Постанова

від 29.09.2021 по справі 2-3375/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7463/21 Справа № 2-3375/11 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Деркач Н.М.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця щодо визначення вартості описаного і арештованого майна та визнання протиправним врахування оцінки майна, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, суб`єкт оціночної діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця щодо визначення вартості описаного і арештованого майна та визнання протиправним врахування оцінки майна.

Одночасно зі скаргою, ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про зупинення передачі майна на реалізацію та зупинення стягнення, в якому просив:

- зупинити передачу нерухомого майна - торгового комплексу, загальною площею 7569,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0.7870 га, кадастровий номер 1211900000:02:017:0004, цільове призначення - для комерційного використання, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на примусову реалізацію до розгляду судом скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича в рамках виконавчого провадження №60409713;

- зупинити стягнення на підставі виконавчого листа, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області по цивільній справі № 2-3375/11 від 27.09.2012 року, про: в рахунок погашення заборгованості у розмірі 9 389 956,79 грн. за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 11-2007Л від 06.12.2007 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю УкрПромТорг , звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,7870 га (кадастровий номер 1211900000:02:017:0004) разом з розміщеним на ній об`єктом нерухомості - торговим комплексом, які розташовані в АДРЕСА_1 , що належить майновому поручителю ОСОБА_1 , та є предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки (майнова порука) № 1-36-2007 з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 16.12.2007 року.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник послався на те, що в рамках виконавчого провадження №60409713 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. було описано та арештовано нерухоме майно боржника, а саме: земельну ділянку, площею 0.7870 га, кадастровий номер 1211900000:02:017:0004, цільове призначення - для комерційного використання, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та торговий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що винесено відповідну постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.02.2020 року.

Постановою того ж виконавця від 24.02.2020 р. для участі у виконавчому провадженні № 60409713 для проведення оцінки майна боржника призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_2 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий (видане) 02.06.2017 за № 526/17, виданий Фондом державного майна України.

На підставі даної постанови оцінювачем ОСОБА_2 було проведено оцінку майна ОСОБА_1 та складено відповідний висновок від 16.07.2020 р., згідно якого ринкова вартість торгового комплексу, загальною площею 7569,3 кв.м, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 1211900000:02:017:0004, площею 0,7870 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням округлення станом на 16.07.2020 р. становить 5 983 000,00 грн.

Між тим, ОСОБА_1 не погоджується з визначеною оцінювачем ОСОБА_2 вартістю нерухомого майна та вважає її заниженою. Скаржник зауважив, що заборгованість за виконавчим листом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-3375/11 від 27.09.2012 р. становить 9 389 956,79 грн., а вартість іпотечного майна згідно висновку про оцінку лише 5 983 000,00 грн.

Відтак, невжиття заходів забезпечення скарги призведе до реалізації майна боржника за заниженою оціночною вартістю та завдасть йому значних збитків у вигляді непогашеної суми заборгованості та незадоволення вимог стягувача в повному обсязі, так як будь - яке інше майно, на яке може бути звернено стягнення у нього відсутнє. Реалізація майна за заниженою вартістю до вирішення судом скарги на дії приватного виконавця Сивокозова О.М. призведе до порушення прав не лише боржника, а й стягувача, який недоотримає задоволення майнових вимог після продажу іпотечного майна боржника.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року клопотання скаржника (боржника) ОСОБА_1 про зупинення передачі майна на реалізацію та зупинення стягнення, - задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі виконавчого листа.

Не погодившись з даною ухвалою суду, ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та клопотання ОСОБА_1 про зупинення стягнення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступні обставини.

Задовольняючи клопотання та зупиняючи стягнення на підставі виконавчого листа до розгляду вказаної скарги, суд першої інстанції виходив із того, що Законом не передбачений порядок забезпечення скарги, однак з метою уникнення порушення права боржника у випадку передачі майна на реалізацію за можливо заниженою вартістю, незважаючи на оскарження результатів проведеної оцінки, вважав за можливе забезпечити скаргу.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до приписів ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Умови та порядок примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України Про виконавче провадження .

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає обов`язок суду розглянути у десятиденний строк скарги на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця (ст.447-451 ЦПК України).

Питання забезпечення позову врегульовані ст.ст.149-150 ЦПК України, які містять положення щодо підстав, способів і порядку вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Водночас, ні Глава VІІ ЦПК України Судовий контроль за виконанням судових рішень , ні інші положення ЦПК України не містять правової норми, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного чи приватного виконавця шляхом зупинення реалізації описаного та арештованого майна чи зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.

Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного чи приватного виконавця у порядку ст.447, 450, 451 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів так би мовити забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу та зупинення реалізації майна, адже за приписами ст.34 Закону України Про виконавче провадження вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Аналогічні роз`яснення містить п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , згідно якого при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Отже, у суду першої інстанції не було повноважень задовольняти клопотання боржника і зупиняти стягнення на підставі виконавчого листа виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області по цивільній справі №2-3375/11 від 27.09.2012 р., до розгляду скарги по суті, а вживши таких заходів, суд порушив як норми процесуального закону, так і норми Закону України Про виконавче провадження .

Такі висновки відповідають правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 29 жовтня 2018 року у справі № 766/10773/18-ц, де залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення скарги, суд вказав, що у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому ст.ст.149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна, а тому суд не наділений такими повноваженнями, а вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 161/10648/18.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково забезпечив скаргу.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала підлягає до скасування у зв`язку із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що клопотання боржника ОСОБА_1 про зупинення передачі майна на реалізацію та зупинення стягнення не підлягає до задоволення, оскільки цивільний процесуальний закон не передбачає можливості вжиття таких заходів при розгляді скарги на дії виконавця.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк - задовольнити.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року - скасувати.

У задоволенні клопотання скаржника (боржника) ОСОБА_1 про зупинення передачі майна на реалізацію та зупинення стягнення - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко