Постанова

від 29.06.2021 по справі 420/8929/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8929/20 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третьої особи Первинної профспілкової організації працівників Головного управління ДПС в Одеській області про розподіл судових витрат на правничу допомогу,

В С Т А Н О В И Л А :

10 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеської області №377-О від 10.08.2020 року про припинення державної служби та звільнення позивача з займаної посади;

поновити позивача на посаді старшого державного інспектора Тарутинської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління Головного управління ДПС в Одеської області;

зобов`язати відповідача виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10.08.2020 року, по час винесення рішення про поновлення на посаду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 вказаний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеської області №377-О від 10.08.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 з 10.08.2020 року на роботі в Тарутинській державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеські області на посаді, яка є рівнозначною посаді старшого державного інспектора Тарутинської державній податкової інспекції Ізмаїльського управління Головного управління ДПС в Одеської області.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.08.2020 року по 06.04.2021 року у загальному розмірі 97 389,60 грн. (дев`яносто сім тисяч триста вісімдесят дев`ять гривень шістдесят копійок) з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Тарутинській державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеські області на посаді, яка є рівнозначною посаді старшого державного інспектора Тарутинської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління Головного управління ДПС в Одеської області, та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

09 квітня 2021 року представником позивача подано до суду додаткові докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

19 квітня 2021 року від відповідача надійшли заперечення, в яких він просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу з підстав необґрунтованості їх розміру.

Податковий орган зазначив, що незрозумілим є обрахунок суми судових витрат. В матеріалах справи повинні міститися належні обґрунтування та докази витраченого часу на правову допомогу, а ціна на послуги має відповідати ринковій. На думку відповідача вказана справа є незначної складності, її підготовка не потребувала значного часу та зусиль, юридичної і технічної роботи, а тому справедливим буде сума компенсації в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 2021 рік становить 2270 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким зменшити суму витрат на правничу допомогу до прожиткового мінімуму, а саме - 2189 грн. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що розмір гонорару адвоката з врахуванням категорії справи та витраченого часу є необґрунтованим згідно фактичних матеріалів справи. В іншому послався на доводи викладені в запереченнях поданих до суду першої інстанції.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Ним зазначено, що в судовому засіданні 06.04.2021 заявлялось про стягнення витрат на правову допомогу та на підтвердження вказаного надано додаткові докази, а саме: відповідний акт, квитанцію, детальний опис робіт та розрахунок гонорару. Сума в 6000 грн покриває надані послуги пов`язані з підготовкою та складенням позовної заяви, узагальнення судової практики, участі в трьох судових засіданням, сукупний час яких склав біля 6 годин.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи подану позивачем заяву та стягуючи на його користь 6000 грн витрат на правову допомогу суд першої інстанції враховував надані докази здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та співмірності понесених позивачем витрат, зважаючи на складність справи та виконаної адвокатом роботи, розмір гонорару, сплачений позивачем на користь адвоката.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо суми коштів, яка підлягає стягненню на користь позивача з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи підтверджують, що відповідачем своє право реалізовано та надано до суду відповідні заперечення.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження наявності підстав для стягнення заявленої представником позивача суми в матеріалах справи наявні та додаткового додані наступні документи:

договір про надання правової допомоги №11-08/2020-24 від 11.08.2020 (а.с. 28);

акт №1 про прийняття-передачі наданих послуг від 06.04.2021 (а.с. 228);

детальний опис робіт від 06.04.2021 (а.с. 229);

розрахунок гонорару від 06.04.2021 (а.с. 230);

квитанція до прибуткового органу №2 від 11.08.2020 за виплату 6000 грн (а.с.227).

Слід зазначити, що в детальному описі робіт та розрахунку гонорару визначено вартість години роботи адвоката в розмірі 1000 грн.

Також наведено розрахунок щодо предмета договору на загальну суму 6000 грн із зазначенням переліку послуг, витраченого часу та їх вартості, а саме:

підготовка та складення позовної заяви 2 год - 2000 грн;

узагальнення судової практики 1 год - 1000 грн;

участь в судових засіданнях, подання процесуальних заяв 3 год - 3000 грн.

Акт №1 від 06.04.2021 підтверджує прийняття позивачем вищевказаних послуг, а надана квитанція їх оплату.

Обґрунтовуючи свої доводи апелянт вказує на незрозумілість визначення вартості робочої години адвоката, а також складності виконаних ним завдань в контексті розгляду даної справи, що є незначної складності.

На думку суду, вказані доводи не спростовують висновки суду першої інстанції щодо можливості стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Визначення судом даної справи як незначної складності не спростовує виконаний обсяг робіт спрямований на захист прав позивача, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, участь адвоката в трьох засіданнях, на які витрачено близько 6 годин також підтверджує обґрунтованість співвідношення роботи адвоката сумі понесених витрат.

Визначення вартості години роботи є питанням, яке погоджується сторонами при укладенні договору про надання правової допомоги та залежить, в тому числі, від професійних здібностей та досвіду адвоката, що впливає на оцінку її вартості.

Апелянтом не спростовано невідповідність визначення 1000 грн ринковим цінам, а наявні докази підтверджують факт погодження між позивачем та його адвокатом їх вартості.

Оцінка змісту позовної заяви підтверджує співмірність витраченого на її підготовку часу протягом 2 годин.

Крім того, в ній містяться посилання на судову практику, що підтверджує дії адвоката спрямовані на її пошук та як наслідок витрачений час.

Додатково слід звернути увагу, що до суду надавалися відповідь на відзив, заяви про залучення додаткових доказів, тобто загалом підтверджують активні дії представника позивача спрямовані на забезпечення захисту порушених прав ОСОБА_1 та виконання договору про надання правової допомоги №11-08/2020-24 від 11.08.2020.

Доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи адвокатських запитів, додаткових клопотань, запитів до інших державних органів не спростовують кількість та об`єм наданих ОСОБА_2 послуг.

За таких умов, обґрунтованими та співмірними до предмету спірних правовідносин є визначена сума понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, а тому підстав для задоволення поданої апеляційної скарги органу ДПС та їх зменшення судова колегія не вбачає.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Судова колегія зазначає, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 20 жовтня 2020 року. Тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко