Постанова

від 08.09.2021 по справі 404/7/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2021 року м. Кропивницький

справа № 404/7/20

провадження № 22-ц/4809/1172/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Мурашко С. І., Черненко В.В.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю МЗЕО ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МЗЕО про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МЗЕО на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2021 року (суддя Варакіна Н.Б.).

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст звернення до суду

02 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МЗЕО про визнання протиправним та скасування наказу від 21 жовтня 2019 року про звільнення його з посади директора ТОВ МЗЕО , поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 4 000 грн судових витрат.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.09.2020 провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ТОВ МЗЕО від 21 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства та поновлення його на роботі (посаді) закрито, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що працював на посаді директора ТОВ МЗЕО , наказом від 21 жовтня 2019 року його звільнено з роботи. Підставою слугувало протокольне рішення загальних зборів учасників товариства № 21/10/2019 від 21.10.2019, яке в подальшому скасовано в судовому порядку. Тому, у зв`язку з неможливістю виконувати обов`язки через незаконне рішення відповідача, в подальшому поновлення на роботі, на його користь підлягає виплата середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача, адвокат Заболотній П.Л. 11 лютого 2020 року надіслав до суду відзив. В якому вказав про безпідставність позову, так як відсутні правові підстави для здійснення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач протягом періоду з 21.10.2019 по 27.12.2019 р не виконував свої обов`язки. Оскаржується наказ про звільнення з посади директора товариства від 21.10.2019 року, який фактично не існує, звільнення відбулося на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом загальних зборів 20.12.2020 року (так у відзиві стверджується), в подальшому, а саме 27.12.2020 року виданий наказ про звільнення позивача, у зв`язку з прогулами в період з 21.10.2019 року по 27.12.2019 року. Вказано, що ОСОБА_1 просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не надає доказів того, що змусило його не з`являтися на робоче місце протягом періоду з 21.10.2019 року і до 27.12.2019 року, тому дана вимога не підлягає задоволенню. Представник відповідача заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 надіслав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що 21 жовтня 2019 року відбулися загальні збори учасників товариства, на яких були прийняті рішення оформлені протоколом №21/10/2019, у т.ч. про звільнення його з посади директора товариства та призначення директором Лушнікова Андрія Олександровича .Не зважаючи на викладене, відповідач заявляє про відсутність відповідного наказу, датованого саме 21.10.2019.Заперечуючи щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач вказав про відсутність договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних/наданих представником відповідача робіт/послуг, їх погодження та прийняття клієнтом, а також належного обґрунтування вартості, співмірності

таких робіт/послуг зі складністю справи, затраченим виконавцем часом, ціною

позову та значенням справи для сторони, позивач не погоджується із заявленим

відповідачем розміром судових витрат.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МЗЕО про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю МЗЕО на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 78 554,52 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн; на користь Держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, якою просить про скасування рішення суду та ставить питання про закриття провадження у справі. Вказує, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Так як навіть якщо суд першої інстанції і не розглядав питання про поновлення на роботі, у зв`язку з тим що судовим рішенням господарського суду скасоване рішення загальних зборів, яким звільнено позивача, але вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є похідними від вимог щодо правомірності припинення його повноважень. Тобто заявлені вимоги підлягають розгляду господарським судом.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613 цс 18).

Таку правову позицію підтвердила Велика Палата Верховного Суду 19.02.2020 року в справі № 145/166/18.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтею 19 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Мотиви відзиву на апеляційну скаргу

Представник ОСОБА_1 адвокат Салюк С.М. не погодився з доводами апеляційного оскарження і подав відзив на апеляційну скаргу, в якій виклав заперечення аналогічним при зверненні до суду.

12 вересня адвокат Салюк С.М. подав клопотання про компенсацію витрат на послуги адвоката, пов`язаних з апеляційним провадженням (а.с. 56-58 том 2)

Рух справи в суді апеляційного суду

Апеляційна скарга подана до Кропивницького апеляційного суду через Кіровський райсуд м. Кіровограда 31 травня 2021 року.

17 червня 2021 року представником відповідача адвокатом Заболотним П.Д. подана заява про забезпечення позову. Ухвалою від 23 червня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, з підстав викладених в ухвалі.

29 червня 2021 року відкрито провадження у справі, 19 липня 2021 року справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 08 вересня 2021 року.

