Рішення

від 09.06.2010 по справі 5/489-07нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.10

          Справа № 5/489-07нр.

          За позовом          Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Буринь   

до відповідача           Комбінату громадського харчування Буринської районної спілки споживчих товариств Сумської області, м.Буринь, Сумська область  

про стягнення 62 526 грн. 10 коп. та визнання договорів недійсними

                    ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ  СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.  

                                                  СУДДІ   ЗАЄЦЬ С.В.

                                                                 ЗРАЖЕВСЬкий ю.о.

Секретар судового засідання Волохова Н.В.

Представники:

          від позивача:          ОСОБА_1

          від відповідача:          не прибув.

Суть спору: позивач, згідно позовної заяви, просив суд стягнути з відповідача 64 106 грн. 00 коп. понесених витрат та збитків на ремонт та газифікацію майна відповідача – кафе «Зустріч», а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.06.2009 року позов задоволено, стягнуто з відповідача - Комбінату громадського харчування  Буринської районної спілки споживчих товариств Сумської області на користь позивача - ОСОБА_1 - 61 205, 28 грн. заборгованості, в тому числі: 23 194, 90 грн. основного боргу, 13 306, 88 грн. пені, 12 548, 44 грн. інфляційних збитків, 1 999,  85 грн. 3% річних, 10 158, 21 грн.  втраченої вигоди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду Сумської області від 26.06.2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2010 року касаційну скаргу позивача на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 року задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 року та рішення господарського суду Сумської області від 26.06.2009 року скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

04.03.2010 року позивач подав заяву, в якій просить суд визнати договори оренди від 01.04.2006 року та від 01.06.2006 року недійсними; визнати пункти 4.2.1 договорів оренди від 01.04.2006 року та від 01.06.2006 року недійсними; стягнути з Комбінату громадського харчування Буринської районної спілки споживчих товариств Сумської області  на користь позивача кошти згідно заяви про обґрунтування та розрахунок суми позовних вимог. У заяві про обґрунтування та уточнення суми позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 25097 грн. 84 коп. – заборгованості, що виникла внаслідок капітального ремонту та газифікації кафе «Зустріч», 16 301 грн. 90 коп. - інфляційних збитків, 2669 грн. 46 коп. - 3 % річних, 18 474 грн. 90 коп. -  пені, а всього на загальну суму 62 544 грн. 10 коп.

Відповідач подав відзив на позов від 04.03.2010 року № 11, в якому проти позову заперечує і просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Крім іншого зазначає, що позивач у межах строку позовної давності без поважних причин до суду не звернувся, а відповідно до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також, позивач 09.03.2010 р. подав доповнення до заяви від 04.03.2010 року, в якому просить суд визнати договір  оренди від 11.04.2004 року дійсним. В подальшому (заява від 21.04.2010 р.) позивач відмовився від цієї позовної вимоги.

Ухвалами суду від 23.03.2010 р., 21.04.2010 р., 18.05.2010 р. відповідач був зобов'язаний надати документи, необхідні для вирішення спору, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно — кафе «Зустріч» та Витяг  про реєстрацію права власності, інформацію щодо сплаченої позивачем протягом 11.04.2004 р. - 12.06.2006 р. орендної плати тощо. Відповідачем зазначені документи суду не надані, а тому справа на підставі ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній документами.

В судове засідання 09.06.2010 р. позивач подав заяву № 1, відповідно до якої збільшує позовні вимоги і просить визнати договір від 11.04.2004 р. укладеним під впливом обману; стягнути з відповідача збитки в сумі 90 935 грн. 36 коп., пеню в сумі 20 124 грн. 30 коп.,  різницю між фактичною оплатою за оренду та за договором в сумі 5 838 грн. 32 коп., а всього 116 897 грн. 98 коп.

Також позивачем подана заява № 2, у якій з посиланням на ст. ст. 216, 623 ЦК України позивач просить призначити судову експертизу для визначення ринкових цін виконаних робіт, послуг, обладнання по кафе «Зустріч».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

11.04.2004 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Комбінатом громадського харчування Буринської районної спілки споживчих товариств (відповідач) був укладений договір здачі в оперативну оренду основних засобів, відповідно до умов якого орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування основні засоби, а саме: приміщення кафе «Зустріч», площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У пункті 6.1 договору оперативної оренди визначено, що строк дії договору встановлено з 11.04.2004 року до 11.04.2005 року. Відповідно до п.6.4. Договору у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди.

За приписами ст. 793 ЦК України у редакції, що була чинна на момент укладення договору оренди від 11.04.2004 р. і діяла до 20.12.2006 р., договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Статтею 794 цього кодексу, у тій же редакції, передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Статтями 210, ч.3 ст.640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи договір оренди від 11.04.2004 р. був укладений сторонами на один рік, а тому підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що не було сторонами здійснено. Невиконання зазначених вимог тягне за собою передбачену ч. 1 ст. 220 ЦК України нікчемність даного правочину, тобто договору оренди від 11.04.2004 р. Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позивач просить визнати цей договір недійсним як укладений під впливом обману, оскільки на момент укладення договору оренди 11.04.2004 р. у відповідача не було Технічного паспорту на кафе «Зустріч» та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а тому договір оренди заздалегідь не міг бути посвідчений нотаріально, що необхідно для його дійсності, та не міг пройти державну реєстрацію, з моменту якої право чин вважається вчиненим. Підтвердженням цього, на думку позивача, є заява відповідача № 3 від 09.2004 р., адресована начальнику Буринського відділення Конотопського БТІ, про виготовлення технічної документації на кафе «Зустріч» та проведення оплати за рахунок орендаря ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або вона замовчує їх існування.

Суд приходить до висновку, що сама по собі відсутність Технічного паспорту на нежитлове приміщення – кафе «Зустріч» та свідоцтва про право власності на нього на момент підписання договору 11.04.2004 р., не свідчить про введення відповідачем позивача в оману, оскільки відповідач не позбавлений був можливості замовити в органах БТІ і виготовити технічну документацію на приміщення кафе «Зустріч» та отримати свідоцтво про право власності на нього як до підписання договору, так і після нього, оскільки ст. ст. 220, 793, 794 ЦК України не визначені терміни, в які повинно відбуватися нотаріальне посвідчення і державна реєстрація договору. Тим більше, матеріали справи свідчать, що сторонами взагалі не вживалося заходів до нотаріального посвідчення договору оренди від 11.04.2004 р.

За таких обставин, вимога позивача щодо визнання недійсним договору оренди від 11.04.2004 р. як укладеного під впливом обману задоволенню не підлягає.

Виходячи з цього, не підлягає задоволенню і вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 90 935 грн. 36 коп. (які складаються із подвійного розміру суми боргу, на думку позивача підтвердженого документально за виконані роботи по ремонту системи опалення та газифікацію кафе, 25079 грн. 84 коп., інфляційних збитків 17530 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 2857 грн. 04 коп.),  оскільки правовою підставою для стягнення цих коштів позивач зазначає ч. 2 ст. 230 ЦК України, відповідно до якої сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Згідно з п. п. 1.1, 2.1 договору оренди від 11.04.2004 р. акт приймання-передачі майна є невід‘ємною частиною цього договору,  а вступ орендаря у користування основними засобами настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі приміщення кафе «Зустріч» від орендодавця орендарю, відсутність такого акту підтверджують і сторони.

Пунктом 4.2.1. договору від 11.04.2004 р. було передбачено, що орендар з письмового дозволу орендодавця за рахунок власних коштів має право проводити поліпшення орендованих основних засобів, а відшкодування вартості будови, дообладнання, модернізації об'єкта оренди проводяться за домовленістю сторін.

Письмовий дозвіл орендодавця був оформлений сторонами шляхом підписання 25.09.2004 року договору на капітальний ремонт системи опалення та газифікацію кафе «Зустріч», рукописний текст якого у двох примірниках виготовив позивач — підприємець ОСОБА_1 Відповідно до п.1.1. цього договору орендодавець дозволяє, а орендар за свої кошти зобов’язується відремонтувати систему опалення і газифікувати кафе «Зустріч» з оплатою всіх підготовчих робіт, в т.ч.: вихідні дані, робочий проект будівлі на кафе «Зустріч», проект на газифікацію.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що протягом 2004-2005 р.р. ним були здійснені передбачені договором від 25.09.2004 р. роботи, що підтверджується наданими ним копіями проектів, накладних, рахунків, інших платіжних документів.

Порядок відшкодування понесених орендарем витрат був передбачений п. 3.2 договору від 25.09.2004 р., який у примірнику, що наданий позивачем, викладений наступним чином «орендодавець зобов'язаний після закінчення дії договору оренди сплатити орендарю гроші, що були витрачені орендарем на роботи», а у примірнику відповідача — без вказівки щодо сплати коштів у місячний термін після закінчення дії договору оренди. Позивач вказує на допущену ним при написанні текстів цього договору неуважність, через яку примірник відповідача не містить вказівки щодо строку в один місяць після закінчення дії договору оренди, однак відповідач заперечує проти таких пояснень. Суд погоджується з позицією відповідача, що при вирішенні питання щодо сплати коштів за договором від 25.09.2004 р. необхідно керуватися примірником, що знаходиться у відповідача, оскільки втручання в ідентичність договору з боку відповідача виключається, оскільки обидва примірники договору написані підприємцем ОСОБА_1 особисто. Тим більше, що примірник договору, який є в його розпорядженні надає йому переваги в частині визначення строків оплати, що ставить сторони договору у нерівне становище. Проте, відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Враховуючи, що договір оперативної оренди від 11.04.2004 р. є нікчемним, тобто таким, що не створив для його сторін юридичних наслідків, договір від 25.09.2004 р. фактично є письмовим дозволом орендодавця на здійснення ремонту системи опалення та газифікацію кафе, наданим на виконання п.  4.2.1 договору від 11.04.2004 р., у відповідача відсутні правові підстави для оплати витрат позивача на поліпшення орендованого майна.

У зв'язку з цим вимоги позивача, викладені у заяві від 04.03.2010 р., щодо стягнення з відповідача 25097 грн. 84 коп. – заборгованості, що виникла внаслідок капітального ремонту та газифікації кафе «Зустріч», та нарахованих у зв‘язку з невиконанням зобов'язання  16 301 грн. 90 коп. - інфляційних збитків, 2669 грн. 46 коп. - 3 % річних, 18 474 грн. 90 коп. -  пені (згідно із заявою № 1 від 09.06.2010 р. розмір пені, нарахованої з 12.08.2006 р. по 01.06.2010 р., збільшений до 20 124 грн. 30 коп.), задоволенню не підлягають.

Виходячи з наведеного вище, відсутні підстави для призначення по справі судової експертизи для визначення ринкових цін виконаних робіт, послуг, обладнання кафе «Зустріч», оскільки відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України господарський суд призначає експертизу для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Не підлягає задоволенню також і вимога позивача про стягнення різниці між фактичною оплатою за оренду та за договором від 11.04.2004 р. за період з 11.04.2004 р. по 01.04.2006 р. в сумі 5 838 грн. 32 коп., обґрунтовуючи яку позивач зазначає, що договором оренди від 11.04.2004 р. була встановлена орендна плата у розмірі 296 грн. 16 коп., а фактично він сплачував 550 грн. в місяць, що підтверджує копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів від 11.01.2006 р., 08.02.2006 р. та 07.03.2006 р. (том 2, а.с. 32). Так, з наданої позивачем разом з позовною заявою копії договору оренди від 11.04.2004 р. (том 1, а.с. 9) вбачається, що орендна плата визначена сторонами в розмірі 150 грн. в місяць з ПДВ. В той же час, відповідач в судове засідання 10.12.2007 р. надав свій примірник договору від 11.04.2004 р., в якому орендна плата визначена у розмірі 446 грн. 16 коп. (том 2, а.с. 3-5). Зміни до цього договору в частині розміру орендної плати не вносилися, позивачем не надано жодних доказів, що протягом 23 місяців згідно наданого розрахунку ним сплачувалося по 550 грн. на місяць, та правового обґрунтування підстав стягнення цієї суми.

01 квітня 2006 р. між сторонами по справі був укладений договір оренди приміщення кафе «Зустріч», відповідно до п. 1.1 якого орендарю – ОСОБА_1 передавалося в оренду приміщення кафе «Зустріч» площею 69 кв.м. (у попередньому договорі від 11.04.2004 р. площа приміщення кафе становила 20 кв.м.). Крім того, відбулося збільшення орендної плати, визначеної п. 3.1 договору, зі 150 грн. (у договорі від 11.04.2004 р.) до 600 грн. у цьому договорі. Акти приймання-передачі, що свідчили б про повернення орендарем нежитлового приміщення після закінчення строку дії договору оренди від 11.04.2004 р. та надання приміщення орендарю, сторонами не складалися. З урахуванням приписів ст. 795 ЦК України позивач фактично не приступив до користування приміщенням кафе «Зустріч», що є предметом договору оренди. У п. 6.1 сторони визначили, що цей договір діє з 01 квітня 2006 р. по 25 червня 2006 р.

В той же час, 01 червня 2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений новий договір оренди основних засобів, за умовами якого відповідач - орендодавець передає позивачу - орендарю у строкове платне користування основні засоби – будівлю кафе «Зустріч» площею 50 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, тобто те ж саме приміщення, що й за попередніми договорами оренди. Орендна плата визначена пунктом 3.1 договору і становила 549 грн. на місяць з ПДВ.

У цей же день — 01.06.2006 р. сторони підписали Акт приймання-передачі основних засобів - приміщення кафе “Зустріч” в оперативну оренду (том 5, а.с. 40), а тому суд приходить до висновку, що саме з 01.06.2006 р. між позивачем і відповідачем виникли орендні правовідносини, предметом яких є приміщення кафе «Зустріч».

Строк дії договору сторони встановили з 01.06.2006 р. до 01.05.2007 р., тобто 11 місяців, а тому зазначений договір не потребував нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Пунктом 4.2.1. договору оренди від 01.06.2006 р. передбачено, що позивач (орендар) має право з письмового дозволу відповідача (орендодавця) проводити реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованих основних засобів. Вартість виконаних робіт орендарю не відшкодовується.

Після укладення зазначеного договору орендар (позивач) не звертався до орендодавця (відповідача) за дозволом на проведення поліпшень орендованого майна, не виконував будь-яких робіт, а тому відсутні підстави для відшкодування вартості робіт, здійснених позивачем до укладення договору від 01.06.2006 р.

Відповідно до п.6.4 договору від 01.06.2006 року, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін через 1 місяць після одержання попередження про дострокове розірвання договору.

Позивач своєю заявою від 12.06.2006 року звернувся до відповідача з вимогою щодо розірвання договору оренди кафе «Зустріч» (том 1, а.с. 90).

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Договір найму відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України припиняється з моменту повернення наймачем предмету договору найму, що оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. У пунктах 2.4, 4.1.4 договору від 01.06.2006 р. сторони узгодили, що орендар зобов’язаний повернути орендодавцю орендовані основні засоби в належному стані; основні засоби вважаються поверненими з часу підписання сторонами акту приймання-передачі про повернення майна.

Сторони в наданих суду поясненнях підтвердили, що акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна між ними не був підписаний. Відповідач у відзиві № 11 від 04.03.2010 р. (том 5, а.с. 10-14) зазначає, що орендаря ОСОБА_1 було усно попереджено  про розірвання договору оренди від 01.06.2006 р., з чим він і погодився, зазначивши у своїй заяві про розірвання договору саме з 12 червня 2006 р. Тобто, фактичні орендні правовідносини між сторонами з урахуванням п. 6.4 договору припинилися 12.07.2006 р., що не заперечується жодною із сторін по справі. Також, підтвердженням припинення дії договору оренди є також і те, що відповідач (орендодавець) не скористався наданим йому ч. 2 ст. 785 ЦК України правом щодо стягнення з наймача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення.

Обгрунтовуючи позовну вимогу щодо визнання недійсними договорів оренди від 01.04.2006 р. та від 01.06.2006 р. позивач зазначає, що оскільки заяв про розірвання договору від 11.04.2004 р. не було, не було також оформлено Акту приймання-передачі об'єкту оренди наймачем наймодавцю згідно з вимогами ч. 2 ст. 795 ЦК України, тому договори оренди від 01.04.2006 р. та від 01.06.2006 р. були укладені в момент дії договору оренди від 11.04.2004 р. і не створюють правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України  визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наданими позивачем доказами та матеріалами справи не підтверджено, що  укладені 01.04.2006 р. та 01.06.2006 р. договори оренди не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Позиція позивача, що договір оренди від 11.04.2004 р. був діючим, оскільки не розірваний сторонами і предмет договору не повернутий за Актом, є хибною, оскільки, як зазначено вище, вказаний договір взагалі є нікчемним.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленим Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Частиною 1 ст. 793 ЦК України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, що і було зроблено сторонами по справі.

Також позивач просить визнати недійсними пункти 4.2.1 договорів оренди від 01.04.2006 р. та 01.06.2006 р., в яких зазначено, що вартість робіт по реконструкції, технічному переоснащенню, поліпшенню орендованого приміщення орендарю не відшкодовується, на підставі ч. 5 ст. 203 ЦК України. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що зі змісту ст. 778 ЦК України вбачається, що поліпшення, зроблені з дозволу орендодавця, відшкодовуються орендарю.

Проте, ч. 3 ст. 778 ЦК України передбачено, що наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позивач, не навів суду достатніх доказів, які б свідчили, що пункти 4.2.1 укладених договорів оренди від 01.04.2006 р. та 01.06.2006 р. не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, скільки після 01.04.2006 р. позивач не звертався до відповідача за письмовим дозволом на виконання робіт в орендованому приміщенні та не виконував таких робіт.

Враховуючи відсутність підписаного сторонами Акту приймання-передачі приміщення за договором оренди від 01.04.2006 р., суд приходить до висновку, що в частині вимог позивача про визнання недійсним цього договору в цілому та п. 4.2.1 відсутній предмет спору, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного вище, вимоги позивача щодо визнання недійсними договору оренди від 01.06.2006 р. та пункту 4.2.1 цього договору задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд, -                    

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні заяви позивача № 1 від 09.06.2010 р. про призначення судової експертизи – відмовити.

2.          Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними договору оренди від 01.04.2006 р. та п. 4.2.1 цього договору — припинити.

3.          В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

          ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ                                             О. Ю. СОП’ЯНЕНКО

СУДДІ                                                                               С. В. ЗАЄЦЬ

                                                                                    Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

    Суддя