Постанова

від 22.09.2021 по справі 131/1606/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 131/1606/16-ц

провадження № 61-14397св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Жорнище ,

відповідачі : Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Ковальчука О. В., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство Жорнище (далі -

ПАТ Жорнище ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

у Вінницькій області та ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області

від 23 жовтня 2014 року до договорів оренди земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Жорницької сільської ради народних депутатів 22 скликання від 15 серпня 1996 року, Держгоспу Жорницький 24 жовтня 1996 року видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН №000001, загальною площею

3 048,64 га.

ПАТ Жорнище зазначало, що є правонаступником Держгоспу Жорницький і як правонаступник мало право на користування вказаною земельною ділянкою.

Наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області

від 23 жовтня 2014 року № 2-3436/15-14-СГ ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок

в оренду із земель запасу та резервного фонду сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області та надано в оренду терміном на 7 років земельні ділянки площею 58,0946 га. На підставі цього ж наказу, Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області були укладені договори оренди землі від 14 листопада 2014 року

із ОСОБА_1

ПАТ Жорнище вважало, що зазначені дії відповідачів призвели

до порушення його прав на землю, які виникли у зв`язку

із правонаступництвом.

З урахуванням викладеного, ПАТ Жорнище просило суд: визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області

від 23 жовтня 2014 року № 2-3436/15-14-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ; визнати недійсними договори оренди, укладені між Головним управлінням Держземагентства

у Вінницькій області та ОСОБА_1 04 листопада 2014 року щодо земельних ділянок, зокрема: площею 2,0822 га із кадастровим номером 0521282400:03:000:0660; площею 3,9100 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0121; площею 8,6448 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0116; площею 5,5000 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0117; площею 8,0000 га із кадастровим номером 0521282400:01:000:0530; площею 8,0000 га із кадастровим номером 0521282400:01:000:0531; площею 13,1676 га із кадастровим номером 0521282400:02:000:0502; площею 8,7900 га із кадастровим номером 0521282400:01:000:0480; зобов`язати ОСОБА_1 звільнити вказані земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2020 року у складі судді Алєксєєнка В. М. у задоволенні позовних вимог

ПАТ Жорнище відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю належних та допустимих доказів того, що ПАТ Жорнище є правонаступником сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Жорнище (далі - СВАТ Жорнище ) та Держгоспу Жорницький . Позивачем не доведено перехід права постійного користування землею до ПАТ Жорнище .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ Жорнище задоволено. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2020 року скасовано

та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ Жорнище задоволено.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагетства

у Вінницькій області від 23 жовтня 2014 року № 2-3436/15-14-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок

в оренду .

Визнано недійсними договори оренди, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 04 листопада 2014 року щодо земельних ділянок, зокрема: 2,0822 га із кадастровим номером 0521282400:03:000:0660; 3,9100 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0121; 8,6448 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0116; 5,5000 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0117; 8,0000 га із кадастровим номером 0521282400:01:000:0530; 8,0000 га із кадастровим номером 0521282400:01:000:0531; 13,1676 га із кадастровим номером 0521282400:02:000:0502; 8,7900 га із кадастровим номером 0521282400:01:000:0480.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельні ділянки, зокрема: площею 2,0822 га із кадастровим номером 0521282400:03:000:0660; площею 3,9100 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0121; площею 8,6448 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0116; площею 5,5000 га

із кадастровим номером 0521282400:06:001:0117; площею 8,0000 га

із кадастровим номером 0521282400:01:000:0530; площею 8,0000 га

із кадастровим номером 0521282400:01:000:0531; площею 13,1676 га

із кадастровим номером 0521282400:02:000:0502; площею 8,7900 га

із кадастровим номером 0521282400:01:000:0480.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановлена рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 жовтня 2015 року

у цивільній справі № 140/470/15-ц обставина, що ПАТ Жорнище ,

як правонаступник СВАТ Жорнище і Держгоспу Жорницьке , має право

на постійне користування землею відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 000001, виданого 24 жовтня 1996 року Жорницькою сільською радою народних депутатів, щодо частини земельної ділянки і це право в установленому законом порядку

не припинялось, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України

є підставою звільнення від доказування факту переходу права постійного користування землею до ПАТ Жорнище .

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того,

що Головне управління Держземагенства у Вінницькій області, видаючи наказ від 23 жовтня 2014 року № 2-3436/15-14-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду , діяло всупереч вимогам закону, а саме статті 141 ЗК України, оскільки були відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення ПАТ Жорнище права постійного користування землею.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах, поданих у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року було відкрито касаційне провадження, витребувано зазначену цивільну справу із Немирівського районного суду вінницької області та зупинено виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельні ділянки: 2,0822 га

із кадастровим номером 0521282400:03:000:0660; 3,9100 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0121; 8,6448 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0116; 5,5000 га із кадастровим номером 0521282400:06:001:0117; 8,0000 га із кадастровим номером 0521282400:01:000:0530; 8,0000 га із кадастровим номером 0521282400:01:000:0531; 13,1676 га із кадастровим номером 0521282400:02:000:0502; 8,7900 га із кадастровим номером 0521282400:01:000:0480 до закінчення касаційного провадження у справі.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року справу за позовом

ПАТ Жорнище до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагенства

у Вінницькій області від 23 жовтня 2014 року та договорів оренди земельних ділянок призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права

що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Вважав, що суд апеляційної інстанції помилково надав виняткового значення обставинам, встановленим рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 жовтня 2015 року у цивільній справі № 140/470/15-ц, оскільки

у вказаній справі ОСОБА_1 участі не приймав.

Вважав, що у ПАТ Жорнище відсутнє право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Зазначав, що у порушення вимог статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції мотивував оскаржувану постанову судовими рішеннями, які

не мають ніякого відношення до спірних правовідносин.

Вважав, що позивач звернувся до суду першої інстанції з цим позовом

з пропуском позовної давності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ Жорнище на касаційну скаргу у яких зазначено, що оскаржуване судове рішення

є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року у справі № 140/470/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_2

до ПАТ Жорнище , треті особи: Головне управління Держземагентства

у Вінницькій області та Вінницька обласна державна адміністрація, про визнання державного акта на право постійного користування землею

серії І-ВН № 000001 від 24 жовтня 1996 року відмовлено. Зустрічний позов ПАТ Жорнище про визнання права постійного користування земельною ділянкою задоволено (а. с. 47-50 т. 1).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 жовтня 2015 року

у справі № 140/470/15-ц, рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року в частині задоволення зустрічного позову скасоване і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПАТ Жорнище про визнання права постійного користування земельною ділянкою. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 51-54 т. 1).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 травня 2019 року (справа № 902/1629/14) у задоволенні позову прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі: Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру

у Вінницькій області, Вінницької обласної державної адміністрації

до ПАТ Жорнище про визнання недійсним державного акта на право користування земельною ділянкою відмовлено повністю (а. с. 134-144 т. 4).

Згідно із державним актом на право постійного користування землею

серії І-ВН № 000001, виданоним 24 жовтня 1996 року на підставі рішення Жорницької сільської ради від 15 серпня 1996 року, Держгоспу Жорницький передано у постійне користування земельну ділянку, загальною площею

3 048,64 га, із яких: 2 577,2 га земель сільськогосподарського призначення, 266,7368 га земель лісогосподарського призначення та 9,2 га земель водного фонду (а. с. 218-221 т. 4).

Під час розгляду вказаної господарської справи було встановлено, що

у рішенні 8 сесії 22 скликання від 15 серпня 1996 року Жорницької сільської ради зазначено, що розглянувши технічну документацію по видачі державного акта на право постійного користування землею Держгоспу Жорницький с. Жорнище, розроблену Вінницьким філіалом інституту землеустрою, сільська рада народних депутатів вирішила видати державний акт на право постійного користування землею Держгоспу Жорницький

с. Жорнище, загальною площею 3048,64 га. При цьому з наявної у матеріалах справи технічної документації по видачі державного акта на право постійного користування землею Держгоспу Жорницький вбачалося, що вона була виготовлена 05 листопада 1996 року, тобто після видачі державного акта від 24 жовтня 1996 року.

Згідно протоколу сесії Жорницької сільської ради народних депутатів 8 сесії 22 скликання від 15 серпня 1996 року питання щодо видачі державного акта на право постійного користування Держгоспу Жорницький на вказану сесію не виносилося та не розглядалося і в Жорницькій сільській раді рішення з даного приводу відсутнє, що підтверджується листом Жорницького сільського голови від 13 листопада 2014 року № 709, наданим на запит слідчого СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області.

Відповідно до вказаного державного акта земельні ділянки розташовані на території с. В`язовиця, с. Жорнище, Жорницької, Красненківської, Якубівської сільських рад Іллінецького району, Іваньківської сільської ради Липовецького району та Бондурівської сільської ради Немирівського району за межами населеного пункту.

Доказів передання по передавальним актам у зв`язку із правонаступництвом від Держгоспу Жорницький до СВАТ Жорнище як правонаступника Держгоспу Жорницький , а від СВАТ Жорнище до ПАТ Жорнище як правонаступника СВАТ Жорнище земельної ділянки площею 3 046,64 га та доказів державної реєстрації за СВАТ Жорнище , а у подальшому

за ПАТ Жорнище права постійного користування спірною земельною ділянкою ПАТ Жорнище суду не було надано.

Згідно інформації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області під час приватизації у матеріалах інвентаризації Держгоспу Жорницький станом на 01 листопада 1995 року право користування земельною ділянкою не обліковувалось і не увійшло

до статутного капіталу СВАТ Жорнище. Для внесення в план приватизації відомостей про земельну ділянку регіональному відділенню було надано копію державного акта (серія І-ВН №000001 від 24 жовтня 1996 року)

на право постійного користування землею Держгоспом Жорницький . Акт приймання-передачі (розподільчий або передаточний баланс) про передачу земельних ділянок та інших документів, які свідчать про передачу земельних ділянок у користування СВАТ Жорнище від Держгоспу Жорницький не складалися.

Згідно із висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 17 лютого 2020 року № 4231/4286-4293/19-21 земельні ділянки площею 3 048,64 га Держгоспу Жорницький згідно державного акта на право постійного користування землею серія І-ВН №000001, виданого 24 жовтня 1996 року Жорницькою сільською радою народних депутатів з урахуванням даних, визначених у технічному звіті

по коригуванню планових матеріалів зйомки минулих років землекористувачів, розташованих на території держгоспу Жорницький накладаються (суміщаються) з земельними ділянками кадастровий номер: 0521282400:03:000:0660; 0521282400:06:001:0121; 0521282400:06:001:0116; 0521282400:06:001:0117; 0521282400:01:000:0530; 0521282400:01:000:0531; 0521282400:02:000:0502; 0521282400:01:000:0480, що передавались в оренду згідно наказу головного управління Держземагентсва у Вінницькій області від 23 жовтня 2014 року № 2- 3436/15-14-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду та на які були укладені між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 04 листопада 2014 року договори оренди земельних ділянок, що графічно відображено на план-схемах у додатках 17-19

до висновку (а. с. 124-157 т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено

її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтями 759, 760 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно

у користування за плату на певний строк. Особливості найму окремих видів майна встановлюються ЦК України та іншим законом.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір

є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених серед іншого частиною першою статті 203 ЦК України.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 93 ЗУ України (у редакції чинній на момент видання оспорюваних наказу та укладення оспорюваних договорів оренди) встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 116 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади

з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011 установлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, у тому числі

за укладеними міжнародними договорами України, стороною в яких

є Державний комітет України із земельних ресурсів, який в свою чергу був центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Відповідно до статті 124 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок,

що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється

на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній

або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою , третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється

в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 134 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Статтею 16 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент видання оспорюваних наказу та укладення оспорюваних договорів оренди), укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або

за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим

з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності

і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частинами першою-другою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно

до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши відсутність належних та допустимих доказів того,

що ПАТ Жорнище є правонаступником СВАТ Жорнище та Держгоспу Жорницький та того, що до ПАТ Жорнище перейшло право постійного користування землею Держгоспу Жорницький , загальною площею

3 048,64 га, оформленого державним актом серії І-ВН № 000001, виданим

24 жовтня 1996 року, у складі якого перебувають земельні ділянки, якими користувався ОСОБА_1 на підставі договорів оренди

від 04 листопада 2014 року, укладених на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 23 жовтня 2014 року

та ураховуючи те, що рішенням Господарського суду Вінницької області

від 30 травня 2019 року у справі № 902/1629/14 встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою за державним актом серії І-ВН № 000001 не перейшло до ПАТ Жорнище як до правонаступника, внаслідок чого було припинено, що у відповідності до статті 82 ЦПК України доказуванню під час розгляду цієї справи не підлягає, дійшов обґрунтованого висновку, що Головне управління Держземагенства у Вінницькій області при видачі оспорюваного наказу не порушило ні чинного законодавства, ні прав ПАТ Жорнище , та відповідно, договори оренди з ОСОБА_1 були укладені у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним

і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року скасувати.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 08 липня

2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович