Постанова

від 18.01.2022 по справі 902/1209/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 902/1209/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" - Калениченка Н.С.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Фавор" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Фавор" (далі - Товариство, Відповідач)

на рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2021

(суддя Лабунська Т.І.) та

постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021

(головуючий суддя Бучинська Г.Б., судді Василишин А.Р. і Філіпова Т.Л.)

зі справи № 902/1209/20

за позовом громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (далі - Спілка, Позивач)

до Товариства

про укладення договору.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Спілка звернулася до суду з позовом до Товариства, в якому просила з 10.04.2020 вважати укладеним між Спілкою і Товариством договір № 05-05/11/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, у редакції Позивача, що викладена у позовній заяві.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Спілка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права та/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Згідно з вимогами частини третьої статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон) користувачі, у тому числі і Відповідач, зобов`язані укласти з організацією колективного управління договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.06.2021, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021:

- позов задоволено;

- укладено з 10.04.2020 між Позивачем та Відповідачем договір № 05-05/11/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, на умовах, викладених у резолютивній частині рішення; здійснено розподіл судових витрат.

4. Рішення та постанову мотивовано тим, що Спілка є належним позивачем у даній справі, а в межах програм (телерадіопрограм), які ретранслюються відповідачем, використовуються об`єкти авторського права і (або) суміжних прав. Проаналізувавши зміст запропонованого проєкту договору, суди попередніх інстанцій не вбачили в ньому умов, які б суперечили законодавству.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, незаконність оскаржуваних судових рішень зі справи, просить рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину третю статті 1109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та щодо неї відсутній висновок Верховного Суду.

7. Судами неправильно застосовано абзац другий частини другої статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон). Скаржник вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 912/3580/20 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

8. Судами не враховано висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №906/1205/20.

9. Відсутній висновок Верховного Суду щодо терміну "кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення".

10. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину сьому статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", статтю 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", статті 12, 20 Закону, порушено частини першу статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Доводи позивача

11. У відзиві на касаційну скаргу Спілка заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству України, і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Крім того, Спілка надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені позивачем і які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді, а саме заявляє про витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 25 000 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 10.09.2019 № 14 "Про акредитацію організації колективного управління" акредитовано організацію колективного управління - Спілку у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, строком на три роки.

13. Товариство є юридичною особою, що відповідно до ліцензії НР №00735-п Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення здійснює на території України кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав.

Відповідач, поряд з вітчизняними програмами, ретранслює програми зарубіжних телерадіоорганізацій, в межах програм ним здійснюється трансляція численних і різноманітних об`єктів авторського права і суміжних прав, зокрема аудіовізуальних творів (зокрема фільмів, відеокліпів), музичних творів, музичних та акторських виконань, фонограм, відеограм та інше. Ретранслюючи програми телеканалів (перелік яких, наведено в рішенні щодо видачі ліцензії провайдера програмної послуги), відповідач здійснює кабельну ретрансляцію всіх тих об`єктів авторського і суміжних прав, що транслюються телерадіоорганізаціями, чиї програми ретранслює відповідач.

На підтвердження кабельної ретрансляції відповідачем позивач надав загальну концепцію пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, а також інформацію про програми, які провайдер програмної послуги має намір ретранслювати.

Зі змісту загальної концепції пакетування (переліку) програм, придбаних для ретрансляції, та інформації про програми, які провайдер програмної послуги має намір ретранслювати, вбачається, що Товариством придбано програми для ретрансляції у мережі у кількості 120, з яких вітчизняних - 67.

14. 06.11.2020 Спілка звернулася до Товариства з листом від 05.11.2020 № 05-05/11/20 з пропозицією укласти договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення, у зв`язку з тим, що положеннями Закону встановлений обов`язок користувачів до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав укласти з організацією колективного управління договір на надання дозволу для використання відповідних об`єктів.

До листа позивачем додано два примірники проєкта вказаного договору, підписані Спілкою та скріплені його печаткою.

Відповідачем не здійснено дій, направлених на укладення договору відповідно до загального порядку укладення договору.

15. У період з 10.03.2020 по 09.04.2020 Позивачем та представниками провайдерів програмної послуги (зокрема й профільними асоціаціями провайдерів програмної послуги - Спілкою кабельного телебачення України, Всеукраїнською асоціацією операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж, Телекомунікаційною палатою України, Асоціацією правовласників та постачальників контенту, Американською торговельною палатою в Україні) проведено переговори щодо встановлення остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

У ході переговорів сторони затвердили остаточні розміри тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або суміжних прав), крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Відповідні тарифи розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України у розділі "Ставки (тарифи) винагороди за використання об`єктів авторського права і суміжних прав" ( https://www.me.gov.ua ).

16. Спілка вважає, що Товариством порушено вимоги Закону, оскільки Відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність, використовуючи у своїй діяльності об`єкти авторського права і суміжних прав без підписання відповідного договору з акредитованою організацією колективного управління майновими правами на об`єкти авторських і суміжних прав.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення у редакції Позивача.

19. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.

У частині другій статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить і визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Зазначений в частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №905/887/19, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 07.05.2019 у справі №914/1002/18.

20. Верховний Суд зазначає, що предмет спору у цій справі відповідає способам захисту, передбаченим статтею 16 ЦК України.

21. Згідно зі статтею 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №905/887/19, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 08.10.2019 у справі № 908/203/19.

22. Відповідно до частин третьої, четвертої, сьомої статті 179 ГК України укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

23. Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що Спілка як акредитована організація колективного управління у сфері кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, здійснює колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, а тому у Відповідача в силу вимог частини третьої статті 20 Закону існує прямий обов`язок укласти з Позивачем договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

24. Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, зокрема: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно з частиною шостою статті 12 Закону обов`язкове колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Обов`язкове колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно у таких сферах, зокрема, кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

Частиною третьою статті 20 Закону встановлено, що користувачі зобов`язані до початку використання в своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права" укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

У разі укладення користувачем договору з акредитованою організацією колективного управління та виконання ним передбачених таким договором зобов`язань користувач звільняється від будь-яких інших претензій щодо даної категорії прав, виду об`єкта авторського права і (або) суміжних прав і способу його використання згідно зі сферою акредитації організації колективного управління, з якою він уклав договір, крім тих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких на загальнодоступному веб-сайті даної організації колективного управління зазначено, що вони не охоплюються договором. У разі надходження таких претензій вони вирішуються організаціями колективного управління.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до вимог чинного законодавства користувачі зобов`язані укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 № 906/1205/20, від 19.10.2021 у справі № 912/3580/20, від 11.11.2021 № 912/3574/20, від 18.11.2021 у справі № 922/3649/20, від 21.12.2021 у справі № 916/3646/20, від 23.12.2021 у справі № 910/1515/21.

25. Відповідно до частин першої-третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Договір повинен бути розроблений та відповідати договору, який затверджується компетентним органом.

З огляду на те, що примірний чи типовий договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, на час розгляду цієї справи відповідними органами не розроблений, господарським судам під час вирішення спору у таких справах та дослідженні умов спірного правочину слід враховувати загальні правила цивільного законодавства та виходити з них.

26. Суди попередніх інстанцій встановили, що проєкт договору, запропонований позивачем, містить всі необхідні (істотні) умови, а ціна договору у запропонованій позивачем редакції відповідає остаточним тарифам, встановленим у порядку, визначеному частиною другою статті 20 Закону, та є обов`язковою для відповідача як користувача об`єктами авторського та суміжних прав за відповідною категорією.

27. Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

28. Звертаючись з позовом, Спілка просила визнати укладеним договір з моменту затвердження в установленому Законом порядку остаточних тарифів, тобто з 10.04.2020 (пункт 5.1 проєкту договору).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що законодавством передбачена можливість поширення умов договору на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору. При цьому, враховуючи те, що частиною третьою статті 20 Закону саме на користувача покладений обов`язок до початку використання в своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом, укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, суди дійшли висновку про обґрунтованість застосування умов цього правочину до правовідносин, що виникли між сторонами з 10.04.2020.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20 зазначив, що відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування.

В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Таким чином, є неможливим укладення спірного договору з 10.04.2020 у редакції Позивача, оскільки умови договору визначають для відповідача зобов`язання, які не існували раніше, а саме, до дати набрання чинності рішенням суду про визнання договору укладеним. Верховний Суд зазначає, що умови щодо поширення дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проєкт спірного договору було надіслано позивачем відповідачу 06.11.2020, а з позовом у даній справі до господарського суду позивач звернувся у грудні 2020 року.

Верховний Суд звертає увагу на те, що, виходячи з положень частини третьої статті 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Суд зазначає, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не доведено існування будь-яких правовідносин з відповідачем з 10.04.2020, тобто з дати затвердження тарифів до 06.11.2020 (звернення позивача з пропозицією укласти спірний договір), судами не встановлено обставин щодо волевиявлення відповідача на укладання договору, зокрема, з урахуванням умов пункту 3.1.2 саме у редакції, запропонованій позивачем.

Верховний Суд зазначає про те, що у переддоговірному спорі, який виник щодо договору, укладання якого є обов`язковим в силу закону, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов`язки для сторін цього договору, зміст яких є обов`язковим у силу вимог закону, або такі, що погоджені сторонами.

Враховуючи те, що предметом розгляду даної справи є переддоговірний спір і, відповідно, й договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі.

29. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що у проєкті договору, запропонованому позивачем та затвердженому рішенням суду першої інстанції, зокрема, у розділі 5 "Строк дії та зміни умов Договору" Спілкою викладено пункт 5.2 договору у такій редакції: "Сторони домовились, що строк дії цього Договору встановлюється з дати його укладання і до 31 грудня 2025 року за умови, що Спілка буде мати статус акредитованої організації колективного управління для сфери використання об`єктів авторського права і суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції у встановленому законодавством порядку".

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Строк дії договору про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав Законом або будь-яким іншим законом не визначений.

З урахуванням положень частини першої статті 13 ЦК України, згідно з якою цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що строк дії договору має бути визначений з урахуванням строку акредитації Позивача, тобто в межах повноважень Спілки, визначених Законом, та має бути встановлений до 10.09.2022, оскільки вчинення будь-яких дій, пов`язаних з управлінням у сфері використання об`єктів авторського права і суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції, поза межами строку акредитації Спілки неможливе, а згідно з даними Реєстру організацій колективного управління акредитація надана Спілці 10.09.2019 строком на 3 роки. Таким чином, договір не може бути чинним з дати припинення у позивача статусу акредитованої організації.

30. Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції не у повній мірі враховує правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 30.09.2021 №906/1205/20, у контексті доводів даної касаційної скарги, які стали предметом дослідження і оцінки Верховного Суду у цій справі, тому доводи скаржника в цій частині знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим постанову апеляційного суду слід змінити.

31. Суд не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові від 19.10.2021 справі № 912/3580/20, оскільки вказана справа розглянута Судом виключно в межах доводів касаційної скарги, а також в рамках предмета спору між самими учасниками справи, в якій скаржником (відповідачем) як під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, так і під час касаційного перегляду взагалі не ставилось питання стосовно ретроспективної дії договору, тобто спору між сторонами у даній справі щодо відповідних умов договору не було.

32. Посилання скаржника на не правильне застосування судами попередніх інстанцій частини третьої статті 1109 ЦК України, спростовується змістом оскаржуваних судових рішень, зокрема, тим, що у судах попередніх інстанцій не доведені доводи Товариства про відсутність істотних умов в договорі, який просив укласти Позивач, тоді як згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Стосовно доводу Товариства про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в аспекті щодо терміну "кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення", Суд зазначає таке.

Закон України "Про телебачення та радіомовлення" відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань. Так само і Європейська конвенція про транскордонне телебачення встановлює правила вільного і безперешкодного транслювання телевізійних програм через відповідні країни, тобто регулює основоположні принципи свободи слова та інформації, а також незалежності виробників телевізійної продукції, однак не визначають питання правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Верховний Суд з урахуванням того, що під час розгляду даної справи судами попередніх судових інстанцій встановлено, що Відповідач здійснює кабельну ретрансляцію іноземного медійного інтелектуального продукту, про що свідчать докази, які наявні в матеріалах даної справи та оцінені судами, враховуючи наявність у відповідача відповідної ліцензії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення та наявність акредитації у Позивача в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім організацій мовлення щодо їх власних програм (передач) мовлення погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обов`язковість укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 311 ГПК України).

35. Суд касаційної інстанції виходить також з необхідності змінити рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 стосовно задоволення позовних вимог Спілки щодо викладення Договору № 05-05/11/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, на запропонованих умовах, в частині: поширення умов цього договору на правовідносини, що виникли між Сторонами з 10.04.2020; обов`язку Провайдера надавати Спілці інформацію щодо найменувань програм організацій мовлення та кількості абонентів; строку дії цього договору до 31.12.2025; узгодження щомісячних тарифів на 2020- 2025 роки.

В іншій частині рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 слід залишити без змін.

Судові витрати

36. З огляду на те, що предметом спору є вимога немайнового характеру, а судом касаційної інстанції змінено судове рішення не у частині, що стосується необхідності укладення договору між Позивачем та Відповідачем, враховуючи вимоги статей 129, 130 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", судові витрати, понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Фавор" задовольнити частково.

2. Змінити рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 902/1209/20, виклавши в такій редакції:

- пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2021: "Позов Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (вул. Шовковична, 10, офіс 28, м. Київ, 01021, код 43080257) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ФАВОР" (вул. Данила Галицького, буд. 6-Б, м. Вінниця, 21036, код 40844556) про укладення договору задовольнити частково";

- абзац перший пункту 2 резолютивної частини рішення суду: "2. Вважати укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір № 05-05/11/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення";

- абзац перший підпункту 3.1.2 договору: "3.1.2. у день укладення цього Договору довідково надати Спілці інформацію щодо найменувань програм організацій мовлення, які ретранслюються Провайдером, та інформацію про Кількість абонентів";

пункт 5.1 договору: "5.1. Цей Договір є укладеним та набуває чинності з дня набрання чинності рішенням суду зі справи № 902/1209/20";

пункт 5.2 договору: "5.2. Сторони домовились, що строк дії цього Договору встановлюється з дати його укладення і до 10 вересня 2022 року включно";

- частину першу додатку №3 до договору №05-05/11/20:

"1. Сторони узгодили щомісячні Тарифи за одного Абонента Провайдера у наступному розмірі:

Період Щомісячний тариф, грн.

за одного Абонента

з 22 вересня 2021 року по 31 грудня 2021 року 0,90

з 01 січня 2022 року по 10 вересня 2022 року включно 1,50".

3. В іншій частині рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 902/1209/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов