Постанова

від 28.09.2021 по справі 910/13097/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2021 р. Справа№ 910/13097/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Антонець І.В.;

від відповідача: не прибув,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року

у справі №910/13097/21 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК"

про стягнення 736 030,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 453 206,88 грн основного боргу - заборгованості за поставлений товар по договору поставки обладнання №120919/1 від 12.09.2019 року, 82077,30 грн пені, 90641,38 грн штрафу, 60750,22 грн 10% річних, 49354,44 грн інфляційних втрат.

18.08.2021 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у банківський установах в межах ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021року у справі №910/13097/21 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" про забезпечення позову - відмовлено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням скаржника, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, в обґрунтування яких було надано докази з огляду на їх вірогідність, свідчать про імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття таких доводів.

Крім того, скаржник вказав, що відповідач умисно ухиляється від виконання зобов`язань: відповідач за період 2020-2011 року отримав на свої рахунки грошові кошти на суму 12398445,00 грн, проте ні повністю ні частково не здійснив перерахування коштів на користь позивача у рахунок виконання зобов`язань за договором поставки.

Тобто, за твердженням скаржника, відповідачем з моменту настання строку оплати товару не вживалися та не вживаються дії щодо погашення заборгованості.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 року справу №910/13097/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року у справі №910/13097/21 своєю ухвалою від 07.09.2021 року.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник скаржника в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року у справі 910/13097/21.

Представник відповідача у судове засідання 28.09.2021 року не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За положеннями ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Так, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст. 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, заявник, зокрема, вказує, що поведінка відповідача у договірних відносинах сторін направлена на уникнення виконання зобов`язань у т.ч. враховуючи перебування у розпорядженні відповідача грошових коштів, проте неоплату товару; розмір статутного капіталу відповідача у сумі 10 000,00 грн та відсутність майна, що призведене до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Тобто, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі №914/970/18).

Так, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні вищевказаних положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, не можуть бути визнані обгрунтованими посилання позивача стосовно адекватності та співмірності вказаного заходу забезпечення позову заявленим вимогам.

Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника.

Доводи заявника у даному випадку є лише його оціночними судженнями, а надані докази не свідчать про наявність загрози неможливості примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджена належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами наявність фактичних обставин справи, з якими пов`язується застосування судом заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" про забезпечення позову у справі № 910/13097/21.

Твердження скаржника, що відповідачем з моменту настання строку оплати товару не вживалися та не вживаються дії щодо погашення заборгованості, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Так, мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у заяві про забезпечення позову, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року у справі №910/13097/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року у справі №910/13097/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/13097/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 04.10.2021 року.