Рішення

від 18.10.2021 по справі 910/13097/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2021Справа № 910/13097/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" (08700, Київська область, м.Обухів, вул. Київська, буд. 176, кв.72, код 35752228)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код 42616202)

про стягнення 736 030,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГОВ-ПРОЕКТ" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК" про стягнення 453 206,88 грн основного боргу - заборгованості за поставлений товар по договору поставки обладнання №120919/1 від 12.09.2019, 82077,30 грн пені, 90641,38 грн штрафу, 60750,22 грн 10% річних, 49354,44 грн інфляційних втрат.

Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача судових витрат, у т.ч. витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 20 000,00 грн та докази понесення яких будуть подані до суду відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України протягом 5-ти днів після ухвалення рішення у справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.08.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.

18.08.2021 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у банківський установах в межах ціни позову.

Подана заява мотивована тим, що поведінка відповідача у договірних відносинах сторін направлена на уникнення виконання зобов`язань у т.ч. враховуючи перебування у розпорядженні відповідача грошових коштів, проте неоплату товару; розмір статутного капіталу відповідача у сумі 10 000,00 грн та відсутність майна, що призведене до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.08.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив за недоведеністю підстав.

31.08.2021 позивач через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.09.2021 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" про розгляд у судовому засіданні із викликом сторін справи № 910/13097/21 через недоведеність дійсної необхідності проведення судового засідання з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, неможливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі поданих доказів та письмових заяв по суті спору.

17.09.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення 453 206,88 грн основного боргу, у задоволенні решти вимог: штрафу, пені, 10% річних та інфляційних втрат просив відмовити відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, зазначаючи про надмірно великий розмір штрафних санкцій, що суперечить принципу розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а джерело додаткового збагачення, враховуючи неподання позивачем доказів понесення збитків у зв`язку із невиконанням зобов`язання з оплати відповідачем.

01.10.2021 позивач на доводи відповідача подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення щодо визначення у договорі штрафних санкцій у заявленому розмірі, що є свободою договору, застосування обмежень якої судом може бути здійснено лише за наявності надзвичайної обставини, яка відповідачем не доведена.

Відповідач правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" (постачальником за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК" (покупцем за договором, відповідачем) був укладений договір № 120919/1 поставки обладнання, за умовами якого постачальник зобов`язався продати, поставити на об`єкти, розвантажити, передати у власність покупця обладнання, а покупець - прийняти й оплатити таке обладнання.

Найменування, кількість та асортимент обладнання, що повинно бути поставлено постачальником покупцю за цим договором, визначено в Специфікаціях (додатках) до договору, що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Згідно умов п.3.1-3.2 договору, строк та місце поставки визначається у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору; датою поставки обладнання є дата, що вказана накладних на обладнання.

У Додатку №1 від 03.12.2019 до договору сторони визначили Перелік обладнання (Специфікацію №1) Реконструкція водопровідних насосних станцій , вартість товару 758 573,75 грн з ПДВ, умови оплати, термін та адресу поставки.

Відповідно до Специфікації № 1 в редакції додаткової угоди № 1 до договору від 03.02.2019 сторони дійшли згоди щодо переліку обладнання, остаточної його вартості, що становить 782 656,22 грн та умов оплати.

Додатковою угодою № 2 від 16.10.2020 до договору внесено зміни до п.2 та п.3 Специфікації №1 та визначено нові умови поставки: передплата у розмірі 250 000,00 грн з ПДВ на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника по курсу на день здійснення передоплати; наступний платіж у розмірі 453 206,88 грн з ПДВ на протязі 45-ти банківських днів з моменту відвантаження обладнання покупцю, що підтверджується видатковою накладною; наступний платіж у розмірі 79 449,32 грн з ПДВ на протязі 7-ми календарних днів з моменту підписання акта вводу в експлуатацію насосних станцій А7, А8, А9 (п.2 Специфікації №1). Термін поставки: не більше 65 календарних днів з моменту отримання передплати (п.3).

03.12.2019 відповідач на підставі платіжного доручення № 284 перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн в якості оплати по договору поставки обладнання № 120919/1 від 12.09.2019.

За видатковою накладною № 63 від 03.02.2020 позивач передав, а відповідач прийняв обумовлений договором товар згідно Специфікації № 1, вартістю 782 656,20 грн. Вказана накладна підписана та скріплена печатками обох сторін без зауважень.

У зв`язку із невиконанням покупцем своїх зобов`язань щодо подальших розрахунків відповідно до п.2 Специфікації, позивач звернувся до відповідача листом за вих. № 10/06-21 від 10.06.2021 із вимогою оплати 453 206,88 грн боргу - вартості товару, що залишився не оплаченим.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковою накладною № 63 від 03.02.2020 по договору поставки № 120912/1 від 12.09.2019, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача 453 206,88 грн основного боргу, за прострочення оплати також нараховано 82077,30 грн пені, 90641,38 грн штрафу, 60750,22 грн 10% річних, 49354,44 грн інфляційних втрат .

Відповідач у відзиві на позовну заяву наявність зобов`язання з оплати основного боргу визнав у заявленій сумі, в решті нарахувань просив відмовити через їх надмірно великий розмір, не доведення позивачем факту понесення збитків через затримку оплати.

Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Долучена до матеріалів справи видаткова накладна № 63 від 03.02.2020 на суму 752 656,20 грн по договору поставки № 120919/1 від 12.09.2019, яка підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень і скріплена їх печатками, приймається судом в якості належних доказів поставки товару.

Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманого товару є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 453 206,88 грн. вартості товару, що залишився неоплаченим, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, судом враховано, що відповідач визнав наявність свого зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару, однак докази погашення станом на час розгляду справи по суті спору суду не надав.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.9 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за умовами п.6.3, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день такої затримки.

Відповідно до п.9.11 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за умови п.6.3, більш ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу, за кожен день такої затримки.

Судом встановлено, що відповідно до п.6.3 договору, враховуючи поставку товару 03.02.2020, строк оплати настав 06.04.2020.

За прострочення оплати 453 06,88 грн позивачем нараховано 82 077,30 грн пені за період з 07.04.2020 по 09.08.2021, 90 641,38 грн штрафу.

Перевіривши поданий розрахунок суд зазначає, що обґрунтованими є 31 452,06 грн пені та 90 641,38 грн штрафу, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не застосовано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, якою визначено, що нарахування пені обмежено шестимісячним строком від дня, в якому зобов`язання мало бути виконано; при цьому умова п.9.3 договору про сплату пені за весь час невиконання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Також позивачем заявлено до стягнення 60750,22 грн 10% річних, 49354,44 грн інфляційних втрат.

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.9.12 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків виконання зобов`язання за умовами п.6.3 договору, постачальник наділяється правом вимагати, а покупець за вимогою сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% річних від суми невиконаного (виконаного не у повному обсязі) зобов`язання, визначеного цим договором та додатками до нього.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, вимоги про нарахування 10% річних та інфляційних втрат відповідно до п.9.12 договору та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є обґрунтованими.

Нараховані позивачем 60750,22 грн 10% річних за період з 07.04.2020 по 09.08.2021, 49354,44 грн інфляційних втрат за період квітень 2020 - червень 2021, після перевірки розрахунку задовольняються в межах заявлених вимог.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленого товару.

Щодо посилань відповідача на надмірно великий розмір штрафних санкцій, суд зазначає що порядок та умови настання відповідальності покупця за порушення строків оплати були погоджені обома сторонами у розділі 9 договору, та є свободою договору.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому за положенням ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Однак, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Враховуючи ступінь невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, надавши оцінку обставинам договірних відносин, невиконаному зобов`язання, строк якого настав у квітні 2020, поведінку відповідача та відсутність дій щодо погашення боргу, майновий стан обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених штрафних санкцій.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні цих вимог у повному обсязі, не зазначаючи розмір, до якого він просить їх зменшити з огляду на посилання на вказані норми закону.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 453 206,88 грн основного боргу, 31 452,06 грн пені та 90 641,38 грн штрафу, 60750,22 грн 10% річних, 49354,44 грн інфляційних втрат. В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код 42616202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" (08700, Київська область, м.Обухів, вул. Київська, буд. 176, кв.72, код 35752228) 453 206 (чотириста п`ятдесят три тисячі двісті шість) грн. 88 коп основного боргу, 31 452 (тридцять одну тисячу чотириста п`ятдесят дві) грн. 06 коп пені та 90 641 (дев`яносто тисяч шістсот сорок одну) грн. 38 грн штрафу, 60750 (шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 22 коп 10% річних, 49354 (сорок дев`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн. 44 коп інфляційних втрат, 10 281 (десять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 07 коп витрат по сплаті судового збору.

3. В решті сум позову відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак