 ОСОБА_10 не визначалася їхніми односторонніми діями, а повністю залежала від дій водія автомобіля марки ВАЗ 21093 ОСОБА_9 .

У даній дорожній обстановці в діях водіїв автомобілів ВАЗ 21099 днз НОМЕР_2 ОСОБА_11 та «Lada Largus» ОСОБА_10 відсутні невідповідності вимогам «Правил дорожнього руху України», які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП (а.с. 27-39 т.4);

-висновком експерта №264/265 за результатами проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи по матеріалах кримінального провадження № 42017170000000155 від 23.04.2020, згідно якого місце зіткнення автомобіля ВАЗ 21093 днз НОМЕР_1 з автомобілем ВАЗ 21099 днз НОМЕР_2 в подовжньому напрямку знаходилося на автодорозі Київ-Харків-Довжанський на 267 км між подряпиною, залишеною лівим переднім диском автомобіля ВАЗ 2109 та слідом котіння розгерметизованого колеса (переднього лівого автомобіля ВАЗ 21099) і в поперечному напрямку на відстані порядку 1.6 … 1.7 м праворуч від суцільної лінії дорожньої розмітки , яка відділяє проїзну частину від укріпленого узбіччя по напрямку руху автомобіля ВАЗ 21099, тобто на його смузі руху і зустрічній відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ 21093 смузі.

Місце зіткнення автомобілів «Lada Largus» днз НОМЕР_3 та ВАЗ 21093 днз НОМЕР_1 знаходилося праворуч від суцільної лінії дорожньої розмітки, тобто в межах укріпленого узбіччя праворуч за межами смуги руху автомобіля «Lada Largus» в місці зміни напрямку сліду гальмування його лівого переднього колеса в місці розташування подряпин на проїзній частині від нижньої частини автомобіля ВАЗ 2109 в подовжньому напрямку на відстані порядку 664 м за дорожнім знаком 266 км в напрямку руху автомобіля «Lada Largus». В поперечному напрямку визначити числові координати місця зіткнення експертним шляхом неможливо з мотивів вказаних в дослідницькій частині висновку експерта.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21093 днз НОМЕР_1 ОСОБА_9 з врахуванням показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , виходячи з загальної дорожньої ситуації ( виїзд автомобіля ВАЗ -21093 на смугу зустрічного руху) , мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем ВАЗ-21099 днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 та з автомобілем «Lada Largus» днз НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 11.2 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ 21093 днз НОМЕР_1 ОСОБА_9 з врахуванням показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 10.1, 11.2 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Згідно методики 10.1.06 «Дослідження зіткнень транспортних засобів», технічна можливість уникнути пригоди в даній дорожній обстановці для водія автомобіля ВАЗ 21099 днз НОМЕР_2 ОСОБА_10 та водія автомобіля «Lada Largus» днз НОМЕР_3 ОСОБА_11 , з врахуванням показів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , виходячи з загальної дорожньої ситуації ( виїзд автомобіля ВАЗ 21093 на смугу зустрічного руху), не визначалася їхніми односторонніми діями, а повністю залежала від дій водія автомобіля марки ВАЗ 21093 ОСОБА_9 .

У даній дорожній обстановці в діях водіїв автомобілів ВАЗ 21099 днз НОМЕР_2 ОСОБА_10 та «Lada Largus» днз НОМЕР_3 ОСОБА_11 , з врахуванням показів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , виходячи з загальної дорожньої ситуації ( виїзд автомобіля ВАЗ 21093 на смугу зустрічного руху), відсутні невідповідності вимогам «Правил дорожнього руху України», які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП ( а.с. 78-88 т.4).

-листом КНП «Великобагачанська ЦРЛ» №58 від 03.02.2020, згідно якого 29.04.2017 о 9 год. 10 хв. до приймального відділення КНП «Великобагачанська ЦРЛ» доставлено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він був оглянутий лікарем-хірургом встановлено діагноз: забій лівої ступні, не госпіталізований.

29.04.2017 о 9 год. 50 хв. машиною швидкої медичної допомоги з місця ДТП доставлено до приймального відділення КНП «Великобагачанська ЦРЛ» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оглянутий лікарем приймального відділення, встановлено діагноз: закритий перелом кісток тазу, забій грудної клітки та лівого плечового суглобу. Взято кров на алкоголь. ОСОБА_9 був госпіталізований в хірургічне відділення КНП «Великобагачанська ЦРЛ», медична карта стаціонарного хворого №1347. Хворому проведено консультацію лікаря хірурга, анестезіолога, уролога. 30.04.2017 консиліум в складі заст. гол. лікаря, лікарів-терапевта, хірурга, анестезіолога та невропатолога. 30.04.2017 консультація травматолога та уролога ПОКЛ. Хворому проводилося R-обстеження, УЗД органів черевної порожнини, ЕКГ, лабораторні дослідження. 30.04.2017 та 01.05.2017 проводилося оперативне втручання. 10.05.2017 хворий переведений для подальшого лікування в травматологічне відділення ПОКЛ. R-знімки були передані разом з направленнями в ПОКЛ. Видано лист непрацездатносі №470301 з 29.04.17 по 10.05.17.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за медичною допомогою до КНП «Великобагачанська ЦРЛ» не зверталися ( а.с 95-96 т.4);

-висновком експерта №520 від 07.05.2020, відповідно до якого, згідно представленої медичної документації на ім`я ОСОБА_9 , у якого мали місце тілесні ушкодження у вигляді: закритої торако-абдомінальної травми: перелому грудинного кінця лівої ключиці зі зміщенням, закритого перелому 2-го ребра справа з розвитком правобічного пульмоніту, закритих скалкових переломів кісток тазу праворуч, забою, субкапсулярної і паренхіматозної гематоми правої нирки, забою сечового міхура, заочеревної обширної гематоми праворуч та надриву брижі товстої кишки в ділянці печінкового кута з розвитком гемоперітоніум, припухлості, підшкірних крововиливів, саден шкіри правої половини тулуба; підшкірних крововиливів обличчя; травматичного шоку 1-2 ст., які утворилися від дії тупих предметів та можливо в строк і за обставин вказаних в постанові та представленій медичній документації і кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя ( п. 2.1.2, 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95).

По даним: «Висновок експерта №1385 судово-медичної токсикології обласного бюро СМЕ ДОЗ Полтавської ОДА крові від гр. ОСОБА_9 від 08.05.2017 … Підсумки. При судово-токсикологічній експертизі крові від гр. ОСОБА_9 встановлено: 1. В крові виявлено етиловий спирт в концентрації 1,1 проміле…» ( а.с. 132-138 т. 4);

-висновком експерта№532від 04.05.2020, відповідно до якого, згідно представлених матеріалів кримінального провадження на гр. ОСОБА_11 , де в «Протоколі допиту потерпілого гр. ОСОБА_11 від 29.01.2020», останній вказує на те, що: «29.04.2017 приблизно о 8 год. 40 хв. … Внаслідок ДТП … мною були отримані тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки та хребта, та синяків у різних частинах тіла. Після ДТП я звертався до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 29.04.2017 приблизно о 23 годині, лікування тривало приблизно 20 днів … В наявності медичної документації стосовно лікування в мене не має …», « Лист з КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» У відповідь на Ваш лист №491/15-02-2 від 11.01.2020, отриманий нами поштою 05.02.2020 стосовно надання інформації, адміністрація КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» повідомляє наступне. Згідно алфавітних журналів приймального відділення КПН « КМКЛШМД» з 29.04.2017 по 10.05.2017 ОСОБА_11 та … не значиться …» та «Лист КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської МР Київської області. На №2210/15-02-2 від 11.02.2020 Слідчому другого слідчого відділу ОСОБА_17 . На ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 10.02.20 надаємо … та ксерокопії з журналу «Обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації», журналу « Обліку прийому хворих у стаціонар та відмов від госпіталізації травматологічний пункт травматологічного відділення КЗ «ІЦМЛ». Громадяни … ОСОБА_11 , 1993р.н. в період з 29-30.04.2017 та по теперішній час на стаціонарному лікуванні не перебували та за медичною допомогою не звертались …» . Тому, враховуючи вищевикладене, вважаю, що будь-яких об`єктивних судово-медичних даних про те, що під час події ДТП 29 квітня 2017 року гр. ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, не вбачається (а.с. 143-145 т. 4);

-висновком експерта №533 від 12.05.2021, відповідно до якого, згідно представленої медичної документації на ім`я ОСОБА_12 у якого мало місце тілесне ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, яке утворилося від дії тупого предмету та можливо в строк і за обставин вказаних вище, та кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я ( п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95) ( а.с 150-152 т.4);

-висновком експерта №531 від 22.05.2021, відповідно до якого, згідно представленої медичної документації на ім`я ОСОБА_10 у якого мало місце тілесне ушкодження у вигляді: підголовчатого перелому 5-ої плюснової кістки лівої стопи, без зміщення, яке утворилося від дії тупого предмету та можливо в строк і за обставин вказаних вище та кваліфікується, як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я ( п. 2.2.1., 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.95) ( а.с 157-159 т.4);

-довідкою доакта оглядумедико-соціальноюекспертною комісієюсерії АВ№772 згідно якої ОСОБА_9 встановлено другу групу інвалідності з ураження ОРА з 01.12.2019 до 01.01.2022, протипоказана робота пов`язана з тривалою ходою (а.с. 180 т. 4);

-копією свідоцтвапро смерть ОСОБА_13 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 серії НОМЕР_4 від 03.05.2017 ( а.с. 184 т.4);

-копією лікарського свідоцтва про смерть №96 від 29.04.2017, згідно якого ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 на автошляху «Київ-Харків», причиною смерті є гостра крововтрата, розрив серця, гемоперикара, тупа травма грудної клітини ( а.с. 188 т. 4);

-постановою про визначення матеріального об`єкта речовим доказом від 29.04.2017, згідно якої визнано по кримінальному провадженні №42017170000000155 речовими доказами - вилучені в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 29.04.2017, а саме: автомобіль ВАЗ 21093 ЗНГ, 1991 року випуску, днз НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_18 ; автомобіль ВАЗ 21099, 2005 року випуску, днз НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_19 , автомобіль «Lada Largus», 2015 року випуску, днз НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Полігон». Залишено автомобілі на зберіганні на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів Великобагачанського ВП ГУНП в Полтавській області ( а.с. 208-209 т.4);

-відповіддю на запит Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області №525/115/112/01-2020 від 29.01.2020 про те, що станом на день надання відповіді на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області знаходяться речові докази по кримінальному провадженні №42017170000000155 автомобіль ВАЗ 21093, днз НОМЕР_1 , автомобіль ВАЗ 2109, днз НОМЕР_2 , автомобіль «Lada Largus», днз НОМЕР_3 ( а.с. 212 т. 4).

При цьому у судовому засіданні на підтвердження того факту, що обвинувачений ОСОБА_9 29 квітня 2017 року, під час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння, стороною обвинувачення надано наступні докази:

- постанову прокурораВеликобагачанського відділуМиргородської місцевоїпрокуратури ЖивотовськоїІ від29.04.2017 про відібрання біологічних зразків у особи, якою було постановлено відібрати зразки крові ( біологічні зразки) для експертного дослідження у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.с. 32 т. 3);

- протокол фіксації слідчої дії (відібрання зразків крові) від 29.04.2017, згідно змісту протоколу відібрання зразків крові ОСОБА_9 на підставі постанови від 29.04.2017 розпочато о 09 год. 55 хв. та закінчено о 10 год. 10 хв. було відібрано 10 мл крові, яку поміщено у герметичну ємність та в опечатаному виді медичними працівниками Великобагачанської ЦРЛ скеровано до Полтавського наркодиспансеру (а.с. 38 т.3);

- результати токсикологічного дослідження №1079 від 04.05.2021 Полтавського обласного наркологічного диспансеру, згідно якого 03.05.2021 було проведено токсикологічне дослідження крові ОСОБА_9 та виявлено етанол, в концентрації (за методикою ГРХ) в крові 0,85г/л (‰) ( а.с. 38 т. 3);

- ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 04.05.2017, якою надано старшому слідчому другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Полтавської області ОСОБА_20 дозвіл на тимчасовий доступ до зразка крові ОСОБА_9 , що знаходиться у володінні токсикологічної лабораторії Полтавського обласного наркологічного диспансеру (а.с. 39-40 т.3);

- протокол тимчасовогодоступу доречей ідокументів від05.05.2017 у ході якого було вилучено контрольний зразок крові ОСОБА_9 , який знаходиться у скляному флаконі в опечатаному вигляді, відібраний 29.04.2017 у Великобагачанській ЦРЛ ( а.с. 41-41 т.3);

- постанову слідчогопро призначеннясудово-токсикологічноїекспертизи крові ОСОБА_9 від 29.04.2017 ( а.с. 43-44 т. 3);

-висновок експерта№1385від 12.05.2017судово-токсикологічноїекспертизи крові гр.-на ОСОБА_9 , згідно якого в крові виявлено спирт етиловий у концентрації 1,1 проміле. Інших спиртів чи наркотичних речовин не виявлено ( а.с. 45-47 т.3);

- висновок експерта №520 від 07.05.2020, відповідно до якого, по даним: «Висновок експерта №1385 судово-медичної токсикології обласного бюро СМЕ ДОЗ Полтавської ОДА крові від гр. ОСОБА_9 від 08.05.2017 …. Підсумки. При судово-токсикологічній експертизі крові від гр. ОСОБА_9 встановлено: 1. В крові виявлено етиловий спирт в концентрації 1,1 проміле….» ( а.с. 132-138 т. 4).

Безпосередньо дослідивши зазначені докази у судовому засіданні та надавши їм оцінку щодо належності та допустимості, суд приходить до переконання, що дані докази є недопустимими, зважаючи на наступне.

Згідно з Витягом із ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , були внесені до реєстру 29 квітня 2017 року о 16:30:45 ( а.с. 1 т.3).

Зразки крові ОСОБА_9 було відібрано на підставі постанови прокурора Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_21 від 29.04.2017, зразок крові відібрано у період часу з 09 год. 55 хв. до 10 год. 10 хв. 29.04.2017, тобто до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до положень ч. 2,3 ст. 214 КПК України ( в редакції, що діяла на момент вчинення процесуальної дії), досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.Положенняпро Єдинийреєстр досудовихрозслідувань,порядок йогоформування таведення затверджуютьсяГенеральною прокуратуроюУкраїни запогодженням зМіністерством внутрішніхсправ України,Службою безпекиУкраїни,Національним антикорупційнимбюро України,органом,що здійснюєконтроль задодержанням податковогозаконодавства. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

Єдиною слідчою дією, яка могла бути проведена до внесення відомостей до ЄРДР на час вчинення кримінального правопорушення було проведення огляду місця події.

Таким чином відібрання біологічних зразків, а саме крові обвинуваченого ОСОБА_9 , згідно протоколу фіксації слідчої дії ( відібрання зразків крові) від 29.04.2017 суд визнає недопустимим доказом.

Решта доказів, зокрема, результати токсикологічного дослідження №1079 від 04.05.2017 Полтавського обласного наркологічного диспансеру, висновок експерта №1385 від 12.05.2017 судово-токсикологічної експертизи крові гр-на ОСОБА_9 , висновок експерта №520 від 07.05.2020 в частині питання щодо перебування ОСОБА_9 в стані алкогольного сп`яніння зібрані відповідно до процесуального порядку, проте суд визнає їх недопустимими відповідно до доктрини « плодів отруйного дерева».

Доктрина «плодів отруйного дерева»(fruit of the poisonous tree)сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України». Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У рішенніпо справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

При цьому суд зазначає, що згідно обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_9 не вміняється порушення п. 2.9А Правил дорожнього руху України ( водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), тобто стан алкогольного сп`яніння, згідно обвинувального акту є лише обтяжуючою обставиною, яку суд не бере до уваги, оскільки вважає не доведеним факт керування обвинуваченим ОСОБА_9 у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт того, що обвинувачений ОСОБА_9 не заперечує вживання алкогольних напоїв напередодні події не є доказом того, що на момент коли трапилася ДТП останній перебував у стані алкогольного сп`яніння, ступінь алкогольного сп`яніння обвинуваченого не встановлено у порядку встановленому Законом.

Суд, заслухавши покази обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, у їх сукупності та взаємозв`язку, в обсязі, який наданий сторонами кримінального провадження, приходить до переконання, що своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яке керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення і його протиправні дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, яке спричинило наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 КК, слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною цієї статті, яка передбачає більш тяжкі наслідки.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування №42017170000000155 від 29.04.2017 за ч. 2 ст. 286 КК України: постановою слідчого від 26.05.2020 було відмовлено у визнанні ОСОБА_11 потерпілим у кримінальному провадженні; постановою слідчого від 28.05.2020 було відмовлено у визнанні ОСОБА_19 потерпілим у кримінальному провадженні; постановою слідчого від 28.05.2020 було відмовлено у визнанні ТОВ «Полігон» потерпілим у кримінальному провадженні.

Із матеріалів доданих до справи, зокрема листа СУ ТУ ДБР в м. Полтава №7709/15-02-2 від 26.05.2020 ( а.с. 18-19 т.2), рапортів ст. слідчого 2 слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Полтава ОСОБА_22 ( а.с. 20-21 т.2), о/у у СКП Ірпінського ВП ОСОБА_23 ( а.с. 21 т.2) встановлено, що ОСОБА_10 відмовився бути учасником кримінального провадження, заяву про визнання його потерпілим не подавав.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_9 згідно ст. 66 КК України суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_9 згідно ст.67 КК України судом не встановлено. Посилання прокурора на те, що обтяжуючою обставиною є тяжкі наслідки, суд вважає безпідставним, оскільки тяжкі наслідки є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

Відповідно дост.50КК Українипокаранняє заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ст.65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

У п.1Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24.10.2003№7«Про практикупризначення судамикримінального покарання»(іззмінами)звернуто увагусудів нате,що вонипри призначенніпокарання вкожному випадкуі щодокожного підсудного,який визнаєтьсявинним увчиненні злочину,мають суворододержувати вимогст.65КК Українистосовно загальнихзасад призначенняпокарання,оскільки самечерез останніреалізуються принципизаконності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації покарання.При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При обранніміри тавиду покаранняобвинуваченому ОСОБА_9 суд враховуєступінь тяжкостівчиненого злочину,те,що злочин,передбачений ч.2ст.286КК України,згідно ст.12КК України,відноситься дотяжких злочинів,обстановку таобставини вчиненнязлочину,особу обвинуваченого,який ранішене судимий,по місцюпроживання тароботи характеризуєтьсяпозитивно,на данийчас не працює,є особоюз інвалідністю2групи,наявність рядупом`якшуючих покаранняобставин тавідсутність обтяжуючихпокарання обставин,те,що ОСОБА_9 має наутриманні малолітнюдитину,з урахуваннямдумки потерпілих,які просилисуд суворо ОСОБА_9 не карати, матеріалів досудової доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, згідно якої орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення чи обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, з застосуванням додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України, та можливо звільнити його від відбування покарання з випробуванням, в порядку ст.75 КК України.

По кримінальному провадженню заявлені цивільні позови.

У підготовчому судовому засіданні потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_24 , були заявлені цивільні позови до ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням

В обґрунтування позовних вимог цивільний позивач ОСОБА_7 посилався на те, що загиблий внаслідок ДТП, що мала місце на а/д Київ-Харків-Довжанський, пасажир автомобіля ВАЗ 21093, днз НОМЕР_1 , ОСОБА_13 є його рідним сином. У зв`язку зі смертю сина йому завдано матеріальних збитків у розмірі 78000 гривень, що складаються з ритуальних послуг та обрядів, а саме: витрати на виготовлення пам`ятника та поминальний обід, яка підлягає стягненню з відповідача. Крім матеріальних збитків, діями обвинуваченого ОСОБА_9 йому завдано немайнових втрат, зумовлених непомірними моральними та душевними стражданнями у зв`язку з втратою сина, невідворотності наслідків, що сталися внаслідок дій обвинуваченого, постійних переживань, емоційного та нервового напруження, що суттєво погіршило стан здоров`я позивача. Зазначає, що з часом душевний біль лише посилюється, періодично трапляються нервові зриви, він не може змиритися зі смертю сина, через скрутний матеріальний стан позбавлений можливості отримати допомогу психотерапевта, самостійно не може подолати душевні страждання. Розмір завданої моральної шкоди позивач визначає на рівні 500000 гривень, які просить стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог цивільний позивач ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , посилається на те, що загиблий внаслідок ДТП, що мала місце 29.04.2017 на 267 а/д Київ-Харків-Довжанський, пасажир автомобіля ВАЗ 21093, днз НОМЕР_1 , ОСОБА_13 є її чоловіком та батьком їхнього малолітнього сина ОСОБА_24 .

Зазначає, що матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням є збитки пов`язані з втратою годувальника, просить стягнути з відповідача на корить позивача починаючи з дня коли трапилася ДТП у якій загинув ОСОБА_13 , і до повноліття сина щомісячно шкоду по втраті годувальника у розмірі по 12500 гривень.

Крім матеріальних збитків, діями обвинуваченого ОСОБА_9 їй та її дитині завдано немайнових втрат, зумовлених непомірними маральними та душевними стражданнями у зв`язку з втратою чоловіка та батька їхньої дитини. Наслідки, до яких призвели дії обвинуваченого є невідворотними та стали передумовою постійного стресу позивача, емоційного та нервового напруження, що суттєво вплинуло на стан її здоров`я. Через дії ОСОБА_9 її син росте без батька, вона постійно вимушена пояснювати дитині чому він росте у неповній сім`ї, що завдає страждань їй та дитині. Позивач зазначає, що у неї періодично трапляються нервові зриви, вона не може знаходитися серед людей, оскільки їй не вистачає поряд коханої людини, чоловіка, який розумів та підтримував її, смерть чоловіка вплинула на її відносини з дитиною, їй тяжко пояснити, що тато пішов і більше не повернеться. Через скрутний матеріальний стан вона позбавлена можливості отримати допомогу психотерапевта, самостійно не може подолати душевні страждання. Розмір завданої моральної шкоди позивач визначає на рівні по 500000 гривень, які просить стягнути з відповідача на її користь та користь дитини.

У судовому цивільний позивач ОСОБА_6 подала до суду заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача на свою користь 350000 гривень моральної шкоди, у зв`язку з частковим її відшкодуванням відповідачем. Повідомила суду, що отримала від обвинуваченого ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди 150000 гривень

Відповідач ОСОБА_9 цивільні позови ОСОБА_7 , ОСОБА_6 визнав частково, у якій частині не зазначив, повідомив суду, що його матеріальне становище не дозволяє відшкодувати позовні вимоги у повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення сторін, представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 , вивчивши матеріали справи, приходить до переконання, що заявлений цивільний позов ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є дружиною померлого ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб ( а.с. 221 т. 1) Позивач ОСОБА_6 з загиблим ОСОБА_13 мали спільного сина ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього (а.с. 220 т.1). На момент смерті ОСОБА_13 працював помічником оперуповноваженого Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області, загальна сума доходу останнього за період з травня 2016 року по квітень 2017 року склала 73836, 04 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 16.02.2018 ( а.с. 222 т.1).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно доположень ст.1187ЦК України,джерелом підвищеноїнебезпеки єдіяльність,пов`язаназ використанням,зберіганням абоутриманням транспортнихзасобів,механізмів таобладнання,використанням,зберіганням хімічних,радіоактивних,вибухо-і вогненебезпечнихта іншихречовин,утриманням дикихзвірів,службових собакта собакбійцівських порідтощо,що створюєпідвищену небезпекудля особи,яка цюдіяльність здійснює,та іншихосіб. Шкода,завдана джереломпідвищеної небезпеки,відшкодовується особою,яка навідповідній правовійпідставі (правовласності,інше речовеправо,договір підряду,оренди тощо)володіє транспортнимзасобом,механізмом,іншим об`єктом,використання,зберігання абоутримання якогостворює підвищенунебезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до положень ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується,зокрема, дитині-до досягненнянею вісімнадцятироків (учню,студенту -до закінченнянавчання,але небільш якдо досягненняним двадцятитрьох років); одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років.

Особам,визначеним упунктах 1-5частини першоїцієї статті,шкода відшкодовуєтьсяу розмірісередньомісячного заробітку(доходу)потерпілого звирахуванням частки,яка припадалана ньогосамого тапрацездатних осіб,які перебувалина йогоутриманні,але немають правана відшкодуванняшкоди.До складудоходів потерпілоготакож включаютьсяпенсія,суми,що належалийому задоговором довічногоутримання (догляду),та іншіаналогічні виплати,які вінодержував. Особам,які втратилигодувальника,шкода відшкодовуєтьсяв повномуобсязі безурахування пенсії,призначеної їмвнаслідок втратигодувальника,та іншихдоходів. Розмірвідшкодування,обчислений длякожного зосіб,які маютьправо навідшкодування шкоди,завданої смертюгодувальника,не підлягаєподальшому перерахункові,крім такихвипадків:народження дитини,зачатої зажиття інародженої післясмерті годувальника;призначення (припинення)виплати відшкодуванняособам,що здійснюютьдогляд задітьми,братами,сестрами,внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється у порядку, передбаченомупостановами Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»(далі - Порядок № 100) та від 05 травня 1995 року № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100» (підпункт 1 пункту 9 Положення).

Відповідно до положень пункту 2 частини ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Визначаючи розмір відшкодування по втраті годувальника, суд виходить з того, що на момент смерті загиблий ОСОБА_13 працював, його середньомісячний дохід складав 8118,99 грн. (дохід за останні два місяці16237,98 ( 8120, 68 + 8117,30) грн. /2міс.= 8118, 99 грн.).

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць, що має бути підтверджене належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.

Якщо предметом позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. Сам факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні. Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВС від 18.04.2018 у справі№ 165/325/17.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_6 не працює у зв`язку з здійсненням догляду за дитиною померлого ОСОБА_13 , у зв`язку з чим позов у частині відшкодування майнової шкоди у зв`язку з втратою годувальника на користь дружини померлого задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування майнової шкоди у зв`язку з втратою годувальника на користь неповнолітньої дитини, то в цій частині позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

На час смерті ОСОБА_13 мав на утриманні малолітнього сина ОСОБА_24 , на момент смерті ОСОБА_13 право на утримання також мала його працездатна дружина, оскільки здійснювала догляд за дитиною до досягнення трьох років.

Відповідно до положень ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, розмір шкоди у зв`язку із втратою годувальника відповідно дост. 1200 ЦК Українивираховується наступним чином: середньомісячний заробіток ОСОБА_13 становить 8118,99 грн. , на його утриманні перебувала малолітня дитина ОСОБА_24 та працездатна дружина, яка мала право на утримання відповідно до положень ст. 84 СК України та з урахуванням частки, що припадала безпосередньо на померлого, таким чином розмір шкоди становить 2706,33 грн. ( 8118,99. грн. розмір середньомісячного доходу / 3 особи = 2706,33 грн.).

Враховуючи, що особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, розмір шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_24 , становить 2706,33 грн. в місяць. За період з травня 2017 року до досягнення дитиною 18 років. Загальний розмір відшкодування буде становити 579154, 62 гривень (2706,33 грн. х ( 12 місяців х 17 років +10 місяців) = 579154, 62 гривень).

Відповідно до положень ст. 1202 ЦК України,відшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншимушкодженням здоров`яабо смертюпотерпілого,здійснюється щомісячнимиплатежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Таким чином, суд приходить до переконання, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в інтересах неповнолітнього ОСОБА_24 2706 грн.33 коп. щомісячно, починаючи з травня 2017 і до повноліття дитини.

Вирішуючи вимогу цивільного позивача ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Відповідач у цій частині заявлені позовні вимоги визнав.

Відповідно доположень ст.1201ЦК України,особа,яка завдалашкоди смертюпотерпілого,зобов`язанавідшкодувати особі,яка зробиланеобхідні витратина похованнята наспорудження надгробногопам`ятника,ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_7 є рідним батьком померлого ОСОБА_13 . У зв`язку зі смертю сина останнім були понесені витрати на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 43000 грн., що підтверджується накладною №27 від 08.08.2018 ФОП ОСОБА_25 ( а.с. 209 т.1). Також позивачем були витрачені кошти на поминальні обіди на загальну суму 35000 грн., що підтверджується товарними чеками ФОП ОСОБА_26 ( а.с. 206, 207 т.1). Зазначені обставини сторонами визнаються та не оспорюються.

У відповідності достатті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу»від 10 липня 2003 року під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству

Таким чином, витрати на поминальні обіди не входять до витрат на поховання, на не підлягають відшкодування, відповідно до вимог Закону, аналогічного висновку дійшов ВС у постанові ВС/КЦС № 554/1793/15-ц від 19.03.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що заявлений ОСОБА_7 цивільний позов в частині відшкодування майнової шкоди підлягає до часткового задоволення та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на спорудження надгробного пам`ятника в рпозмірі 43 000 грн..

Вирішуючи заявлені цивільними позивачами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_24 , вимоги про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст.1168ЦК України,моральна шкода,завдана каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я,може бутивідшкодована одноразовоабо шляхомздійснення щомісячнихплатежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зокрема, п. 3Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 рокурегламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілим, та неповнолітній дитині померлого, суд враховує, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2ст.286 КК України, загинув ОСОБА_13 , а потерпілі втратили рідну людину, через що зазнали сильних душевних страждань та переживань, змушені були змінити свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також, що жодна майнова компенсація практично не в змозі відновити попередній стан, який існував до ДТП, повернути до життя їх сина, чоловіка та батька.

Так, у відповідності ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз , Кабалес і Балкандалі », зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 і вважає, що завдана позивачам моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом КонстатаціїСудомфактупорушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи наведене, характер заподіяння моральної шкоди, характер і об`єм моральних страждань потерпілих, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що моральне відшкодування слід визначити у розмірі по 250000 грн. на користь позивачів.

Під час розгляду справи в суді обвинуваченим ОСОБА_9 у добровільному порядку була частково відшкодована моральна шкода потерпілій ОСОБА_6 на суму 150 000 грн., що підтвердили у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_6 , її представник адвокат ОСОБА_27 та підтверджується заявою про зменшення позовних вимог ( а.с. 230 т.4), тому ці кошти суд зараховує в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_6 .

Під час досудового слідства ТОВ «Полігон» було заявлено цивільний позов до ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди завданої злочином. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Полігон» посилалося на те, що товариство є власником транспортного засобу автомобіля «Lada Largus» днз НОМЕР_3 , який був учасником дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок ДТП автомобіль зазнав значних механічних ушкоджень. Відповідно до звіту про оцінку майна А 06/01 від 19.06.2017 виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_28 , вартість відновлювального ремонту ( без урахування значення фізичного зносу КТЗ) складає 246166 гривень, ринкова вартість об`єкту оцінки ( без урахування аварійних пошкоджень) складає 195014 грн. Зазначає, що транспортний засіб зазнав конструктивної загибелі, а тому вартість матеріального збитку ТОВ «Полігон» визначена на рівні ринкової вартості автомобіля та складає 195014 грн.

Крім того, ТОВ «Полігон» активно використовувало даний транспортний засіб у своїй господарській діяльності, проте 05.05.2017 Октябрським районним судом м. Полтави на належне ТОВ «Полігон» майно, а саме транспортний засіб «Lada Largus» днз НОМЕР_3 було накладено арешт та визначено місцем зберігання на території майданчика тимчасового утримання транспортних засобів Великобагачанського ВП ГУНП в Полтавській області. У зв`язку з чим позивач вимушений був у господарській діяльності використовувати транспортні засоби, що належать іншим особам, на що було витрачено грошові кошти на загальну суму 74428, 79 грн. на підставі укладених договорів, що завдало товариству збитків на вказану суму

Оскільки автомобіль було пошкоджено, а витрати на залучення автотранспорту інших підприємств були значні позивачу довелося придбати автомобіль по кредитному договору №68118К22 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Полігон» від 27.04.2018. За кредитним договором ТОВ «Полігон» понесло вимушені збитки у вигляді сплати фіксованого розміру процентної ставки 17,5% річних та розміру ставки комісії за управління 1,2% річних. За час дії кредитного договору позивачем було сплачено комісії та відсотки на загальну суму 37641, 51 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Цивільний позивач, його представники у судове засідання не з`явилися, подали на адресу суду листи, у яких позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, справу розглядати без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_9 позовні вимоги визнав частково, повідомив, що погоджується, що завдав збитків ТОВ «Полігон» пошкодивши їхнє майно, а тому готовий відшкодувати вартість пошкодженого автомобіля, в іншій частині позовні вимоги не визнає.

Суд, вивчивши матеріали справи, в частині заявленого цивільного позову, приходить до переконання, що він підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що транспортний засіб автомобіль марки «Lada Largus» днз НОМЕР_3 , є власністю позивача ТОВ «Полігон», внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29.04.2017 автомобіль отримав значні механічні ушкодження.

Згідно звіту про оцінку майна А 06/01 вартості автомобіля «Lada Largus» 2015 року випуску, реєстр. № НОМЕР_3 , що належить ТОВ «Полігон» суб`єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_28 , встановлено, що ринкова вартість об`єкту оцінки складає 195014 гривень, вартість відновлювального ремонту ( без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ) складає 246166 гривень, вартість матеріального збитку складає 195014 гривень ( а.с. 28-46 т.1).

Відповідно до принципу диспозитивності суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог. Кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 2ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно дост. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п. 6 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

У відповідності до положеньст. 1192 ЦК України, суд з урахуванням обставин справи за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Учасниками судового розгляду розмір завданих збитків, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу належного ТОВ «Полігон» автомобіля «Lada Largus» днз НОМЕР_3 не оспорюється, позивач визнає, що транспортний засіб є фізично знищеним, про що зазначено у позовній заяві.

Згідно зіст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, як зазначалося вище, регламентованостаттею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зістаттею 8 ЦК України(аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи та вищевказані положення закону, позовні вимоги цивільного позивача про стягнення ринкової вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, що становить 195 014 грн., ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

За змістом роз`яснень, викладених у абз. 2 п. 14 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ слідує, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Таким чином, за умови відшкодування обвинуваченим ринкової вартості автомобіля марки «Lada Largus» днз НОМЕР_3 ТОВ «Полігон» зобов`язаний передати ОСОБА_9 пошкоджений, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зазначений транспортний засіб.

Вирішуючи питання про відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням, які полягають у витратах понесених ТОВ «Полігон» на виконання договорів перевезення та витрат, що складаються з відсотків та комісії по кредитному договору, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно довимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стороною позивача не доведено, що витрати здійснені при виконанні умов договорів перевезення та кредитного договору завдали товариству збитків у розумінні ст. 22 ЦК України та вони безпосередньо пов`язанні з вчиненням ОСОБА_9 кримінального правопорушення. Укладення та виконання договорів є частиною господарської діяльності товариста. Тому суд приходить до переконання, що заявлений позов в цій частині задоволенню не підлягає.

По справі маються витрати на залучення експертів в сумі 28308 грн. 24 коп. (а.с. 93 т. 1, а.с. 150 т.3; а.с. 213 т.3, а.с. 26 т.4, а.с. 78 т.4), які відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_9 суд приходить до висновку про відсутність підстав для обрання відносно нього запобіжного заходу.

Суд вирішує питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України. Одночасно із вирішенням питання про долю речових доказів, суд вирішує питання про скасування арештів накладених під час досудового розслідування, у порядку ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.31, 176-179, 349, 369-371, 373- 376, 394, 395 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

У відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

У відповідності ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_9 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 43000 ( сорок три тисячі) гривень в рахунок відшкодування майнової шкоди, та 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 , в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_24 , до ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 , в інтересах малолітнього ОСОБА_24 , щомісячно по 2706 (дві тисячі сімсот шість) гривень 33 копійки, починаючи з 30.04.2017 і до повноліття дитини, в рахунок відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 , в інтересах малолітнього ОСОБА_24 , 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон» до ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон» 195014 ( сто дев`яносто п`ять тисяч чотирнадцять) гривень 00 копійок матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальність «Полігон» після сплати ОСОБА_9 вартості автомобіля, залишки фізично знищеного транспортного засобу автомобіля «Lada Largus» днз НОМЕР_3 (спеціалізований вантажний фургон) передати ОСОБА_9 .

Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не застосовувати.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05.05.2017, на автомобілі ВАЗ 21093 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2 , «Lada Largus», державний номерний знак НОМЕР_3 (спеціалізований вантажний фургон), після набрання вироком законної сили.

Речові докази по справі:

-автомобіль ВАЗ 21093 ЗНГ 1991 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_18 , що переданий на зберігання на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів Великобагачанського ВП ГУНП в Полтавській області ( на даний час ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області) повернути власнику або законному володільцю;

-автомобіль ВАЗ 21099, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_19 , що переданий на зберігання на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів Великобагачанського ВП ГУНП в Полтавській області ( на даний час ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області) повернути власнику або законному володільцю;

-автомобіль «Lada Largus», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 (спеціалізований вантажний фургон), який належить ТОВ «Полігон», що переданий на зберігання на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів Великобагачанського ВП ГУНП в Полтавській області ( на даний час ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області) повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_29 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 28308 грн. 24 коп.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Великобагачанський районний суд.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1