Постанова

від 21.10.2021 по справі 300/1052/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 рокуСправа № 300/1052/20 пров. № А/857/14861/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Затолочного В.С., Курильця А.Р.,

при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківська міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 24 рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 за №404-34, зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року (суддя Могила А.Б., м.Івано-Франківськ, повний текст складено 29 липня 2021 року),-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Івано-Франківська міської ради (далі - Міська рада) в якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункту 24 рішення Міської від 18.12.2019 за №404-34 (далі - Рішення), яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки, площею 0,0131 га по АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлових приміщень (далі - Земельна ділянка);

зобов`язати затвердити проект землеустрою щодо відведення вказаної Земельної ділянки.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року (далі - Рішення суду), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, визнано протиправним та скасовано пункт 24 Рішення. Зобов`язано Міську раду на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2019 та ухвалити рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки.

На виконання Рішення суду Міською радою 29.04.2021 прийнято рішенням Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань №184-8 (далі - Рішення №184-8), яким відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування Земельної ділянки ОСОБА_1 (підпункт 39.6 пункту 39 Рішення №184-8) (т.2 а.с.7).

20.07.2021 позивач звернувся до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення (далі - Заява) у якій просив: зобов`язати Міську раду подати у місячний строк звіт про виконання Рішення суду, у порядку, визначеному статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року Заяву задоволено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні Заяви відмовити.

В апеляційній скарзі із покликанням на окремі обставини справи вказує, що відповідачем вживались заходи щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки, проте Рішення №184-8 було прийнято більшістю голосів депутатів про відмову у затвердженні проекту землеустрою, а вплив на них є недопустимим. Зазначає, що встановити судовий контроль за виконанням Рішення суду суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може під час прийняття рішення у справі, а не після його прийняття.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи Заяву, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом владних повноважень, свідомо в повному обсязі не виконано Рішення суду.

Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане судове рішення не може бути залишено без змін, з таких міркувань.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для досягнення цілей, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - також Конвенція).

У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частини першої, другої статті 55, частини першої, другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Статтею 370 КАС визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Статтею 382 КАС передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено вище, Рішенням суду зобов`язано Міську раду на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2019 та ухвалити рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки.

На виконання Рішення суду, відповідачем Рішенням №184-8 повторно розглянуто заяву позивача від 05.12.2019 проте, всупереч Рішенню суду ухвалити рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки, Рішенням №184-8 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування Земельної ділянки ОСОБА_1 .

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що в даному випадку зобов`язання відповідача подати Івано-Франківському окружному адміністративному суду не пізніше одного місяця з дня набрання цією ухвалою законної сили звіт про виконання Рішення суду не призведе до належного захисту порушених прав позивача та повного виконання Рішення суду в частині зобов`язання ухвалити рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки, так як Рішення суду у певний, хоча і не належний, спосіб виконано.

В розглядуваній ситуації позивач-заявник повинен оскаржувати результат такого виконання, тобто Рішення №184-8, яке не призвело до виконання Рішення суду.

Крім того, в підтвердження неналежного способу захисту своїх прав в межах спору щодо виконання Рішення суду є надання позивачем ще одного рішення Міської ради Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань від 16.09.2021 №337-15, яке є аналогічне Рішенню №184-8, що свідчить про те, що відповідач може в необмеженій кількості приймати рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, посилаючись, що саме в такий спосіб можливо виконати Рішення суду, що відповідно не призведе до належного його виконання.

Відповідно до вимог частини першої статті 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина шоста статті 383 КАС).

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 КАС, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Рішення №184-8, враховуючи висновки, що наведені у Рішенні суду про те, що питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі позивачу в оренду Земельної ділянки вирішується відповідачем тривалий час (з 2016 року), а відмова в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки неодноразово скасовувалися в судовому порядку, то належним засобом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою Земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:04:003:0158, є протиправним та свідчить про неналежне виконання Рішення суду.

Разом з тим, позивачем заява в порядку статті 383 КАС не подавалась, а розглядувана Заява не містить жодних покликань на норми вказаної статті КАС.

Таким чином, з огляду на обставини що встановлені вище та наведені на підставі їх висновки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог Заяви з наведених вище підстав.

Вказане не позбавляє права позивача звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, із дотриманням вимог, щодо форми, змісту та строків подання такої заяви.

Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином суд першої інстанції не вірно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви про встановлення контролю за виконанням судового рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 22 жовтня 2021 року.