Постанова

від 01.10.2021 по справі 902/1209/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року Справа № 902/1209/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився

відповідача: Ольштинський С.В. (керівник)

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" про розподіл судових витрат при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Фавор" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04 червня 2021 року у справі №902/1209/20 (повний текст складено 14 червня 2021 року, суддя Лабунська Т.І.)

за позовом Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ФАВОР"

про укладення договору

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2021 року у справі №902/1209/20 залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Фавор" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04 червня 2021 року у справі №902/1209/20. Рішення Господарського суду Вінницької області від 04 червня 2021 року у справі №902/1209/20 залишено без змін.

24 вересня 2021 року від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої останній просить стягнути з ТОВ "Телерадіокомпанія "Фавор" на користь Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16000 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2021 року у справі №902/1209/20 розгляд заяви призначено на 01 жовтня 2021 року та запропоновано ТОВ "Телерадіокомпанія "Фавор" надати письмові пояснення з приводу заяви ГС "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" про розподіл судових витрат.

В судове засідання 01 жовтня 2021 року з`явився представник відповідача, який заперечив проти покладення на сторону відповідача адвокатських витрат у заявленому позивачем розмірі. Вважає, що розмір витрат не є співмірним з обсягом наданих послуг та зі складністю справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Проаналізувавши матеріали справи та вищевказану заяву, із доданими до неї документами, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у стягненні заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

У такому випадку суд, керуючись пунктом 1 частини 2 статті 126 зазначеного Кодексу, задовольняє вимоги сторони, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція Верховного Суду у справі №905/1795/18 від 07 листопада 2019 року).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається із матеріалів справи, заява мотивована тим, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені позивачем, і які очікує понести позивач в розмірі 25000 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України до закінчення судових дебатів представником позивача було повідомлено про те, що детальний розрахунок судових витрат та підтверджуючі документи факту надання правової допомоги будуть надані суду протягом п`яти днів з дня ухвалення відповідного рішення.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем додано Додаткову угоду №81 до договору №01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 27 липня 2021 року, відповідно до пункту 1 якої Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за апеляційною скаргою ТОВ "Телерадіокомпанія "Фавор" на судове рішення у справі №902/1209/20.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди сторони дійшли беззаперечної згоди, що для виконання доручення Клієнта Адвокатським об`єднанням надаються наступні види правничої допомоги: 2.1 аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; 2.2 надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики; 2.3. складання, оформлення і надсилання відзиву на апеляційну скаргу; 2.4 складання інших процесуальних документів.

Пунктом 3 Додаткової угоди передбачено, що загальна сума гонорару (винагороди) складає 25000 грн. та сплачується клієнтом протягом 50 робочих днів з дати ухвалення апеляційним господарським судом судового рішення, яким закінчується провадження.

Водночас, в порядку частини 8 статті 129 ГПК України, позивачем своєчасно надано докази на підтвердження понесених витрат, а саме акт прийому-передачі наданих послуг від 22 вересня 2021 року, згідно якого у період з 27 липня 2021 року по 22 вересня 2021 року були надані наступні послуги: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів - 7000 грн, на що було витрачено 9 робочих годин; надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики та законодавства у сфері інтелектуальної власності - 3000 грн., на що було витрачено загалом 4 робочі години; складання, оформлення і надсилання позовної заяви (з урахуванням проекту договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення) - 12000 грн., на що було витрачено загалом 16 робочих годин; складання інших процесуальних документів (заяв, клопотань) - 3000 грн., на що було витрачено загалом 4 робочі години.

Проаналізувавши даний детальний опис наданих послуг, колегією суддів вбачається, що дані витрати не є реальними, оскільки на стадії апеляційного провадження позивачем не формувалися докази, не складалася позовна заява. Решта наданих послуг повністю дублюють той перелік, який зазначений у акті прийому-передачі наданих послуг від 04 червня 2021 року, який подавався до місцевого господарського суду /т.2, а.с.134/ та який не може стосуватися розподілу судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

Також, в акті йдеться про те, що клієнту було надано, у тому числі, такий вид правничої допомоги як складання інших процесуальних документів (заяв, клопотань). Вартість послуги склала 3000 грн. та витрачено на неї 4 години.

У даному випадку, конкретний перелік складених адвокатом процесуальних документів (клопотань, заперечень) в акті не наведений, докази оформлення сторонами додаткових угод стосовно такого складення не надано, що позбавляє суд встановити обґрунтованість вартості наданої послуги та витраченого на неї часу.

Крім того, в акті прийому- передачі наданих послуг від 22 вересня 2021 року зазначено про загальну суму послуг 25000 грн., в той час, як позивач просить стягнути з відповідача 16000 грн., однак незрозумілим є перелік послуг, які будуть оплачені позивачем та не заявлені до стягнення з відповідача.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ГС "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" про розподіл судових витрат у справі №902/1209/20 відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.

Повний текст постанови складений "08" жовтня 2021 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.