Ухвала

від 05.10.2021 по справі 320/3280/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 320/3280/19

провадження № 61-14247ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Промінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області про визнання таким, що фактично прийняв спадщину, та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року касаційну скаргу було залишено без руху і надано строк для усунення недоліків щодо підтвердження вартості спірного майна для визначення розміру судового збору за подачу касаційної скарги, зазначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

У вересні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали від 02 вересня 2021 року, які містять уточнену касаційну скаргу.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду , в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Матеріали, надіслані на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 вересня 2021 року, містять посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, однак заявник не зазначає постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях, що суперечить вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Крім того, в уточненій касаційній скарзі заявник посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах як на підставу касаційного оскарження, однак не конкретизує щодо застосування якої норми права відсутній вказаний висновок, тому зазначений випадок не є підставою касаційного оскарження в розумінні статті 389 ЦПК України.

В частині виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 вересня 2021 року щодо підтвердження вартості спірного майна для визначення розміру судового збору заявник вказує, що визначити вартість вказаного майна неможливо, оскільки доступ до майна обмежено позивачем.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивачем було здійснено оцінку спадкового майна, результати якої містяться в матеріалах справи, відтак заявник не позбавлений можливості надати вказані відомості.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

У зв`язку з зазначеним вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвали від 02 вересня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху заявником не виконано, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року вважати неподаною і повернути заявнику.

Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Ю. Сакара