Постанова

від 10.06.2021 по справі 914/1101/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2021 р. Справа №914/1101/19

М.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів: Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

За участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

За участю представників сторін від:

позивача: Шевченко М.І. - представник;

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТМ Тріада» б/н від 05.01.2021 (вх.№ 01-05/142/21 від 12.01.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2020 (повне рішення - 24.12.2020, суддя Синчук М.М.)

у справі №914/1101/19

за позовом : Львівської міської ради, м. Львів

до відповідачів: 1. Приватного підприємства "ТМ Тріада", м. Миколаїв

2. Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, м. Львів

про скасування державної реєстрації права власності із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернулась Львівська міська рада з позовом до Приватного підприємства «ТМ Тріада» та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права приватної власності ПП ТМ "Тріада" на нежитлове приміщення загальною площею 187 м2 на вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові (РНОНМ 1080766546101) та на нежитлове приміщення загальною площею 1228,3 м2 на вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові (РНОНМ 1080362346101), із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником земельних ділянок по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради. Водночас 09.11.2016 здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на зазначених земельних ділянках за Приватним підприємством Фірма "Грот" (після зміни найменування з 20.03.2017 - ПП "ТМ "Тріада"). Однак реєстраційні дії на об`єкти нерухомого майна здійснено на підставі неіснуючих документів.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2020 прийнято відмову позивача від позову у справі в частині вимог до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. Провадження у справі в цій частині закрито. Позов з вимогами до іншого відповідача задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що ні розпорядження №81, №41, ні інші розпорядження Галицької районної адміністрації не стосуються об`єктів нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові. Водночас на земельних ділянках, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43, 45 відсутні будівлі чи споруди щодо яких проведено оскаржувані державні реєстрації права власності. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна за ПП Фірма «Грот» (ПП «ТМ Тріада» ) проведена з порушенням вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , що в свою чергу потягло неправомірність державної реєстрації прав власності на спірні об`єкти нерухомого майна за відповідачем-1.

Щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд зазначив, що така заява є безпідставною, оскільки право позивача порушено 09.11.2016, тобто в момент реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна. З позовом Львівська міська рада звернулася 10.06.2019, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ПП Тріада подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі скаржник, як на підстави для відмови в задоволенні позову, покликається на такі обставини:

- у Львівської міської ради відсутні відповідні правовстановлюючі документи як на земельні ділянки по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 в м. Львові, де розташоване спірне майно, так і на спірні нежитлові приміщення, а тому відсутнє порушення прав та інтересів позивача;

- факт порушення прав чи інтересів позивача в результаті державної реєстрації на спірне майно є недоведеним;

- позивачем до суду не подано доказів встановлення порушення процедури внесення записів до Державного реєстру речових прав;

- в матеріалах справи немає належних доказів, що розпоряджень Галицької РДА №41 та №81 не існує;

- під час розгляду справи не досліджувалися та не витребовувалися матеріали реєстраційної справи;

- покликається на пропуску строку позовної давності, оскільки за умови належного виконання своїх повноважень Львівська міська рада про порушення свого права мала довідатися з 06.03.1997 і 02.02.1999. Позивач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був дізнатися про факт належності права власності третім особам, проте дій щодо обліку комунального майна та виявлення ймовірного порушення позивач не вчинив.

В поданих поясненнях Львівська міська рада просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач зазначає, що згідно з довідкою Держгеокадастру земельні ділянки по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 належать до земель, що не надані у власність або користування, а тому такі є власністю львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради. Зазначає, що розпорядження Галицької РДА №81 від 06.03.1997 і №41 від 02.02.1999 є неіснуючими документами. При цьому не доводить право власності на об`єкти нерухомого майна за зазначених земельних ділянках, оскільки їх не існує. У зв`язку із реєстрацією права власності на неіснуючі об`єкти нерухомого майна порушено право власності позивача на земельні ділянки по вул. Кам`янецькій, 43 та 45.

Покликається на преюдиційне значення справ № 914/2441/17 та №914/2350/17 при розгляді даної справи.

Вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо пропуску строку позовної давності.

Клопотань та заяв в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України сторонами заявлено не було.

В судове засідання з`явилася представник позивача, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, власником земельних ділянок по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.

Водночас за інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 09.11.2016 приватний нотаріус Загвойська Н. І. здійснила державну реєстрацію права власності Приватного підприємства Фірми "Грот" (після зміни найменування 20.03.2017 - ПП "ТМ "Тріада") на об`єкт нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові - нежитлові приміщення площею 187 м2. Підставою виникнення права власності визначено розпорядження № 81 від 06.03.1997, видане Галицькою районною державною адміністрацією, та реєстраційне посвідчення б/н, видане 12.03.1997 Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Однак, згідно з архівними даними Галицької районної адміністрації, розпорядження №81 від 06.03.1997 немає. За № 81 зареєстровано розпорядження від 28.01.1997 "Про дозвіл на продаж-обмін квартир від імені неповнолітніх дітей", а 06.03.1997 зареєстровані інші розпорядження (№ 244-247), які не стосуються об`єкта нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43.

Отже, реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна здійснено на підставі неіснуючого документа - розпорядження Галицької районної державної адміністрації від 06.03.1997 № 81.

За інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 09.11.2016 приватний нотаріус Загвойська Н. І. здійснила також державну реєстрацію права власності ПП Фірми "Грот" на об`єкт нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові - нежитлові приміщення площею 1228,3 м2. Підставою виникнення права власності визначено розпорядження № 41 від 02.02.1999, видане Галицькою районною державною адміністрацією та реєстраційне посвідчення № 127, видане 23.04.1999 Львівським МБТІ.

Однак, згідно з архівними даними Галицької районної державної адміністрації, розпорядження від 02.02.1999 № 41 немає. За № 41 зареєстровано розпорядження від 26.01.1999 "Про зниження шлюбного віку неповнолітній ОСОБА_1", а ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані розпорядження (№ 68-71, № 75), які не стосуються об`єкта нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 45.

Отже, реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна здійснено на підставі неіснуючого документа - розпорядження Галицької районної державної адміністрації від 02.02.1999 № 41.

В подальшому, після реєстрації права власності 09.11.2016 на об`єкти нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові, відповідач згідно з договорами купівлі-продажу від 17.11.2016 № 887 і № 886, виданими приватним нотаріусом Загвойською Н. І., відчужив нерухоме майно Приватному підприємству "К.Р.О.К.-7".

Як вбачається з матеріалів справи, на земельних ділянках по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові немає об`єктів нерухомого майна, ділянки є вільними від забудови. Зазначене підтверджується, зокрема, актом обстеження управління комунальної власності від 28.07.2017; актом обстеження земельних ділянок комісією за участю представників Держгеокадастру у м. Львові від 19.01.2018; листом бюро технічної інвентаризації від 10.08.2017 № 3023, згідно з яким інвентаризації будівель (споруд) по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові станом на 07.08.2017 не проводилося; листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 14.08.2017 №4-0006-347; топографічним планом земельних ділянок по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові.

У зв`язку із зазначеним, Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області із позовами до ПП "К.Р.О.К.-7" про скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 у справі №914/2441/17, задоволено позовні вимоги Львівської міської ради; скасовано державну реєстрацію права власності ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 1 228,3 м2, розташоване по вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 апеляційну скаргу позивача частково задоволено та скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2020 та додаткове рішенням від 15.06.2020 у справі №914/2350/17; скасовано державну реєстрацію права власності за ПП «К.Р.О.К.-7» на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1080766546101) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул. Кам`янецькій,43 в місті Львові від 17.11.2016, зареєстрований в реєстрі за №886, укладеного між ППФ «ГРОТ» та ПП «К.Р.О.К-7» , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І.

Львівська міська рада вважає, що згідно із судовими рішеннями у зазначених справах установлено обставини, які відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи. Такими обставинами зазначає: відсутність об`єктів нерухомого майна на вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові; уповноважені органи розпоряджень, що визначені як підстава для реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем не видавали; внаслідок такої реєстрації права власності на неіснуючі будівлі порушено права та інтереси власника землі - Львівської міської ради; договори купівлі- продажу майна уклала особа, яка не мала права на відчуження нерухомого майна.

Львівська міська рада, із посиланням на положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначає, що після скасування у судовому порядку державної реєстрації права власності ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкти нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові відновилася попередня реєстрація права власності на майно за ПП "ТМ "Тріада" (до перейменування - ПП Фірма "Грот").

Проте згідно із судовими рішеннями у справах № 914/2441/17 і № 914/2350/17 встановлено, що реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП Фірма "Грот" було здійснено із порушенням вимог статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З наведеного вбачається, що спірні реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43, 45 стосуються прав та інтересів Львівської міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади м. Львова як власника відповідних земельних ділянок.

Отже, для відновлення прав власника земельних ділянок по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові необхідно скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Загвойської Н. І. про реєстрацію права власності ПП "ТМ "Тріада" на об`єкти нерухомого майна, розташовані по вул. Кам`янецькій, 43 і 45.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України (ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 316-319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1, п. "а" ч. 2 ст.83 Земельного кодексу України (ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

У статті 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає беззаперечним висновок місцевого господарського суду щодо безпідставності твердження відповідача-1 про недоведеність факту перебування вказаних земельних ділянок у комунальній власності та про необхідність наявності у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки в силу прямої вказівки закону, відповідно до ч.2 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Водночас відповідно до ст.120 ЗК України, положення якої кореспондують змісту ст. 377 ЦК України, передбачено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Таким чином, ч. 2 ст.120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Згідно із цією частиною визначення правового режиму земельної ділянки прямо узалежнено від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Із моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій розташовано це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права та обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній. Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК України).

Таким чином, внаслідок реєстрації прав на об`єкт нерухомості, що розташований на певній земельній ділянці, права власника земельної ділянки щодо користування чи розпорядження такою земельною ділянкою обмежуються або припиняються у відповідній частині в силу закону.

Відповідно до положень ч. 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що господарськими судами у судових рішеннях у справах №914/235017 та №914/2441/17, які набрали законної сили на момент розгляду спору у даній справі, встановлено таке.

Правовстановлюючими документами, на підставі яких 09.11.2016 було зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна за ПП «Фірма «Грот» , є розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 81 від 06.03.1997 та №41 від 26.01.1999. Однак, судами встановлено, що розпорядження від 06.03.1997 за №81 «Про розгляд заяви ПП «Фірма «Грот» , на підставі якого видано реєстраційне посвідчення від 12.03.1997, Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради не приймалось. Доказів того, що питання про оформлення за ПП «Фірма «Грот» права власності на будинок та нежитлові приміщення по вул. Кам`янецькій, 43, у м. Львові вирішувалось іншими розпорядженнями Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, матеріали справи не містять. Ні розпорядження від 26.01.1999 №41, ні інші розпорядження Галицької районної адміністрації від 02.02.1999 не стосуються об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 1228,3кв.м, розташованого по вул. Камянецькій, 45 у м. Львові, оскільки оригіналу розпорядження Галицької районної адміністрації від 02.02.1999 №41 чи будь-яких інших доказів існування такого розпорядження сторонами суду не подано.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності належних доказів, що розпоряджень Галицької РДА №81 та №41 не існує, оскільки зазначені обставини встановлені у судових рішеннях в інших справах, які мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи.

Актом перевірки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №558нп/17 від 28.07.2017 встановлено відсутність будівлі по вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові. Відповідно до листа Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за №3023 від 10.08.2017, згідно архівних даних інвентаризація будівель (споруд) за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 станом на 07.08.2017 не проводилась. Також про відсутність будівель (споруд) за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 свідчать листи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №4-34-2061 від 30.08.2017, Львівського комунального підприємства «Житловик-С» №01-16/820 від 08.08.2017.

Актом обстеження земельних ділянок на вул. Кам`янецькій, 43 та 45 від 19.01.2018, складеним комісією Львівської міської ради у складі представників відділу ринку землі управління земельних ресурсів департаменту містобудування, відділу землеустрою управління земельних ресурсів департаменту містобудування, відділу правової експертизи з економічних та інфраструктурних питань управління правової роботи юридичного департаменту, відділу житлової забудови та реконструкції управління регулювання забудови департаменту містобудування, а також провідного спеціаліста відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області, затвердженим директором Департаменту містобудування з доданими до нього фотографіями та копією наявних в геофонді Управління архітектури та урбаністики матеріалів топографічного плану встановлено: відсутність поштової адреси за номером 43 по вул. Кам`янецькій; відсутність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна; розташування на земельній ділянці високовольтних мереж та розташування земельної ділянки в межах охоронної зони ЛЕП.

Факт відсутності рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна також підтверджується листом Сихівської районної адміністрації від 20.12.2017 за №434-3243.

Звітом про незалежну оцінку вартості майна станом на 14.11.2016 встановлено, що з конструктивних елементів нерухомого майна наявний лише фундамент кам`яний бутовий з рівнем фізичного зносу 80%. При цьому, стіни, перегородки, перекриття, дах, покрівля, підлога, опорядження, вікна, двері, електропостачання, водопостачання, каналізація, опалення, газопостачання, телефон - відсутні. Загальний фізичний знос майна визначено в розмірі 100%.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду під час розгляду справ №914/2441/17 та 914/2350/17 дійшла висновків, що на земельних ділянках, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 та 45 будівлі чи споруди - відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182, ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Приписами ч.1, ч.2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення; якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Нормами ч.4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

За таких обставин, в Державному реєстрі реєструються речові права лише на існуюче нерухоме майно.

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що позивачем не доведено право власності на об`єкти нерухомого майна на вул. Кам`янецькій, 43 та 45, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні належні та достатні доказами того, що зазначені об`єкти нерухомості ніколи не існували та не існують як предмети матеріального світу.

Відтак за ПП ТМ Тріада зареєстроване право власності на об`єкти нерухомого майна на вул. Кам`янецькій, 43 та 45, які фактично не існують і ніколи не існували як предмети матеріального світу, що суперечить законодавчим актам, які регулюють процедуру реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна.

У зв`язку із зазначеним, Львівська міська рада не повинна доводити своє право власності на неіснуючі об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Скасування державної реєстрації на підставі рішення суду передбачено ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Судом першої інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ні розпорядження №81, №41, ні інші розпорядження Галицької районної адміністрації не стосуються об`єкта нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 та 45 у м. Львові; оригіналів вказаних розпоряджень Галицької районної адміністрації чи будь-яких інших доказів існування такого розпорядження сторонами суду не подано, а також те, що на земельних ділянках, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Кам`янецька, 43 та 45 відсутні будівлі чи споруди щодо яких проведено оскаржувані державні реєстрації права власності.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 187 кв.м. на вул. Кам`янецькій, 43, в м. Львові (РНОНМ - 1080766546101), нежитлове приміщення загальною площею 1228,3 кв.м. на вул. Кам`янецькій, 45, в м. Львові (РНОНМ - 1080362346101) за ПП Фірма «Грот» (ПП «ТМ Тріада» ) проведена з порушенням вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , що в свою чергу потягло неправомірність державної реєстрації прав власності на спірні об`єкти нерухомого майна за відповідачем-1.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з позовом, апеляційний господарський суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

За визначенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

За приписами ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, права позивача порушено 09.11.2016 у зв`язку із здійсненням приватним нотаріусом Загвойською Н.І. державної реєстрації права приватної власності на об`єкти нерухомого майна на вул. Кам`янецькій, 43 та 45 за ПП Фірма «Грот» ( ПП «ТМ Тріада» ).

Враховуючи зазначене, а також те, що позовну заяву подано 10.06.2019, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Львівська міська рада звернулася до суду з позовом в межах встановленого строку.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТМ Тріада» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2020 у справі №914/1101/19 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови підписано 22.06.2021.

Головуючий-суддя О.І. Матущак

Судді О.В. Зварич

Г.Г. Якімець