Постанова

від 02.02.2022 по справі 910/13097/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2022 р. Справа№ 910/13097/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко О.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.02.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021

у справі №910/13097/21 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК"

про стягнення 736 030,00 грн.

В судовому засіданні 03.02.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГОВ-ПРОЕКТ" звернулось до Господарського міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК" про стягнення 453206,88 грн. основного боргу - заборгованості за поставлений товар по договору поставки обладнання №120919/1 від 12.09.2019, 82077,30 грн. пені, 90641,38 грн. штрафу, 60750, 22 грн. 10% річних, 49354,44 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань за договором поставки обладнання №120919/1 від 12.09.2019.

У відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 453206,88 грн. основного боргу, у задоволенні решти вимог: штрафу, пені, 10% річних та інфляційних втрат просив суд першої інстанції відмовити відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, зазначаючи про надмірно великий розмір штрафних санкцій, що суперечить принципу розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а джерело додаткового збагачення, враховуючи неподання позивачем доказів понесення збитків у зв`язку із невиконанням зобов`язання з оплати відповідачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/13097/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" 453206, 88 грн. основного боргу, 31452, 06 грн. пені та 90641, 38 грн. штрафу, 60750, 22 грн. 10% річних, 49354, 44 грн. інфляційних втрат, 10281, 07 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, 10% річних, штрафу та інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, судом першої інстанції вирішено задовольнити їх частково у сумі 31452,06 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не застосовано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, якою визначено, що нарахування пені обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 03.11.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 50625,24 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, є помилковим.

Позивач на підтвердження вищевказаного посилається в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/13097/21 та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 03.02.2022.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.02.2022 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 50625,24 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 03.02.2022 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Представник відповідача був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" (постачальником за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК" (покупцем за договором, відповідачем) був укладений договір №120919/1 поставки обладнання, за умовами якого постачальник зобов`язався продати, поставити на об`єкти, розвантажити, передати у власність покупця обладнання, а покупець - прийняти й оплатити таке обладнання.

Найменування, кількість та асортимент обладнання, що повинно бути поставлено постачальником покупцю за цим договором, визначено в Специфікаціях (додатках) до договору, що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Згідно умов п.3.1-3.2 договору, строк та місце поставки визначається у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору; датою поставки обладнання є дата, що вказана накладних на обладнання.

У Додатку №1 від 03.12.2019 до договору сторони визначили Перелік обладнання (Специфікацію №1) «Реконструкція водопровідних насосних станцій», вартість товару 758 573,75 грн з ПДВ, умови оплати, термін та адресу поставки.

Відповідно до Специфікації № 1 в редакції додаткової угоди № 1 до договору від 03.02.2019 сторони дійшли згоди щодо переліку обладнання, остаточної його вартості, що становить 782 656,22 грн та умов оплати.

Додатковою угодою № 2 від 16.10.2020 до договору внесено зміни до п.2 та п.3 Специфікації №1 та визначено нові умови поставки: передплата у розмірі 250 000,00 грн з ПДВ на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника по курсу на день здійснення передоплати; наступний платіж у розмірі 453 206,88 грн з ПДВ на протязі 45-ти банківських днів з моменту відвантаження обладнання покупцю, що підтверджується видатковою накладною; наступний платіж у розмірі 79 449,32 грн з ПДВ на протязі 7-ми календарних днів з моменту підписання акта вводу в експлуатацію насосних станцій А7, А8, А9 (п.2 Специфікації №1). Термін поставки: не більше 65 календарних днів з моменту отримання передплати (п.3).

03.12.2019 відповідач на підставі платіжного доручення №284 перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн в якості оплати по договору поставки обладнання № 120919/1 від 12.09.2019.

За видатковою накладною № 63 від 03.02.2020 позивач передав, а відповідач прийняв обумовлений договором товар згідно Специфікації № 1, вартістю 782 656,20 грн. Вказана накладна підписана та скріплена печатками обох сторін без зауважень.

