Ухвала

від 01.12.2021 по справі 420/8929/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 420/8929/20

адміністративне провадження № К/9901/40930/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року

у справі №420/8929/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Одеській області,

за участю третьої особи - Первинної профспілкової організації працівників Головного управління ДПС в Одеській області,

про розподіл судових витрат на правничу допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеської області №377-О від 10.08.2020 року про припинення державної служби та звільнення позивача з займаної посади;

- поновити позивача на посаді старшого державного інспектора Тарутинської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління Головного управління ДПС в Одеської області;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10.08.2020 року, по час винесення рішення про поновлення на посаду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС в Одеської області №377-О від 10 серпня 2020 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 з 10 серпня 2020 року в Тарутинській державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеські області на посаді, яка є рівнозначною посаді старшого державного інспектора Тарутинської державній податкової інспекції Ізмаїльського управління Головного управління ДПС в Одеської області.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 серпня 2020 року по 06 квітня 2021 року у загальному розмірі 97 389,60 грн. з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

11 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 420/8929/20.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходила службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України Про запобігання корупції передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржниками не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційних скарг.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №420/8929/20.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду