Постанова
Іменем України
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 2-3375/11
провадження № 61-14668св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк ,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович,
заінтересована особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у складі судді Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О. М. (далі - приватний виконавець Сивокозов О. М.), у якій просив: визнати неправомірними дії приватного виконавця Сивокозова О. М. у виконавчому провадженні № 60409713 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-3375/11 від 27 вересня 2012 року, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, щодо визначення вартості земельної ділянки площею 0,7870 га, кадастровий номер 1211900000:02:017:0004, цільове призначення - для комерційного використання, що розташована на АДРЕСА_1 та торгового комплексу, загальною площею 7 569,3 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 , згідно з висновком про вартість майна від 16 липня 2020 року, складеним суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ); визнати протиправним врахування приватним виконавцем Сивокозовим О. М. у виконавчому провадженні № 60409713 з примусового виконання виконавчого листа від 27 вересня 2012 року № 2-3375/11, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, висновку про вартість майна від 16 липня 2020 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 ; визнати неправомірною прийняту приватним виконавцем Сивокозовим О. М. як замовником та виконану суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 як виконавцем у виконавчому провадженні № 60409713, оцінку належних ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,7870 га, кадастровий номер 1211900000:02:017:0004, цільове призначення - для комерційного використання, що розташована на АДРЕСА_1 , та торгового комплексу, загальною площею 7 569,3 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 , згідно з висновком про вартість майна від 16 липня 2020 року за ціною 5 983 000 грн.
Водночас ОСОБА_1 заявив клопотання про зупинення передачі майна на реалізацію та зупинення стягнення.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення передачі майна на реалізацію та зупинення стягнення задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі виконавчого листа, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області у цивільній справі № 2-3375/11 від 27 вересня 2012 року, в частині: стягнення в рахунок погашення заборгованості у розмірі 9 389 956,79 грн за кредитним договором про відкриття кредитної лінії
від 06 грудня 2007 року № 11-2007Л, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - ПАТ Промінвестбанк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю УкрПромТорг ; звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,7870 га (кадастровий номер 1211900000:02:017:0004) разом з розміщеним на ній об`єктом нерухомості - торговим комплексом, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належить майновому поручителю ОСОБА_1 та є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки (майнова порука)
№ 1-36-2007 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 16 грудня 2007 року, до розгляду судом справи за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Сивокозова О. М. щодо визначення вартості описаного і арештованого майна та визнання протиправним врахування оцінки майна, заінтересовані особи: приватний виконавець Сивокозов О. М., суб`єкт оціночної діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , стягувач -ПАТ Промінвестбанк .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ПАТ Промінвестбанк оскаржило її в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ Промінвестбанк повернуто скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. Переліком статті 353 цього Кодексу апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про зупинення передачі майна на реалізацію та зупинення стягнення не передбачено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2020 року ПАТ Промінвестбанк звернулосядо Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення передачі майна на реалізацію та зупинення стягнення відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ухвала, яка оскаржувалась в апеляційному порядку, не містила законних підстав для її постановлення, які визначені у ЦПК України, проте на її підставі фактично зупинено виконання рішення суду у справі. Суд першої інстанції без законних підстав застосував процесуальну аналогію при розгляді скарги на дії приватного виконавця щодо оцінки арештованого майна, застосував захід із зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який є заходом забезпечення позову при оскарженні виконавчого документа та підставою для зупинення виконавчого провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження . Ухвала Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 рокумістить положення про те, що ухвала підлягає апеляційному оскарженню. Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу, яка не передбачена ЦПК України, то право на її апеляційне оскарження ним вказано за аналогією із правом на апеляційне оскарження ухвали про застосування відповідного заходу забезпечення позову.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у ційсправі за касаційною скаргою ПАТ Промінвестбанк на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: порушення статей 6, 92, 129-1 Конституції України, окремих норм ЦПК України: частини дев`ятої статті 10, статті 18, пункту 6 частини першої, частини одинадцятої статті 150, статей 392, 432 ЦПК України, пункту 2 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження , що призвело до постановлення незаконної ухвали про повернення апеляційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідає.
У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі Delcourt v. Belgium від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі Hoffmann v. Germany від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У рішенні у справі Скорик проти України від 08 січня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 (провадження
№ 61-21640сво19) Верховний Суд дійшов висновку, щоповноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК України, зокрема повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову. У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна. Такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Ураховуючи, що суди, забезпечуючи скаргу на дії та рішення приватного виконавця, застосовують норми ЦПК України щодо забезпечення позову, то згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвали щодо забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 353 ЦПК України) підлягають касаційному оскарженню.
Отже, оскільки суд першої інстанції, забезпечуючи скаргу на дії приватного виконавця, застосував норми ЦПК України щодо забезпечення позову, то згідно з пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України ухвала щодо забезпечення позову підлягає апеляційному оскарженню.
Зазначеного суд апеляційної інстанції до уваги не взяв та помилково вважав, що ухвала Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року про повернення апеляційної скарги не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, оскільки апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ПАТ Промінвестбанк , не звернув уваги, що в апеляційному порядку підлягає оскарженню ухвала суду першої інстанції, якою вирішено питання щодо забезпечення скарги на дії державного/приватного виконавців, якщо таке клопотання розглянуто судом по суті як забезпечення позову.
Водночас не підлягає задоволенню клопотання заявника, викладене у касаційній скарзі, про ухвалення судом касаційної інстанції нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , оскільки ухвала суду першої інстанції по суті апеляційним судом не переглядалася.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що справа № 2-3375/11 містить виключну правову проблему щодо застосування аналогії процесуального права в судочинстві при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення з точки зору наявності законних підстав зупинення стягнення на підставі виконавчого документа на цій стадії. Передача касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верхового Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики при застосуванні норм процесуального права.
Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 ЦПК України.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Суд бере до уваги, що Об`єднана Палата Верховного Суду висловила правовову позицію щодо оскарження ухвал у справах про зупинення передачі майна на реалізацію та зупинення стягнення і надала оцінку виключній правовій проблемі у подібних правовідносинах у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 (провадження № 61-21640сво19).
Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції не встановив достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 400, 403, 404, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.05.2021 |
Оприлюднено | 17.06.2021 |
Номер документу | 97700263 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Яремко Василь Васильович
Цивільне
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Городецький Д. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні