Ухвала

від 13.01.2021 по справі 525/713/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/713/20 Номер провадження 11-кп/814/338/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних

справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

представника потерпілого адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42017170000000155 від 29.04.2017 за апеляційною скаргою прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 3.12.2020,

ВСТАНОВИЛА:

3.12.2020 Великобагачанським районним судом Полтавської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017170000000155 від 29.04.2017 по обвинуваченню ОСОБА_7 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повернуто прокурору відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Місцевий суд, не з`ясовуючи причин невизнання фізичних осіб: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 потерпілими на стадії досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, прийняття такого судового рішення мотивував необхідністю виконанням прокурором вимог, які встановлені ст.291 КПК України щодо зазначення анкетних відомостей кожного потерпілого.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що прокурором до обвинувального акта не додано розписку адвоката ОСОБА_11 про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову, хоча даний документ і зазначений у додатках змісту обвинувального акта.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, прокурор відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 3.12.2020, а обвинувальний акт направити до Великобагачанського районного суду Полтавської області для нового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що анкетні дані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не зазначались в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 , оскільки: на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не залучались як потерпілі, адже особа, якій внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, спричинено легкі тілесні ушкодження або лише майнову шкоду не набуває статусу потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України; натомість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були допитані як свідки, про що зазначено у п.п. 8,11 Розділу І «Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» реєстру матеріалів досудового розслідування.

Крім того, прокурор зазначає, що: визнання особи потерпілим не обмежується стадією досудового розслідування, оскільки відповідно до ч.7 ст.55 КПК України, таке процесуальне рішення може ухвалити суд у разі встановлення для цього підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, під час судового розгляду; оскільки відповідно до ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову і реєстру матеріалів досудового розслідування, висновку місцевого суду про те, що відсутність розписки захисника підозрюваного ОСОБА_11 про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та копії цивільного позову є підставою для повернення обвинувального акта прокурора не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону; водночас відсутність такої розписки не є перешкодою для призначення судового розгляду, оскільки у підготовчому судовому засіданні, як відбулося 22.10.2020, обвинувачений ОСОБА_7 повідомив суду про те, що послуг захисника не потребує та бажає захищати свої права під час судового розгляду самостійно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав в ній наведених та врахувати додані до апеляційної скарги письмові докази, які підтверджують, що ОСОБА_9 є свідком та те, що останній не бажає брати участь у даному кримінальному провадженні як потерпілий; обвинуваченого та представника потерпілого, які не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогамист. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно п.3 ч.ст.314 КПК Україниу підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.

Частиною 4ст.110 КПК Українивстановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим уст.291 КПК України.

Відповідно до ст. 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Крім того, згідно з положеннями даної Конвенції, кожен кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 зазначив, що у тексті підпункту «а» ч.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. В цьому ж рішенні Суд зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

У відповідності до положень ч.ч. 2, 4 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та місце його складення та затвердження.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспорнтим засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В обвинувальному акті у кримінальному провадженні №42017170000000155 від 29.04.2017, зазначено потерпілими: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 із анкетними відомостями цих потерпілих (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), як того вимагають положення ст.291 КПК України (а.м.к.п. 9).

Водночас зі змісту обвинувального акта вбачається, що відповідно до викладених фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим, який керував транспорнтим засобом, три фізичні особи, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Перша особа від отриманих тілесних ушкоджень померла, друга особа отримала ушкодження середнього ступеня тяжкості, третя особа отримала легке тілесне ушкодження.

Згідно з приписамистатті 55КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Тобто, за змістом цієї норми слідчий, прокурор, суд не може за своєю ініціативою визнавати особу потерпілим, рівно як і зобов`язати цю особу подати заяву про визнання її потерпілим.

Водночас колегією суддів встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у рамках кримінального провадження №42017170000000155 від 29.04.2017, є свідками, що підтверджується даними реєстру матеріалів досудового розслідування №42017170000000155 від 29.04.2017, за якими в ході досудового розслідування було здійснено допит ОСОБА_9 та ОСОБА_10 саме як свідків (а.м.к.п. 11).

Зазначене вище підверджується також змістом рапортів слідчих, наданих прокурором у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, з яких також вбачається, що ОСОБА_9 було допитано як свідка та після роз`яснень положень ст.51 КПК України ОСОБА_9 , останній повідомив, що відмовляється брати участь у розгляді даного кримінального провадження як потерпілий.

У відповідності до положень п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, яке спричинило наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 КК ( 2341-14 ), слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною цієї статті, яка передбачає більш тяжкі наслідки.

За п.8 зазначеної вище постанови відповідальність за статтями 286 - 288, 415 КК ( 2341-14 ) настає лише за умови, що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або його загибель.

У свою чергу, з даних обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_10 внаслідок ДТП заподіяно легкі тілесні ушкодження, тобто по відношенню до останнього не настало суспільно-небезпечних наслідків, передбачених ст.286 КК України, а тому висновки суду про необхідність зазначення анкетних відомостей ОСОБА_10 як потерпілого в обвинувальному акті є помилковими (а.м.к.п. 5).

Також суд апеляційної інстанції важає слушними твердження прокурора про те, що відсутність розписки адвоката ОСОБА_11 про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову, не є перешкодою для призначення судового розгляду, оскільки вимоги ч.4 ст.291 КПК України не передбачають долучення до обвинувального акта зазначеної вище розписки захисника., а лише визначають необхідність приєднання такої розписки підозрюваного про отримання згаданих документів.

Колегія суддів зауважує, що ст. 293 КПК України передбачено обов`язок прокурора одночасно з переданням обвинувального акту до суду під розписку надати копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження, у тому числі, захиснику, проте чинний кримінальний процесуальний закон не вимагає від прокурора додавати до обвинувального акту розписку захисника про отримання ним копій вказаних документів.

Отже, ані ст.291, ані ст.293 КПК України не передбачено приєднання до обвинувального акта розписки захисника про отримання ним копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, то відсутність такої розписки не можна розцінювати як невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону та це не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Водночас слід зазначити, що місцевий суд 22.10.2020 у підготовчому судовому засіданні після повідомлення ОСОБА_7 про відмову від захисника, роз`яснив обвинуваченому положення ст.54 КПК України, у зв`язку з чим було відкладено підготовче судове засідання на 10:00 3.12.2020 (а.м.к.п. 192), однак 3.12.2020 судом першої інстанції вимоги ст. 54 КПК України виконані не були (а.м.к.п. 238), що підтверджується журналами судових засідань та технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності повернення обвинувального акта судом першої інстанції є обґрунтованими.

Керуючись ст.ст.376,404,405,407 КПК Україниколегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити, а ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 3.12.2020 скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 повернути до суду першої інстанції для розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4