У зв`язку із невиконанням покупцем своїх зобов`язань щодо подальших розрахунків відповідно до п.2 Специфікації, позивач звернувся до відповідача листом за вих. № 10/06-21 від 10.06.2021 із вимогою оплати 453 206,88 грн боргу - вартості товару, що залишився не оплаченим.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковою накладною № 63 від 03.02.2020 по договору поставки № 120912/1 від 12.09.2019, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача 453 206,88 грн основного боргу, за прострочення оплати також нараховано 82077,30 грн пені, 90641,38 грн штрафу, 60750,22 грн 10% річних, 49354,44 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наявність зобов`язання з оплати основного боргу визнав у заявленій сумі, в решті нарахувань просив відмовити через їх надмірно великий розмір, не доведення позивачем факту понесення збитків через затримку оплати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар на загальну суму 782656,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №63 від 03.02.2020. Вказана накладна підписана та скріплена печатками обох сторін без зауважень.

Однак, всупереч умовам укладеного між сторонами правочину, відповідачем було оплачено поставлений товар лише в частині 250000,00 грн. в якості передплати вартості поставленого позивачем товару, що підтверджується платіжним доручення від 03.12.2019 №284.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо подальших розрахунків відповідно до п. 2 Специфікації, позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №10/06-21 від 10.06.2021 з вимогою про сплату 453206,88 грн. основного боргу - частини вартості товару, що залишився не оплаченим.

Позивач у позові зазначає, що вимоги за претензією відповідач проігнорував, а наявну заборгованість та суму господарських санкцій станом на подання позову не оплатив.

Відповідач ні у відзиві на позовну заяву, ні в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростував вказані обставини справи.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції відносно часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі, що заявлений позивачем, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України). Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За змістом ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відтак, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.09.2020 по справі №916/1777/19.

Як вбачається з матеріалів справи, розділом 9 договору поставки обладнання №12091/1 від 12.09.2019 сторони погодили відповідальність сторін, зокрема, п. 9.3 передбачено, що штрафні санкції, які підлягають стягненню, відповідно до умов цього договору та/або чинного законодавства України, нараховуються за весь час не виконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Згідно п. 9.9 укладеного договору поставки обладнання №120919/1 від 12.09.2019 сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати, за умови п. 6.3., покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день такої затримки.

При цьому п. 6.8. укладеного договору визначено, що датою оплати вартості обладнання вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

З наведеного вище виходить, що сторони договору погодили, що нарахування пені за порушення строків оплати з боку покупця здійснюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожень день такої затримки до дати зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Слід зазначити, що саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань може бути застосовано як штраф, так і пеня. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором. Встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Відповідач свого контррозрахунку розміру заявленої пені не надав, вважаючи її нарахування необґрунтованим.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 82077,30 грн.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, є помилковим і таким, що не узгоджується з висновками щодо застосування норм права (статті 231, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України), викладених у наведеній вище постанові Верховного Суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всіх обставини справи в частині заявленої позивачем вимоги щодо стягнення пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та не надав належної оцінки доказам, представленим в обґрунтування заявлених вимог позивача в цій частині, а тому дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення розміру пені.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/13097/21 підлягає задоволеню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/13097/21 підлягає частковому скасуванню з вищевикладених підстав, з викладенням резолютивної частини в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/13097/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/13097/21 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 42616202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" (08700, Київська область, м.Обухів, вул. Київська, буд. 176, кв.72, ідентифікаційний код 35752228) 453 206,88 грн. основного боргу, 82 077,30 грн. пені та 90 641,38 грн. штрафу, 60 750,22 грн. 10% річних, 49 354,44 грн. інфляційних втрат, 11 040,46 грн. судового збору за подання позовної заяви».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "РІК" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 42616202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югов-Проект" (08700, Київська область, м.Обухів, вул. Київська, буд. 176, кв.72, ідентифікаційний код 35752228) 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м.Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/13097/21 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 23.02.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.В. Тищенко

Ю.Б. Михальська