Ухвалою від 08 вересня 2021 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Обставини встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді директора ТОВ МЗЕО з 3 травня 2017 року. Наказом від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі протокольного рішення загальних зборів учасників товариства №21/10/2019 від 21.10.2019.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03 квітня 2020 року в справі № 912/3936/19 позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ МЗЕО задоволено, визнано недійсним з моменту прийняття всі рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом загальних зборів учасників № 21/10/2019 від 21.10.2019.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ МЗЕО від 30 травня 2020 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді директора товариства.

Мотиви апеляційного оскарження

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, матеріали справи, виступи представника апелянта адвоката Заболотного П.Л., який наполягав на задоволенні вимог скарги, вказавши, що справа підлягає розгляду в господарському суді, заперечення щодо доводів оскарження адвоката позивача Салюка С.М., апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За положеннями ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 376 ЦПК передбачено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду зазначив, що працював на посаді директора TOB МЗЕО з 3 травня 2017 року. Згідно протоколу № 21/10/2019 від 21.10.2019 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗЕО" прийнято рішення, яким його звільнено з посади директора ТОВ "МЗЕО" від 21.10.2019 року (а.с. 19)

ОСОБА_1 оспорив рішення зборів учасників ТОВ МЗЕО , за наслідком чого просив про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням господарського суду від 3 квітня 2020 року за позовом одного з засновників товариства з підстав порушення процедури скликання зборів, визнано недійсним з моменту прийняття всі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗЕО", оформлені протоколом загальних зборів учасників від 21.10.2019 за № 21/10/2019. Відтак скасоване рішення, яким позивача звільнено з роботи. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ МЗЕО від 30 травня 2020 року позивача поновлено на посаді директора товариства, в подальшому усунуто від виконання обов`язків директора.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду, вказував про порушене право, про незаконність і безпідставність звільнення, просив поновити на посаді директора Товариства, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, в порядку ст. 235 КЗпП України. Згідно якої: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені в частині першій статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Виходить, що загальні суди не мають чітко визначеної, предметної юрисдикції і розглядають справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, крім справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

В апеляційній скарзі адвокат ТОВ МЗЕО стверджує, що спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), Господарський кодекс України (далі - ГК України), Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства .

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства (частина перша статті 23 Закону про господарські товариства).

Відповідно до статті 58 Закону про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно до частини першої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Із частини першої статті 3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь?який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Вимоги позивача, члена виконавчого органу товариства про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які можуть бути предметом трудового спору, є похідними від вимог щодо правомірності припинення його повноважень.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс 18). Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спір стосується саме правомірності припинення повноважень виконавчого органу товариства.

Як виходить з матеріалів справи рішенням загальних зборів учасників товариства затверджено редакцію Статуту ТОВ МЗЕО 7 лютого 2015 року, яким товариство керується у своїй діяльності (а.с. 5-13 т.1).

Розділом 7 Статуту визначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. Загальні збори учасників правомочні приймати рішення з будь яких питань діяльності товариства. До виключної компетенції загальних зборів належить обрання та відкликання членів виконавчого органу. Згідно пункту 7.7 директор є виконавчим органом, що призначають загальні збори (а.с. 9-10 т.1).

Позивач у справі працював на посаді директора ТОВ МЗЕО з 3 травня 2017 року, запевнює, що звільнений на підставі рішення зборів товариства від 21 жовтня 2021 року. За наслідками судового рішення в господарській справі, рішенням загальних зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю МЗЕО від 30.05.2021 ОСОБА_1 року поновлено на посаді (п`яте питання протоколу загальних зборів), а шостим пунктом протоколу усунуто від виконання обов`язків директора ТОВ МЗЕО (а.с. 185- 188 т. 1).

Як виходить з висновків Великої Палати Верховного Суду в справах № 145/1885/15-ц від 30 січня 2019 року та № 145/166/18 від 19 лютого 2020 року, спір що стосується саме правомірності припинення повноважень директора виконавчого органу товариства, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з вимогою в апеляційній скарзі відповідача про закриття провадження у справі, з огляду на наступне. Позивач обґрунтував свою вимогу положеннями трудового законодавства ст.ст. 232, 233, 235 КЗпП України. При цьому вимог про незаконність звільнення та поновлення на посаді не ставиться (провадження в цій частині закрито). Питання про оскарження дій (рішень) уповноваженого органу товариства, спрямованих на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності, порушення прав члена виконавчого органу, позивачем не порушуються. Хоча рішення загальних зборів товариства відповідача за позовом одного з засновників визнано недійсним в господарському провадженні і стосується інтересів позивача, однак як висловлено у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду про юрисдикцію справ, що стосуються припинення повноважень члена виконавчого органу товариства, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимог щодо законності підстав звільнення. По даній справі окремо заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі та в порядку ст. 235 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції враховує положення ст.ст. 5, 20 ГПК України, якими передбачена предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів. Велика Палата ВС зазначила, що за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

В протоколі загальних зборів товариства підстави звільнення ОСОБА_1 не вказані, що свідчить про реалізацію права власника припинити повноваження члена виконавчого органу. Відсутній відповідний запис і в трудовій книжці. В позовній заяві вказано про виданий наказ з посиланням на статтю 40 КЗпП України, точніше вказано що жодного положення даної статті неможливо застосувати до позивача, в той же час у відзиві на звернення представник відповідача зазначає, що рішенням зборів учасників ТОВ директор товариства усунутий від виконання обов`язків. Наказ про звільнення директора не видавався.

За висновками Великої Палати ВС припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Об`єктивно виходить з матеріалів справи, що позивач звільнений з посади директора товариства за наслідком реалізації учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу. Уповноваженому органу товариства надана можливість, припинити повноваження члена виконавчого органу для убезпечення здійснення можливої шкоди для інтересів товариства і такі правовідносини не міститься в приписах КЗпП України, а регулюються статтею 99 ЦК України, тобто, не можуть бути предметом регулювання трудового права. В такому випадку підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів діяльності працівників. Є рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Припинення трудового договору з посадовою особою залежить від волі власника. Положення ст. 235 КЗпП застосовуються за наслідком встановлення незаконності звільнення працівника і поновлення на роботі. Вимоги, які підтримав позивач не спрямовані на з`ясування законності підстав звільнення відповідно до положень трудового законодавства, виключення становить п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Позивач в позові вказав, що жодна з підстав статті 40 КЗпП України не підлягає застосуванню до виниклого спору. Таким чином стороною не вказано в чому полягає порушення пов`язане з його звільненням, які положення трудового законодавства порушив власник за наслідком відновлення якого необхідно в порядку ст. 235 КЗпП стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ТОВ МЗЕО 27 грудня 2019 року виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 45, том1), якого звільнено з посади директора з 22 жовтня 2019 року, у зв`язку з прогулом без поважних причин, тобто наказ виданий за проміжком часу понад два місяці, але до звернення до суду з позовом. В позові оспорювався наказ від 21.10.2019 року, який нібито виданий за наслідком рішення загальних зборів товариства від 21.10.2019 року (в матеріалах справи відсутній такий наказ), представник відповідача заперечував видачу такого наказу.

За вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стороною позивача не обґрунтовані та не доведені позовні вимоги, не вказано які його трудові права порушені, яка підстава звільнення, не то за положеннями п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, не то за наслідком застосування дискреційних повноважень власника, тобто припинення трудового договору з посадовою особою з власних міркувань, ст. 99 ЦК України, за якою уповноваженому органу товариства надана можливість, припинити повноваження члена виконавчого органу для убезпечення здійснення можливої шкоди для інтересів товариства і такі правовідносини не міститься в приписах КЗпП України, а регулюються статтею 99 ЦК України, тобто не можуть бути предметом регулювання трудового права.

Суд першої інстанції не з`ясував підстави звернення, з чого виникли спірні правовідносини, обґрунтування сторін, які норми матеріального права підлягають застосуванню, взагалі яке саме звільнення оспорюється, враховуючи що середній заробіток за час вимушеного прогулу стягнутий по день ухвалення рішення ( з 21.10.2021 року по 15.02.2021 року), а позивач рішенням загальних зборів від 30 травня 2021 року поновлений на посаді, а в подальшому усунутий від виконання обов`язків, але цей період межами звернення не охоплювався і вимоги з цього приводу не обґрунтовувалися.

За вищевикладеного судове рішення не відповідає критеріям передбаченими статтею 263 ЦПК, за яким законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. У зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

В порядку статті 141 ЦПК, за наслідком розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЗЕО підлягає стягненню 1261,20 грн за подання апеляційної скарги.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МЗЕО задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2021 року скасувати.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МЗЕО про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЗЕО (25031, м. Кропивницький, вул. Героїв України, 22-Д, код ЄДРПОУ 41143393) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1261,20 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді С. І. Мурашко

В. В. Черненко