Рішення

від 06.10.2021 по справі 766/8221/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/8221/21

н/п 2/766/10467/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07жовтня 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Рядчої Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Головчиної А.В., представника відповідача Гришко Л.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Херсонської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України № №41-к від 05.12.2019 про його звільнення, поновити позивача на посаді фахівця І категорії лабораторії моніторингу та агрохімічної паспортизації ґрунтів в Херсонській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» з 06.12.2019 та стягнути з Херсонської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.12.2019 до дня ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування позову вказує, що працював на посаді фахівця І категорії лабораторії моніторингу та агрохімічної паспортизації ґрунтів в Херсонській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України». Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 18.11.2019 позивача прийнято на військову службу за контрактом на три роки. 08.12.2019 позивач надав копію контракту в.о. директора Херсонської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України». Пізніше позивач дізнався, що на підставі наказу ХФ ДУ ««Інститут охорони ґрунтів України» №41-к від 05.12.2019 його звільнено з 05.12.2019 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку зі вступом на військову службу. Позивач вважає наказ про його звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на час зарахування його на військову службу за контрактом у країні діяв особливий період, а тому були відсутні законні підстави для його звільнення, а тому його має бути поновлено на роботі. Також позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Оскільки позивач перебував в зоні воєнного конфлікту, вважає, що строк на звернення до суду ним пропущено з поважних причин.

Ухвалою суду від 26.05.2021 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 12.08.2021.

15.06.2021 відповідач надав до суду відзив на позов, в якому заперечував щодо позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що останнього було звільнено за усним проханням відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП України на підставі копії контракту. Останній тиждень перед звільненням ОСОБА_1 майже не з`являвся в установі, запізнювався, або зовсім не відвідував робоче місце протягом тижня. Завідувач лабораторії неодноразово складав доповідні записки про порушення трудової і виробничої дисципліни ОСОБА_1

12.08.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 05.10.2021.

05.10.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 06.10.2021.

06.10.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 07.10.2021.

Позивач в судове засідання не з`явився, надавши свої повноваження представникові, яка подала заяву про розгляд справи без її та позивача присутності.

Представник відповідача до початку судового засідання подав заяву про відвід судді, в судовому засіданні проти позову заперечував.

Ухвалою від 07.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Херсонської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» про відвід головуючого судді Рядчої Т.І. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Херсонської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» про визнання незаконними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні 07.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Херсонської філії ДУ «Держгрунтохорона» ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» Вовканич О.М. працював в Херсонській філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на посаді фахівця І категорії лабораторії моніторингу та агрохімічної паспортизації ґрунтів з 18.03.2019.

18.11.2019 ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу.

Згідно витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №327 від 18.11.2019 ОСОБА_1 призначено заступником командира реактивно-артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення реактивно-артилерійського дивізіону НОМЕР_1 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сухопутних військ Збройних Сил України.

З довідки командира військової частини НОМЕР_2 №1603 встановлено, що ОСОБА_1 в періоди з 19.12.2020 по 18.02.2021 та з 01.03.2021 по 19.04.2021 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до наказу Херсонської філії ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» № 41-к від 05.12.2019 ОСОБА_1 звільнено з 05.12.2019 у зв`язку з вступом на військову службу відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП України на підставі ксерокопії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 18.11.2019.

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) № 158-20/167 від 13.08.2021 виданої ХФ ДУ «Держгрунтохорона» заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень 2019 року (21 робочий день) складає 4206,94 грн, за листопад 2019 року (21 робочий день) складає 4206,94 грн., середня заробітна плата (дохід) становить 4206,94 грн.

Відповідно до статті 17Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Законом України від 17.03.2014 № 1126-VIIбув затверджений Указ Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.03.2014 № 49.

Таким чином, із 18.03.2014 по теперішній час в Україні діє особливий період. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно з ч. 3 ст.119КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Із змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності особливого періоду.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістом ст.3Закону України«Про оборонуУкраїни» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до ст.1Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація -комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань,оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно зі статтею 1Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 2Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною другою статті 39Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України.

Рішень про демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, особливий період не закінчився, а отже, на позивача поширювались гарантії, передбачені частини третьою статті 119 КЗпП Українищодо збереження за працівником місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з указаними нормами, які є безумовними.

Встановивши з досліджених доказів, що позивача звільнено з займаної посади з порушенням норм законодавства, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем норм законів, які регулюють спірні відносини, що призвело до незаконного звільнення позивача.

Відповідно до частини другої статті 235КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розмір такого стягнення слід обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року№ 100, виходячи із середньоденного заробітку позивача за два останні місяці роботи до звільнення, помноженого на кількість робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна заробітна плата обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Установивши, що звільнення позивача із займаної посади проведено з порушенням статті 119 КЗпП України, суд дійшов висновку, що відповідно до статті 235КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 200,33 (4206,94 грн. (заробітна плата за жовтень) + 4206,94 грн.( заробітна плата за листопад)): 42 дн. (21 робочий день в жовтні + 21 робочий день в листопаді )= 200,33 грн.).

Період затримки розрахунку при звільненні позивачки до моменту повного розрахунку складає 458 днів, а отже стягненню підлягає середній заробіток, що складає 91751,14 грн. (458 днів затримки х 200,33 грн. середньоденна заробітна плата), що визначена без вирахування податків, обов`язкових внесків і платежів, що підлягають відрахуванню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені, обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 115, 116 КЗпП, ст. ст.12,13, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Херсонської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Херсонської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» № 41-к від 05.12.2019 р. про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді фахівця І категорії лабораторії моніторингу та агрохімічної паспортизації ґрунтів в Херсонській філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України».

Стягнути з Херсонської філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.12.2019 року по 07.10.2021 року в сумі 91751,14 грн. (дев`яносто одна тисяча сімсот п`ятдесят одна грн. 14 коп.) без врахування обов`язкових платежів та зборів.

Допустити негайневиконання рішенняв частиніпоновлення позивачана роботі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можебути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.10.2021.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач:Херсонська філія Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (місце знаходження: 73034, м. Херсон, вул. Кольцова, 59, ЄДРПОУ 38517346).

Суддя:Т.І. Рядча