Ухвала

від 13.10.2021 по справі 914/1101/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

13 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1101/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Астапової Ю. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства ТМ Тріада на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 (колегія суддів: Матущак О. І., Зварич О. В., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2020 (суддя Синчук М. М.) у справі

за позовом : Львівської міської ради до Приватного підприємства ТМ Тріада та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у справі своїх повноважних представників,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Львівська міська рада (далі - Міськрада) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства ТМ Тріада (далі - ПП ТМ Тріада ) та Управління державної реєстрації юридичного департаменту цієї ж ради про скасування державної реєстрації права приватної власності ПП ТМ Тріада на нежитлові приміщення, розташовані по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові, загальними площами 187 та 1 228,3 кв. м відповідно, із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. На обґрунтування позовних вимог послалася на те, що власником земельних ділянок за вищевказаними адресами є територіальна громада міста Львова в особі Міськради. Утім 09.11.2016 здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на цих земельних ділянках, за Приватним підприємством Фірма Грот (далі - ПП Фірма Грот ), перейменованого згодом на ПП ТМ Тріада , і ці реєстраційні дії здійснено на підставі неіснуючих документів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Власником земельних ділянок по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові є територіальна громада м. Львова в особі Міськради.

4. Водночас за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.11.2016 приватний нотаріус Загвойська Н. І. здійснила державну реєстрацію права власності ПП Фірма Грот (перейменованого згодом на ПП ТМ Тріада ) на об`єкти нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові, а саме на нежитлові приміщення площами 187 кв. м та 1 228,3 кв. м на підставі розпоряджень Галицької районної державної адміністрації від 06.03.1997 № 81 та від 02.02.1999 № 41.

5. Однак, згідно з архівними даними таких розпоряджень Галицької районної державної адміністрації не існує, оскільки за № 81 зареєстровано розпорядження від 28.01.1997 "Про дозвіл на продаж-обмін квартир від імені неповнолітніх дітей"; 06.03.1997 зареєстровані інші розпорядження (№ 244-247), які не стосуються об`єкта нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43; за № 41 зареєстровано розпорядження від 26.01.1999 "Про зниження шлюбного віку неповнолітній особі", а 02.02.1999 зареєстровані розпорядження (№ 68-71, № 75), які не стосуються об`єкта нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові.

6. Отже, реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснено на підставі неіснуючих розпоряджень Галицької районної державної адміністрації від 06.03.1997 № 81 та від 02.02.1999 № 41.

7. На земельних ділянках по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові немає об`єктів нерухомого майна і вони вільні від забудови, що підтверджується: актом обстеження управління комунальної власності від 28.07.2017, актом обстеження земельних ділянок комісією за участю представників Держгеокадастру у м. Львові від 19.01.2018, листом бюро технічної інвентаризації від 10.08.2017 № 3023, згідно з яким інвентаризації будівель (споруд) по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові станом на 07.08.2017 не проводилося, листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 14.08.2017 № 4-0006-347, топографічним планом земельних ділянок по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові.

8. Згодом 09.11.2016 після реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові за ПП ТМ Тріада останнє на підставі договорів купівлі-продажу від 17.11.2016 № 887 і № 886 відчужило це нерухоме майно Приватному підприємству К.Р.О.К.-7 (далі - ПП К.Р.О.К.-7 ).

9. 03.04.2018 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення у справі № 914/2441/17, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019, про задоволення позову Міськради та скасування державної реєстрації права власності ПП "К.Р.О.К.-7" на нежитлове приміщення площею 1 228,3 кв. м, розташоване по вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові. Верховний Суд ухвалою від 14.03.2019 повернув касаційну скаргу ПП К.Р.О.К.-7 , подану на ці судові рішення судів попередніх інстанцій.

10. 06.10.2020 Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову у справі № 914/2350/17, якою скасував державну реєстрацію права власності за ПП К.Р.О.К.-7 на нежитлове приміщення загальною площею 187 кв. м, розташоване по вул. Кам`янецьків, 43 у м. Львові, із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та визнав недійсним договір купівлі-продажу цього приміщення від 17.11.2016. Верховний Суд ухвалою від 26.01.2021 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП К.Р.О.К.-7 , поданою на цю постанову апеляційного господарського суду.

11. Міська рада вважає, що у цих судових рішеннях установлено обставини, які мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, а саме: відсутність об`єктів нерухомого майна на вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові; уповноважені органи розпоряджень, що визначені як підстава для реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем, не видавали; внаслідок такої реєстрації права власності на неіснуючі будівлі порушено права та інтереси власника землі - Міськради; договори купівлі-продажу майна уклала особа, яка не мала права на відчуження нерухомого майна.

12. Міськрада з посиланням на положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" також зазначила, що після скасування у судовому порядку державної реєстрації права власності ПП К.Р.О.К.-7 на об`єкти нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові відновилася попередня реєстрація права власності на майно за ПП ТМ Тріада (колишня назва ПП Фірма Грот ).

13. У судових рішеннях у справах № 914/2441/17 і № 914/2350/17 установлено факт здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП Фірма Грот з порушенням статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тому позивач вважає, що оскаржувані реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 та 45 стосуються прав та інтересів Міськради, яка представляє інтереси територіальної громади м. Львова як власника відповідних земельних ділянок, і для відновлення таких прав необхідно скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Загвойської Н. І. про реєстрацію права власності ПП ТМ Тріада на об`єкти нерухомого майна, розташовані за вищевказаними адресами.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Справа розглядалася судами неодноразово.

15. 21.12.2020 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021, про задоволення позову щодо вимог до ПП ТМ Тріада , а в частині позовних вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту цієї ж ради провадження у справі закрив.

16. Місцевий господарський суд виходив з того, що приватний нотаріус Загвойська Наталія Ігорівна зареєструвала право власності ПП Фірма Грот на вищевказані об`єкти нерухомості на підставі розпоряджень Галицької районної державної адміністрації від 06.03.1997 № 81 та від 02.02.1999 № 41, які насправді не стосуються об`єктів нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові. На земельних ділянках за цими адресами відсутні будівлі чи споруди, тоді як оскаржувані реєстраційні дії про право власності на них внаслідок їх проведення приватним нотаріусом Загвойською Н. Г. вчинені. Відповідно така державна реєстрація здійснена з порушенням статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . До того ж позивач дотримався трирічного строку позовної давності для звернення з цим позовом, оскільки його право порушено 09.11.2016 - в момент реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, а позов подано 10.06.2019.

17. Апеляційний господарський суд, погоджуючись з вищевказаними висновками суду першої інстанції, додатково послався на те, що факт відсутності розпоряджень Галицької районної державної адміністрації від 06.03.1997 № 81 та від 02.02.1999 № 41 та будівель і споруд на земельних ділянках, розташованих по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові, встановлений у судових рішеннях у справах № 914/2441/17 та № 914/2350/17. Тому за ПП ТМ Тріада зареєстроване право власності на об`єкти нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові, які фактично не існують і ніколи не існували як предмети матеріального світу, що суперечить законодавчим актам, які регулюють процедуру реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна. Відповідно Міськрада не повинна доводити своє право власності на неіснуючі об`єкти нерухомого майна. Згідно з частиною другою статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності. Внаслідок реєстрації нерухомості за ПП ТМ Тріада , розташованої на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, права власника земельної ділянки - позивача щодо користування чи розпорядження обмежуються або припиняються, тому спірні реєстраційні дії стосуються прав та інтересів Міськради. Правовстановлюючих документів, на підставі яких ПП ТМ Тріада оформило право власності на спірне нерухоме майно, матеріали справи не містять. Спірне нерухоме майно, щодо якого проведено спірну державну реєстрацію, на земельній ділянці відсутнє. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками місцевого господарського суду стосовно дотримання позивачем позовної давності.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

18. ПП ТМ Тріада у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на такі обставини:

- у Міськради відсутні відповідні правовстановлюючі документи як на земельні ділянки по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові, де розташоване спірне майно, так і на спірні нежитлові приміщення, а тому відсутнє порушення її прав та інтересів, тобто факт порушення прав чи інтересів позивача в результаті державної реєстрації на спірне майно є недоведеним;

- позивач не надав доказів встановлення порушення процедури внесення записів до Державного реєстру речових прав;

- у справі відсутні належні докази стосовно того, що розпоряджень Галицької районної державної адміністрації від 06.03.1997 № 81 та від 02.02.1999 № 41 не існує, оскільки під час її розгляду не досліджувалися та не витребовувалися матеріали реєстраційної справи, сам по собі факт неможливості цієї адміністрації віднайти ці розпорядження не може вважати доказом їх невидачі, а без спростування такої інформації обраний позивачем спосіб захисту є неефективним;

- земельні ділянки не є предметом спору у цій справі, а позиція Міськради про те, що її інтереси будуть порушуватися у майбутньому не можуть вважатися доказом порушення її інтересів шляхом набуття ПП ТМ Тріада права власності на нерухоме майно.

19. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки скаржник вважає, що судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

20. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Позиція Верховного Суду

21. Як зазначалося вище, касаційна скарга обґрунтована положеннями пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України і позивач указує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 05.09.2019 № 914/2350/17, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 03.04.2018 у справі № 911/1330/17, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 24.12.2019 у справі № 925/1265/16, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, а також в ухвалі Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

22. Утім Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

23. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24. Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

25. Визначення подібності правовідносин міститься у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 60 її постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), згідно з яким під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

26. Предметом спору у цій справі є скасування реєстрації права власності за ПП ТМ Тріада на спірне нерухоме майно у зв`язку з незаконно проведеною державною реєстрацією його права власності внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на це майно, а також відсутність знаходження самого майна за вказаними адресами.

27. У наведених скаржником справах № 911/3594/17, 925/1121/17, 916/675/15 зроблено висновок про те, що за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

28. Водночас предметом спору у справі № 911/3594/17 є визнання протиправним та скасування рішення місцевого органу виконавчої влади щодо реєстрації права спільної власності територіальних громад сіл, селищ Баришівського району на частину будівлі, а підставою позову є наявність права власності на весь майновий комплекс у позивача і відсутність права власності щодо частини спірного майна у відповідача і, як наслідок, відсутність у останнього підстав для прийняття рішення.

29. У справі № 925/1121/17 предметом спору є визнання права власності на частину будівлі. Підставами позову зазначено те, що позивач не є іпотекодавцем за іпотечними договорами та не набував такого статусу в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку", а отже, його право власності на спірне нерухоме майно не могло бути припинене внаслідок звернення стягнення на нього за цими іпотечними договорами.

30. У справі № 916/675/15 кооператив звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення міської ради про передачу фізичній особі - підприємцю в оренду спірної земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що його представники звернулися до управління земельних ресурсів Одеської міської ради за наданням згоди на розробку проекту відводу земельної ділянки для експлуатації й обслуговування відкритої автостоянки, подальшого оформлення її у тимчасове довгострокове користування, на що отримали відмову Одеської міської ради. В свою чергу, у позивача наявний свій охоронюваний законом інтерес в отриманні земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів. Проте, внаслідок дій відповідачів він був позбавлений можливості задоволення свого законного інтересу.

31. У постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, на яку також послався скаржник, викладено висновок про те, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. У зазначеній справі, на відміну від справи № 914/1101/19, що розглядається, предметом спору є скасування рішень, визнання недійсними договорів, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно є об`єктом комунальної власності, яке незаконно передано у власність юридичної та фізичної осіб, унаслідок чого територіальна громада сіл району в особі районної ради позбавлена можливості отримувати прибуток від його використання.

32. У постанові Верховного Суду від 30.04.2018 у справі № 911/1330/17, на яку посилається скаржник, викладено висновок про те, що, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту. У зазначеній справі, на відміну від справи № 914/1101/19, розглядався спір про визнання недійсним і скасування розпоряджень та визнання недійсним державного акта, обґрунтований тим, що оспорювані розпорядження видані відповідачем з перевищенням власних повноважень.

33. У постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, на яку посилається скаржник, викладено висновок про те, що у статті 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Предметом спору у ній були вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовані невиконанням позичальником за кредитним договором зобов`язань.

34. У постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, на які також посилається скаржник, викладено висновок про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

35. У справі № 338/180/17 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно одержаних коштів, а відповідач звернувся з зустрічним позовом про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду.

36. У справі № 905/1926/16 предметом спору було зобов`язання відповідача виконати умови укладеного договору, зокрема прийняти виконання зобов`язань за договором шляхом надання актів приймання-передачі електроенергії.

37. У справі № 569/17272/15-ц позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії та стягнення компенсації.

38. У справі № 48/340 позивач звернувся з вимогами про визнання права власності на нерухоме майно, витребування спірного майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна.

39. Отже, наведені скаржником висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 03.04.2018 у справі № 911/1330/17, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, правовідносини в яких не є подібними до спірних правовідносин у справі № 914/1101/19, оскільки відмінними є предмет позову, його підстави, зміст позовних вимог, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання цих правовідносин.

40. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 05.09.2019 у справі № 914/2350/17 про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначених законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

41. З приводу посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 914/2350/17, щодо необхідності судам з`ясувати підстави для звернення позивача до суду з цим позовом, наявність або відсутність його порушеного права (охоронюваного законом інтересу), то суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, на виконання вказівок Верховного Суду зазначив таке.

42. Із моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій розташовано це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права та обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

43. Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

44. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній. Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц.

45. Таким чином, внаслідок відчуження спірного нерухомого майна, розташованого на певній земельній ділянці, права власника земельної ділянки щодо користування чи розпорядження такою земельною ділянкою обмежуються або припиняються у відповідній частині в силу закону.

46. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірні реєстраційні дії та правочин щодо спірного нерухомого майна стосуються прав та інтересів Львівської міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади м. Львова як власника відповідної земельної ділянки.

47. Таким чином, суди, установивши факт порушення права позивача та відповідність законодавству обраного ним способу захисту, дійшли висновків про задоволення позову.

48. Наведені скаржником висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних ним судових рішень на підставі 1 частини другої статті 287 ГПК України з огляду на таке.

49. Так, у справі № 910/1972/17 предметом спору є позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки; у справі № 920/301/18 - про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати відповідача-2 передати позивачу за актом прийому-передачі майно; у справі № 922/1500/18 - розірвання договору та за зустрічним позовом про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації; у справі № 902/377/19 - визнання права власності на частку в пайовому фонді (статутному капіталі), визначення розміру пайового фонду (статутного капіталу) і розміру частки в пайовому фонді.

50. Виходячи із суті спірних правовідносин та враховуючи відмінність предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених фактичних обставин, неоднаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, посилання скаржника на незастосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у цих постановах Верховного Суду, є нерелевантним.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

51. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту частини другої статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Ця норма спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

52. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведених постановах, не знайшла підтвердження, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, що переглядається, не є подібними; аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили ухвалення відповідного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП ТМ Тріада .

53. Інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини другої статті 300 ГПК України.

Судові витрати

54. У випадку закриття касаційного провадження сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги поверненню не підлягає відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства ТМ Тріада на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2020 у справі № 914/1101/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич