Ухвала

від 19.10.2021 по справі 420/8929/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 420/8929/20

адміністративне провадження № К/9901/35868/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 420/8929/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третьої особи Первинної профспілкової організації працівників Головного управління ДПС в Одеській області про розподіл судових витрат на правничу допомогу,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 позов ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС в Одеської області №377-О від 10.08.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 з 10.08.2020 року на роботі в Тарутинській державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеські області на посаді, яка є рівнозначною посаді старшого державного інспектора Тарутинської державній податкової інспекції Ізмаїльського управління Головного управління ДПС в Одеської області.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.08.2020 року по 06.04.2021 року у загальному розмірі 97 389,60 грн. (дев`яносто сім тисяч триста вісімдесят дев`ять гривень шістдесят копійок) з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Тарутинській державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеські області на посаді, яка є рівнозначною посаді старшого державного інспектора Тарутинської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління Головного управління ДПС в Одеської області, та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

09 квітня 2021 року представником позивача подано до суду додаткові докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, яке було залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Касаційна скарга скаржником була подана з підстав, викладених у п. 1 ч.4 статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15 щодо розміру гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом.

Водночас Суд звертає увагу, що у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15 висновки були сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих сторонами доказів в підтвердження витраченого часу адвоката на підготовку справи до розгляду та безпосередню участь у розгляді справи та складності справи. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

При цьому, скаржником процитовано витяги із постанов Верховного Суду щодо визначення термінів та понять застосованих судом касаційної інстанції при розгляді вказаних справ.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтовними доводи скаржника щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу у справі № 420/8929/20, висновків Верховного Суду у справах № 815/4300/17, № 813/4989/17, № 814/698/16 та № 810/4749/15.

Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність справи та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Заявник послався на незастосування судами висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте які саме норми всупереч таким висновкам застосовано судами скаржник не конкретизував, а лише обмежився наведенням прикладів справ, розглянутих Верховним Судом та їх цитуванням.

Також, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п.4 ч.4 ст.328 КАС України) щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Таких висновків заявник не зазначив, а касаційна скарга лише містить по тексту загальні посилання на приклади постанов Верховного Суду з їх частковим цитуванням, без зазначення конкретного висновку з посиланням на відповідну норму права, який заявник касаційної скарги вважає таким, що не був застосованим судами попередніх інстанцій.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, з посиланням на винятковість справи, та на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 420/8929/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третьої особи Первинної профспілкової організації працівників Головного управління ДПС в Одеській області про розподіл судових витрат на правничу допомогу - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич