Постанова

від 07.10.2021 по справі 910/11345/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/11345/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю учасників справи згідно протоколу судового засідання від 07.10.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 21.04.2021 (повний текст складено і підписано 21.05.2021)

у справі № 910/11345/19 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА"

про стягнення 174 205,88 грн за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА"

про визнання Договору № 25/12/14-1 припиненим

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" за первісним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" про стягнення 174 205,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення 174 205,88 грн. як 3% річних та інфляційних нарахувань нарахованих за період з 06.07.2016 по 01.02.2017 на суму заборгованості 1 747 092,57 грн.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" проти первісного позову

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що Договір про відступлення прав вимоги від 13.03.2017 підтверджує факт відступлення права вимоги на суму основної заборгованості на користь третьої особи, а отже, зазначений документ спростовує право Позивача на звернення із даним позовом про стягнення штрафних санкцій.

Крім того, відповідачем за первісним позовом подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА"

17.09.2019 до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "УКРЛОГІСТИКА", в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач за зустрічним позовом просив визнати припиненими з 15.08.2016 правовідносини (зобов`язання), що виникли між ТОВ "ТЛК "АРКТИКА" та ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" на підставі Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що у зв`язку з виконанням свого обов`язку зі сплати заборгованості за Договором від 25.12.2014 № 25/12/14-1 на користь ТОВ "Нагваль-Фіш", як особи, якій ТОВ "Арктика" переуступило право вимоги за Договором переуступки від 26.07.2016р., ТОВ "Укрлогістика", як позивач за зустрічним позовом, вважає, що Договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1 - є припиненим, належним виконанням.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" проти зустрічного позову

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечував з тих підстав, що договір про відступлення права вимоги від 26.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" та Товариством обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" визнано судом недійсним в межах справи № 910/19198/16, а тому є безпідставним посилання ТОВ Укрлогістика на зазначений договір, як підтвердження його доводів про те, що ним було виконано своє зобов`язання по сплаті нарахованої за період з 01.07.2016 по 26.07.2016 орендної плати шляхом її погашення, адже недійсний договір не створює жодних правових наслідків з моменту його вчинення. Тобто, посилання ТОВ "Укрлогістика" на перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" коштів у розмірі 1 465 303,45 гри. не можуть слугувати підставою для висновку про припинення відповідного зобов`язання, адже в силу встановлених постановою Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №910/19198/16 обставин таке перерахування здійснено за відсутності правових підстав для цього. Крім того, у справі № 910/14240/18 було підтверджено існування заборгованості ТОВ "Укрлогістика" у розмірі 1 747 092,57 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, що утворилась за період з 01.07.2016 по 31.07.2016. Таким чином, посилання ТОВ "Укрлогістика" на те, що договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014 припинився з 15.08.2016 з моменту проведення останнього платежу на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" в якості погашення нарахованої за період з 01.07.2016 по 26.07.2016, не ґрунтуються на дійсних обставинах спірних правовідносин та суперечать судовим рішенням у справах № 910/19198/16 та № 910/14240/18 обставинам, а тому не можуть бути визнання обґрунтованими підставами для задоволення зустрічного позову.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.04.2021 у справі № 910/11345/19:

- первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" про стягнення 174 205,88 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" 127 120,00 (сто двадцять сім тисяч сто двадцять) грн. інфляційного збільшення суми боргу, 19 948,27 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) 3% річних.

- у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" про визнання припиненими з 15.08.2016 правовідносин (зобов`язань) , що виникли між ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" до ТОВ "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА"з Договору № 25/12/14-1 відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції щодо задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" про стягнення 127 120,00 (сто двадцять сім тисяч сто двадцять) грн. інфляційного збільшення суми боргу, 19 948,27 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) 3% річних мотивовано тим, що:

- позивачем нараховано 3% річних та інфляційні витрати за період з 06.07.2016р. по 01.02.2017р., тобто, до моменту відступлення права вимоги на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" яке відбулось 13.03.2017;

- у зазначений період право вимоги за грошовим зобов`язанням належало саме Позивачу ТОВ "ТЛК "Арктика", а отже, і право на стягнення штрафних санкцій та інших нарахувань у т.ч. встановлених положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України належить саме ТОВ "ТЛК "Арктика";

- оскільки, правовідносини між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика", що виникали з укладеного ними договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, припинились 26.07.2016, то й сума заборгованості, на яку вправі нараховувати 3% річних та інфляційні нарахування становить 1 465 303,45 грн. визначена станом на 26.07.2016,і за розрахунками суду першої інстанції визначені в розмірі 127 120,00 (сто двадцять сім тисяч сто двадцять) грн. інфляційного збільшення суми боргу, 19 948,27 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) 3% річних.

Також, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову щодо визнання припиненим правовідносин за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014 з 15.08.2016мотивовано тим, що твердження ТОВ "Укрлогістика" про виконання ним зобов`язань та сплату заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014 - є необґрунтованими та спростовуються протилежними висновками, викладеними у рішення суду № 910/14240/18, які відповідно до ст. 75 ГПК України є преюдиціальними для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2021 у справі № 910/11345/19 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" 127 120, 00 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 19 948,27 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) 3% річних за первісним позовом, та ухвалити новее рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки за позовом не відповідають обставинам справи.

Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині стягнення спірних сум не були враховані наступні доводи скаржника:

- з 26.07.2016 у зв`язку з розірванням Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014 будь-які зобов`язання між ТОВ ТЛК Арктика та ТОВ Укрлогістика - є припиненими в повному обсязі в силу закону, і починаючи з 27.06.2016 ТОВ Арктика взагалі не мало будь-яких прав вимоги до ТОВ Укрлогістика незалежно від дійсності договору відступлення, укладеного 26.07.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" та Товариством обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш", а тому позивач не мав права у будь-якому випадку нараховувати інфляційні втрати ат 3% річних;

- судом першої інстанції не застосовано статтю 653 Цивільного кодексу України;

- майнове право в силу його реалізації (повного припинення) 15.08.2016 не поверталось ТОВ "ТЛК "АРКТИКА" у зв`язку з недійсністю договору відступлення від 26.07.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" та Товариством обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш";

- дії ТОВ "ТЛК "АРКТИКА" мають всі ознаки суперечливої поведінки з метою використання права на зло ;

- зважаючи на принцип презумпції правомірності правочину ТОВ Укрлогістика не мало правових підстав утримуватись від сплати заборгованості на користь ТОВ Нагваль-Фіш ;

- рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат порушує принцип справедливості та розумності, а на відповідача покладається відповідальність за ситуацію, яка виникла внаслідок дій позивача, що є неприпустимим;

- невірно застосовано ст. 514 Цивільного кодексу України;

- факти, встановлені у справі № 910/14240/18, не є преюдиційними в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України;

- в аналогічних правовідносинах Верховним Судом сформовано правові висновки, зокрема в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 910/10371/16, від 04.07.2018 у справі №910/9987/16, від 06.08.2018 у справі №910/12327/16, від 24.04.2018 у справі №910/12148/16, які протилежними правовому висновку, зробленому в справі № 910/14240/18.

Короткий зміст заперечень ТОВ ТЛК Арктика проти доводів апеляційної скарги

07.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ТОВ ТЛК Арктика надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ТЛК Арктика вказувало на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.

ТОВ ТЛК Арктика у відзиві на апеляційну скаргу наголошувало, що:

- судом першої інстанції вірно встановлена обставина невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" умов договору встановлена судовими рішеннями у справі № 910/14240/18, які є преюдиційними в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а судами у справі №910/14240/18 була встановлена обставина невиконання скаржником умов Договору, тобто відсутність факту його виконання. Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" приймало участь у справі, відтак мало можливість спростувати наведену обставину;

- правова оцінка, зроблена Верховним Судом у справі №910/14240/18, не суперечить правовим висновкам, зробленим Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №910/10371/16, від 04.07.2018 у справі № 910/9987/16, від 06.08.2018 у справі № 910/12327/16, від 24.04.2018 у справі 910/12148/16, оскільки правовідносини не є подібними;

- предметом договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017 є саме основний борг у розмірі 1 465 303,45 грн., а посилання скаржника на п. 1.2 договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017 не спростовують наведенного;

- договір про відступлення права вимоги від 13.03.2017, сторони прагнули зафіксувати, що новий кредитор замінив старого саме в зобов`язанні з повернення коштів, визначених у п. 1.1 договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017 в обсязі та на умовах, що існували на момент його укладення;

- предметом договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017 є саме основна заборгованість розміром 1 465 303,45 грн., а тому TOB ТЛК Арктика в праві звертатися з позовом до скаржника про стягнення інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних за Договором.

Також, ТОВ ТЛК Арктика були надані пояснення про те, що між TOB ТЛК Арктика та ПП Дніпровський краєвид 07 уклали додаткові угоди до нього № 1 та № 2 від 20.03.2017 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017. Указані додаткові угоди рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/378/20 були визнані недійсними. Підставою для визнання додаткових угод недійсними стало положення додаткових угод, якими було збільшено право вимоги до Апелянта з боку ПП Дніпровський краєвид 07 . Господарський суд міста Києва у своєму рішенні вказав, що ТОВ ТЛК Арктика відступила на користь ПП Дніпровський краєвид 07 неіснуюче право вимоги, а тому додаткові угоди є недійсними. У свою чергу, у справі № 910/378/20 судами не надавалась юридична оцінка здійсненому в додатковій угоді №2 тлумачення п. 1.1 договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017. Таким чином, текст додаткових угод може бути використаний для розуміння того, як сторони тлумачать предмет договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017. У цьому випадку додаткові угоди виступають не в якості правочину, а як доказ подальшої поведінки сторін.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" проти доводів відзиву на апеляційну скаргу

16.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" надійшли заперечення на відзив, а 23.09.2021 уточнюючі заперечення на відзив, які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.

У поданих запереченнях Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" наголошувалось, що:

- з 26.07.2016 всі зобов`язання між ТОВ ТЛК Арктика та ТОВ Укрлогістика , які виникли з Договору № 25/12/14-1, припинились, включно із заборгованістю в розмірі 1.465.303,45 грн. в силу закону, що виключає право ТОВ ТЛК Арктика нараховувати будь-які інфляційні та з % річних після 26.07.2016;

- ТОВ Укрлогістика повністю та належно виконало свої зобов`язання, сплативши на користь нового кредитора всю суму заборгованості. Станом на 15.08.2016, зважаючи на принцип презумпції правомірності договору, у ТОВ Укрлогістика не було жодних підстав сумніватися в законності договору відступлення;

- за наслідки оплати на користь ТОВ Нагваль-Фіш , а не на користь ТОВ ТЛК Арктика відповідальність несе саме ТОВ ТЛК Арктика , яке і уклало договір відступлення;

- в аналогічних правовідносинах Верховним Судом сформовано правові висновки, зокрема в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 910/10371/16, від 04.07.2018 у справі №910/9987/16, від 06.08.2018 у справі №910/12327/16, від 24.04.2018 у справі №910/12148/16, які протилежними правовому висновку, зробленому в справі № 910/14240/18;

- рішення по справі № 910/14240/18 переглянуто за нововиявленими обставинами, і рішення про перегляд набрало законної сили 30 . 08 . 2021 , що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду по вказаній справі, отже твердження, наведені у відзиві, про те, що рішення не набрало законної сили, не відповідає дійсності;

- якщо інфляційні та 3% річних є мірою відповідальності боржника, слід врахувати вимоги статті 614 ЦК України, зокрема щодо встановлення вини особи;

- подальша поведінка ТОВ ТЛК Арктика та ПП Дніпровський краєвид 07 , яка полягає в одночасному заявлені вимог на стягнення інфляційних та з % річних, свідчить про те, що сторони договору відсгуплення не витлумачили його зміст, або зловживаючи своїми правами та користуючись невизначеністю, яку вони і створили, намагаються стягнути з ТОВ Укрлогістика одні і ті самі інфляційні та 3 % річних.

Також, 06.10.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" надійшли письмові пояснення з приводу письмового доказу - Угоди про розірвання договору користування від 26.07.2016, яку суд першої інстанції дослідив , проте, не надав їй повної та належної оцінки, яку скаржник просив надати судом апеляційної інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2021 у справі № 910/11345/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору у розмірі 5763, 00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2021 у справі № 910/11345/19, яке оскаржується у повному обсязі.

09.07.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (вх. 09.1-13/18833/21) до якої долучено платіжне доручення №9185 від 06.07.2021 на суму 5763, 00 грн.

У зв`язку із перебування судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з 12.07.2021 по 25.07.2021 включно у відпустці, вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження апеляційне провадження у справі № 910/11345/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2021, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 16.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 розгляд справи відкладено до 07.10.2021, а також керуючись ст. 116, 119 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду ухвалила задовольнити клопотання (Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА") продовживши на десять календарних днів з дати винесення відповідної ухвали, як відповідачу, так і позивачу - з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, строк на подання пояснень.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 07.10.2021 з`явився представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА".

ТОВ "ТЛК "Арктика" в судове засідання 07.10.2021 представників на направило, про дату, час та місце розгляду повідомлено належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників ТОВ "ТЛК "Арктика" в судове засідання 07.10.2021 - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

У судовому засіданні 07.10.2021 представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2021 у справі № 910/11345/19 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" 127 120, 00 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 19 948,27 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) 3% річних за первісним позовом, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 25.12.2014 ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика" було укладено договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1, за умовами якого розпорядник передав, а користувач прийняв в строкове платне користування холодильні камери.

26.07.2016 між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика", як сторонами Договору користування, підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2016 по 26.07.2016, з якого вбачається, що заборгованість ТОВ "Укрлогістика" перед ТОВ "ТЛК "Арктика" за Договором користування становила 1 465 303,45 грн. станом на 26.07.2016.

Того ж дня, 26.07.2016 між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика" було укладено Договір про розірвання договору №25/12/14-1, та складено акт від 26.07.2016 прийому-передачі повернення з користування.

Крім того, 26.07.2016 між ТОВ "ТЛК "Арктика", як первісним кредитором, та Товариством обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш", як новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги до боржника. Під терміном "боржник" сторони розуміли ТОВ "Укрлогістика". Під "правом вимоги до боржника" сторони розуміли права грошових вимог первісного кредитора до боржника з оплати орендної плати на суму 1 465 303,45 грн. (заборгованість нарахована з 01.07.2016 по 26.07.2016) відповідно Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 25.12.2014.

ТОВ "Укрлогістика", з урахуванням укладеного договору відступлення права вимоги від 26.07.2016 сплатило на користь ТОВ Нагваль-Фіш" - 1 465 303,45 грн. (на підставі платіжних доручень № 3679, №3680, №3704, №3711). Останній платіж здійснено 15.08.2016.

У подальшому, Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №910/19198/16 задоволено позовні вимоги ТОВ "ТЛК "Арктика" та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 26.07.2016, укладений ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Нагваль-Фіш".

13.03.2017 між ТОВ "ТЛК "Арктика" (цедент) та ПП "Дніпровський краєвид 07" (цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами п.1.1 якого цедент передає цесіонарію право вимоги до ТОВ "Укрлогістика" (боржника) зі сплати заборгованості у розмірі 1 465 303,45 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, що утворилася за період з 01.07.2016 по 26.07.2016 та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2016 по 26.07.2016, складений між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика" за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014 (основний борг).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2019 позовні вимоги ПП "Дніпровський краєвид 07"до ТОВ "Укрлогістика" про стягнення заборгованості в розмірі 1 747 092,57 грн, за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 за укладеним між ТОВ "Укрлогістика" та ТОВ "ТЛК "Арктика" за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1 задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Укрлогістика" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" 1 747 092,57 грн. заборгованості.

Позивач за первісним позовом (ТОВ "ТЛК "Арктика") , звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом до ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" про стягнення 174 205,88 грн. як 3% річних та інфляційних нарахувань нарахованих за період з 06.07.2016 по 01.02.2017 на суму заборгованості 1 747 092,57 грн., мотивуючи позов тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним, ТОВ "Укрлогістика", заперечуючи проти первісного позову та обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом вказує, що ним в повному обсязі виконано обов`язок зі сплати суми основної заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1.

Зокрема, з урахуванням укладеного між ТОВ "ТЛК "Арктика" ТОВ "Нагваль-Фіш" договору відступлення права вимоги від 26.07.2016, ТОВ "Укрлогістика" сплатило на користь ТОВ Нагваль-Фіш" - 1 465 303,45 грн. заборгованості. Останній платіж здійснено 15.08.2016.

З огляду на наведене, вимоги за зустрічним позовом стосуються визнання припиненими з 15.08.2016 правовідносини (зобов`язання), що виникли між ТОВ "ТЛК "АРКТИКА" та ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" на підставі Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1.

Крім того, заперечуючи проти задоволення первісного позову, ТОВ "Укрлогістика" зазначало, що Договір про відступлення прав вимоги від 13.03.2017 підтверджує факт відступлення права вимоги на суму основної заборгованості на користь третьої особи, а отже, зазначений документ спростовує право Позивача на звернення із даним позовом про стягнення штрафних санкцій.

Також, відповідачем за первісним позовом, з посланням на ст. 257, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог позивача за первісним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як зазначено судом першої інстанції, при вирішенні даного спору сторонами надавались численні рішення господарських судів якими встановлювались обставини, що мають відношення до даних правовідносин, при цьому, має місце суперечлива та неоднакова практика трактування правовідносин що склались та суперечливі позиції судів в оцінці доказів та правовідносин.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

За таких обставин, для правильного вирішення даного спору, суд керується преюдиціальними фактами, встановленими судами, що викладені хронологічно пізніше у часі. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на їх обґрунтованість та відповідність ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується також і з висновками суду першої інстанції про те, що першочерговим при вирішенні даного спору є з`ясування обставин переходу права вимоги зі стягнення заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від ТОВ "ТЛК "АРКТИКА" на користь:

- ТОВ "Нагваль-Фіш" (договір відступлення права вимоги від 26.07.2016);

- ПП "Дніпровський краєвид 07" (договір про відступлення права вимоги 13.03.2017);

- а також, обставини припинення правовідносин за договором № 25/12/14-1 їх належним виконанням з 15.08.2016, що є предметом розгляду за зустрічним позовом.

Так, в контексті спірних правовідносин учасників справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Укрлогістика" посилається на те, що останнім погашена заборгованість по основному зобов`язанню, тобто з оплати орендної плати на суму 1 465 303,45 грн. відповідно до Договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, шляхом сплати на користь ТОВ "Нагваль-Фіш" у період з 03.08.2016 по 15.08.2016 вказаної суми коштів. Вказана обставина встановлена у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 у справі №910/2611/18, яке набрало законної сили.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказані твердження ТОВ "Укрлогістика", погоджується з відхиленням вказаних тверджень судом першої інстанції з огляду на те, що вказані аргументи та твердження ТОВ "Укрлогістика" вже були оцінені судом при розгляді справи № 910/14240/18.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі №910/14240/18, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, позовні вимоги Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", про стягнення 1 747 092, 57 грн., право вимоги на яку набуто на підставі договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017, задоволено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 встановлено існування обов`язку ТОВ "Укрлогістика" по оплаті орендної плати на підставі Договору оренди за користування спірним майном у період з 01.07.2016 по 31.07.2016 у розмірі 1 747 092,57 грн.; також встановлено, що надані ТОВ "Укрлогістика" докази перерахування на користь ТОВ "Нагваль-Фіш" коштів у розмірі 1 465 303,45 грн. не можуть підтверджувати виконання ТОВ "Укрлогістика" взятих на себе зобов`язань по сплаті орендної плати за Договором оренди, адже в силу встановлених постановою Верховного Суд від 20.06.2018 у справі №910/19198/16 обставин, таке перерахування здійснено за відсутності правових підстав для цього; факт невиконання ТОВ "Укрлогістика" грошового зобов`язання по сплаті орендних платежів за користування спірним майном на підставі Договору оренди у період з 01.07.2016 по 31.07.2016 у розмірі 1 747 092,57 грн. є достеменним.

Також, вказаним судовим актом підтверджено, що ПП"Дніпровський краєвид 07" на адресу ТОВ "Укрлогістика" направлялася претензія № 14/08/18-03, в якій позивачем було повідомлено відповідача, що внаслідок укладення між Приватним підприємством "Дніпровський краєвид 07" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017 майнові права грошової вимоги ТОВ "ТЛК "Арктика" до ТОВ "Укрлогістика" з оплати орендної плати на суму сукупно 1 465 303,45 грн. відповідно до договору користування були відступлені на користь Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07", у зв`язку з чим просив відповідача здійснити погашення зазначеної заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском штемпеля поштового відділення - 15.08.2018, копією фіскального чеку від 15.08.2018 та згідно відстеження пересилання поштових відправлень за штрих кодовим ідентифікатором: 0407133996187 отримано відповідачем 20.08.2018.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 залишені без змін постановою Верховного Суду від 30.07.2019.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження ТОВ "Укрлогістика" про виконання ним зобов`язань та сплату заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014 - є необґрунтованими та спростовуються протилежними висновками, викладеними у рішення суду № 910/14240/18, які відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує також і те, що рішення Господарського суду від 24.01.2019 у справі №910/14240/18 було переглянуте за нововиявленими обставинами та частково скасоване рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2021, яке залишено без змін і постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021, проте, вказане рішення Господарського суду від 24.01.2019 у справі №910/14240/18 переглянуте включно в частині стягнення 281 789, 12 грн. заборгованості, нарахованої за період з 27.07.2016 по 31.07.2016, а тому відповідний факт не впливає на правильність наведених вище висновків.

Крім того, доводи скаржника про те, що правова оцінка, зроблена Верховним Судом у справі №910/14240/18, не суперечить правовим висновкам, зробленим Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №910/10371/16, від 04.07.2018 у справі № 910/9987/16, від 06.08.2018 у справі № 910/12327/16, від 24.04.2018 у справі 910/12148/16, - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки правовідносини у справі №910/14240/18 та наведених інших справах - не є подібними, адже зроблені за іншої, ніж у цій справі, фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами, доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

Також, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання ТОВ ТЛК Арктика про те, що між TOB ТЛК Арктика та ПП Дніпровський краєвид 07 уклали додаткові угоди до нього № 1 та № 2 від 20.03.2017 до договору відступлення права вимоги від 13.03.2017. Указані додаткові угоди рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/378/20 були визнані недійсними. Підставою для визнання додаткових угод недійсними стало положення додаткових угод, якими було збільшено право вимоги до Апелянта з боку ПП Дніпровський краєвид 07 . Господарський суд міста Києва у своєму рішенні вказав, що ТОВ ТЛК Арктика відступила на користь ПП Дніпровський краєвид 07 неіснуюче право вимоги, а тому додаткові угоди є недійсними. У свою чергу, у справі № 910/378/20 судами не надавалась юридична оцінка здійсненому в додатковій угоді №2 тлумачення п. 1.1 договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017. Таким чином, текст додаткових угод може бути використаний для розуміння того, як сторони тлумачать предмет договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017. У цьому випадку додаткові угоди виступають не в якості правочину, а як доказ подальшої поведінки сторін.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Укрлогістика" у зустрічному позові про визнання припиненим правовідносин за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014 з 15.08.2016 - є необґрунтованими, не були доведені скаржником належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим судом першої інстанції було обгрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічного позову, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Також, доводи скаржника про те, що майнове право в силу його реалізації (повного припинення) 15.08.2016 не поверталось ТОВ "ТЛК "АРКТИКА" у зв`язку з недійсністю договору відступлення від 26.07.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" та Товариством обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки в силу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України відповідний правочин щодо визнання недійсним договору відступлення є недійсним з моменту його укладення, а судовим рішенням спростовано презумпцію чинності вказаного правочину. При цьому, визнання недійсним вказаного правочину не вимагає від сторін вчиняти певні дії щодо витребовування немайнових/майнових прав за ним не спростовує факт визнання його неясності і настання відповідних наслідків недійсності в силу закону, обумовлених ст. 216 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог за первісним позовом ТОВ "ТЛК "Арктика" про стягнення з ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" 174 205,88 грн. як 3% річних та інфляційних нарахувань нарахованих за період з 06.07.2016 по 01.02.2017 на суму заборгованості 1 747 092,57 грн., у зв`язку із порушенням грошового зобов`язання за договором від 25.12.2014 № 25/12/14-1, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, 13.03.2017 між ТОВ "ТЛК "Арктика" (цедент) та ПП "Дніпровський краєвид 07" (цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами п.1.1 якого цедент передає цесіонарію право вимоги до ТОВ "Укрлогістика" (боржника) зі сплати заборгованості у розмірі 1 465 303,45 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, що утворилася за період з 01.07.2016 по 26.07.2016 та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2016 по 26.07.2016, складений між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика" за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014 (основний борг).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фактичну оплату за надані послуги ТОВ "ТЛК "Арктика" отримало за наслідком угоди про відступлення права вимоги від ПП "Дніпровський краєвид 07".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні витрати за період з 06.07.2016 по 01.02.2017, тобто, до моменту відступлення права вимоги на користь ПП "Дніпровський краєвид 07", яке відбулось 13.03.2017.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у зазначений період право вимоги за грошовим зобов`язанням належало саме позивачу за первісним позовом - ТОВ "ТЛК "Арктика", а отже, і право на стягнення штрафних санкцій та інших нарахувань у т.ч. встановлених положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України належить саме ТОВ "ТЛК "Арктика" за визначений період, і доводи скаржника щодо відсутності у позивача за первісним позовом права вимагати сплати вказаних показників - є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, а також суперечать ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в силу приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "ТЛК "Арктика" скористалось своїм правом та звернулось до суду першої інстанції з відповідним позовом. Доводи скаржника щодо безпідставності такого звернення, зокрема і щодо зловживання правом на таке звернення - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, з огляду на право особи здійснити реалізацію наявного у неї права на звернення до суду з відповідним позовом з метою захисту наявних у неї прав та охоронюваних законом інтересів, а правомірність таких вимог або їх необґрунтованість здійснює саме суд за наслідками розгляду справи у відповідності до вимог процесуального закону з додержанням прав обох сторін спору на представлення своєї позиції.

Також, здійснивши перевірку наведеного позивачем за первісним позовом розрахунку 3% річних та інфляційних втрат щодо сум, строків та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції встановив, що здійснені позивачем за первісним позовом розрахунки - є невірними щодо визначення строку нарахування, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, укладений між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика", був припинений за згодою його сторін шляхом укладення угоди про його розірвання від 26.07.2016.

При цьому, укладаючи вказану угоду про розірвання договору № 25/12/14-1 від 25.12.2014, сторони погодили, що вказаний договір є розірваним з 27.07.2016, а останнім днем надання послуг за вказаним договором є 26.07.2016.

Також, 26.07.2016 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого сторонами зафіксовано, що заборгованість ТОВ "Укрлогістика" перед ТОВ "ТЛК "Арктика" за Договором користування станом на 26.07.2016 становила 1 465 303,45 грн.

Частинами 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки, правовідносини між ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Укрлогістика", що виникли з укладеного ними договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, припинились 26.07.2016, а тому й сума заборгованості, на яку підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні нарахування, становить 1 465 303,45 грн., тобто, визначена станом на 26.07.2016.

При цьому, щодо поданої ТОВ "Укрлогістика" заяви про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статей 257, 258 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.

Оскільки, стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, строк в межах якого підлягають до стягнення суми 3% річних та інфляційної складової заборгованості, підлягає розрахунку наступним чином.

Згідно відмітки відділу діловодства Господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви, останню до суду подано 20.08.2019р. Отже, днем звернення Позивача до суду із вказаним позовом слід вважати 20.08.2019р. Трирічний термін, що передує зверненню, визначається датою 20.08.2016р.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, здійснивши розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних щодо сум, строків і ставок нарахувань, дійшов висновку, що за період з 06.07.2016 по 01.02.2017, з урахуванням трирічного терміну, що передував зверненню до суду першої інстанції з відповідним позовом, погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" з ТОВ "Укрлогістика" 127 120,00 грн. інфляційних втрат та 19 948,27 грн. та задоволення вимог позивача за первісним позовом у цій частині.

При цьому, доводи скаржника про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат порушує принцип справедливості та розумності, а на відповідача за первісним позовом покладається відповідальність за ситуацію, яка виникла внаслідок дій позивача, що є неприпустимим - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що нарахування вказаних показників відповідає приписам ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України за встановлених обставин прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання (1 465 303,45 грн.) за договором перед позивачем за первісним позовом у спірний період.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" про стягнення 174 205,88 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1 задоволено частково і присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" 127 120,00 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 19 948,27 грн. 3% річних, а у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" про визнання припиненими з 15.08.2016 правовідносин (зобов`язань), що виникли між ТОВ "УКРЛОГІСТИКА" до ТОВ "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА"з Договору № 25/12/14-1 відмовлено повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2021 у справі №910/11345/19, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2021 у справі №910/11345/19, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2021 у справі №910/11345/19 - покладаються на скаржника,а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА".

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2021 у справі №910/11345/19- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2021 у справі №910/11345/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА".

4. Матеріали справи №910/11345/19 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 20.10.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко